Постанова

від 07.04.2008 по справі 11/80-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/80-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2008                                                                                                            Справа № 11/80-08  

           Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії  суддів:

головуючого Чохи Л.В. (доповідача)

суддів: Сизько І.А., Тищик І.В.

при секретарі судового засідання: Врони С.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Рейлян О.Г. юрисконсульт, довіреність №б/н  від 04.04.08;

від відповідача: Донченко О.С. представник, довіреність №б/н  від 26.03.08;

від відповідача: Пальошка В.І. директор, розпорядження №1  від 24.07.01;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства “Довіра –трейд”, м. Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2008р. у справі №11/80-08;

за позовом приватної виробничо –комерційної фірми “Одеспродукткомплекс”, м. Одеса

до приватного підприємства “Довіра –трейд”, м. Кривий Ріг

про стягнення 52 105, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

         У січні 2008р. приватна виробничо –комерційна фірма “Одеспродукткомплекс” звернулася в господарський суд Дніпропетровської області до приватного підприємства “Довіра –трейд” з позовом про стягнення заборгованості у сумі 52 105 грн. і судових витрат. (а. с. 2 –4, 23)

         Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2008р. (суддя Мельниченко І.Ф.) стягнуто з приватного підприємства “Довіра –трейд” на користь приватної виробничо –комерційної фірми “Одеспродукткомплекс” 18 585 грн. і судові витрати. Провадження у справі в частині стягнення 33 520 грн. припинено в зв”язку з відсутністю спору. (а. с. 42 –43)

         24.03.2008р. Дніпропетровським апеляційним господарським судом за апеляційною скаргою приватного підприємства “Довіра –трейд” порушено апеляційне провадження з перегляду рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2008р. Скарга мотивується слідуючими доводами:

·          договір дистриб'юції не передбачає строків виконання зобов”язання щодо оплати отриманого товару;

·          20.12.2007р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості, яка була викладена в претензії №123;

·          позивачем в порушення статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів направлення на адресу відповідача рахунків про оплату, а залучена до справи претензія не є передбаченим договором рахунком.

         Заслухавши доповідь судді –доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

         Так, як вірно було встановлено судом першої інстанції між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного договору дистриб'юції №0401/1 від 04.01.2007р, який передбачав взаємні обов'язки для сторін. За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

         Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов”язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов”язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

         Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в період з 10.01.2007р. по 03.12.2007р. через своїх уповноважених представників отримував від позивача виготовлену продукцію, що підтверджено видатковими накладними №1726 від 24.10.2007р, №1768 від 07.11.2007р, №1812 від 19.11.2007р, №1865 від 03.12.2007р, актом звірки розрахунків від 24.12.2007р. Загальна вартість отриманої продукції становить 417 713, 40 грн, сплачено –376 936, 40 грн. Крім того, в період слухання справи платіжним дорученням № 9 від 31.01.2008р. сплачено ще 33 520 грн. Вартість неоплаченої продукції, як вірно зазначено в рішенні суду першої інстанції, складає 18 585 грн. В апеляційній скарзі відповідач не заперечує вказаний факт, але вважає, що оскільки позивач не направив йому рахунок про оплату товару, строк оплати не настав.

         Відповідно до статті 193 Господарського процесуального кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  

         Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'зок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

         Судова колегія вважає, що цивільним законодавством не встановлено норми, змісту та порядку пред'явлення кредитором вимоги до боржника, а тому виставлення рахунку на сплату або пред'явлення претензії можуть вважатися вимогами до відповідача щодо виконання зобов'язання по оплаті поставленої продукції за договором у розумінні статті 530 Цивільного кодексу України.

         Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги вимогу на сплату з боку позивача, яка була викладена саме в претензії №123 від 20.12.2007р. Таким чином, апеляційна інстанція погоджується з господарським судом першої інстанції в частині стягнення 18 585 грн. основного боргу. Рішення суду є законним та таким, що відповідає умовам договору і діючому законодавству.

         На підставі викладеного, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевим господарським судом було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що має підстави для залишення його без змін.

         Враховуючи викладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.         

          Керуючись статтями 101 –103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд -  

ПОСТАНОВИВ:

           Апеляційну скаргу приватного підприємства “Довіра –трейд” залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2008р. у справі №11/80-08 залишити без змін.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

      Головуючий                                                                       Л.В. Чоха

      Судді:                                                                              І.А. Сизько

                                                                                                                     І.В. Тищик