Постанова

від 18.03.2011 по справі 2а-396/11/8/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

18 березня 2011 р. (14:40 год.)

Справа №2а-396/11/8/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Гнатенко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  

за позовом   Виробничо-комерційного підприємства "Трансшина"          

до   Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим              

про визнання противоправними дій та спонукання до виконання певних дій,

за участю представників сторін:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – ОСОБА_1, довіреність № 127/10-0 від 30.11.2010 року.

Суть спору:  позивач – Виробничо-комерційне підприємство «Трансшина» звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим з позовними вимогами про визнання протиправним рішення від 21.09.2010 року № 41707/ю/284 з невизнання декларації з ПДВ за серпень 2010 року податковою декларацією і скасування його у повному обсязі; визнання протиправним рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 21.10.210 року № 45354/ю/284 з невизнання декларації з ПДВ Виробничо-комерційного підприємства «Трансшина» податковою декларацією та скасування його у повному обсязі.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.01.2011р. відкрите провадження по адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що подана Виробничо-комерційним підприємством «Трансшина» податкова звітність – декларація з ПДВ за серпень 2010р. та декларація з ПДВ за вересень 2010р.  відповідає вимогам Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000р. та має бути прийнята відповідачем як податкова звітність. Крім того, позивач зазначає, що наведені підстави невизнання податкової декларації – не зазначення обов’язкового реквізиту «E-mail», є незаконними, оскільки суперечать нормам чинного законодавства.

Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує, посилаючись на те, що повідомлення у вигляді роз’яснювальної інформації не може вважатися рішенням суб’єкта владних повноважень, відповідачем відносно питання невизнання декларації з ПДВ за серпень 2010 року та за вересень 2010 року рішення не приймалося.

У судовому засіданні, що відбулося 17.03.2011 року представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить зобов’язати Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим провести у картці особового рахунку Виробничо-комерційного підприємства «Трансшина» розрахунки податкових зобов’язань у відповідності з податковими деклараціями Виробничо-комерційного підприємства «Трансшина» з податку на додану вартість за серпень та вересень 2010 року.

Позивач явку свого представника у судове засідання 18.03.2011 року не забезпечив, надіслав до суду клопотання про розгляд справи у відсутність його представника.

Відповідач у судовому засіданні 18.03.2011 року просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову з причин, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд –

ВСТАНОВИВ:

 Виробничо-комерційне підприємство «Трансшина» (далі – ВКП «Трансшина»)  зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 25.04.1995р., ідентифікаційний код 23204082, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.41).

Згідно свідоцтва № 00953375 про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 180529 ВКП «Трансшина» зареєстроване ДПІ в м. Сімферополі платником податку на додану вартість (а.с.42).

Судом встановлено, що ВКП «Трансшина» подано до ДПІ в м. Сімферополі податкову звітність - податкові декларації з податку на додану вартість з розрахунками та розшифровками за серпень 2010 року та за вересень 2010 року, які прийняті податковим органом 20.09.2010 року за № 162249 та 20.10.2010 року за № 194388 відповідно (а.с.7-11, 13-17). оку

Повідомленнями від  21.09.2010 року за № 41707/10/28-4 та від 21.10.2010 року за № 45354/10/28-4 ДПІ в м. Сімферополі повідомила ВКП «Трансшина» про те, що не визнає подані податкові декларації податковими деклараціями, посилаючись на пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року у зв’язку з тим, що у порушення п. 3.3, п. 3.4 Порядку заповнення і подачі податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 (в редакції наказу ДПА від 12.05.2010 року № 313, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.05.2010 року за № 350/17645) в даних деклараціях не зазначений обов’язковий реквізит «E-Mail» (а.с.18-19).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника відповідача, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.          

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема письмових заперечень відповідача по справі, ДПІ в м. Сімферополі, привласнюючи статус поданим позивачем деклараціям з ПДВ за серпень та вересень 2010 року «не визнана податковою декларацією», керувався пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 12181-ІІІ від 21.12.2000 року у зв’язку з тим, що у порушення п. 3.3, п. 3.4 Порядку заповнення і подачі податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 (в редакції наказу ДПА від 12.05.2010 року № 313, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.05.2010 року за № 350/17645).   

Під час розгляду справи судом було встановлено, що привласнення статусу «не визнана податковою декларацією» призвело до невідображення її показників у картці особового рахунку з ПДВ платника податків – позивача у справі, що підтверджується даними картки особового рахунку позивача з ПДВ (а.с.47-55) та не заперечується відповідачем по суті.

Оцінюючи правомірність вказаних дій відповідача, як суб’єкта владних повноважень, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Подання податкової декларації з податку на додану вартість передбачено Законом України «Про податок на додану вартість». З прийняттям вказаного Закону та в силу повноважень, передбачених ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ДПА України було затверджено форму податкової декларації з ПДВ та Порядок її заповнення і подання наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997р. за № 250/2054.

В силу п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

П.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону містить вичерпний перелік підстав, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, а саме - якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Згідно п. 3.3 Порядку заповнення і подачі податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 (в редакції наказу ДПА від 12.05.2010 року № 313, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.05.2010 року за № 350/17645) (надалі – Порядок № 166) декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 166 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Таким чином, в разі наявності вищезазначених недоліків податкової декларації з ПДВ така податкова декларація вважається невизнаною як податкова декларація, про що повідомляється платника податків із зазначенням підстав її неприйняття. Отже, повноваження органів державної податкової служби щодо прийняття податкових декларації  обмежено вичерпним переліком - прийняти декларацію або відмовити в її прийнятті з підстав, визначених законом, перелік яких є вичерпним.

В той же час, ч. 2  ст.19  Конституції  України  зобов’язує органи  державної  влади  та  органи  місцевого  самоврядування,  їх  посадових  осіб  діяти  лише  в  межах  повноважень  та  у  спосіб,  передбачені  Конституцією  та  законами  України.

Враховуючи вимоги Закону України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу», з метою покращення контролю при справлянні податку на додану вартість, досягнення прозорості у податковій звітності, виявлення на стадії подання звітності тих платників податків, які уникають від належної та повної сплати податку на додану вартість, підвищення ефективності та скорочення термінів перевірки та забезпечення своєчасного відшкодування ПДВ з бюджету з дотриманням повноважень, наданих п. 3 ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» Державною податковою адміністрацією України було розроблено та внесено наказом № 313 зміни до форми податкової декларації з ПДВ та Порядку її подання, затверджених наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166, а в подальшому внесено зміни наказом № 490.

Також, з метою удосконалення адміністрування податку на додану вартість Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження від 06.02.2008р. № 262-р «Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість», яким, зокрема, було зобов'язано внести за погодженням з Мінфіном, відповідно до пункту 3 статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», зміни до форми податкової декларації з податку на додану вартість та Порядку її заповнення і подання.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.02.2008р. № 262-р «Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість», з метою забезпечення своєчасного і повного відшкодування податку на додану вартість, скорочення термінів проведення та кількості документальних перевірок з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», з урахуванням змін і доповнень, внесених Законом України від 28.12.2007р. № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прийнято наказ Державної податкової адміністрації України «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість» від 17.03.2008р. № 159, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.03.2008р. за № 224/14915.

Таким чином, ДПА України постійно здійснюється удосконалення форм та порядку подання податкової звітності в тому числі і податкової декларації з ПДВ. Вказані обставини свідчать, що ДПА України є розробником форми декларації з ПДВ, Порядку її заповнення та подання, й, відповідно, безпосередньо має повноваження і для подальшого удосконалення даної форми декларації та порядку її подання.

Підпунктом 7.2.8 пунктом 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно зі статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Пунктом 10.6 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент виникнення та дії спірних правовідносин) визначено, що форми декларації та податкових розрахунків з цього податку встановлюються відповідно до закону.

Проаналізувавши положення Закону України «Про податок на додану вартість», суд встановив, що безпосередньо цим законом форму та порядок заповнення декларації з податку на додану вартість не встановлено. Вищевказана норма (пп. 7.2.8 Закону України № 168/97-ВР) є відсильною до інших законів, тому при визначенні правомірності положень наказу ДПА України, яким затверджено форму та порядок подання декларації з ПДВ,  потрібно розглядати в сукупності норми законодавчих актів, які передбачають та встановлюють таку форму чи порядок або визначають компетенцію органу, який наділений правом встановлювати таку форму і порядок заповнення декларації.

Разом з тим, суд зауважує, що приписами п.п. 4.1.2. Закону 2181-ІІІ чітко встановлено випадки, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, а саме, якщо в ній не зазначено обов’язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Тобто Законом встановлено вичерпний перелік обставин, за яких податкова декларація може бути не визнана такою контролюючим органом: 1 - коли в ній не зазначено обов’язкових реквізитів, або 2 - її не підписано відповідними посадовими особами, або 3 - не скріплено печаткою.

Отже суд вважає, що з боку відповідача є неприпустимим виходити за коло передбачених законом підстав при наданні оцінки поданим деклараціям шляхом довільного тлумачення поняття «обов’язкові реквізити», виходячи з того, що безпосередньо самим законом такі реквізити не визначено.

Разом з тим, слід зауважити, що сама податкова служба обов’язкові реквізити визначила, в п. 4.4. «Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України», затверджених Наказом ДПА України № 827 від 31.12.2008р. таким чином:

«У цьому контексті під обов’язковими реквізитами розуміються: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період; назва платника податків; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України» або реєстраційний (обліковий) номер з ТРДПАУ; ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або, у разі відмови від нього - серія та номер паспорта для фізичної особи; місцезнаходження платника податків; назва ОДПС, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); підписи посадових осіб, засвідчені печаткою.

Для звітів, у яких це передбачено формою: звітний (податковий) період, що уточнюється, у разі надання платником податків уточнюючого розрахунку; ініціали, прізвища та ідентифікаційні номери посадових осіб; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними Реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період».

Отже, зважаючи на постійний процес вдосконалення та змінення форм податкової звітності з боку ОДПС, визначення її органами переліку обов’язкових реквізитів своїми наказами, неприпустимо змінювати перелік таких реквізитів або зміняти перелік підстав, за якими податкові декларації можуть бути не визнані як податкова звітність у кожному окремому випадку, не спираючись на норми чинного законодавства.

Суд зазначає, що наслідком подачі податкової звітності платником податків з урахуванням її відповідності всім обов’язковим вимогам до такої звітності, належного підписання відповідними посадовими особами та скріплення печаткою платника податків є відображення в картці особового рахунку відповідних податкових зобов’язань, задекларованих у поданій звітності.

Позивачем дотримано вимоги законодавства щодо подання податкової декларації з ПДВ за серпень 2010 року та за вересень 2010 року органу ДПС, однак відповідач безпідставно не здійснив дій щодо відображення показників поданої декларації в картці особового рахунку позивача. Та навпаки надав позивачу відповідь про невизнання спірних декларацій податковими деклараціями.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено, відтак обґрунтованості позовних вимог відповідачем не спростовано.

Як вже зазначено судом приписами п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181 визначено обов’язок контролюючого органу прийняти податкову декларацію.

В розумінні цієї норми законодавець має на увазі дії щодо прийняття органом ДПС  податкової декларації як документу в письмовій або електронній формі, а не дії щодо прийняття податкової декларації саме як податкової звітності.

Закон №2181 не містить вимог чи обов’язку органу ДПС вчиняти дії по прийняттю податкової декларації саме як податкової звітності, оскільки відповідач, прийнявши податкову декларацію, що відповідає всім вимогам закону (відповідність всім обов’язковим вимогам, належне підписання відповідними посадовими особами та скріплення печаткою платника податків), повинен відобразити її показники в картці особового рахунку платника податків.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що повідомлення у вигляді роз’яснювальної інформації не може вважатися рішенням суб’єкта владних повноважень і відповідачем відносно питання невизнання декларації з ПДВ за серпень 2010 року та за вересень 2010 року рішення не приймалося виходячи з наступного.

Відповідно до абз. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Аналіз вищенаведеної норма дає можливість суду зробити висновок, що рішення податкового органу про невизнання податкових декларацій податковими деклараціями може викладатися у формі повідомлення, яке може бути оскаржене. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що законодавством не встановлено форму рішення податкового органу про невизнання податкової декларації податковою звітністю, відтак таке рішення суб’єкту владних повноважень може бути викладено у довільній формі, що не виключає обрану відповідачем форму письмового повідомлення у вигляді листа.

Оскільки ДПІ в м. Сімферополі повідомила ВКП «Трансшина» про те, що не визнає подані податкові декларації податковими деклараціями, посилаючись на пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року у зв’язку з тим, що у порушення п. 3.3, п. 3.4 Порядку заповнення і подачі податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 (в редакції наказу ДПА від 12.05.2010 року № 313, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.05.2010 року за № 350/17645) в даних деклараціях не зазначений обов’язковий реквізит «E-Mail», саме повідомленнями від  21.09.2010 року за № 41707/10/28-4 та від 21.10.2010 року за № 45354/10/28-4 ДПІ, вказані повідомлення є формою викладення рішення податкового органу.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що збільшені вимоги позивача про визнання протиправним рішення від 21.09.2010 року № 41707/ю/284 з невизнання декларації з ПДВ за серпень 2010 року податковою декларацією і скасування його у повному обсязі; визнання протиправним рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 21.10.210 року № 45354/ю/284 з невизнання декларації з ПДВ Виробничо-комерційного підприємства «Трансшина» податковою декларацією та скасування його у повному обсязі та зобов’язання Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим провести у картці особового рахунку Виробничо-комерційного підприємства «Трансшина» розрахунки податкових зобов’язань у відповідності з податковими деклараціями Виробничо-комерційного підприємства «Трансшина» з податку на додану вартість за серпень та вересень 2010 року, є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України (далі-Інструкція), затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 № 276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за № 843/11123, з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками (п. 3.1 Інструкції).

Згідно п 4.1 Інструкції нарахуванню в особових рахунках платників підлягають:

- податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником;

- податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства;

- пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання;

- відсотки за користування розстроченням (відстроченням) податкових зобов'язань;

- непогашені суми векселя, що видається суб'єктом господарювання при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах.

Відповідно до 4.2.1 Інструкції податкові зобов'язання, штрафні санкції, пеня, самостійно визначені платником у податковій звітності, уносяться до електронної бази даних підрозділами обробки та ведення податкових документів і формуються в електронні та паперові реєстри.

Наведені положення законодавства свідчать про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали фактичний стан задекларованих платником податків податкових зобов’язань   та платежів до бюджету.

У відповідності до ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, отже, оскільки матеріалами справи встановлено протиправність бездіяльності Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим з непроведення в картці  особового рахунку з ПДВ ВКП «Трансшина» розрахунків податкових зобов’язань з податку на додану вартість за серпень та вересень 2010 року, тому суд вважає за можливе визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим у непроведенні в картці особового рахунку з податку на додану вартість ВКП «Трансшина» розрахунків податкових зобов’язань з податку на додану вартість за серпень, вересень 2010 року та зобов’язати Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим провести в картці особового рахунку ВКП «Трансшина» розрахунки  податкових зобов’язань  з податку на додану вартість  за серпень, вересень 2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.

У зв’язку зі складністю справи, судом 18.03.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 23.03.2011р. постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.  Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 21.09.2010 року № 41707/10/28-4 з невизнання декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року, поданої Виробничо-комерційним підприємством «Трансшина», податковою декларацією.

3.  Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 21.10.210 року № 45354/10/28-4 з невизнання декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року, поданої Виробничо-комерційним підприємством «Трансшина», податковою декларацією.

4. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим щодо непроведення в картці особового рахунку з податку на додану вартість Виробничо-комерційного підприємства «Трансшина» показників податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень та вересень 2010 року.

5. Зобов’язати Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим провести в картці особового рахунку Виробничо-комерційного підприємства «Трансшина» показники податкових декларацій Виробничо-комерційного підприємства «Трансшина» з податку на додану вартість  за серпень та вересень 2010р.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь Виробничо – комерційного підприємства «Трансшина» (ЄДРПОУ 23204082; 95050, м. Сімферополь, вул. Л.Чайкіної, 1, банківські реквізити невідомі)  3,40грн.  судового збору.

7. Встановити Державній податковій інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим місячний термін з дня набрання законної сили судовим рішенням по справі для подання суду звіту про виконання судового рішення.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд  через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.       

Суддя                                                                Кушнова А.О.