Постанова

від 14.04.2008 по справі 7/12а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/12а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

14.04.08 р.                                                                             Справа № 7/12а

м. Донецьк, вул. Артема, 157, к. 223

Суддя господарського суду Донецької області     Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу   

за позовною заявою Дочірнього підприємства „Горизонт-Інвест” науково-дослідного центру „Нафтогазбурмаш”, м. Артемівськ

до відповідача:  Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Артемівськ

третя особа: Відкрите акціонерне товариство „Артемівський завод „Доріндустрія”, м. Артемівськ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 17.12.2003 року № 0003612342/0 та № 0003622342/0

Позивач, Дочірнє підприємство „Горизонт-Інвест” науково-дослідного центру „Нафтогазбурмаш”, звернувся до господарського суду з позовом до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень: від 17.12.2003 року № 0003612342/0 в частині визначення належних до сплати сум ПДВ в розмірі 942062 грн., штрафних санкцій з цього податку в розмірі 942062 грн., всього в сумі 1884124 грн.; № 0003622342/0 від 17.12.2003 року в частині визначення належних до сплати сум податку на прибуток підприємств в розмірі 2415600,00 грн., штрафних санкцій з цього податку в розмірі 990610 грн., всього в сумі 3406210,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 19.04.2004 року до участі у справі на стороні позивача залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Відкрите акціонерне товариство „Артемівський завод „Доріндустрія”.

Заявою від 24.02.2005 року позивач уточнив загальну суму спірного повідомлення-рішення від 17.12.2003 року № 0003622342/0, вказавши суму 2406210,00 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 31.03.2005р. по справі № 7/12а були частково задоволені позовні вимоги Дочірнього підприємства „Горизонт-Інвест” НДЦ „Нафтогазбурмаш” до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 17.12.2003 року № 0003612342/0 та № 0003622342/0.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Артемівської ОДПІ від 17.12.2003 року № 0003612342/0 в частині визначення ДП „Горизонт-Інвест” НДЦ „Нафтогазбурмаш” податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 6223 грн. (2273 грн. – основного платежу, 3950 грн. - фінсанкцій), визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Артемівської ОДПІ від 17.12.2003 року № 0003622342/0 в частині визначення ДП „Горизонт-Інвест” НДЦ „Нафтогазбурмаш” податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 66600 грн. (37300 грн. – основного платежу, 29300 грн. - фінсанкцій), в решті частині вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2005р. зазначене рішення господарського суду Донецької області було залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.11.2006р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2005р. та рішення господарського суду Донецької області від 31.03.2005р. скасовано частково в частині відмови від позову, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від "2" квітня 2007 року було відкрито провадження в адміністративній справі № 7/12а та провадження по справі відбувалось за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 07.04.2008 року закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 7/12а призначено до судового розгляду.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що внесок ВАТ „Артемівський завод „Доріндустрія” до статутного фонду ТОВ „Горизонт-Інвест” є прямою інвестицією в розумінні Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до п.п. 4.2.5. п. 4.2. ст. 4 зазначеного закону не включаються до складу валового доходу суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку.

Позивачем зазначено, що, відповідно до п.п. 3.2.8. п. 3.2. ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість” операції з повернення основних фондів, попередньо внесених до статутного фонду юридичної особи іншими юридичними або фізичними особами, у разі їх виходу з числа засновників або учасників такої юридичної особи – не є об'єктом оподаткування.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивачем було допущено ряд порушень норм чинного законодавства. Зокрема, операція щодо внеску до статутного фонду у вигляді основних фондів  має вважатись продажем товарів та у відповідності до п. 1.31 ст. 1, п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7  Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” підлягає включенню до валових доходів у сумі 4751 тис. грн.; позивач безпідставно включив до складу валових витрат в 2 кварталі 2003 р. витрати в сумі 23165,45 грн.

Між іншим, відповідач стверджував, що підставою для віднесення витрат до складу валових витрат є не просто використання придбаних ТМЦ для виробництва тієї чи іншої продукції, а виключно у випадку, коли таке виробництво можливо віднести до господарської діяльності суб'єкту підприємницької діяльності, направленої на отримання доходу. Проте, позивачем при виробництві продукції для НВП „Зонд” були понесені витрати в сумі 45772,68 грн., отже, з загальної суми понесених витрат витрати в сумі 23165,45 грн., які позивачем було списано на виробництво продукції для вказаного підприємства, не призвели до отримання доходів від цієї діяльності, і у відповідності з п. 5.1. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” вони не можуть бути включеними до складу валових витрат.

Відповідач також заперечив проти пояснень позивача щодо п. 6 позовної заяви, оскільки вважає, що наведене ним пояснення не стосується питання, яке було розглянуто під час перевірки та по якому було встановлено порушення, оскільки, по-перше, в ході перевірки було встановлено, що товариством ніякого порушення п.п. 7.4.5. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” по вказаній ним операції взагалі не було допущено, по-друге, за наслідками встановленого порушення було застосовано тільки фінансові санкції, а ніякого донарахування ПДВ не було здійснено.

Позивачем при новому розгляді спору надані суду пояснення, відповідно до яких він зазначає, що у спірних відносинах відбулася подія виходу одного з учасників товариства із зменшенням статутного капіталу, яка була відображена у бухгалтерському обліку у червні 2003 року, після внесення змін до статутних документів позивача. Позивач стверджує, що станом на 01.07.2003р. на балансі позивача була відсутня заборгованість по несплаченому капіталу та зменшений статутний фонд підприємства з 6300000 на 1700000 грн.

Третя особа надала пояснення, у яких зазначила, що на підставі рішення ради з питань ВЕЗ у Донецькій області було створено ТОВ „Горизонт-Інвест”, засновник якого – ВАТ “АЗДИ” передав до статутного фонду ТОВ „Горизонт-Інвест” основні засоби на суму 4698,4 тис. грн., які 01.04.2003р. були повернуті, у зв'язку з виходом ВАТ “АЗДИ” зі складу учасників.  Третя особа стверджує, що такі обставини підтверджуються даними бухгалтерського обліку третьої особи. При цьому, будь-яких угод купівлі-продажу щодо цих основних засобів між стронами не укладалось.

Відповідачем при новому розгляді спору надані суду заперечення на позовну заяву, у яких відповідач зазначає, що позивач безпідставно посилається на п. 4.2.5. ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки в ході перевірки встановлене порушення п.п. 7.4.1. ст. 7 цього закону, яке стосується операції проведеної у 2 кварталі 2003 року. Щодо самої операції з передачі прав власності на майно позивача вартістю 4698841,81 грн., то відповідач зазначає, що така операція була проведена з порушеннями вимог Закону України “Про господарські товариства”, а тому таку операцію не можливо віднести до операції з повернення внесків третій особі.

Також, відповідач зазначає, що при виробництві продукції для НВП “Зонд” позивачем були отримані доходи від продажу цієї продукції в сумі 22607,3 грн. (при наявності витрат в сумі 45772,68 грн.), а тому ці витрати не можна віднести до складу валових витрат, як використаних у власній господарській діяльності.

Крім того, на вимогу суду відповідачем надані пояснення щодо визначення звичайної ціни операції з передачі майна третій особі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

За результатами комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Дочірнім підприємством „Горизонт-Інвест” НДЦ „Нафтогазбурмаш”, код ЄДРПОУ 31875070, за період з 23.07.2002 року по 01.10.2003 року, співробітниками Артемівської ОДПІ був складений акт від 15.12.2003 року № 2647/23-31875070 (надалі – „акт перевірки”). Актом перевірки встановлено порушення позивачем: п.п. 5.3.9. п. 5.3. та п. 5.1. ст.5, п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7, п.п. 8.3.1. п.8.3. ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.. 3, п.п. 7.4.1 п. 7.4. та п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

На підставі акту перевірки керівником Артемівської ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.12.2003 року: № 0003612342/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1884124 грн., у тому числі 942062 грн. – основний платіж, 942062 грн. – штрафні (фінансові) санкції та № 0003622342/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у сумі 2406210,00 грн.,  у тому числі 1415600,00 грн. – основний платіж, 990610 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Як зазначалось, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.11.2006р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2005р. та рішення господарського суду Донецької області від 31.03.2005р. скасовано частково в частині відмови від позову, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно наданого відповідачем на вимогу суду розрахунку частини сум спірних податкових повідомлень-рішень, в яких справу направлено на новий розгляд, такі суми складають:

за податковим  повідомленням-рішенням № 0003622342/0 від 17.12.2003 року – 2339610 грн. з податку на прибуток, в тому числі за основним платежем в сумі 1378300 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 961310 грн.;

за податковим  повідомленням-рішенням № 0003612342/0 від 17.12.2003 року – 1877901 грн. з податку на додану вартість, в тому числі за основним платежем в сумі 939789 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 938112 грн.

Стосовно податкового повідомленням-рішенням № 0003622342/0 від 17.12.2003 р.

Однією з підстав донарахування податку на прибуток було виявлене у ході перевірки і відображене в акті порушення п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме, заниження скорегованого валового доходу за півріччя 2003 року в сумі 4571 тис. грн. у зв'язку з тим, що позивач не включив до складу валового доходу доход від операції з передачі основних фондів ВАТ „Артемівський завод „Доріндустрія”. Таку операцію, на думку відповідача, слід вважати купівлею-продажем і доход за такою операцією підлягає включенню до валового доходу за загальним правилом.

Позивач такі висновки заперечує та зазначає, що операцію по передачі ВАТ „Артемівський завод „Доріндустрія” слід розцінювати як повернення внеску одному із засновників.

Спірна сума основного платежу за наведеним податковим повідомленням рішенням (1378300 грн) складається з двох сум донарахувань податку на прибуток, а саме:

1371300 грн. – донарахування податку внаслідок встановлення податковим органом порушення позивачем п.п. 7.4.1. ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” через не включення до складу валового доходу суми доходу від операцій з передачі основних фондів на баланс ВАТ “Артемівський завод “Доріндустрія” на суму 4571 тис. грн.;

7000 грн. – донарахування податку внаслідок встановлення податковим органом порушення позивачем п.п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” через неправомірне включення до складу валових витрат витрат, пов'язаних з виготовленням та реалізацією обладнання на адресу НВП “Зонд”, які не призвели до отримання доходу в сумі 23165 грн.

Як вбачається з наведеної вище ухвали Вищого адміністративного суду України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення господарського суду Донецької області від 31.03.2005р. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2005р. полягають у тому, що:

судами не встановлено, яка фактично відбулася подія, - чи вихід одного з учасників товариства без зменшення статутного фонду, чи вихід одного з учасників зі зменшенням статутного фонду чи зменшення статутного фонду без виходу учасника;

не перевірено та не взято до уваги, як проведено оприбуткування майна третьою особою, чи як купівля, чи як повернення інвестицій;

не перевірені та не спростовані доводи позивача, що фінансова операція по зменшенню статутного фонду була відображена в червні 2003 року як повернення вкладу (інвестицій) учасників, після затвердження належним чином змін до статуту товариства;

без належної перевірки всіх обставин зроблені висновки щодо неправомірного віднесення до валових витрат витрати на виробництво продукції за угодою з НВП „Зонд”, з огляду на збитковість господарської операції;

не перевірені та не спростовані твердження позивача, що уникнути збитків при виготовленні першого замовлення, яке надійшло на тільки що створене підприємство, не було можливості, оскільки на собівартість продукції були віднесені загальновиробничоі витрати, що утворилися насамперед з витрат на утримання основних засобів, нарахування амортизації. Ці збитки передбачалися інвестиційним проектом, а їх відсутність була б можлива лише після виготовлення не разового, а ряду замовлень.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Таким чином, наведені висновки і мотиви є обов'язковими, а встановлені в ході нового розгляду спору на підставі їх дослідження обставини є обов'язковими для суду першої інстанції при оцінці правомірності донарахування податковим органом податкових зобов'язань позивача по справі.

З метою дослідження наведених обставин справи судом призначалась судово-економічна експертиза, на вирішення якої судом були поставлені питання підтверджуваності даними первинних бухгалтерських документів  та облікових регістрів, які відображають фінансову-господарську діяльність позивача та третьої особи таких подій як вихід третьої особи із складу учасників позивача без зменшення або зі зменшенням статутного фонду, зменшення статутного фонду позивача без виходу третьої особи підстави оприбуткування третьою особою майна поверненого йому позивачем, фактичне проведення позивачем фінансової операції по зменшенню статутного фонду в червні 2003 року як повернення вкладу (інвестицій) учасників.

Також перед експертом ставилось питання про підтверджуваність віднесення на собівартість продукції загальновиробничих витрат, що утворилися з витрат на утримання основних засобів, нарахування амортизації.

Висновок судово-економічної експертизи від 28.01.08р. № 2183/25 доданий до матеріалів справи. Дослідження проводилось і висновок складений експертом Кузнєцовою Г.О., який має вищу економічну освіту, вчений ступінь кандидата економічних наук, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю “Дослідження документів бухгалтерського та податкового обліку та звітності”, “Дослідження документів про економічну діяльність підприємств та організацій”, “Дослідження документів фінансово-кредитних операцій”, має стаж експертної роботи з 2004р. Експерт був попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 КК України. За таких умов, у суду не має підстав для сумнівів в упередженості або недостатній  кваліфікації особи, що дала експертний висновок.

Огляд експертного висновку показує, що в ході дослідження експертом використовувались матеріали справи, представлені згідно клопотань додаткові матеріали, первинні бухгалтерські документи та облікові регістри. Дослідження судом експертного висновку дозволяє зробити висновок, що проведене експертом дослідження цілком відповідає поставленим питанням. Крім того, суд зазначає, що висновок складений у відповідності з вимогами Закону України «Про судову експертизу», містить докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті таких досліджень висновки, які мають відповідне обґрунтування.

За таких умов, висновок експерта прийнято судом в якості належного доказу по справі.

Як вбачається з експертного висновку, в  ході проведеного експертом дослідження та зроблених розрахунків, ним встановлений вихід із складу учасників ТОВ „Горизонт-Інвест” ВАТ “Артемівський завод “Доріндустрія” шляхом повернення інвестицій у вигляді основних засобів у квітні 2003 року та зменшення статутного капіталу позивача на суму повернутих основних засобів у червні 2003 року. (стор. 6,7,13 висновку від 28.01.08р. № 2183/25).

Також, в  ході проведеного дослідження експертом встановлено, що повернуте позивачем третій особі - ВАТ “Артемівський завод “Доріндустрія” майно оприбутковано останнім також в якості повернення інвестицій (стор. 7,13 висновку від 28.01.08р. № 2183/25).

Наданими суду документами про правовий статус позивача за період з 2002 по 2003 р.р. (статути, розпорядження міського голови, довідки про включення до ЄДРПОУ) підтверджується участь третьої особи - ВАТ “Артемівський завод “Доріндустрія” у ТОВ „Горизонт-Інвест” станом на період його заснування, а також подальша перереєстрація у 2003 році  ТОВ „Горизонт-Інвест” у ДП „Горизонт-Інвест” НДЦ „Нафтогазбурмаш” вже без участі третьої особи.

Як позивач, так і третя особа у наданих суду поясненнях по справі наполягають на виході третьої особи із складу учасників ТОВ „Горизонт-Інвест”.

Аналіз і оцінка судом у сукупності наданих позивачем, третьою особою та отриманих судом в ході нового розгляду спору доказів дозволяє зробити висновок про наявність між позивачем та третьою особою правовідносин щодо повернення інвестицій у вигляді основних засобів попередньо внесених третьою особою.

Враховуючи наведене, суд вважає помилковими висновки податкового органу про наявність між позивачем та третьою особою правовідносин купівлі-продажу або безоплатної передачі товарів.

Суд не враховує твердження відповідача про те, що позивачем порушені вимоги Закону України “Про господарські товариства”, а тому податковий орган визначив наявні правовідносини як безоплатну перечу товарів, оскільки оцінка порушень платником податків законодавства, що регулює діяльність господарських товариств не входить до встановлених законодавством повноважень податкового органу.

Податкове законодавство, зокрема, Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” не встановлює правило за яким податкові зобов'язання з податку на прибуток виникають внаслідок дотримання або недотримання платником податків вимог іншого законодавства, в тому числі і Закону України “Про господарські товариства”.

Податковий орган у будь-якому випадку повинен чітко встановити наявні між суб'єктами господарського обороту відносини і пов'язувати виникнення податкових зобов'язань саме з такими відносинами.

У даному випадку відповідачем таке не дотримано, а податкові зобов'язання визначені на підставі помилкових висновків про наявні між сторонами правовідносини.

Суд також враховує наступне.

Як зазначалось, податкові зобов'язання позивача з податку на прибуток визначені на підставі встановлених порушень п. 7.4.1. ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до цієї норми доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Правила визначення звичайних цін передбачені п. 1.20. ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” і дослідження цієї норми свідчить, що такі правила відповідачем не застосовувались, порядок їх застосування відповідачем не дотриманий.

Так, у відповідності до приписів п. 1.20.1. наведеної норми, за відсутності договору між сторонами встановлюється обов'язковість визначення звичайної ціни за процедурою встановленою пп. 1.20.1 – 1.20.5. Тільки у разі неможливості встановлення звичайної ціни за наведеною процедурою (що повинно бути доведено податковим органом) можливо використання пп. 1.20.5-1 із застосуванням даних бухгалтерського обліку.

Крім того, п. 1.20.10. наведеного підпункту встановлює, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Матеріалами справи не доводиться, що податковий орган взагалі здійснював спробу будь-яким чином встановити звичайну ціну при донарахуванні податку, застосування встановленої Законом процедури визначення звичайної ціни з матеріалів перевірки позивача не випливає.

Наведене обумовлює необгрунтованість донарахування податкових зобов'язань позивача, здійснене на підставі п. п. 7.4.1. ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” без визначення звичайної ціни та без застосування спеціальної, встановленої законом процедури такого визначення.

Щодо донарахування податку на прибуток в сумі 7000 грн., то таке донарахування  обумовлено висновками податкового органу про неправомірне  включення до складу валових витрат витрат, пов'язаних з виготовленням та реалізацією обладнання на адресу НВП “Зонд” в сумі 23165 грн., оскільки ці витрати не призвели до отримання доходу. При цьому, відповідач вважає порушеним позивачем п.п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Наведені висновки податкового органу не відповідають вимогам законодавства та спростовуються матеріалами справи з огляду на наступне.

Статтею 5  Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. (п. 5.1. закону)

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. (п. 5.2.1. закону).

Пунктом 5.11. ст. 5 цього ж закону  визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як вбачається з матеріалів справи і таке підтверджено сторонами, позивачем у господарських відносинах з НВП “Зонд” було виготовлено та реалізовано відповідну продукцію, отримано її оплату у відповідній сумі.

Огляд судом чинного законодавства свідчить про те, що ні Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ні інші нормативно-правові акти, що регулюють порядок обчислення, сплати податку на прибуток, ведення податкового обліку не визначають спеціальної залежності права платника податку на віднесення сум до валових витрат з сумами отриманих доходів. Податкове законодавство лише визначає, що придбані товари (роботи, послуги) повинні бути призначені для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на ці приписи процесуального закону, у спірних відносинах саме податковий орган повинен довести, що спірні роботи придбавались для використання або були використані позивачем не у власній господарській діяльності і не у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Тобто, податковий орган повинен довести напрямки використання придбаних товарів (робіт, послуг) та відсутність зв'язку таких напрямків із зазначеними у п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" видами діяльності платника податків.

У спірних відносинах таких доказів відповідачем в ході провадження по справі не надано, відповідач посилається лише на невідповідність суми витрат сумам отриманих доходів. Проте, такі посилання не узгоджуються з наведеними вимогами процесуального закону.

З огляду на викладене суд вважає безпідставним донарахування позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов'язань в сумі 7000 грн.

Загальна безпідставність донарахування податку обумовлює безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 961310 грн.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0003612342/0 від 17.12.2003 р.

Податкове зобов'язання за наведеним податковим повідомленням-рішенням є податковим зобов'язанням з податку на додану вартість і складає суму - 939768,62 грн.

Донарахування зазначеного податку  здійснено у зв'язку з порушенням позивачем п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.. 3, п.п. 7.4.1 п. 7.4. та п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” на підставі висновків про заниження обсягу продажу в сумі 4698841,81 грн. по операції з передачі основних фондів ВАТ „Артемівський завод „Доріндустрія”.

Відповідно до п. 3.2.8 ст 3 Закоу України “Про податок на додану вартість”, не є об'єктом оподаткування операції з повернення основних фондів, попередньо внесених до статутного фонду юридичної особи іншими юридичними або фізичними особами, у разі їх виходу з числа засновників або учасників такої юридичної особи, або при ліквідації такої юридичної особи, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (крім підакцизних товарів) або вивезенні за межі митної території України.

Оскільки, при розгляді судом донарахувань податку на прибуток за податковим повідомленням-рішенням № 0003622342/0 від 17.12.2003 р. судом був встановлений факт виходу третьої особи із складу учасників ТОВ „Горизонт-Інвест” з поверненням інвестиції у вигляді основних фондів, то у даному випадку цілком  застосовні наведені норми закону. Тобто, операція з передачі основних фондів від позивача до третьої особи не є об'єктом оподаткування, а тому безпідставне донарахування податковим органом податкових збов'язань позивача в сумі 939789 грн., що в свою чергу обумовлює безпідставність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 938112 грн.

З огляду на викладене, вимоги позивача про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 17.12.2003 року № 0003612342/0 та № 0003622342/0 суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 5, 7, 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст.ст. 3, 7  Закону України “Про податок на додану вартість”, ст.ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 72, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 пунктами 6,7 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ

Позовні вимоги Дочірнього підприємства „Горизонт-Інвест” науково-дослідного центру „Нафтогазбурмаш” до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 17.12.2003 року № 0003612342/0 та № 0003622342/0 задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції від 17.12.2003 року № 0003622342/0 в загальній сумі 2339610 грн., в тому числі в сумі 1378300 грн. за основним платежем, в сумі 961310 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції від 17.12.2003 року № 0003612342/0 в загальній сумі 1877901 грн., в тому числі в сумі 939789 грн. за основним платежем, в сумі 938112 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                              Гончаров С.А.