Постанова

від 29.01.2008 по справі 4/263-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/263-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 29 січня 2008 р.                                                                                    № 4/263-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

головуючого      Овечкіна  В.Е.,

суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за   участю   представників:

позивача - Лещенко Л.В.,

відповідача  - Біланенко О.Ф.,

розглянувши  у  відкритому  судовому   засіданні    касаційну скаргу

ДП "Херсонський річковий порт"

на   постанову від 16.11.2007 Запорізького апеляційного господарського суду

у справі№4/263-07

за  позовом РВ ФДМ України по Херсонській області

доДП "Херсонський річковий порт"

простягнення заборгованості та неустойки

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Херсонської області від 03.08.2007 (суддя Ємленінова З.І.) позов  задоволено частково –на підставі ст.ст.193,233 ГК України, ст.ст.525,526 ЦК України та п.3 ст.83 ГПК України стягнуто з відповідача на користь позивача 58527,84 грн. боргу по орендній платі та 1602,77 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором  оренди №122-22-065 від 01.03.2002. Звільнено боржника від стягнення 1602,77 грн. пені з огляду на його тяжке фінансове становище та обставини відсутності відшкодування відповідачу бюджетної заборгованості за перевезення пільгових категорій громадян. В частині позовних вимог про стягнення 36084 грн. неустойки відмовлено з мотивів недоведеності порушення орендарем ст.785 ЦК України та перебуванням орендованого майна у користуванні відповідача з 03.03.2006 року на інших правових підставах.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду  від 16.11.2007 (судді: Хуторной В.М., Мірошниченко М.В., Яценко О.М.) рішення змінено, позов задоволено в повному обсязі у звязку з обгрунтованістю позовних вимог.

ДП "Херсонський річковий порт" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові, оскільки вважає, що у відповідності зі ст.770 ЦК України і ст.23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" з 03.03.2006 року право орендодавця за договором оренди №122-22-065 від 01.03.2002 перейшло від РВ ФДМ України по Херсонській області до ДП "Адміністрація річкових портів" Міністерства транспорту та зв'язку України, а з 01.03.2007 року згідно з ч.2 ст.604 ЦК України відбулася новація, а саме договір оренди припинив свою дію внаслідок укладення між ДП "Адміністрація річкових портів" та ДП "Херсонський річковий порт" договору управління майном №67/01-03 від 01.03.2007. Таким чином, стягнення з відповідача заборгованості по орендним платежам за період з березня 2006 року, а також неустойки за несвоєчасне повернення у 2007 році майна за договором оренди, який припинив свою дію 01.03.2007 року шляхом новації, суперечить вимогам ст.ст.604,770 ЦК України і ст.23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції та заслухавши  пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова –залишенню без змін з наступних підстав.

Змінюючи первісне рішення про часткове задоволення позову та задовольняючи позов в повному обсязі апеляційний господарський суд виходив з того :

Матеріалами справи, зокрема, підписаним сторонами актом звірки, підтверджується та відповідачем не заперечується невиконання останнім своїх обов'язків по своєчасному перерахуванню орендної плати за договором оренди №122-22-065 від 01.03.2002, внаслідок чого за період з 11.11.2006 року по 01.03.2007 року утворилася заборгованість підприємства по орендній платі в сумі 58527,84 грн.

Заявлена позивачем до стягнення пеня в сумі 3205,54 грн. за прострочення перерахування орендної плати в період з 11.11.2006 року по 10.05.2007 року нарахована правомірно. Апеляційна інстанція не прийняла до уваги посилання суду першої інстанції на ст.233 ГК України та п.3 ст.83 ГПК України в обгрунтування підстав для зменшення на 50% належної до сплати пені з тих мотивів, що згідно з ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, а відповідачем не доведено тяжкий фінансовий стан підприємства, який є результатом його господарської діяльності, а не винятковим випадком, з настанням якого можливо застосовувати положення ст.233 ГК України та п.3 ст.83 ГПК України.

Спростовуючи висновки місцевого господарського суду в частині відмови в стягненні з відповідача 36084 грн. неустойки, нарахованої позивачем з посиланням на ч.2 ст.785 ЦК України, апеляційний суд встановив, що п'ятирічний строк дії договору оренди №122-22-065 від 01.03.2002 закінчився 01.03.2007 року, листом від 03.03.2007 №03-690 орендодавець повідомив відповідача про обов'язок повернути орендоване ним державне майно за актом приймання-передачі у зв'язку з закінченням терміну дії договору. Проте, лише 10.04.2007 року між сторонами складено акт приймання-передачі державного майна за договором оренди №122-22-065 від 01.03.2002, а тому позивач на підставі ч.2 ст.785 ЦК України правомірно вимагає від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування державним майном за весь час прострочення.

Зміна підпорядкованості державного майна іншій особі (Міністерству транспорту та зв'язку України) згідно акта від 03.03.2006 не впливає на права та обов'язки сторін за договором оренди №122-22-065 від 01.03.2002, оскільки зміни до зазначеного договору не вносилися, а тому сторони цього договору зобов'язані виконувати свої обов'язки належним чином.

Колегія погоджується з висновками суду з огляду на таке.

Згідно зі статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання; сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки умов укладеного між сторонами договору оренди №122-22-065 від 01.03.2002, додаткової угоди до нього №077-065/1 від 01.04.2004, наявних у справі акта звірки розрахунків (а.с.68), акта прийому-передачі державного майна від 10.04.2007 (а.с.135) та інших доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а відповідачем не спростовано факти існування непогашеної заборгованості останнього станом на 01.03.2007 року по орендній платі в сумі 58527,84 грн., несвоєчасного повернення орендованого майна після припинення договору оренди №122-22-065 від 01.03.2002, та обумовлене цим правомірне нарахування орендодавцем пені в сумі 3205,54 грн. за прострочення перерахування орендної плати в період з 11.11.2006 року по 10.05.2007 року, а також 36084 грн. неустойки за весь час прострочення повернення державного майна.

Касаційна інстанція відхиляє безпредметні посилання скаржника на ст.ст.604,770 ЦК України і ст.23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в обгрунтування своїх доводів щодо переходу з 03.03.2006 року прав орендодавця за договором оренди №122-22-065 від 01.03.2002 від РВ ФДМ України по Херсонській області до ДП "Адміністрація річкових портів" та щодо припинення зобов'язання за договором оренди №122-22-065 від 01.03.2002 внаслідок новації, а саме шляхом заміни первісного зобов'язання новим зобов'язанням (договором управління майном №67/01-03 від 01.03.2007) між тими ж сторонами, оскільки, по-перше, спеціальним законом, який регулює правовідносини оренди державного та комунального майна, є Закон України "Про оренду державного та комунального майна", а частиною 2 статті 26 цього Закону встановлено вичерпний перелік підстав припинення договорів оренди державного та комунального майна і серед цих підстав відсутнє припинення договору оренди внаслідок новації. По-друге, з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та відповідачем не доведено внесення до договору оренди №122-22-065 від 01.03.2002 змін щодо сторони (орендодавця) до припинення цього договору, а новацією в розумінні ч.2 ст.604 ЦК України є припинення зобов'язання за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами. Суб'єктний склад сторін за договором оренди №122-22-065 від 01.03.2002 та договором управління майном №67/01-03 від 01.03.2007 не є тотожним, а тому відсутні підстави вважати, що договір оренди №122-22-065 від 01.03.2002 припинився шляхом його заміни договором управління майном №67/01-03 від 01.03.2007.

Натомість апеляційний суд правильно встановив припинення договору оренди №122-22-065 від 01.03.2002 у зв'язку з закінченням терміну дії договору (п.1 ч.2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна") та запереченням орендодавця щодо пролонгації (лист РВ ФДМ України по Херсонській області від 03.03.2007 №03-690).

Після передачі орендованого державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ДП "Херсонський річковий порт", до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України за актом приймання-передачі №5 від 03.03.2006 власник (держава Україна) не змінився, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що сама лише зміна підпорядкованості державного майна іншій особі (Міністерству транспорту та зв'язку України) згідно акта від 03.03.2006 не впливає на права та обов'язки сторін за договором оренди №122-22-065 від 01.03.2002.

Окрім того, виходячи зі змісту ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" наведені обставини не позбавляють РВ ФДМ України по Херсонській області права виступати легітимним орендодавцем державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ДП "Херсонський річковий порт".

Водночас  відповідно до ч.3 ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" до компетенції Міністерства транспорту та зв'язку України, як органа,  уповноваженого управляти відповідним державним майном, відноситься лише надання орендодавцеві висновків щодо погодження умов договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115, 1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 16.11.2007 у справі №4/263-07 залишити без  змін, а касаційну  скаргу ДП "Херсонський річковий порт" –без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                                                                                 В.Овечкін

Судді:                                                                                                                                                Є.Чернов

                                                                                                                                           В.Цвігун