Постанова

від 10.04.2008 по справі 8/357-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/357-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2008                                                                                   Справа № 8/357-07  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідача)    

суддів: Виноградник О.М., Науменко І.М.   

при секретарі судового засідання: Геворгян Е.М.

за участю представників сторін:

від позивача -  не з”явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 93);

від відповідача -  не з”явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 94);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  товариства з обмеженою відповідальністю “Євроінформ”, м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  24.12. 2007 року  у справі № 8/357-07

за позовом    товариства з обмеженою відповідальністю “Віват Комп'ютер Сервіс”, м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю “Євроінформ”, м.Дніпропетровськ

про  стягнення 14730,98 грн.   

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Віват Комп”ютер Сервіс”, м. Київ звернулося до товариства з обмеженою відповідальністю “Євроінформ”, м. Дніпропетровськ про стягнення 14730,98 грн., з яких: 10312,14 грн. основного боргу, 3763,15 грн. –пені, 567,01 грн. –3% річних, 88,68 грн. –інфляційних збитків.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2007 року по справі № 8/357-07 (суддя Дубінін І.Ю.) позов задоволено частково, з відповідача стягнено – 10312,14 грн. основного боргу, 88,68 грн. втрат від інфляції, 567,01 грн. річних.

Не погодившись із рішенням, відповідач подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати частково у сумі 1718,69 грн. основного боргу, а в задоволені позовних вимог в цій частині відмовити, посилаючись на такі обставини.

Із змісту пункту 5.1.1 ліцензійного договору № 27 від 02.04.2004 року, винагорода сплачувалась позивачу у формі роялті.

Згідно з пунктом 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість” роялті не є об”єктом оподаткування податком на додану вартість. При цьому у особи, яка передає об”єкт в користування та отримує компенсацію за таку операцію, відсутнє право на податковий кредит щодо сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) за придбані або виготовлені товари (у тому числі при їх імпорті) та послуги, вартість яких відноситься до складу витрат, пов”язаних із здійсненням такої операції, тому скаржник вважає, що у відповідача відсутній обов”язок перерахувати на користь позивача суму податку на додану вартість понад суму роялті, а винагорода (роялті) позивача за липень 2005 року має розрахуватися позивачем за ліцензійним договором № 27 від 02.04.2004 року, виходячи з сум, визначених в пункті 5.1.1 договору, зменшених на 20%.

Відповідач надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв”язку з відрядженням представника відповідача.

Згідно до частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Ухвалою апеляційного господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2008 року по даній справі про прийняття апеляційної скарги та призначення розгляду справи, явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов”язковою.

Так як до клопотання не додано жодного доказу, який би підтверджував неявку представника в судове засідання з поважних причин, а також відповідачем в клопотанні не зазначене посилання на  надання будь-яких доказів, які він не міг надати в суд першої інстанції, і які мають суттеве значення для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає клопотання безпідставним, і таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідач ще надав клопотання про зупинення розгляду даної справи до закінчення провадження справи № 20/125 за позовом відповідача до товариства з обмеженою відповідальністю “Віват Комп”ютер Сервіс” про визнання частково недійсним ліцензійного договору № 27 від 02.04.2004 року, яке розглядається Господарським судом міста Києва.

Оскільки, відповідачем не надана ухвала господарського суду про порушення господарським судом міста Києва справи № 20/125, колегія суддів також вважає це клопотання безпідставним.

У разу вирішення спору по справі № 20/125 по суті, відповідач не позбавлений права звернутися з заявою про перегляд даної справи за нововиявленими обставинами відповідно до розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України.   

Позивач вважає доводи скаржника безпідставними, просить залишити рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю “Віват Комп”ютер Сервіс”, м. Київ та товариством з обмеженою відповідальністю “Євроінформ”, м. Дніпропетровськ укладений ліцензійний договір від 02.04.2004 року № 27, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого позивач надавав відповідачу дозвіл на використання майнових прав щодо об”єктів авторських та суміжних прав позивача, а саме –Jaya ігри (дні і гри), спеціально адаптованих для використання власниками мобільних телефонів, перелік яких міститься у виключній ліцензії № 1, яка є невід”ємною частиною договору, а відповідач зобов”язувався прийняти ігри, використовувати їх відповідно до умов договору і сплачувати позивачу винагороду.

Відповідно до пункту 3.5.6 договору, відповідач зобов'язався своєчасно виплачувати винагороду позивачу.

Згідно з пунктом 5.1.1 договору, розмір винагороди від продажу чи іншого відчуження одного екземпляру залежить від типу гри і складає:

- проста гра - 1,06 грн. за 1 екземпляр, в т.ч. ПДВ - 20 %;

- гра середнього класу - 1,60 грн. за 1 екземпляр, в т.ч. ПДВ - 20 %;

- гра преміум класу - 2,13 грн. за 1 екземпляр, в т.ч. ПДВ - 20 %.

За пунктом 5.2 договору, не пізніше семи днів по закінченню календарного місяця відповідач надає позивачу Акт приймання-здачі наданих послуг за звітний місяць, у відповідності з Формою Акта приймання-здачі наданих послуг, погодженою сторонами в додатку № 3 до цього договору.

Відповідно до пунктів 5.4, 5.5 договору, на підставі підписаного Акту приймання-передачі наданих послуг, позивач оформляє і направляє відповідачу рахунок-фактуру разом з підписаним актом приймання-передачі послуг, а відповідач оплачує рахунок-фактуру шляхом перерахування суми, яка підлягає сплаті, на розрахунковий рахунок позивача протягом трьох банківських днів з дня отримання рахунку.

02.08.2005 року позивачем було направлено на адресу відповідача рахунок-фактуру № 38 від 02.08.2005 року та акт приймання-передачі наданих послуг від 31.07.2005 року на суму 10312,14 грн. з ПДВ.

На час розгляду справи в суді першої інстанції і перегляді справи по апеляційній скарзі, відповідач не надав доказів сплати боргу.

Згідно статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння вiдмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн). Зобов'язання, строк (термiн) виконання якого визначений вказiвкою на подiю, яка неминуче має настати, пiдлягає виконанню з настанням цiєї подiї.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 10312,14 грн., оскільки сторони у вищенаведеному пункті 5.1.1 договору узгодили суму винагороди в твердій сумі у національній валюті, доказів звернення до позивача про зміну умов договору (рішення суду відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України) в частині розміру винагороди, відповідач не надав.

Необхідність нарахування ПДВ на суми винагороди (роялті) не є предметом даного спору.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звiльняється вiд вiдповiдальностi за неможливiсть виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого iндексу iнфляцiї за весь час прострочення, а також три проценти рiчних вiд простроченої суми, якщо iнший розмiр процентiв не встановлений договором або законом.

Надані позивачем розрахунки сум втрат від інфляції та 3% річних виконані відповідно до чинного законодавства України, отже позовні вимоги щодо стягнення з відповідача втрат від інфляції за період з 01.10.2005 року по 01.08.2007 року –88,68 грн. та 3% річних за 669 днів в сумі 567,01 грн. в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені слід зазначити наступне.

За статтями 611, 551 Цивільного кодексу України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслiдок односторонньої вiдмови вiд зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розiрвання договору; сплата неустойки. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства. Розмiр неустойки, встановлений законом, може бути збiльшений у договорi.

          Згідно пункту 7.4 ліцензійного договору позивачем була нарахована відповідачу пеня з 01.10.2005 року за 365 днів в сумі 3763,15 грн.

Разом з тим, частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами ліцензійного договору, укладеного сторонами, не передбачено іншого, ніж визначено вказаною статтею Закону.

За таких обставин позивач повинен був нараховувати пеню не за 365 днів, а за 183 дні, яка становить 1887,12 грн.

Крім того, згідно статей 256, 258 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вбачається з матеріалів справи, строк позовної давності по стягненню пені в сумі 1887,12 грн. позивачем пропущено.

Оскільки розрахунок пені, вказаний у позовній заяві обчислюється з 01.10.2005 року, а пеня повинна нараховуватись за 183 дні, тобто –по 01.04.2006 року включно, річний строк позовної давності закінчився відповідно 01.04.2007 року.

Позовну заяву до суду позивачем було подано 08.09.2007 року, що підтверджується календарним штемпелем поштової установи на конверті, в якому направлявся позов, після закінчення строку позовної давності.

Таким чином, строк позовної давності по стягненню пені позивачем пропущено.

Згідно статті 267 Цивільного кодексу України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При викладених обставинах господарський суд вважав за необхідне відмовити позивачу в стягненні з відповідача пені в сумі 3763,15 грн., оскільки строк позовної давності пропущено, доказів пропуску строку з  поважних причин позивачем не надано, а відповідач наполягав на застосуванні до вказаної вимоги строку позовної давності (а.с. 36-37).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 10312,14 грн., 88,68 грн. втрат від інфляції, 567,01 грн. річних та відмови в частині позовних вимог про стягнення пені. Підстави для скасування рішення, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Державне мито за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

На підставі викладеного, та, керуючись статтями 49, 101-103, 105  Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2007 року по справі № 8/357-07 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                           О.М.Лисенко

Суддя                                                                                 О.М.Виноградник

Суддя                                                                                 І.М.Науменко