Постанова

від 08.07.2008 по справі 8/357-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/357-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

                                                                                     №   

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінформ", м. Дніпропетровськ,

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2007

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2008

зі справи  № 8/357-07

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Віват Комп'ютер Сервіс" (далі –ТОВ "ВКС"), м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінформ" (далі –ТОВ "Євроінформ")

про стягнення 14 730,98 грн.,

за участю представників сторін:

позивача –Мацюри Н.В.,

відповідача –Биструшкіної А.Р.,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ВКС" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ТОВ "Євроінформ" 10 312,14 грн. основного боргу, 3 763,15 грн. пені, 3% річних у сумі 567,01 грн. та 88,68 грн. інфляційних втрат, а всього 14 730,98 грн.     

Рішенням названого суду від 24.12.2007 (суддя Дубінін І.Ю.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2008 (колегія суддів у складі: Лисенко О.М. –головуючий суддя, судді Виноградник О.М., Науменко І.М.), позов задоволено частково: з ТОВ "Євроінформ" стягнуто 10 312,14 грн. основного боргу, 88,68 грн. інфляційних втрат та 567,01 грн. річних; в іншій частині позову відмовлено. Прийняті судові рішення в частині задоволення позовних вимог мотивовано невиконання відповідачем договірних зобов'язань зі сплати коштів, тоді як відмову в стягненні пені обґрунтовано пропуском строку позовної давності.

У касаційних скаргах до Вищого господарського суду України (від 25.02.2008 № 101/юр та від 13.05.2008 № 37/юр) ТОВ "Євроінформ" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні його вимог щодо стягнення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) та стягнення суми боргу без проведення індексації винагороди в розмірі 2 161,12 грн.

Відзиви на касаційні скарги не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційних скарг.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 02.04.2004 ТОВ "Євроінформ" (ліцензіат) та ТОВ "ВКС" (ліцензіар) уклали ліцензійний договір № 27 (далі –Договір), за умовами якого ліцензіар зобов'язався у термін і на умовах, передбачених Договором, надати ліцензіату право на використання об'єктів інтелектуальної власності –java-ігор, а ліцензіат зобов'язався прийняти і використовувати java-ігри відповідно до вимог Договору та сплачувати позивачеві відповідну винагороду;

- згідно з пунктом 3.5.6 Договору ліцензіат зобов'язався своєчасно сплачувати винагороду ліцензіару відповідно до статті 5 Договору;   

- пунктом 5.1.1 Договору встановлено, що розмір винагороди ліцензіара від продажу або іншого відчуження ліцензіатом 1 примірника залежить від типу java-гри та становить:

·          проста гра –1,06 грн. за 1 примірник, в т.ч. ПДВ –20%;

·          гра середнього класу –1,60 грн. за 1 примірник, в т.ч. ПДВ –20%;

·          гра преміум класу –2,13 грн. за 1 примірник, в т.ч. ПДВ –20%;

- пунктом 5.2 Договору передбачено, що не пізніше 7 календарних днів після закінчення календарного місяця ліцензіат надає ліцензіару акт здачі-приймання наданих послуг за звітний місяць за формою, погодженою сторонами в додатку № 3 до Договору;

- згідно з пунктом 5.4 Договору на підставі підписаного акта здачі-приймання наданих послуг ліцензіар оформляє і направляє ліцензіату рахунок-фактуру разом з підписаним зі свого боку актом;

- відповідно до пункту 5.5 Договору ліцензіат сплачує рахунок-фактуру шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок ліцензіара протягом 3 банківських днів з дня отримання рахунку;  

- згідно з пунктом 7.4 Договору у випадку прострочки сплати ліцензіатом належної ліцензіарові винагороди ліцензіар нараховує пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочки;

- 02.08.2005 позивач направив відповідачеві рахунок-фактуру від 02.08.2005 № 38 та акт здачі-приймання від 31.07.2005 на суму 10 312,14 грн. (з ПДВ); відповідач зазначену суму не сплатив;   

- з урахуванням дати виникнення заборгованості та її розміру, а також тривалості несплати розмір втрат від інфляції становить - 88,68 грн., а 3% річних - 567,01 грн.;

- позивач нарахував відповідачеві пеню з 01.10.2005 за 365 днів у сумі 3 763,15 грн., тоді як пеня мала бути нарахована лише за 183 дні, тобто по 01.04.2006, у сумі 1 887,12 грн.;

- позивач, звернувшись до суду з даним позовом 08.08.2007, пропустив річний строк позовної давності стосовно стягнення пені, на застосуванні якого наполягає відповідач; поважні причину пропуску позивачем цього строку відсутні.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

Згідно з частиною п'ятою статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів. Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рішення попередніх судових інстанцій про відмову в стягненні пені відповідає приписам статті 232 Господарського кодексу України, статей 258, 260, 267 ЦК України та сторонами не оспорюється.

Водночас місцевий та апеляційний господарські суди, встановивши факт невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати коштів у визначеному Договором розмірі, дійшли обґрунтованого висновку стосовно необхідності задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, втрат від інфляції та 3% річних.

При цьому твердження скаржника про безпідставність врахування суми ПДВ під час визначення загального розміру заборгованості не може бути підставою для задоволення його вимог з огляду на узгодженість сторонами розміру винагороди в пункті 5.1.1 Договору (положення якого на час прийняття місцевим судом рішення з даної справи не визнано недійсними у встановленому законом порядку).

Посилання скаржника на порушення апеляційним судом приписів статті 79 ГПК України, обґрунтоване перебуванням у провадженні (з 24.03.2008) господарського суду міста Києва справи № 20/126 за позовом ТОВ "Євроінформ" до ТОВ "ВКС" про визнання недійсним пункту 5.1.1 Договору, не може бути підставою для задоволення касаційних скарг, оскільки провадження у справі № 20/126 порушено після прийняття місцевим судом рішення з даної справи, перевірку законності та обґрунтованості якого і здійснював суд апеляційної інстанції згідно з частиною другою статті 101 ГПК України.  При цьому ТОВ "Євроінформ" не позбавлене права за результатами судового розгляду справи № 20/126 звернутися до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про перегляд судового рішення з даної справи за нововиявленими обставинами.     

Інші доводи касаційних скарг (зокрема, й щодо дійсного розміру боргу) стосуються дослідження фактичних обставин справи та не можуть бути підставами для задоволення вимог скаржника, оскільки відповідно до статті 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти  докази.

Отже, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України       

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2007 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2008 зі справи  № 8/357-07 залишити без змін, а касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінформ" –без задоволення.

Суддя                                                                                                В.Селіваненко

Суддя              І.Бенедисюк

Суддя                                                                                                Б.Львов