Ухвала

від 07.04.2008 по справі 20-4/182-9/328

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-4/182-9/328

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

   Справа №

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

секретар судового засідання                                        

за участю представників сторін:

позивача: Кухаренко Віра Михайлівна, довіреність №  04-01   від 08.01.08;

відповідача: не з'явився;

третьої особи: не з'явився;

прокурора: не з'явився;

апеляційну скаргу ТОВ "Рибфлот" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Остапова К.А.) від 20 грудня 2005 року у адміністративній справі №20-4/182-9/328

за позовом           Севастопольського транспортного прокурора (вул. Вороніна, 11, місто Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя, 20-а, місто Севастополь, 99011)

до ТОВ "Рибфлот" (вул. Пролетарська, 33, місто Севастополь, 99014)

третя особа: Севастопольський міський центр зайнятості  (вул. Руднєва, 40, Севастополь, 99053)

про стягнення 11072,00 грн. за нестворення 2-х робочих  місць для працевлаштування інвалідів у 2004 році

ВСТАНОВИВ:

05 жовтня 2005 року Севастопольський транспортний прокурор в інтересах держави в особі  Севастопольського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом про стягнення з ТОВ „Рибфлот” штрафних санкцій у сумі 11072,00 грн. за нестворення 2 робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2004 році (а.с. 2-4).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів  за формою 10-ПН, наданих відповідачем 24 січня 2005 року до Севастопольського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, відповідач повинен був забезпечити у 2004 році створення  3 робочих місця для працевлаштування інвалідів, фактично створив тільки 1 місце.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 20 грудня 2005 року у  справі № 20-4/182 (суддя Остапова К.А.) позов задоволено (а.с. 49-50).

Стягнуто з ТОВ „Рибфлот” на користь Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму заборгованості  у розмірі 11072,00 грн. та судові витрати у сумі у сумі 228,72 грн.

Рішення суду обґрунтовано тим, що ТОВ „Рибфлот” у 2004 році не створило 2 робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі, передбаченому статтею 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21 березня 1991 року. Тому, на підставі статті 20 цього Закону за нестворені 2 робочих місця стягнуто штрафні санкції у сумі 11072,00 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від  08 лютого 2006 року апеляційна скарга ТОВ "Рибфлот" залишена без задоволення, рішення господарського суду - без змін (а.с. 79-85).

Постановою Вищого господарського суду України від 06 листопада 2007 року, касаційна скарга була задоволена частково, постанова апеляційної інстанції скасована, так як розглянута за нормами господарського процесуального кодексу України і справа передана до господарського суду міста Севастополя для розгляду за правилами адміністративного судочинства (а.с. 109-112, том 1).

При повторному розгляді справи постановою господарського суду міста Севастополя від 06 грудня 2007 року позов задоволено (суддя Рибіна С.А.) а.с. 134-138, том 1).

ТОВ „Рибфлот” в апеляційній скарзі просило рішення скасувати. Сторона вважає, що рішення прийнято при неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, а також при невірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, так як у 2004 році працювало 3 інваліди, 2 з яких по 6 місяців, а 1 один місяць, підприємство не мало прибутку, інваліди і органи, передбачені статтею 18 Закону, на підприємство ТОВ "Рибфлот" за працевлаштуванням не направлялися (а.с. 20-23).

Розпорядженням керівництва суду від 03 квітня 2008 року суддя Прокопанич Г.К. у зв'язку з зайнятістю, замінена  на суддю  Дугаренко О.В.

У судове засідання 03 квітня 2008 року прокурор, представники відповідача та третьої особи не з'явились.  

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, рішення господарського суду вважає законним та обґрунтованим.

Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб,  які беруть участь у справі,  належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду,  не перешкоджає  судовому  розгляду справи.

    Судова колегія вважає  можливим розглянути справу за відсутності не з'явившихся представників прокурора, третьої особи та відповідача, що сповіщені 21 березня 2008 року (повідомлення у матеріалах справи), за наявними документами у матеріалах справи, які є достатніми для розгляду спору по суті.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який введено в дію з 01 вересня 2005 року, до початку діяльності  окружних та апеляційних адміністративних   судів   адміністративні   справи, підвідомчі господарським  судам  відповідно  до Господарського процесуального кодексу України 1991 року,  вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу   адміністративного судочинства України.

Згідно вимог статті 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши матеріали справи, вислухавши представника Фонду соціального захисту інвалідів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875 від 21 березня 1991 року, в редакції Закону України від 05 липня 2001 року, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності працівників де кількість працюючих 25 і більше чоловік.

   Згідно з частиною 1 статті 18 вказаного вище Закону, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним  органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування,  громадськими організаціями інвалідів.

Із змісту звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік, затвердженого наказом Міністра Міністерства праці України №338 від 29 грудня 2004 року "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2004 рік за формою 10-ПІ ", наданого ТОВ „Рибфлот” до Севастопольського відділення Фонду соціального захисту інвалідів  24 січня 2005 року та розрахунку суми позову вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу склала у 2004 році 75 осіб, кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, склала 3 робочих місця, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 2, фонд оплати праці штатних працівників складає 415200,00 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника склала 5536,00 грн., сума коштів штрафних санкцій за нестворене робочеі місце для працевлаштування інвалідів становить 5536,00 грн.

Тобто, цим звітом "ТОВ "Рибфлот" узгодило нестворення тільки одного робочого місця і своє зобов'язання сплатити штраф у сумі 5536,00 грн.

Вищевказаний звіт підписано керівниками юридичної  особи та скріплено печаткою, але штраф добровільно не сплачено  (а.с. 6).

Відповідно до пункту 5 Положення „Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03 травня 1995 року, яка діяла до 31 січня 2007 року, підприємства розробляють  заходи  щодо  створення  робочих місць  для  працевлаштування інвалідів,  включають  їх  до  колективного  договору, інформують центри зайнятості,  місцеві органи соціального  захисту населення  та  відділення  Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування  )  робочих  місць  для  працевлаштування  інвалідів.

У пункті 14 Положення №314 від 03 травня 1995 року зазначено, що підприємства щорічно до 1 лютого року,  що настає за звітним  інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Пунктом 3 Положення „Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, передбачено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Таким чином, необхідною ознакою факту створення робочого місця для інваліда є наявність саме працевлаштування його на такому місці. Судова колегія вважає, що в іншому випадку робоче місце для інваліда вважається нествореним, так як органам, визначеним у статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” невідомо, чи створені на конкретному підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів.

При цьому частиною першою статті 18 Закону № 875 і пунктом 10 Положення передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Наказом   Державного   комітету статистики України від 06 липня 1998 року № 244, зареєстрованим   в   Міністерстві   юстиції   України   17 липня 1998 року № 464/2904, затверджено Інструкцію щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках” і № 4-ПН “Звіт про вивільнення працівників”, відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 якої:

- звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно;

- у разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих місць, що виникли у міжзвітний період у зв'язку зі звільненням працівників, дані про ці місця подаються додатково, в міру їх виникнення;

          - в графі 4 звіту за  формою № 3-ПН проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під встановленими шифрами (інваліди мають шифр “14”).

З матеріалів справи слідує, що відповідач щомісячні звіти за формою 3-ПН за 2004 рік ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надав, що розцінюється як їх відсутність взагалі.

Згідно пункту 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.    

26 квітня 2005 року Севастопольським міським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів на адресу ТОВ “Рибфлот” направлена претензія № 04-121 з вимогою погасити штрафні санкції в сумі 11072,00 грн. за недотримання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2004 роки, яка не виконана (а.с. 7).

Згідно листів Севастопольського міського центру зайнятості ТОВ „Рибфлот” протягом 2004 року не надавало відомості про вакантні місця для працевлаштування інвалідів (а.с. 16, 36).

За даними МСЕК від 19 жовтня 2004 року за №175 у місті Севастополі за період з 01 січня 2002 року по 01 жовтня 2004 року спільно з представниками МСЕК проведена атестація 155 робочих місць на 9 підприємствах. Підприємство ТОВ "Рибфлот" серед  них не значиться (а.с. 11).  Тобто, атестація робочих місць для працевлаштування інвалідів за вказаний період не проводилося.

Аналіз зазначених положень Закону про захист інвалідів, у редакції, що діяла у 2004 році, дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, а створення робочих місць має відбуватися з урахуванням стану здоров'я, здібностей і професійних навичок інвалідів, направлених на підприємство органами з їх працевлаштування, визначеними статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", при умові надання підприємством даних про створення робочих місць, тобто виконання вимог статей 3, 5, 10, 14 Положення "Про робоче місце інваліду і порядок працевлаштування інвалідів" за №314 від 03 травня 1995 року  .

Такої правової позиції додержується і Верховний Суд України у постановах  від 11 січня 2005 року у справі №6/203, від 25 січня 2005 року у справі №8/203-04 та інших.

Згідно частини 3 статті 20 Закону, якою передбачено сплату штрафних санкцій підприємством, установою, організацією за рахунок прибутку, що залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів, у разі відсутності коштів, штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом, яким є Закон України "Про виконавче провадження" №606 від 21 квітня   1999 року. Тому, посилання відповідача на відсутність у 2004 році прибутку, правового значення не має.

Судом першої інстанції зроблений правильний висновок про те, що відповідачем не виконано норматив працевлаштування інвалідів у 2004 році.  Товариством з обмеженою відповідальністю „Рибфлот” не надано суду належних доказів стосовно створення 2 -х робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Як зазначається у статті 8 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 № 1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та підпорядковується йому.

Згідно пункту 9 цього ж Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Міністерством праці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

За змістом статті 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право на стягнення адміністративно-господарських санкції за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Згідно до статті 250 Господарського кодексу України, що розповсюджувалася на спірні правовідносини до 01 січня 2006 року, адміністративно-господарські     санкції    можуть    бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом  шести  місяців  з дня  виявлення  порушення,  але  не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими  актами  правил здійснення господарської діяльності,  крім випадків,  передбачених законом.

     Частиною 4 статті 20 Закону, у редакції від 06 жовтня 2005 року за №2960,  адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в  якому  відбулося  порушення  нормативу,  встановленого частиною першою статті 19 цього  Закону.  

Фонд соціального захисту інвалідів звернувся з позовом до суду 05 жовтня 2005 року, тобто у 6-місячний термін.

Законом не передбачено, що у разі своєчасної звітності в центр зайнятості за формою 3-ПН, які відповідачем не були надані, відсутності на обліку в центрі зайнятості інвалідів або у разі їх не направлення на підприємство, воно звільняється від обов'язку сплатити адміністративно-господарські санкції.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування  інвалідів,  для яких це місце роботи є основним. Норматив робочих  місць,  призначених  для   працевлаштування інвалідів,  порядок  його  встановлення,  визначаються виключно цим Законом.

У зв'язку з чим не приймаються, як не передбачені спеціальним законом, посилання відповідача на важкі та специфічні умови праці підприємства.

Крім того, зі змісту статей 19 і 20 Закону вбачається, що санкція має компенсаційну форму за невиконання нормативу, так як згідно статті 20 Закону, суми санкцій використовуються Фондом для фінансування соціальних витрат на професійне навчання непрацюючих інвалідів, видачу підприємствам цільових кредитів на створення робочих місць для інвалідів, надання фінансової допомоги на здійснення заходів по соціальній, трудовій, фізкультурно-оздоровчій і професійній реабілітації інвалідів і т.і., і у суб'єкта підприємницької діяльності є альтернативний обов'язок - або виконати норматив шляхом працевлаштування інвалідів або сплатити адміністративно-господарську санкцію.  

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанова місцевого господарського суду прийнята без порушень і при правильному застосуванні норм матеріального права, викладені в рішенні суду висновки відповідають обставинам справи, інших підстав для скасування постанови місцевого господарського суду також немає.  

                    Керуючись статтями 24, 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, 206  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ „Рибфлот” залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду міста Севастополя  від 06 грудня 2007 року у справі № 20-4/182-9/328  залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції, за наслідками перегляду, набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                                 

Судді