Постанова

від 14.04.2008 по справі 13/5464

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/5464

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

14.04.08 р.                                                                                          № 13/5464          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Агрикової  О.В. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Мазур Л. М.

                                                  Рудченка С.Г.

при секретарі судового засідання Лисунь Г.Д.,

в судове засідання з'явились представники сторін:

від позивача:          Макаренко Т.П. –представник за довіреністю б/н від 01.08.2007р.,

від відповідача:          не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фесем ЛТД»на рішення господарського суду Черкаської області від 04.12.2007 року

у справі          №13/5464 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «Фесем ЛТД»м. Київ

до                    товариства з обмеженою відповідальністю «Заліське»с. Заліське                                                   Тальнівського району Черкаської області

про                    стягнення 10 182,53 грн., -

встановив:

08.11.2007 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фесем ЛТД»(позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Заліське»(відповідач) про стягнення 10 182,53 грн. (а.с. 2-3).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 04.12.2007 року у справі №13/5464 відмовлено в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фесем ЛТД»до товариства з обмеженою відповідальністю «Заліське»про стягнення 10182,53 грн. (а.с. 29).

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд, встановивши те, що факт перерахування грошових коштів позивачем відповідачу не є комерційним кредитом, та керуючись ст. ст. 625, 1048, 1054 та 1057 ЦК України, відмовив в задоволенні позову.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Фесем ЛТД», подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 04.12.2007 року у справі №13/5464 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що місцевим господарським судом невірно застосовано ст. ст. 1048, 1054 - 1057 ЦК України з посиланням на Коментар до ЦК України видавництва «Аск», Київ, 2006 рік.

Відповідач не скористався своїм правом відповідно до ст. 96 ГПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.02.2008 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фесем ЛТД»на рішення господарського суду Черкаської області від 04.12.2007 року у справі №13/5464 було прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги, викладені в апеляційній скарзі, підтримав. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановлено наступне.

18.01.2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір №15/д-р контрактації сільськогосподарської продукції (договір) (а.с. 5-8).

Згідно умов договору, відповідач зобов'язується передати у власність позивачу, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити вирощене та зібране відповідачем насіння ріпаку в порядку та на умовах договору.

Пунктом 2.3. договору сторони домовились, що загальна орієнтовна сума договору складає 709 500,00 грн.

Пунктом 5.1.1. договору сторони домовились про перерахування грошових коштів у формі попередньої оплати за графіком у 3 етапи, яким:

1. 20% від суми договору, а саме 141 900,00 грн. позивачем перераховується до 31.01.2007 року;

2. 20% від суми договору, а саме 141 900,00 грн. позивачем перераховується до 10.03.2007 року;

3. 60% від суми договору, а саме 425 700,00 грн. позивачем перераховуються до 01.09.2007 року.

Позивач виконав свої зобов'язання по договору в частині перерахування коштів на рахунок відповідача згідно першого та другого етапів, що підтверджується платіжним дорученням №13 від 30.01.2007 року на суму 141 900,00 грн. та платіжним дорученням №52 від 05.03.2007 року на суму 141 900,00 грн. (а.с. 9), що у сумі склало 283 800,00 грн.

У своїй позовній заяві скаржник зазначає, що відповідач відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань за договором мотивуючи це несприятливими погодними умовами та повернув перераховані позивачем грошові кошти на його рахунок. На підтвердження повернення грошових коштів відповідачем на рахунок позивача суду надано копії банківських виписок по особовому рахунку позивача (а.с. 10-13).

Крім цього у доповненнях до позовної заяви (а.с. 25-26) позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до статей 1054 - 1057 ЦК України попередня оплата являється комерційним кредитом і на неї розповсюджуються правила, що регулюють правовідносини позикодавця та позичальника.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти у розмірі відповідно до договору, закону чи іншому нормативному акту.

Відповідач кілька місяців користувався коштами позивача, але за користування проценти не сплатив, чим порушив майнове право позивача, врегульоване ст. ст. 536, 1048, 1054 - 1057 ЦК України.

Не попередивши позивача та не погодивши з позивачем, відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання договору та повернув отримані грошові кошти на рахунок позивача, якими користувався певний період часу.

Відповідно до ст. 598 ЦК України припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається у випадках передбачених законом або договором.

Пунктом 7 договору передбачено право сторін договору на припинення договору у випадку настання форс-мажорних обставин.

Статтею 607 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Такою обставиною є погані погодні умови, які негативно вплинули на урожай ріпаку, та які підтверджуються актом торгово-промислової палати України.

Таким чином, скаржник переконаний, що договір припинено, а відповідач повинен сплатити на його користь позивача проценти за користування комерційним кредитом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Нормами ст. 1057 ЦК України встановлено, що договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом. До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054 - 1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання. Зі змісту вказаної статті вбачається, що попередня оплата є комерційним кредитом, а згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України.

Згідно ст. 1048 ЦК України, яка входить до параграфа 1 глави 71 ЦК України, відповідач має сплатити проценти за користування комерційним кредитом на рівні, обумовленому договором, а якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до постанови Національного банку України №207 від 06.06.2006 року, з 10.06.2006 року встановлена облікова ставка у розмірі 8,5% річних, а відповідно до постанови Національного банку України №184 від 17.05.2007 року з 01.06.2007 року встановлена облікова ставка у розмірі 8% річних.

Згідно розрахунку позовних вимог, що додається до позову, відповідач мав сплатити позивачеві за користування його коштами 10 182,53 грн., та вартість послуг адвоката у сумі 2500,00 грн.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, місцевим господарським судом невірно дана оцінка доповненням позивача до позовної заяви та невірно протлумачено положення ст. ст. 1054 - 1057 ЦК України з огляду на наступне.

Особливість комерційного кредитування полягає в тому, що правовим діям однієї сторони, зумовленим переданням у власність грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, кореспондуються правові дії другої сторони по передачі товару, виконанню робіт або наданню послуг. Суб'єктами комерційного кредитування можуть виступати будь-які юридичні особи та фізичні особи - підприємці. На відміну від надання позики або банківського кредиту комерційне кредитування не може бути оформлене як самостійна договірна конструкція. Здійснюється комерційне кредитування у межах відповідного зобов'язання з реалізації товарів, виконання робіт або надання послуг. Так, наприклад, на виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу (договір контрактації є різновидом договору купівлі-продажу відповідно до параграфу 4 глави 54 ЦК України) комерційний кредит може бути наданий покупцем продавцю у формі авансу або попередньої оплати товарів і навпаки —продавцем покупцю шляхом відстрочення або розстрочення оплати товарів.

До комерційного кредиту застосовуються положення відповідних статей ЦК, що регулюють відносини за кредитним договором та договором позики, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання. Частиною 2 ст. 1057 ЦК встановлюється правило про те, що надання комерційного кредиту можливе лише у зв'язку з виконанням певного зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що рішення місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фесем ЛТД»до товариства з обмеженою відповідальністю «Заліське»про стягнення 10182,53 грн. є неправомірним і підлягає скасуванню, а позовні вимоги про стягнення 10 182,53 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості послуг адвоката, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Стаття 44 ГПК України визначає, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Статтею 2 Закону України «Про адвокатуру»встановлено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Таким чином, ст. 44 ГПК України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвокатам, а не будь-яким представником.

Згідно ст. 2 Закону України «Про адвокатуру»адвокатські бюро, колегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання є юридичними особами. Адвокати та адвокатські об'єднання відкривають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках на території України, а у встановленому чинним законодавством порядку - і в іноземних банках, мають печатку і штамп із своїм найменуванням.

Позивачем було надано суду договір б/н від 22.09.2007 року про надання адвокатських послуг, який укладено між позивачем та адвокатом Макаренко Тетяною Петрівною до моменту подання позову до господарського суду Черкаської області (а.с. 14-15), копію свідоцтва Макаренко Тетяни Петрівни №1477/10 від 29.10.1998 року про право на заняття адвокатської діяльністю (а.с. 16), довіреність б/н від 01.08.2007 року на право представництва інтересів позивача в суді та платіжне доручення №292 від 08.10.2007 року на суму 2 500,00 грн., призначенням платежу в якому вказано: «плата за надання адвокатських послуг за договором б/н від 22.09.2007 року»(а.с. 23).

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду в порядку ст. ст. 44 та 49 ГПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на послуги адвоката.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду, керуючись п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України, скасовує рішення господарського суду Черкаської області від 04.12.2007 року у справі №13/5464 та, керуючись п. 2 ст. 103 ГПК України, приймає нове рішення, яким задовольняє позовні вимоги повністю.

Керуючись ст. ст. 84, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

постановив:

1.           Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фесем ЛТД»на рішення господарського суду Черкаської області від 04.12.2007 року у справі №13/5464 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фесем ЛТД»до товариства з обмеженою відповідальністю «Заліське»про стягнення 10 182,53 грн. задовольнити повністю.

2.           Рішення господарського суду Черкаської області від 04.12.2007 року у справі №13/5464 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фесем ЛТД»до товариства з обмеженою відповідальністю «Заліське»про стягнення 10 182,53 грн. скасувати повністю.

3.          Прийняти нове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фесем ЛТД»до товариства з обмеженою відповідальністю «Заліське»про стягнення 10 182,53 грн. задовольнити повністю. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Заліське»(18000, с. Заліське Тальнівського району Черкаської області, вул. Леніна, 90, р/р №2600610956 в Черкаській обласній дирекції «Райффайзен банк Аваль»МФО 354411 ідентифікаційний номер 03794035) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фесем ЛТД»(04053, м. Київ, вул. Артема, 26-А, офіс 6, р/р №26003031675731 в Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанку»МФО 322012 ідентифікаційний номер 34000375) 10 182,53 грн. процентів за користування коштами, 2 500,00 грн. витрат на послуги адвоката, 152,83 грн. державного мита за подання позову та апеляційної скарги і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.           Справу №13/5464 повернути до господарського суду Черкаської області.

          5.          Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Головуючий суддя:                                                                      Агрикова  О.В.

Судді:

                                                                                                    Мазур Л. М.

                                                                                                    Рудченко С.Г.

Дата відправки  18.04.08