Рішення

від 08.04.2008 по справі 5020-5/075

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-5/075

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"08" квітня 2008 р. справа № 5020-5/075

          За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Винфорт” (65012 м. Одеса, пров. Катаєва, 3)

до Товариства з обмеженою  відповідальністю „Сатера-Трейд” (99046 м. Севастополь, пр. Перемоги, 45-А)

про  стягнення заборгованості   в розмірі 288259,32   грн.

Суддя Євдокимов І.В.

Представники сторін:

Позивач - Черненко Світлана Сергіївна, представник, довіреність № б/н від 01.10.07,    ТОВ "Винфорт";

Відповідач - Бушкіна Юлія Володимирівна, представник, довіреність № 12 від 01.01.08,       ТОВ "Сатера - Трейд";

Відповідач - Самсонов Ігор Володимирович, представник, довіреність № 15 від 01.04.08,       ТОВ "Сатера - Трейд";

Суть спору:

Позивач - ТОВ „Винфорт”, звернувся до суду з позовом до відповідача - ТОВ „Сатера-Трейд”, про стягнення заборгованості  за договором купівлі-продажу виноматеріалів № 27/07/06 від 27.07.2006 в розмірі 288259,32  грн., з яких: 258638,70 грн. - основний борг,  25772,03 грн. – збитки від інфляції, 3848,59 грн. –3% річних.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов'язки щодо оплати  отриманого товару.

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючі свої заперечення  тим, що отриманий від позивача товар не відповідає якості та нормативної документації, але факт його отримання у 2006 року не оспорює.

Згідно до ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін  роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази,  суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.07.2006 між позивачем  (Продавець) та  відповідачем  (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу виноматеріалів № 27/07/06 (а.с.10).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується продати на умовах DDU, с. Долинне (Бахчисарайський р-н АР Крим), згідно з Інкотермс-2000, автомобільним транспортом, виноматеріали у кількості та асортименті вказаних у Специфікаціях/Додатках, а покупець зобов'язується придбати та оплатити вказані виноматеріали.

На виконання умов договору позивач відвантажив на адресу відповідача партію товару на загальну суму 350235,06 грн., що підтверджується товарно-транспортними  накладними серії РкС1 № 12439 від 04.08.06 на суму 81076,10грн., серії РкС1 № 12440 від 04.08.06 на суму 97372,70грн., серії РкС1 № 12770 від 09.08.06 на суму 75530,44грн. та серії РкС1 № 12771 від 09.08.06 на суму 96255,82грн., які долучені до матеріалів справи (а.с. 13-16).

Відповідач вказаний товар отримав, що підтверджується довіреностями (а.с. 17-18), але оплатив товар частково, на суму лише 91596,36 грн.

Зобов'язання з постачання товару позивачем виконувались належним чином, та  своєчасно, але оплата за отриманий товар відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не у повному об'ємі, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 258638,70 грн.

Крім того, на вказану суму сторонами, підписаний акт звірки взаєморозрахунків, якій завірений підписом бухгалтера та печаткою відповідача  (а.с. 54).

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно положень  статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526  Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення суми боргу обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Суму основного боргу позивач просить стягнути з урахуванням  3% річних та збитків від інфляції.

Згідно ст. 611  Цивільного кодексу України  у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом.

           Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три відсотку річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Відповідно наданому позивачем розрахунку  сума 3% річних складає  3848,59 грн., збитків від інфляції –25772,03 грн.

Посилання відповідача на те, що отриманий від позивача товар не відповідав встановленим вимогам по виробництву виноробної продукції та вимогам п. 1.2 договору, судом до уваги не приймаються, виходячи з наступного.

Згідно ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду ніяких доказів, які б свідчили про невідповідальність якості поставленого позивачем товару.

Пунктом 3.2 договору, передбачено, що у випадку виникнення спору по якості товару після доставки його покупцю, арбітражні аналізи сировини проводяться Центральною лабораторією Мінагрополітики України у місті Києві.  

Однак, відповідачем ніяким чином не підтверджено факт проведення вказаною лабораторією таких аналізів, надання сировини на аналізи або виникнення спору між сторонами договору з питання якості.

Крім того, відповідач не надав доказів у підтвердження направлення ним претензії позивачу щодо неналежної якості товару протягом більш ніж півтора року з моменту його отримання.

Згідно п.7.8 ДСТУ 202.001-96 арбітражні проби виноматеріалу та проба підприємства-виробника, яка одержана з даною партією, зберігаються до повного розрахунку з одержувачем на випадок арбітражного аналізу, але не більше ніж два місяці.

Враховуючи, що отриманий товар був частково оплачений відповідачем, а претензії про неналежну якість поставленого товару до звернення позивача в суд за стягненням заборгованості, протягом більш ніж півтора року не надходили, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 288259,32  грн., з яких: 258638,70 грн. - основний борг,  25772,03 грн. –збитки від інфляції, 3848,59 грн. –3% річних.

Керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає  на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 2882,59 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49,  82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою  відповідальністю „Сатера-Трейд” (99046 м. Севастополь, пр. Перемоги, 45-А,  код  ЄДРПОУ 31267300, п/р 260051678 в СФ ВАТ „Райффайзен банк Аваль”, МФО 324504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Винфорт” (65012 м. Одеса, пров. Катаєва, 3, код  ЄДРПОУ 30704028, п/р 26000312626 в АБ „Південний” м. Одеса, МФО 328209) заборгованість в сумі  288259,32  грн., з яких: 258638,70 грн. - основний борг,  25772,03 грн. –збитки від інфляції, 3848,59 грн. –3% річних,   витрати по сплаті державного мита в сумі 2882,59 грн., а також  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

    Суддя                                                                                                    І.В.  Євдокимов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

14.04.2008

Розсилка:

1.          ТОВ „Винфорт” (65012 м. Одеса, пров. Катаєва, 3)

2.          ТОВ „Сатера-Трейд” (99046 м. Севастополь, пр. Перемоги, 45-А)

3.          Справа

4.          наряд