Постанова

від 19.03.2008 по справі 16/455-пн-07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/455-пн-07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.03.08                                                                                               Справа №16/455-пн-07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Колодій Н.А. судді  Колодій Н.А.    , Зубкова Т.П.  , Мойсеєнко Т. В.

при секретарі: Акімова Т.М.

За участю представників:

позивача: Овсяніченко О.В. – довіреність б/н від 10.08.2007 року;;

відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Георесурси», м. Херсон

на рішення господарського суду Херсонської  області від 18.01.2008р. у справі № 16/455-пн-07

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Георесурси», м. Херсон  

до відповідача: Одеська залізниця, м. Одеса   

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та встановлення земельного сервітуту

ВСТАНОВИВ:

          Товариства з обмеженою відповідальністю «Георесурси», м. Херсон  звернулось до господарського суду Херсонської  області із позовною заявою про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та встановлення земельного сервітуту до Одеської залізниці   в особі Херсонської  дирекції   залізничних  перевезень   м.Херсон.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 18.01.2008р. у справі № 16/455-пн-07 (суддя Немченко Л.М.) провадження у справі припинено на підставі п.1 ст.80 ГПК України. Розглянувши спір суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду передчасно, в зв'язку з чим, предмет спору відсутній.    

          Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ «Георесурси», звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та повернути позов без розгляду.           Зазначає, що суд за власною ініціативою здійснив заміну первісного відповідача – Одеська залізниця в особі Херсонської дирекції залізничних перевезень на Одеську залізницю. При цьому, на думку позивача, достатніх підстав для цього у суду не було, як і згоди позивача не було надано на таку заміну. Вважає, що суд мав повернути позовну заяву без розгляду відповідно до приписів ст.63 ГПК України.

Скарга прийнята  до  розгляду  та призначена  слуханням на 19.03.2008р.  

Відповідач у справі – Одеська залізниця, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. При розгляді справи було з'ясовано, що позивач з листами до Одеської залізниці про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки та встановлення земельного сервітуту не звертався. Тобто, на момент звернення до суду був відсутній предмет спору, відповідно висновок суду про припинення провадження є вірним. Просить розглянути справу за відсутності його представника та відмовити у задоволенні апеляційної скарги.    

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №501 від 19.03.2008р. справу призначено до розгляду у складі колегії: головуючого – Колодій Н.А., суддів: Зубкова Т.П., Мойсеєнко Т.В.

За клопотанням представника позивача розгляд справи вівся без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. За його згодою, в судовому засіданні 19.03.2008р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.

          Проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів  зазначає  наступне.

Відповідно до п.11 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з п.3 Роз'яснення ВАСУ “Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України” від 23.08.1994р. №02-5/612 господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору зокрема у таких випадках:

- припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Припиняючи  провадження  по справі, суд першої інстанції  виходив  з того,  що за позовом  відсутній  спір  між сторонами,  оскільки не відома   позиція   відповідача   щодо предмету  позову, відповідно на  день    звернення   до  суду,   відсутні  докази  порушення   права  позивача  та права  на  судовий  захист    порушеного права. Суд  дійшов  висновку, що   позивач  звернувся   до суду  передчасно, в зв'язку  з чим   предмет  спору  відсутній.

Матеріали справи свідчать про наявність предмету спору між сторонами у справі №16/455-пн-07, який не врегульовано і  який  існує і на момент  апеляційного перегляду прийнятої  ухвали.

З питання наявності порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у спірних правовідносинах слід керуватися до ст.1 ГПК України, якою передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи ... мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

          Позивачем заявлено дві вимоги: усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та встановлення земельного сервітуту.  

          Вимога про встановлення права безоплатного, безперешкодного проходу та проїзду на транспортних засобах через земельну ділянку за своєю суттю є вимогою про встановлення сервітуту, визначеного главою 32 Цивільного кодексу України.

          Статтею 402 ЦК України встановлюється вичерпний перелік підстав виникнення сервітуту, якими можуть бути договір, закон, заповіт та рішення суду.

          Договір є загальною підставою встановлення сервітуту, він укладається між особою, яка вимагає встановлення сервітуту та на користь якої встановлюється сервітут, та власником (володільцем) обслуговуючої речі.

          Як вбачається із договору оренди земельної ділянки від 30.05.2007р., Херсонська міська рада надала ТОВ «Георесурси» в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення під розміщення майданчика із перевалки будівельних матеріалів, яка знаходиться на вантажному дворі ст. Херсон із земель постійного користування Одеської залізниці. Наявні також, акт про передачу та прийом земельної ділянки в натурі, план зовнішніх меж земельної ділянки, витяг з кадастрового плану земельної ділянки,  тощо.              

          Законодавець, визначив в якості окремої підстави встановлення сервітуту – судове рішення, про яке йдеться у ч. 1, 3 ст.402 ЦК України, п.2 ст.100 Земельного кодексу України.           Особа, яка вимагає встановлення сервітуту, має право звернутися з позовною заявою до суду, якщо не було досягнуто домовленості щодо встановлення сервітуту та  його умов. Отже, Земельний і Цивільний Кодекси України встановлюють право сервітуарія звернутись до суду з вимогою про встановлення сервітуту за умови, якщо не було досягнуто домовленості щодо встановлення сервітуту.

Оскільки договір про встановлення земельного сервітуту є одним з видів правочину, то укладання такого правочину та узгодження його умов здійснюється в порядку, передбаченому нормами глави 20 Господарського кодексу України та глави 53 Цивільного кодексу України.

Наявні матеріали справи підтверджують звернення позивача до структурних підрозділів Одеської залізниці, із пропозицією укласти договір сервітуту. Крім того, матеріали справи містять відповіді на ці звернення, зміст яких свідчить про те, що ці підрозділи не мають статусу юридичної особи, а тому вирішити питання про встановлення сервітуту не можуть.

Як вбачається із залучених до справи матеріалів та пояснень позивача, договору земельного сервітуту, передбаченого ч.2 ст. 402 ЦК України, сторонами не було укладено.

          Крім того, у п.1 ст.100 ЗК вказано на право власника або землекористувача вимагати встановлення сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки.

Тобто, земельною ділянкою позивач  користуватися не може, у зв'язку з чим між сторонами наявний спір, який у добровільному порядку не врегульовано.

          Висновок суду про те, що між сторонами відсутній  предмет спору спростовується  матеріалами справи та  фактичними обставинами справи.

          Крім того, припиняючи провадження щодо вимоги про встановлення сервітуту, суд фактично не вирішив вимогу  позивача про усунення  перешкод в користуванні  земельною ділянкою, що була надана  останньому  в оренду.

    З огляду на викладене, у зв'язку з неповним з'ясуванням місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, а також порушенням норм процесуального права, колегія суддів вважає  за  необхідне скасувати  оскаржену  ухвалу.

Відповідно до ч.4 ст.106 ГПК України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвали про припинення провадження у справі, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

          Доводи заявника апеляційної скарги, про те, що суд мав повернути позовну заяву без розгляду колегією  суддів  визнаються безпідставними. Позовна заява була прийнята до розгляду та розглядалась по суті. Провадження у справі було припинено з підстав відсутності спору між сторонами, а не у зв'язку з відсутністю доказів, тощо. Тому  законних  підстав  для повернення позовної  заяви  без  розгляду  колегія  суддів не вбачає.

          В процесі розгляду справи, за власною ініціативою, суд замінив  відповідача на належного. Колегія  суддів вважає  висновки суду першої інстанції та заявника апеляційної скарги про заміну  відповідача  хибними, оскільки  в даному  випадку заміни   не було – позов  пред'явлено   до юридичної особи - Одеської залізниці  в  особі  структурного  підрозділу,   замінено  на юридичну  особу – Одеську  залізницю, що  фактично  не змінює  відповідача.  В матеріалах  справи  відсутні  докази чи має право  структурний  підрозділ  відповідача  виступати в господарському  суді   від імені  юридичної  особи по спірним  правовідносинам, що  не  дає змоги  апеляційній  інстанції  оцінити дії  суду в цій частині.

          При цьому  колегія  суддів  звертає увагу суду першої інстанції, що відповідно до п. 4 Роз'яснень   президії  Вищого арбітражного  суду України  від 28.07.1994р. № 02-5/492  «Про участь  у  судовому  процесі   відособлених   підрозділів юридичних осіб», якщо  позов   поданий  до  юридичної  особи  в  господарський  суд  за  місцезнаходженням   відособленого   підрозділу, якому  надане  право здійснювати   від  імені   юридичної   особи   повноваження  сторони  зі  справи, господарський  суд  розглядає  спір  по суті. У  разі  відсутності  таких  повноважень   позовні   матеріали  або  справа  надсилаються  за підсудністю  в  господарський  суд  за  місцезнаходженням   юридичної  особи.  

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Запорізький апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Георесурси»,                       м. Херсон  задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 18.01.2008р. у справі №16/455-пн-07 скасувати.

          Справу №16/455-пн-07 передати на розгляд господарського суду Херсонської області.

Головуючий суддя Колодій Н.А.

 судді  Колодій Н.А.  

 Зубкова Т.П.  Мойсеєнко Т. В.