Постанова

від 08.04.2008 по справі 13/271/42

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/271/42

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 08.04.2008                                                                                           № 13/271/42

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Шипка  В.В.

 суддів:            Борисенко  І.В.

          Розваляєвої  Т.С.

 За участю представників:

 від позивача - не з'явились

 від відповідача 1 - Тимошенко О. А.,

від відповідача 2 - Горелий І. В.,

 прокурор – не з'явився,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника прокурора міста Чернігова

 на рішення Господарського суду м.Києва від 21.01.2008

 у справі № 13/271/42 (Фетисова І.А.)

 за позовом                               першого заступника прокурор міста Чернігова в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель у Чернігівській області

 до                                                   Чернігівської міської ради

                                                  Приватного багатопрофільного підприємства "Центр-Євро-Транс-2"

 про                                                  визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.01.2008р. усправі № 13/271/42 в задоволенні позову відмовлено.

Перший заступник прокурора міста Чернігова, не погоджуючись з рішенням суду, звернувся з апеляційним поданням на вказане рішення, в якому просив його скасувати. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що суд безпідставно послався на положення статті 134 ЗК України, оскільки в даному випадку спірну земельну ділянку було продано відповідачу 2 для експлуатації об'єктів нерухомості, а не під забудову, як передбачено вказаною статтею; суд не звернув уваги на те, що купівля землі безпосередньо під об'єктом нерухомості не позбавляє покупця цієї землі права обслуговувати цей об'єкт, використовуючи додаткову земельну ділянку на умовах оренди; посилання суду на відсутність фактів порушення прав і інтересів позивача внаслідок укладання спірного договору є невірним, оскільки прокуратура міста Чернігова звернулась до суду з позовом не в інтересах Управління з контролю за використанням та охороною земель у Чернігівській області, а в інтересах держави в особі Управління.

У відзиві на апеляційне подання відповідач 1 зазначив, що спірна земельна ділянка знаходиться під об'єктами нерухомості, які належать відповідачу 2, а тому договір № 3745 від 09.08.2007р. укладений у відповідності до ст. 127 ЗК України.

Позивач відповідач 2 відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 07.12.2007р. перший заступник прокурора м. Чернігова в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель у Чернігівській області звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Чернігівської міської ради про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки № 3989 від 21.08.2007р., укладеного між Чернігівською міською радою та ПБП “Центр-Євро-Транс-2”, недійсним. Позов мотивований тим, що за умовами договору купівлі земельної ділянки від 21.08.2007р. відповідачу 2 було продано земельну ділянку, площею 0,6109 га; згідно із ст. 127 ЗК України продаж земельних ділянок комунальної власності юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах, крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок; площа земельної ділянки, яка була продана відповідачу згідно спірного договору, складає 0,1777 га; таким чином земельна ділянка, площею 0,4332 га, вільна від забудови та повинна бути продана на конкурентних засадах.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 07.12.2007р. до участі у справі в якості відповідача 2 залучено  ПБП “Центр-Євро-Транс-2”.

В поясненнях по справі позивач вказує на те, що питання щодо способу визначення та відокремлення земельної ділянки, вільної від забудови та споруд для реалізації на умовах конкурсу чи аукціону, не входить в повноважень позивача; для встановлення факту наявності або відсутності порушення земельного законодавства при укладанні оспорюваного договору позивачу необхідно провести позапланову перевірку, яка останнім не проводилась.

У відзиві на позовну заяву відповідач 1 зазначив, що об'єкти нерухомості, які розташовані на земельній ділянці, яка є предметом продажу за оспорюваним договором, належить на праві власності ПБП “Центр-Євро-Транс-2”, а тому вказані земельні ділянки не підлягають продажу на конкурентних засадах.

В запереченнях на позов відповідач 2 зазначив, що Управління з контролю за використанням та охороною земель у Чернігівській області не є належним позивачем у справі, оскільки нормами діючого законодавства Управлінню не надано повноважень звертатись до суду з позовом про визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельних ділянок; доводи позивача щодо можливості відповідача 1 продати землі виключно під об'єктами нерухомості є необґрунтованими, оскільки продажу підлягають також землі для обслуговування будівель.   

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.01.2008р. у справі № 13/271/42 в задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний господарський суд, заслухавши представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 10.12.2004р. між ВАТ “Чернігівторгбудматеріали” та ПБП “Центр-Євро-Транс-2” було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1.1. якого ВАТ “Чернігівторгбудматеріали” продало, а ПБП “Центр-Євро-Транс-2” купило об'єкти нерухомості складу літ. “Б1-1”: літ. “2-1”, площею 538, 6 м2,  склад літ. “В-1”, площею 481,6 м2, - всього, загальною площею 1020,2 м2, які знаходяться по проспекту Миру, буд. 310-А, що у місті Чернігові, нежиле приміщення розташоване на земельній ділянці, площею 1,78 га, частина з якої передається покупцю згідно узгодженого плану-схеми.

Рішенням Чернігівської міської ради від 26.06.2007р. було вирішено продати Приватному багатопрофільному підприємству “Центр-Євро-Транс-2” у власність земельну ділянку, площею 0,6109 га, по проспекту Миру, 310-а (землі промисловості), для експлуатації будівель і споруд промислового призначення.

21.08.2007р. між Чернігівською міською радою та ПБП “Центр-Євро-Транс-2” було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до п. п. 1.1.  якого продавець, керуючись п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, та на підставі витягу із рішення Чернігівської міської ради від 26.06.2007р. зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти у власність земельну ділянку, площею 0,6109 га, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 310-А, і оплатити її вартість за ціною та на умовах, встановлених в цьому договорі.

Звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель у Чернігівській області держави, перший заступник прокурора міста Чернігова вказує на те, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21.08.2007р. не відповідає вимогам ч. 2 ст. ст. 127 ЗК України. Порушення приписів вказаної статті заступник прокурора вбачає в тому, що частина земельної ділянки, яка знаходиться під об'єктами нерухомості, які належать позивачу менша, ніж та, що передана відповідачу 1 за спірним договором, на підставі чого приходить до висновку, що земельна ділянка, не охоплена будівлею позивача, повинна продаватися на конкурсних засадах.

Проте доводи прокурора не можна визнати переконливими.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЗК України продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі.

Більш детальний порядок продажу земельних ділянок комунальної власності на конкурентних засадах передбачено главою 21 ЗК України “Продаж земельних ділянок на конкурентних засадах”.

Відповідно до ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної або комунальної власності, призначені для продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову, підлягають продажу на конкурентних засадах (земельні торги).

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що нормами Земельного кодексу України передбачено, що обов'язковому продажу земельних ділянок комунальної власності на конкурентних засадах підлягають лише земельні ділянки для продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову.

Між тим рішенням Чернігівської міської ради від 26.06.2007р. та спірним договором передбачено, що земельна ділянка передається відповідачу 2 для експлуатації будівель і споруд промислового призначення, а тому її продаж на конкурентних засадах не є обов'язковим.

Крім того, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що частина 2 ст. 127 ЗК України не містить вимог про викуп земельної ділянки не на конкурентних засадах саме під будівлею, як зазначає заступник прокурора, а передбачено викуп земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що доводи прокурора не обґрунтовані, належними доказами не доведені та не відповідають нормам діючого законодавства. За таких підстав позовні вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу не підлягають задоволенню.

Крім того, згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також  вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява подана заступником прокурора міста Чернігова в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель у Чернігівській області.

Відповідно до п. 1 положення про Управління з контролю за використанням та охороною земель у Чернігівській області, затвердженого начальником Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель, Управління з контролю за використанням та охороною земель у Чернігівській області є територіальним органом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель, яка діє у складі Державного комітету України по земельних ресурсах.

Разом із тим, питання щодо способу визначення та відокремлення земельної ділянки вільної від забудови та споруд для реалізації на умовах конкурсу відноситься до заходів із землеустрою, здійснення яких, відповідно до зазначеного положення та положення про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2002р. № 1958, не відноситься до повноважень Держземінспекції України та її територіальних підрозділів.

На такі обставини в своїх письмових поясненнях у справі звертає увагу суду сам позивач.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що спірне рішення місцевого господарського суду прийнято з врахуванням фактичних обставин справи та відповідає вимогам діючого законодавства, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Доводи апеляційної скарги є декларативними та не спростовують висновків, викладених у рішенні господарського суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 96, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення господарського суду міста Господарського суду Чернігівської області від 21.01.2008р. у справі № 13/271/42 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

 Головуючий суддя                                                                      Шипко  В.В.

 Судді                                                                                          Борисенко  І.В.

                                                                                          Розваляєва  Т.С.

 15.04.08 (відправлено)