Рішення

від 07.04.2008 по справі 4/60

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/60

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "07" квітня 2008 р.Справа №  4/60

 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Хилька Ю.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 4/60

за позовом: дочірнього підприємства "Теплоенергоцентраль" товариства з обмеженою відповідальністю "Високі Енергетичні Технології", 25002,                         м. Кіровоград, вул. Енергетиків, 20,  

до відповідача: Кіровоградської обласної організації Всеукраїнського товариства охорони природи, 25015, м. Кіровоград, вул. Тімірязєва, 76,     

про стягнення 14 535 грн. 63 коп.  

За участю представників сторін:

від позивача - Пастух В.В., довіреність № 6 від 06.09.2007 року;

від відповідача - Дорофеєва І.М., довіреність № 6 від 04.04.2008 року;

СУТЬ СПОРУ:

Подано позов про стягнення із Кіровоградської обласної організації Всеукраїнського товариства охорони природи, м. Кіровоград на користь дочірнього підприємства "Теплоенергоцентраль" товариства з обмеженою відповідальністю "Високі Енергетичні Технології", м. Кіровоград заборгованості в сумі 15 042 грн. 66 коп. за надані послуги з теплопостачання.

Представником позивача в судовому засіданні подано письмове клопотання про зменшення позовних вимог, у якому позивач просить стягнути з відповідача борг у сумі 14 535 грн. 63 коп., з яких 10 433, 53 грн. основного боргу, 3 482 грн. 01 коп. інфляційних втрат та пеню у сумі 620 грн. 09 коп.

Відповідач відзив на позовну заяву подав у якому борг визнав у повному обсязі.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши справу за наявними в ній матеріалами, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

                                                  ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем 22.10.2004 року укладено договір на теплопостачання № 202, у відповідності до п. 1 якого виробник (позивач) зобов'язався постачати теплову енергію на об'єкти відповідача для опалення та гарячого водопостачання споруд споживача, які знаходяться за адресою:                    м. Кіровоград вул. Тімірязєва, 76.

Відповідач, згідно п. 6.2 договору, зобов'язався оплачувати спожиту теплову енергію відповідно до діючих тарифів і розцінок протягом поточного місяця, але не пізніше 15 числа наступного місяця.

У період з серпня 2005 року по березень 2008 року включно відповідачеві позивачем було поставлено теплову енергію, але оплату відповідачем проведено з порушенням умов договору несвоєчасно та в неповному розмірі, в результаті чого, станом на 01.02.2008 року відповідач мав заборгованість перед позивачем в розмірі 10940 грн. 56 коп. Наявність та розмір заборгованості повністю підтверджено рахунками-фактурами наданими позивачем відповідачу (а.с. 18-26) та розрахунком заборгованості (а.с. 10).

Представником позивача в судовому засіданні подано письмове клопотання про зменшення позовних вимог, у якому позивач просить стягнути з відповідача борг у сумі 14 535 грн. 63 коп., з яких 10 433, 53 грн. основного боргу, 3 482 грн. 01 коп. інфляційних втрат та пеню у сумі 620 грн. 09 коп.

У відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Крім того, за приписом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення. Враховуючи викладене з відповідача підлягає до стягнення втрати від інфляції в розмірі 3 482 грн. 01коп. в період з липня 2005 року по грудень 2007 року.

Крім того, на підставі п. 7.3.4 договору № 202, за приписом ст. 611 Цивільного кодексу України та п. 30 Правил користування тепловою енергією № 630 від 21.07.2005 року з відповідача підлягає до стягнення пеня за несвоєчасне проведення розрахунку в розмірі 620 грн. 09 коп. Розрахунок пені проведено правильно, строк стягнення за вересень 2007 року по лютий 2008 року перебуває в межах передбаченого ст. 232 Господарського кодексу України 6-місячного терміну від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Аналізуючи обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені господарський суд визнає їх обґрунтованими також враховуючи наступне.

Господарський суд не погоджується з запереченнями відповідача про необґрунтованість вимог щодо стягнення пені також враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Згідно ч. 6 ст. 4 Цивільного кодексу України цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Статтею 1          Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Отже, норми Господарського кодексу є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов'язаннях суб'єктів господарювання.

Частина 1 ст. 231 Господарського кодексу України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 343 цього ж кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, згідно ст. 1 спеціального Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002 р. № 9221-ІІІ), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. В той же час, стаття 3 Закону, яка також носить імперативний характер, вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідач у своєму відзиві просить суд при прийнятті рішення розстрочити виплату боргу строком на шість місяців. Господарський суд вважає що дане клопотання відповідача не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не надано доказів про наявність виняткових обставин які б ускладнювали або унеможливлювали виконання рішення суду і були підставою для застосування розстрочки виконання рішення суду.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача повністю, оскільки через невиконання відповідачем свого зобов'язання позивач змушений був звернутись до суду за захистом своїх прав і поніс додаткові витрати по сплаті державного мита і послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 34, 44, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути із Кіровоградської обласної організації Всеукраїнського товариства охорони природи, 25015, м. Кіровоград, вул. Тімірязєва, 76 (р/р 2600330010904 в КОФ УСБ м. Кіровограда, МФО 323293, код ЄДРПОУ 03920379) на користь дочірнього підприємства "Теплоенергоцентраль" товариства з обмеженою відповідальністю "Високі Енергетичні Технології", 25002, м. Кіровоград, вул. Енергетиків, 20, (р/р 26006980040046 в ВАТ „Мегабанк” м. Харків, МФО 351629, код ЄДРПОУ 32718692) борг у сумі 14 535 грн. 63 коп., з яких 10 433, 53 грн. основного боргу, 3 482 грн. 01 коп. інфляційних втрат, пеню у сумі 620 грн. 09 коп. та витрати на сплату державного мита в розмірі 150 грн. 42 коп. та 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в установленому законом порядку.

Суддя                                                                                                  Ю.І. Хилько