Постанова

від 13.04.2008 по справі 20-2/554

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-2/554

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

10 квітня 2008 року   Справа № 20-2/554

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Маслової З.Д.,

суддів                                                                      Прокопанич Г.К.,

                                                                                          Антонової І.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Михайлова Олена Євгенівна, довіреність №  47   від 08.01.08 у с/з 20.03. та 10.04.08;

відповідача: Борзенков Юрій Васильович, довіреність №  15   від 18.02.08 у с/з 20.03. та 10.04.08;

прокурора: Шаблін Євген Ігорович, посвідчення №  490   від 21.03.07 у с/з 20.03. та 10.04.08;   

розглянувши апеляційне подання  Прокурора міста Севастополя та апеляційну скаргу колективного підприємства "Севастопольська творча проектно-виробнича фірма спілки дизайнерів України "Дизайн-центр" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 04.02.2008 у справі № 20-2/554

за позовом           Прокурора Гагарінського району міста Севастополя (вул. Корчагіна, 16, Севастополь, 99014)

в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, Севастополь, 99011)

до           Колективного підприємства "Севастопольська творча проектно-виробнича фірма спілки дизайнерів України "Дизайн-центр" (пр-т. Жовтн. Революції, буд. 52а, під'їзд 20, кв. 394-а, Севастополь, 99038)

про стягнення орендної плати та звільнення приміщення

                                                            ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України передбачає право звернення прокурора до господарського суду в інтересах держави.

Згідно з преамбулою до Закону України "Про оренду державного і комунального майна", основною метою даного закону є забезпечення ефективного використання державного і комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам.

Відповідно до п. 2 "Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської ради", він є виконавчим органом Севастопольської міської ради по управлінню   майном,   яке   являється   комунальною   власністю   територіальної громади міста Севастополя. Фонд виступає орендодавцем комунального майна.

Відповідно до частини 5 статті 361 Закону України "Про прокуратуру" прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

11 грудня 2007 року прокурор Гагарінського району міста Севастополя звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради до КП Севастопольської творчої проектно-виробничої фірми „Дизайн-центр" про стягнення орендної плати 13350,29 грн. та звільнення приміщення (а.с. 2-4, 9-10, 12 розрахунок суми позову).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем належним чином не виконувались договірні обов'язки щодо регулярного внесення орендної плати відповідно до умов договору оренди № 247-06 від 10 серпня 2006 року нерухомого майна за адресою: м. Севастополь, пр-т. Жовтневої революції, 52-а, кв. 394-а, термін договору сплив 07.07.07, приміщення не звільнено.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 04 лютого 2008 року позов прокурора Гагарінського району міста Севастополя задоволено частково: стягнуто з КП Севастопольської творчої проектно-виробничої фірми "Дизайн-Центр"   заборгованість за договором  за період з 15.02.07 по 31.10.07 у розмірі 12682,55 грн., з яких 11864,47 грн. - орендна плата, 638,65 грн.  - пеня, 179,43 грн. - 3% річних (а.с. 58-61).

В апеляційному поданні  прокурор міста Севастополя та апеляційній скарзі КП "Севастопольська творча проектно-виробнича фірма спілки дизайнерів України "Дизайн-центр" ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції.

Прокурор вважає, що відповідач підлягає виселенню, а відповідач вважає, що орендну плату сплатив  до 07 липня 2007 року у повному обсязі 5905,89 грн., приміщенням користується до теперішнього часу, вносить орендну плату, у зв'язку  з чим заявлений позов є безпідставним.   

Розпорядженням керівництва суду від 20 березня 2008 року суддя Лисенко В.А. у зв'язку з хворобою, замінена на суддю  Антонову І.В.

Прокурор та представник позивача підтримали доводи апеляційного подання.

Ухвалою судової колегії розгляд справи було відкладено на 10 квітня 2008 року за клопотанням сторін, заявленим у судовому засіданні.

У судовому засіданні 10 квітня 2008 року сторони наполягали на задоволенні своїх вимог.

Прокурором заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції у справі №20-12/172-2007 від 04 лютого 2008 року, яка, як вважає прокурор, пов'язана зі справою №20-2/554-2007 (суддя Харченко І.А.).

У задоволенні клопотання відмовлено, так як не надані докази прийому судом до свого провадження апеляційної скарги.    

Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційне подання та апеляційну скаргу не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 10 серпня 2006 року між Фондом  комунального майна    Севастопольської    міської    ради (орендодавець)   та  КПСТПВФ  „Дизайн –Центр” (орендар)  був   укладений   договір   оренди нерухомого майна № 247-06, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно - нежитлове приміщення 1-го поверху дев'ятиповерхового житлового будинку загальною площею 54,0 кв.м у м. Севастополі пр-т. Жовтневої революції, 52-а, кв. 394-а. вартість якого згідно Акту оцінки вартості від 31 липня 2006 року складає 102550,00  грн.  Пунктами 1.1, 2.4 та 2.1 строк дії договору встановлено до 07 липня 2007 року (а.с. 6-7).

На виконання умов договору сторони 10 серпня 2006 року підписали акт приймання-передачі об'єкту в оренду (а.с.  8).

Відповідно до пунктів 3.1 - 3.3 Договору (з урахуванням змін, внесених протоколом розбіжностей від 10 травня 2007 року) розмір орендної плати з 01 січня 2007 року становить 15 382,50 грн. за рік (а.с. 9).

З умов протоколу розбіжностей вбачається, що орендна плата за перший місяць становить 1390,35 грн. і перераховується Орендарем  Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця, з яких з 01 січня 2007 року - 97% та 3% у сумі перераховується на рахунки місцевого бюджету, та з 01 квітня 2007 року - 95% і 8,5% на рахунки місцевого бюджету вказані у протоколі розбіжностей від 10 травня 2007 року .

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що об'єкт оренди оплачується щомісяця.

Згідно пункту 3.3 Договору відповідно до Методики, затвердженої рішенням сесії міської ради № 16174 від 13 березня 2007 року, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції відповідний до попереднього .

Як встановлено судами, свої зобов'язання щодо внесення орендної плати відповідач виконував неналежним чином, у зв'язку з чим його заборгованість по орендній платі за період з 15 лютого 2007 року по 31 жовтня 2007 року склала 12488,86 грн.          

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України, пунктами 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі орендна плата, стягується у відповідності з законодавством за весь період заборгованості з рахуванням пені, нарахованої з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня - 95%, від суми недоплати, розрахованої за кожен день прострочення.

Згідно розрахунку, здійсненого позивачем і перевіреного судом, сума пені складає 638,65 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З пояснень представника позивача слідує, що сума основного боргу  визначена з урахуванням 3% річних, що становить 188,87 грн.

Отже, з урахуванням викладеного, це є підставою для визнання позовних вимог  в сумі 13349,99 грн., з яких: 12488,86 грн. - заборгованість по орендній платі за період з 15.02.2007 року по 31.10.2007 року, 675,26 грн. - пеня, 188,87 грн. -3% річних обґрунтованими, у зв'язку з чим зазначена заборгованість підлягає стягненню.

Посилання відповідача, що орендна плата ним сплачена на 04 люте 2008 року, не підтверджена належними доказами ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді.

Згідно частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, додаткові докази приймаються судом,  якщо сторона обґрунтувала неможливість їх надання суду першої інстанції з причин, які від нього не залежали.

У судовому засіданні 15 січня 2008 року був присутній представник відповідача (а.с. 53, протокол судового засідання), доказів про сплату боргу не надав, хоча зобов'язаний, в силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України, надати докази у підтвердження своїх заперечень, і мав можливість їх надати.   

З урахуванням викладеного, підстави для задоволення апеляційної скарги "Дізайн-Центр" відсутні.

В апеляційному поданні прокурор просить  виселити відповідача з орендованих приміщень з посиланням на те, що строк договору оренди закінчився 07 липня 2007 року і приміщення підлягає звільненню.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана позовна вимога задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Пунктом 7.3 договору №247-06 від 10.08.06 у розділі "Строк дії, розірвання чи продовження договору" передбачено вирішення цих питань у рамках діючого законодавства.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтями 764, 777 Цивільного кодексу України, статтями. 7, 9, 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та опосередковано частиною 4 статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Статтею 764 ЦК України передбачено, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься у статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон), відповідно до якої термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина 2 статті 17 Закону).

Встановлено, що термін дії договору оренди сплинув 07 липня 2007 року, докази надходження заяв та заперечень щодо припинення або зміни умов договору оренди, протягом вказаного строку позивач ні суду першої інстанції, ні апеляційної інстанції не надав.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга і апеляційне подання прокурора не підлягають задоволенню, рішення місцевого господарського суду прийнято без порушень і при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального закону, викладені в рішенні суду висновки відповідають обставинам справи, інші підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.  

          Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційне подання  прокурора міста Севастополя та апеляційну скаргу колективного підприємства "Севастопольська творча проектно-виробнича фірма спілки дизайнерів України "Дизайн-центр" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 04 лютого 2008 року у справі № 20-2/554 залишити без змін.

Головуючий суддя                    підпис                             З.Д. Маслова

Судді                                                  підпис                             Г.К. Прокопанич

                                                  підпис                              І.В. Антонова