Постанова

від 09.04.2008 по справі 10/407-07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/407-07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.04.08                                                                                               Справа №10/407-07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мірошниченко М.В. судді  Мірошниченко М.В.    , Коробка Н.Д.  , Хуторной В.М.

при секретарі Шерник О.В.

за участю представників:

позивача:        Лущай В.О., довіреність № 07/1211-07 від 26.09.2007р.;

відповідача:   Красьохін О.О., довіреність від 04.01.2008р.;

відповідача:   Голощапов В.М., паспорт МО №370857 від 14.08.1997р., директор;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу      Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна

                                       компанія «Херсонобленерго», м. Херсон

апеляційну скаргу      Товариства з обмеженою відповідальністю

                                       «Райагропроменерго», м. Скадовськ Херсонської області

на рішення                   господарського суду Херсонської області від 01.02.2008р.

у справі                         № 10/407-07

за позовом                    Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна

                                       компанія «Херсонобленерго», м. Херсон

до відповідача             Товариства з обмеженою відповідальністю

                                       «Райагропроменерго», м. Скадовськ Херсонської області

про                                 стягнення 3659,12 грн. боргу

                                                                  ВСТАНОВИВ:

Відкритим акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго», м. Херсон було подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райагропроменерго», м. Скадовськ Херсонської області про стягнення суми 3659,12 грн. боргу за поставлений товар.

Розглянувши справу по суті, господарський суд Херсонської області своїм рішенням від 01.02.2008р. у справі № 10/407-07 (суддя Александрова Л.І.) позов задовольнив частково: стягнув з відповідача на користь позивача суму 802,16 грн. боргу. В іншій частині позову відмовив.

Рішення суду ґрунтується на приписах ст.ст. 11, 202, 205, 207, 257, 261, 509, 526, 530, 655, 638 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і мотивоване обґрунтованістю позовних вимог в частині стягнення суми 802,16 грн. боргу, розмір якого, як вказано в рішенні, підтверджується первинними обліковими документами (накладною № 41 від 12.04.2001р.). В частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення суми 2856,96 грн. за накладною № 5641/197 від 20.08.2001р. судове рішення мотивоване тим, що позивачем не надано до суду оригіналу зазначеної накладної, у зв'язку з чим не було можливим встановити відповідність копії такої накладної оригіналу. Судом також не прийняті до уваги доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки судом встановлено, що перебіг позовної давності почався з 26.10.2006р., тобто після спливу семиденного строку пред'явлення позивачу відповідачу вимоги про сплату суми боргу, у зв'язку з чим позивачем не був пропущений загальний строк позовної давності.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, ВАТ «ЕК «Херсонобленерго», позивачем у справі, була подана апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення господарського суду Херсонської області від 01.02.2008р. та прийняття нового рішення про стягнення з відповідача суми 3659,12 грн. Зокрема заявник зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги ту обставину, що згідно з Наказом Головного архівного управління при КМУ № 41 від 20.07.1998р. «Про затвердження Переліку типових документів», первинні документи зберігаються три роки, а обчислення термінів зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством. Відповідно до акту «Про виділення до знищення документів, які не підлягають зберіганню», первинна бухгалтерська документація, в т.ч. прибуткові накладні за 1999 – 2002 роки були знищені, що підтверджується вказаним актом та протоколом засідання експертної комісії позивача від 19.07.2006р.

ТОВ «Райагропроменерго», відповідачем у справі, також була подана апеляційна скарга, в якій вказується на незаконність та необ'єктивність рішення суду, у зв'язку з порушенням норм процесуального та матеріального права. Заявник зазначає зокрема про сплив строку позовної давності за заявленою позивачем вимогою. Позивачем не доведено документально обґрунтованість своїх претензій. Накладна № 41 на суму 802,16 грн. не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідач просить рішення господарського суду Херсонської області скасувати в частині задоволення вимог позивача щодо стягнення суми 802,16 грн. та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 682 від 08.04.2008р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Коробки Н.Д., Хуторного В.М.

Від ТОВ «Райагропроменерго» до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, де вказується зокрема на те, що у позивача відсутні належним чином оформлені документи, на яких базуються його позовні вимоги.

Від ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, де вказується про належність поданих позивачем документів в обґрунтування своїх позовних вимог та дотримання позивачем строків позовної давності у даному спорі.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційних скаргах та у відзивах на них. В судовому засіданні 09.04.2008р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції. За клопотанням учасників судового процесу розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» такою, що підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу ТОВ «Райагропроменерго» такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як випливає з матеріалів справи, за накладною № 41 від 12.04.2001р. позивач передав відповідачу провід АС-50 на загальну суму 902,16 грн. Факт отримання відповідачем вказаного товару підтверджується довіреністю серії ЯГК №171350 від 12.04.2001р.

За накладною № 5641/197 від 20.08.2001р. позивач передав відповідачу провід АС-50 на загальну суму 2856,96 грн. Факт отримання відповідачем вказаного товару підтверджується довіреністю серії ЯГФ № 683391 від 20.08.2001р.

В подальшому, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 11.10.2006р. за № 07/06-2820 з вимогою про здійснення оплати заборгованості за отриманий провід. Вказана претензія отримана відповідачем 18.10.2006р., що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач на вказану претензію не відповів і суму заборгованості не сплатив. У зв'язку з цим, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення з відповідача суми 3659,12 грн. боргу за поставлений товар. При цьому, в обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що за накладною № 41 від 12.04.2001р. відповідачем отримано товар на суму 802,16 грн., а за накладною № 5641/197 від 20.08.2001р. – товар на суму 2856,96 грн., у зв'язку з чим загальний розмір боргу складає суму 3659,12 грн., що і заявлено до стягнення. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 526, 530, 610, 611, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності зі ст.ст. 202, 205 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

В силу ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Поняття зобов'язання та підстави його виникнення встановлені ст.509 ЦК України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналіз фактичних обставин справи в сукупності з наведеними нормами права свідчить про те, що між сторонами виникли господарські відносини, що породили взаємні зобов'язання, а саме: зобов'язання позивача з передачі відповідачу обумовленого товару, та зобов'язання відповідача оплатити отриманий від позивача товар.

До спірних правовідносин підлягають застосування положення діючого законодавства щодо взаємовідносин купівлі-продажу. Так, у відповідності зі ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був переданий відповідачу товар, що підтверджується накладною № 41 від 12.04.2001р., довіреністю серії ЯГК № 171350 від 12.04.2001р., накладною № 5641/197 від 20.08.2001р., довіреністю серії ЯГФ № 683391 від 20.08.2001р. Згідно до вказаних документів, всього було передано товару на загальну суму 3759,12 грн.

З обставин справи також випливає, що між сторонами не був встановлений строк виконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, у зв'язку з чим до спірних правовідносин слід застосовувати положення ч.2 ст.530 ЦК України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вказувалось вище, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 11.10.2006р. за № 07/06-2820 з вимогою про здійснення оплати боргу, яка отримана відповідачем 18.10.2006р. Відповідач повинен був здійснити оплату товару у семиденний строк від дня отримання вимоги, тобто до 25.10.2006р., чого зроблено не було.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення містить ст.193 ГК України. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналіз вищевикладених обставин справи свідчить про те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань з оплати вартості отриманого товару. Доказів оплати товару суду не надано. Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заявлена сума боргу в розмірі 3659,12 грн. боргу. При цьому, суд апеляційної інстанції не виходить за межі позовних вимог і не стягує з відповідача на користь позивача суму 3759,12 грн. вартості товару, оскільки позивачем заявлена вимога (ціна позову)   про стягнення боргу саме в сумі 3659,12 грн.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача суми 802,16 грн. боргу за накладною № 41 від 12.04.2001р.

Разом з тим, місцевий господарський суд безпідставно не визнав в якості належного доказу у справі накладну № 5641/197 від 20.08.2001р. на суму 2856,96 грн. з тих підстав, що позивачем не надано оригіналу такої накладної.

Так, у відповідності зі ст.ст. 32, 33, 34, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не  можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Копія накладної № 5641/197 від 20.08.2001р., як і копія довіреності серії ЯГФ № 683391 від 20.08.2001р. містять достатні дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення даної справи. Вказані документи засвідчені позивачем. Судом першої інстанції не обґрунтовано, чому обставини справи мають бути засвідчені тільки оригіналами таких документів. Отже, колегія суддів вважає, що копія накладної № 5641/197 від 20.08.2001р. і копія довіреності серії ЯГФ № 683391 від 20.08.2001р. є належними і допустимими доказами у справі. До того ж, позивач повідомив про те, що згідно з «Переліком типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів», затвердженого Наказом Головного архівного управління при КМУ від 20.07.1998р. № 41, первинна бухгалтерська документація, в т.ч. прибуткові накладні за 1999 – 2002 роки, були знищені, на підтвердження чого суду надані Акт про виділення до знищення документів, які не підлягають зберіганню (із зазначенням дати знищення документів – 21.07.2006р.), а також протокол засідання експертної комісії ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» від 19.07.2006р.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дана невірна юридична оцінка обставинам справи в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми 2856,96 грн., що свідчить про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Посилання відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності обґрунтовано відхилені судом першої інстанції.

Так, як вказувалось вище, у спірних правовідносинах не було встановлено строку виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати вартості отриманого товару, у зв'язку з чим в силу ч.2 ст.530 ЦК України відповідач повинен був виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, яка була пред'явлена позивачем 18.10.2006р.

Статтями 257 і 261 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки зобов'язання відповідача з оплати вартості отриманого товару виконано не було, позивач дізнався про порушення свого права після спливу семиденного строку від дня пред'явлення вимоги, а саме - з 26.10.2006р. Відповідно, загальний строк позовної давності спливає 26.10.2009р. Позов було подано до суду в листопаді 2007р., тобто до спливу строку позовної давності. Таким чином, позивачем не було пропущено строку позовної давності за заявленою вимогою про стягнення з відповідача суми боргу.

Доводи відповідача про те, що накладна № 41 від 12.04.2001р. не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», судом до уваги не приймаються, оскільки вказаний документ містить відомості про всі необхідні реквізити, які дозволяють зробити висновок про зміст та обсяг господарської операції, що узгоджується з приписом ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З огляду на викладене, у зв'язку з неповним з'ясуванням місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального права, колегія суддів знаходить підстави для зміни рішення господарського суду Херсонської області від 01.02.2008р. у справі № 10/407-07. Позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності зі ст.49 ГПК України, судові витрати по розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Запорізький апеляційний господарський суд –

                                                            ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго», м. Херсон задовольнити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райагропроменерго», м. Скадовськ Херсонської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 01.02.2008р. у справі № 10/407-07 змінити.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райагропроменерго», м. Скадовськ Херсонської області на користь Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго», м. Херсон суму 3659,12 грн. боргу, 153,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Херсонської області.

Головуючий суддя Мірошниченко М.В.

 судді  Мірошниченко М.В.  

 Коробка Н.Д.  Хуторной В.М.