Постанова

від 15.04.2008 по справі 34/367-07-8152

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

34/367-07-8152

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"15" квітня 2008 р. Справа № 34/367-07-8152

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тофана В.М.,

суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання Бритавській Ю.С.

за участю представників сторін:

Від позивача: Кандиболоцька А.В., по дов.          

                         Сорокін К.О., по дов.

Від відповідача: Остапов В.В., по дов.

Від 3-ої особи: надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності його представника,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу    Приватного підприємства „ОКВІ  ГРУП”, м. Іллічівськ, Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2008 року

по справі № 34/367-07-8152

за позовом Приватного підприємства „ОКВІ ГРУП”, м. Іллічівськ, Одеської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Товариство з обмеженою відповідальністю „Елітбудова”, м. Одеса

до  Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт”

про стягнення 48 584,38 грн.

та за зустрічним позовом Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт”

до Приватного підприємства „ОКВІ  ГРУП”, м. Іллічівськ, Одеської області

про зобов'язання підписати акт прийому-передачі

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „ОКВІ ГРУП” (далі —позивач) пред'явив у місцевий господарський суд позов до Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” (далі —відповідач) про стягнення з останнього 48584,38 грн., у тому числі 6914,38 грн. пені за прострочку відповідачем платежу по договору № 5750 від 15.11.2006р., 36670 грн. витрат, понесених позивачем у зв'язку зі сплатою процентів і неустойки ТОВ “Елітбудова”, з яким був укладений договір №27-с від 05.11.2006р. купівлі-продажу на умовах товарного кредиту, а також 5000 грн. витрат на послуги адвоката, обґрунтовуючи свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №5750 від 15.11.2006р.

У відзиві на позов відповідач вважає його необґрунтованим, оскільки надані до позовної заяви документи не можуть підтверджувати позовні вимоги відповідача відповідно до умов укладеного між ними договору, який позивачем не виконаний належним чином.

Ухвалою місцевого господарського суду від 24.12.2007р. третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено ТОВ “Елітбудова”.

У процесі розгляду справи в суді відповідач подав зустрічний позов до позивача про зобов'язання останнього виконати умови договору №5750 від 15.11.2006р. між ними шляхом підписання акту приймання-передачі товару. Цей зустрічний позов відповідача ухвалою місцевого господарського суду від 31.01.2008р. прийнятий до провадження для спільного розгляду з первісним позовом по цій справі на підставі ст. 60 ГПК України.

Позивач у відзиві проти зустрічного позову заперечує, посилаючись на його безпідставність.

Рішенням місцевого господарського суду від 22.02.2008р. (суддя Фаєр Ю.Г.) у задоволенні первісного і зустрічного позовів відмовлено з огляду на необґрунтованість первісного позову відповідно до ст. 33 ГПК України та невідповідність зустрічного позову способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ст. 16 ЦК України і 20 ГК України, суб'єктів господарювання.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, позивач за первісним позовом подав апеляційну скаргу, в якій просить частково скасувати зазначене рішення суду і прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає,  виходячи з наступного.

15.11.2006р. між приватним підприємством "ОКВІ ГРУП" (продавець) та Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №5750, відповідно до умов якого продавець прийняв на себе зобов'язання, відповідно до замовлення покупця, продати та передати кровельне покриття (товар) у власність покупця, а покупець –прийняти товар, оплатити його вартість, відповідно до специфікації на товари та умов цього договору, у кількості та асортименті відповідно до додатку №1 до названого договору, який є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.4.1 зазначеного договору товар поставляється продавцем за письмовими замовленнями покупця протягом 15 днів після письмового замовлення. Замовлення покупця оформлюється ним у письмовому вигляді та вручається продавцю шляхом направлення його на адресу продавця рекомендованим листом з повідомленням про вручення продавцю.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що перехід права власності на товар та риску відбувається в момент передачі товару, товаросупровідних документів та підписання акту прийому-передачі у місті поставки.

Відповідно до товарної накладної  2/с від 17.11.2006р. (супроводжувального документа) позивач поставив відповідачу товар на суму 97500грн.

Пунктом 6.1 договору між сторонами передбачено, що покупець (відповідач) сплачує вартість отриманого товару за рахунками продавця (позивача) протягом 30 днів після його поставки відповідно до письмового замовлення покупця.

Таким чином, згідно договору відповідач повинен був сплатити поставлений позивачем товар на протязі 30 днів при умові:

-          письмового замовлення відповідача;

-          підписання сторонами акту приймання —передачі товару;

-          надходження від позивача (продавця) рахунків на його сплату.

Отже, при невиконанні позивачем цих умов договору відповідач не міг сплачувати вартість отриманого товару із-за прострочки виконання зобов'язання кредитором (позивачем).

Згідно ч.1 і 2 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором і до вчинення яких боржник не міг виконати свої обов'язки, виконання зобов'язання може бути відстрочено на час прострочення.

14.05.2007р. Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" перераховано позивачу 27500грн., 15.05.2007р. - 20000грн., 18.05.2007р. - 20000грн. та 21.05.2007р. перераховано 30000грн., що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи після надходження від позивача претензії на оплату товара.

Згідно ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1,7 ст.193).

Згідно ч. 1 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” від 16.07.1999р. (із змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до названого закону господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до Переліку типових документів, затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998р. N41 до первинних документів і додатків до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах належать, у тому числі і акти про приймання, здавання і списання майна.

Позивач всупереч ст.33 ГПК України не надав суду доказів, що поставка товару здійснена позивачем у відповідності до вимог п.п.4.1, 4.2, 6.1, 6.2 договору купівлі-продажу №5750, а саме: про надання письмового замовлення покупця, з яким пов'язаний порядок постачання товару і розрахунків за нього, а також сплата пені покупцем згідно п. 10.5 договору №5750   від 15.11.2006р.

У зв'язку з цим суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої п.10.5 даного договору щодо стягнення пені.

Наведене свідчить про недоведеність позивачем наявності з боку відповідача порушення зазначених договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати позивачу вартості товару, які на думку, позивача призвели до додаткових витрат приватного підприємства "ОКВІ ГРУП" у розмірі 43584,38грн., у т.ч. 6914,38грн. пені, 17370грн. відсотків за користування товарним кредитом протягом 90 календарних днів та 19300грн. неустойки згідно укладеному позивачем 05.11.2006р. договору купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту з ТОВ “Елітбудова”.

Крім того, слід зазначити, що у пункті 1.2 вказаного договору купівлі-продажу від 05.11.2006р. на умовах товарного кредиту, укладеного між ПП “ОКВІ ГРУП” (позивачем) і ТОВ “Єлітбудова”, відсутнє посилання на те, що асортимент і кількість товару визначається в специфікації (додаток №1), підписаний двома сторонами і, яка є невід'ємною частиною цього договору. У названому пункті договору зазначено, що асортимент та кількість визначається письмовими або усними заявками Покупця.

Таким чином, позивач (ПП „ОКВІ ГРУП”) і ТОВ „Елітбудова” при укладенні цього договору купівлі-продажу будівельних товарів специфікацію на конкретний вид будівельних матеріалів не укладали, а їх асортимент і кількість, як зазначено у пунктах 1.1 і 1.2 вказаного договору від 05.11.2006р., повинна була визначатись згідно заявки Покупця (позивача).

Тому невідомо, на які саме будівельні матеріали позивач як Покупець подавав заявки ТОВ „Елітбудова” і чи подавав такі заявки останньому по цьому договору, оскільки цих заявок, що передбачено у пункті 1.2 названого договору, позивач суду не надав.

Надана ПП “ОКВІ ГРУП” (позивачем) до позовної заяви разом з договором №27-с від 05.11.2006р. специфікація №1 як додаток №1 до цього договору, не може прийматись до уваги судом, оскільки, як було зазначено вище, такий додаток №1 (специфікація №1) у цьому договору відсутній.

Із матеріалів справи вбачається, що Скринник О.О., який займає посаду директора ПП “ОКВІ ГРУП”, одночасно є і приватним підприємцем, що підтверджено представниками сторін у судовому засіданні апеляційної інстанції, а також свідчать свідоцтво про державну реєстрацію його як підприємця і свідоцтво про сплату єдиного податку від 01.01.2006р. з видами діяльності: торгівля і посередництво в торгівлі (а.с. 64, 65 т.І) і він як підприємець, одночасно приймав участь у тендері разом з ПП „ОКВІ ГРУП” для придбання кровельного покриття, директором якого вже вказана Андрющенко В.П., про що свідчать документи у матеріалах справи (а.с. 73, 74, т.І).

Із касової книги ТОВ “Елітбудова” за 2007р., наданої на запит суду Державною податковою адміністрацією в Одеській області, вбачається, що Скринник О.О., як фізична особа-підприємець, в червні 2007р. отримав як прибуток від ТОВ “Донбас - постачальник” суму 36670 грн. (а.с. 23-27, т.ІІ), яка ним же в цей час по прибутковим касовим ордерам була передана ТОВ “Елітбудова” (а.с. 29-32, т.ІІ), а останнім по видатковим касовим орденам (а.с. 33-36, т.ІІ) також в цей же час була знову повернута “Донбас-постачальник” як штрафні санкції згідно договору №68 від 01.11.2006р. купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту, який було укладено між ТОВ “Елітбудова” і ТОВ “Донбас-постачальник” (а.с. 41, т. ІІ), а не по договору № 27-с від 05.11.2006 р., який було укладено позивачем (ПП „ОКВІ ГРУП”) з ТОВ „Елітбудова”, по якому позивач просить стягнути з відповідача як збитки в сумі 36 670 грн. в зв'язку зі сплатою процентів і неустойки ТОВ „Елітбудова”.

Крім того, слід зазначити, що Скринник О.О. зайняв посаду директора ПП „ОКВІ ГРУП” 01.03.2006 р. (а.с. 97, т. І).

Разом з тим договір № 27-с від 05.11.2006 р. купівлі-продажу будівельних матеріалів на умовах товарного кредиту ТОВ „Елітбудова” укладало з ПП „ОКВІ ГРУП” (позивачем), по якому, як останній стверджує, були сплачені проценти і неустойка ТОВ „Елітбудова” але чомусь від ПП „ОКВІ ГРУП” як директор цей договір укладала Андрющенко В.П., яка директором ПП „ОКВІ ГРУП” не була.

Цю обставину на запитання суду апеляційної інстанції представники ПП „ОКВІ ГРУП” в судовому засіданні пояснити не змогли як і на запитання суду щодо сплати процентів і неустойки ПП „ОКВІ ГРУП” ТОВ „Елітбудова” по вказаному договору в сумі 36 670 грн., які як збитки, стягуються з відповідача.

Документального підтвердження, що вказана сума 36670 грн., яку позивач (ПП “ОКВІ ГРУП”) хоче стягнути з відповідача (Державного підприємства “Іллічівський морський торговельний порт”) як збитки, сплачені ТОВ “Елітбудова”, була взята Скринником О.О., як директором ПП “ОКВІ ГРУП”, у останнього під звіт для використання цих коштів суду не надано. Про те, що сума 36670 грн. ПП “ОКВІ ГРУП” (позивачем) не видавалась його директорові Скриннику О.О., останній підтверджує в листі до ДПІ м. Іллічівськ від 03.12.2007р. (а.с. 85, т. І). У матеріалах справи є тільки звіт про використання цих коштів Скринником О.О., ідентифікаційний код якого відрізняється від ідентифікаційного коду ПП “ОКВІ ГРУП”, директором якого він вказаний (а.с. 88, 90, 92, 94).

Ідентифікаційний номер 2949210129, який вказаний у цих звітах як Скринника О.О., належить не йому, а Андрющенко В.П., яка є одним із засновників і власників ПП “ОКВІ ГРУП” (позивача) згідно Статуту останнього (а.с. 52, 53, т. І).

Тому підстави для стягнення з відповідача пені і збитків відсутні.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача витрат в сумі 5000 грн. на послуги адвоката, оскільки не надано доказів, що саме адвокат Гетьман І.Л., з яким позивачем 09.07.2007р. був укладений договір про надання правової допомоги, надавав її, позивачем не надано і адвокат не був присутній на судових засіданнях.

Крім того, із копії квитанції прибуткового касового ордеру №17 неможливо зробити висновок,  хто саме отримав кошти в сумі 5 000 грн. по цьому ордеру (а.с. 113, т. І).

Оскільки судом першої інстанції ПП “ОКВІ ГРУП” відмовлено у позові, то згідно ст. 49 ГПК України його судові витрати стягненню не підлягали.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову.

Враховуючи викладене  і керуючись  ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Рішення господарського суду Одеської області від 22 лютого 2008 року по справі №34/367-07-8152 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства „ОКВІ ГРУП” - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:                                                            В.М. Тофан

Судді:                                                                       О.О. Журавльов                                                                                                                                   

                                                                                            М.В. Михайлов