Постанова

від 14.04.2008 по справі 2-8/17305.1-2007

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2-8/17305.1-2007

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

9 квітня 2008 року   Справа № 2-8/17305.1-2007

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Гонтаря В.І.,

суддів                                                                      Борисової Ю.В.,

                                                                                          Горошко Н.П.,

за участю представників сторін:

представник позивача - Нанаров Олексій Олександрович, довіреність № б/н від 24.01.2008 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроойл";

представник відповідача - не з'явився - Державне підприємство Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський";

представник 3-ої особи - не з'явився - Міністерство оборони України;

представник 3-ої особи - Пономаренко Олена Петрівна, довіреність № б/н від 01.01.2008 - Приватне підприємство "СМАК";

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроойл" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 18.02.2008 у справі № 2-8/17305.1-2007

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроойл" (вул. Вінницька, 14/39,Київ 1,01001)

до           Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" (вул. Свєрдлова, 32,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

3-ті особи  Міністерство оборони України  (Повітрянофлотський пр-т, 6,Київ 1,01001)

Приватне підприємство "СМАК"  (вул. Чехова/Морська, 1/10,Ялта,98600)

про визнання права власності                                                            

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроойл" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача - Державне підприємство Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" в якій просило визнати контракти №2210/07 від 22.10.2004 та №2210/08 від 22.10.2004 - дійсними.

          16.12.2004, представник позивача представив заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої просив визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроойл" на наступні об'єкти нерухомого майна: будівлі та споруди пляжного комплексу санаторію інвентаризаційний №11031030, розташовані за адресою: вул. Дражинського, 37, місто Ялта, в тому числі: основна частина, літер А; навіс (прохідна), літер Д; туалет, літер Б; гараж, літер В; баня, літер Г; хвилеріз морський (IV) з навісом, літер Ж; огородження та підпірні стіни з бутового каменю (№№ 1-29); будівля автопавільйону пляжного комплексу санаторію (навіс, літер Е) інвентаризаційний №11031029, будівля столової №2, літер И, розташоване по вул. Свердлова, 38, місто Ялта.

          16.12.2004, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №2-19/16868-2004 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроойл" до Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський", про визнання дійсними контрактів, вирішено визнати дійсними договори №2210/07 від  22.10.2004, №2210/08 від 22.10.2004, укладені між Державним  підприємством Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроойл". Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроойл" право власності на споруди та будівлі пляжного комплексу санаторію по вул. Дражинського,  37, в тому числі: основна частина - літер А; навіс - літер Д (прохідна); туалет - літер Б; гараж - літер В; баня - літер Г; хвилеріз морський (IV) з навісом - літер Ж; огородні та підпірні стіни з бутового каменю (№№1-29), будівлі автопавільйону пляжного комплексу санаторію, вул. Дражиснького, 37 - навіс - літер Е; будівля столової №2 літер И, розташовані за адресою: вул. Свердлова, 38, місто Ялта.

          29.05.2007, постановою Вищого господарського суду України у справі №2-19/16868-2004 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроойл" до Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський", про визнання дійсними контрактів, вирішено рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2004 у справі №2-19/16868-2004 скасувати, справу направити до господарського суду Автономної Республіки Крим на новий розгляд.

                    23.10.2007, постановою  Верховного  суду  України, постанову Вищого господарського суду України від 29.05.2007 та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2004 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

                    Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.02.2008 (суддя С.А. Чонгова) в позові відмовлено.

                    Не погодившись з вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального права та невірно встановлені обставини, що мають істотне значення для вирішення спору.

                    Відповідно до розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.04.2008, суддю Плута В.М. було замінено на суддю Горошко Н.П.

                    Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.

          11.07.2000, Наказом №209 Міністерства оборони України "Про створення державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" та затвердження його Статуту", наказано на фондах Військового санаторію (Ялтинський на 750 ліжок), що розформовується (ліквідується) за юридичною адресою: 98630, Україна, Автономна Республіка Крим, місто Ялта, вул. Свердлова, 32, створити державне підприємство Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський".

          07.11.2000, складений Акт закріплення майна за державним підприємством Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" після розформування Ялтинського військового санаторію Міністерства оборони України, що затверджений Міністром оборони України, генералом армії України О.І. Кузьмуком, до якого ввійшли об'єкти нерухомого майна: - будівлі та споруди пляжного комплексу санаторію, хвилеріз морський (IV) з навісом, огородження та підпірні стіни з бутового каменю, будівля автопавільйону пляжного комплексу санаторію, будівля столової №2.

          21.09.2004, Міністерство оборони України видало дозвіл №227/4165 у відповідності до якого, Міністерство оборони України, в особі Директора Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України Веліжанського Сергія Костянтиновича, що діє на підставі довіреності Міністерства оборони України від 06.04.2004, реєстраційний №148/929, дозволяє підприємству Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" відчуження майна державного підприємства зазначеного в дозволі.

          22.10.2004, між Державним підприємством Міністерства оборони України "Центральний воєнний санаторій "Ялтинський" - продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроойл"- покупцем укладений Контракт №2210/08.

          Відповідно до пункту 1.1. даного контракту, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти будівлю столової №2 (літер "И" по БТІ) загальною площею 794,9кв.м., розташованої в місті Ялта, вул. Свердлова, 38 та сплатити за нього грошову суму продавцю відповідно умовам даного контракту.

          Згідно пункту 2.3. вищевказаного контракту, ціна продажу майна по даному Контракту складає 717954грн..

          22.10.2004, між Державним підприємством Міністерства оборони України «Центральний воєнний санаторій "Ялтинський" - продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроойл" - покупцем укладений Контракт №2210/07.

          Відповідно до пункту 1.1. даного контракту, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти майно (склад, якість та вартість кожної позиції визначені в специфікації, яка є додатком №1 до даного контракту) та сплатити за нього грошову суму продавцю згідно умовам даного контракту.

          Згідно пункту 2.3. вищевказаного контракту, ціна продажу майна по даному контракту складає 2739288грн.

          26.12.2004, між Державним підприємством Міністерства оборони України "Центральний воєнний санаторій "Ялтинський" - продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроойл" - покупцем складений Акт прийому - передачі майна, відповідно до якого продавець передав у власність покупцю, а покупець прийняв об'єкт майна - будівлю столової №2, загальною площею 794,9кв.м., розташоване в місті Ялта, вул. Свердлова, 38.

          26.12.2004, між Державним підприємством Міністерства оборони України "Центральний воєнний санаторій "Ялтинський" - продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроойл" - покупцем складений Акт прийому-передачі майна, відповідно до якого продавець передав у власність покупцю, а покупець прийняв майно відповідно до контракту №2210/07 та специфікації майна, що додана до контракту №2210/07.

                    Судова колегія вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

                    Так, підставою для відмови у задоволенні позовних вимог став висновок суду першої інстанції про те, що при укладенні контрактів були порушені правові норми, оскільки дозвіл на відчуження майна підприємства надавався одноособово директором Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України тобто, на думку суду, не уповноваженою посадовою особою, тоді як рішення з питань про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності, приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міноборони України.

                    Отже,  приймаючи  оскаржувану  постанову, господарський суд зазначив,  що  при  відчуженні спірного   майна  Державним підприємством  Міністерства оборони України  "Центральний   військовий   санаторій "Ялтинський" та Міністерством оборони  України був порушений порядок відчуження (військового майна), затвердженого   Постановою   Кабінету   Міністрів  України "Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних сил".

                    Крім того, на думку судової колегії, господарським судом помилково зроблений висновок про те, що позовні вимоги зводились лише до визнання за позивачем права власності на майно, яке було передано за контрактами. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що контракти щодо продажу майна нотаріально не посвідчені, а також не визнані дійсними за рішенням суду, отже, зазначив про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання права власності на майно.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції невірно визначив правовий режим майна, яке було предметом контрактів, оскільки, стаття 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних силах України" визначає, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" тільки з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статус військового майна.

Однак, Державне підприємство Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" не є військовою частиною, що підтверджується Статутом Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський". Підприємство створено, зокрема, для надання громадянам України та інших держав туристсько-екскурсійних та інших послуг для відпочинку, здійснення іншої діяльності з метою отримання прибутку.

Відповідно до положень Статуту підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна згідно з чинним законодавством України. Підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями держави та Органу управління майном.

Підприємство має право укладати угоди, набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов'язки, бути позивачем відповідачем у суді, арбітражному та третейському судах (пункт 3.6 Статуту).

                    Пункт 4.2 Статуту встановлює, що майно Підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання, здійснюючи яке Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству України та цьому Статуту.

                    Таким чином, на правовий режим майна санаторію не поширюється положення Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" та інших актів законодавства про правовий режим військового майна.

В даному випадку, при вирішенні питання про правомірність відчуження майна, господарський суд невірно застосував до цих правовідносин нормативні акти, які регулюють порядок відчуження військового майна, залишивши поза увагою те, що військове майно - це лише окремий вид майна, яке входить до сфери управління Міністерства оборони України.

Крім того, залишено поза увагою суду першої інстанції ту обставину, що у зв'язку з набуттям чинності з 01 січня 2004 року Господарського кодексу України законодавством визначений новий спосіб відчуження майна державного підприємства: в порядку, передбаченому статтею 75 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до статті 75 Господарського кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладення контрактів) державне підприємство мало право відчужувати майно за згодою органу, уповноваженого управляти майном.

Відповідно до пункту "ж" частини 3 статті 4 Указу Президента № 888/97 від 21 серпня 1997 року "Про затвердження положень про Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України"  Міністерство  оборони України здійснює управління військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство Міністерства оборони України "Центральний  військовий санаторій "Ялтинський"   отримало   дозвіл   від Міністерства оборони України № 227/4165 від 21 вересня 2004 року на відчуження майна, яке було предметом контрактів №2210/07 від 22.10.2004 року та №2210/08 від 22.10.2004.

Таким чином, контракти були укладені на підставі дозволу, що був наданий відповідно до пункту "ж"  частини 3 статті 4 Указу Президента № 888/97 від 21 серпня 1997 року "Про затвердження положень про Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України" Міністерством оборони України, тобто уповноваженим органом, оскільки директор Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України згідно наданої йому довіреності від 06.04.2004р. мав право надавати дозвіл на відчуження майна державних підприємств.

Тобто, висновок суду першої інстанції про порушення порядку відчуження майна державного підприємства при укладенні контрактів є неспроможним та спростовується матеріалами справи.

Висновок господарського суду про те, що позовні вимоги зводились лише до визнання за позивачем права власності на майно, яке було передано за контрактами, не підтверджується матеріалами справи та характером правовідносин сторін.

По-перше, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання дійсними контрактів №2210/07 від 22.10.2004 та №2210/08 від 22.10.2004. Потім, обґрунтовуючи, що необхідним способом захисту прав позивача, разом з визнанням контрактів дійсними, є також визнання права на майно, звернувся до суду з відповідним клопотанням, яке було прийнято судом.

По-друге, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2004, яке переглядалося у касаційній інстанції, а також Верховним судом України задоволено обидві позовні вимоги. При цьому, необхідність повторного розгляду справи з урахуванням позовних вимог і про визнання контрактів дійсними, і визнання права власності на майно за позивачем безпосередньо вбачається з постанови Верховного суду України від 23 жовтня 2007 року.

По-третє, за наявності сумнівів щодо характеру позовних вимог під час розгляду справи №2-8/17305.1-2007, господарський суд Автономної Республіки Крим не був обмежений уточнити їх у позивача.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 № 11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

В своїй апеляційній скарзі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроойл" посилається на те, що під час розгляду справи, господарським судом було невірно визначено коло учасників процесу з урахуванням аналізу їх прав та обов'язків в залежності від визначеного в даному випадку кола правовідносин. Зазначене стосується безпідставної участі Приватного підприємства "Смак" у розгляді справи.

Рішення господарського суду з урахуванням відносин, що склалися між сторонами не могло стосуватися прав і обов'язків Приватного підприємства "Смак", а суд першої інстанції не був процесуально обмежений виключити підприємство з кола учасників справи. При таких обставинах, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроойл" просить виключити з числа учасників процесу Приватне підприємство "Смак".

Однак, на думку судової колегії, вказана вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

                    Згідно рішення Ялтинської міської ради 4-го скликання від 02.02.2006, Приватному підприємству "Смак" надана земельна ділянка розташована за адресою: місто Ялта, вул. Дражинського, 37, в оренду на 49 років під будівництво готелю сімейного типу. Тобто, Приватне підприємство "Смак" має відношення стосовно предмету спору про визнання права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроойл" на об'єкти нерухомості, що розташовані за адресою: місто Ялта, вул. Дражинського, 37.

                    Отже, на думку судової колегії, господарський суд обґрунтовано залучив у якості 3-ої особи Приватне підприємство "Смак", врахувавши його конституційне право на судовий захист.

                    На підставі висловленого, судова колегія приходить до висновку,  що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроойл" підлягає задоволенню частково. При цьому рішення господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення у справі при повному задоволенню позовних вимог.                     

                    Керуючись статтями 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

                    1) Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроойл" задовольнити частково.

                    2) Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.02.2008 у справі № 2-8/17305.1-2007 скасувати.

                    3) Прийняти нове рішення.

                    Позов задовольнити.

                    Визнати дійними контракти № 2210/07 та № 2210/08 від 22 жовтня 2004 року, укладені між Державним підприємством Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський"  та  Товариством  з  обмеженою  відповідальністю "Євроойл".

                    Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроойл" (вул. Вінницька, 14/39, місто Київ, Україна, ідентифікаційний код 32977332) право власності на будівлі і споруди пляжного комплексу санаторію по вул. Дражинського, 37, в тому числі: основну частину (літ. «А»); навіс (літ. «Д», прохідна); туалет (літ. «Б»); гараж (літ. «В»); баню (літ. «Г»); морський хвилеріз з навісом (літ. «Ж»); огорожні і підпорні стіни із бутового каменю (№№ 1-29); приміщення автопавільйону пляжного комплексу санаторію по вул. Дражинського, 37 (літ. «Е»); столової № 2 (літ. «І») по вул. Свердлова, 38.

                    4) В частині вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроойл" про виключення з кола учасників процесу Приватне підприємство "Смак" - відмовити.

Головуючий суддя                                                  В.І. Гонтар

Судді                                                                                Ю.В. Борисова

                                                                                Н.П. Горошко