Постанова

від 05.05.2011 по справі 10/225(10)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

05.05.11

                                                                                          Справа  № 10/225(10)

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді

Кравчук Н.М.

суддів

Гнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л.

розглянувши           апеляційну скаргу прокурора м. Львова від 09.03.2011р. за № 330-вих.

на рішення          господарського суду Львівської області від 22.02.2011р.

у справі                    № 10/225 (10)

за позовом:           заступника прокурора м.Львова в інтересах держави в особі Управління комунальної власності, м. Львів

до відповідача:           суб`єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 (надалі СПД-ФО ОСОБА_1), м. Львів

про                    розірвання договору оренди та виселення з приміщення,

за участю представників сторін:

від прокуратури: не з`явився;

від позивача: ОСОБА_2 –представник (довіреність за № 2302-вих-2 від 04.01.2011р.);          

від відповідача: ОСОБА_3 –представник (довіреність № 7 від 15.11.2010р.)

Права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22 ГПК України представникам сторін роз’яснено. Клопотання  про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.02.2011р. у справі № 10/225 (10) (суддя Довга О.І.) відмовлено у задоволенні позовних вимог заступника прокурора м.Львова в інтересах держави в особі Управління комунальної власності до СПД-ФО ОСОБА_1 про  розірвання договору оренди та виселення з приміщення.

          Не погоджуючись з прийнятим рішенням, прокурором м. Львова подано апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає прийнятим з порушенням норм  матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, просить дане рішення  скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити. Зокрема, скаржник зазначає, що судом не взято до уваги, що відповідачем не було виконано  взяті на себе зобов`язання згідно умов договору оренди № Ф-7402-9 нерухомого майна від 16.12.2009р., а тому, на думку останнього, даний договір повинно бути розірвано. Окрім того, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що останній не був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, оскільки ухвала суду, в якій було зазначено дату розгляду справи на 22.02.2011р. надійшла в прокуратуру міста 25.02.2011р.

          В судовому засіданні 07.04.2011р. судом було оголошено перерву до 05.05.2011р.

          Представник прокуратури в судове зсідання 05.05.2011р. не з`явився, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, підтвердженням чого є повідомлення про оголошення перерви підписане представником прокуратури.

Представник позивача в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу доводи, наведені скаржником підтримав, рішення суду першої інстанції вважає прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, а апеляційну скаргу заступника прокурора м. Львова задоволити.

Відповідач в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечив, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.   

         Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу та, заслухавши представників сторін, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області від 22.02.2011р. з огляду на наступне.

          Між Управлінням  комунальної  власності  департаменту  економічної  політики Львівської міської ради (Орендодавець)  та СПД –ФО  ОСОБА_1 (Орендар)  16.12.2009 року  було укладено договір  оренди № № Ф-7402-9 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), відповідно до умов якого Орендодавець зобов`язується передати, а Орендар  прийняти у строкове  платне  користування  нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1,  загальною площею 215,6 кв.м.

Предмет оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Львова, що підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 25).

Вищевказаним договором оренди не передбачалось  оформлення  акту  приймання-передачі об‘єкта, оскільки  вказані приміщення  вже  перебували у  фактичному  користуванні відповідача на підставі рішення  господарського  суду Львівської області  від 27.01.2009 року  у справі  № 6/276 ( п.3.1) та його знос становив 69 %.

Відповідно до розділу 2 спірного договору сторони передбачили, що об`єкт оренди буде використовуватись Орендарем для розміщення майстерні по ремонту електроустаткування.

Пунктом 7.5  договору  оренди  встановлено,  що Орендар  зобов‘язується проводити капітальний та  поточний  ремонт, реконструкцію, технічне  переобладнання  об‘єкта оренди тільки   з  дозволу  Орендодавця з наданням  проектно-кошторисної документації,  виготовленої  за власний рахунок до початку  проведення  робіт і затвердженої у встановленому порядку.

Як видно з матеріалів справи, СПД-ФО ОСОБА_1 09.02.2010р. звернувся до начальника управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради з листом за № 14 про надання дозволу на проведення капітального ремонту (а.с. 110).

Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради було 18.02.2010р. скеровано на адресу відповідача лист за № 2302-440 про надання погодження на здійснення ремонтних робіт при умові завершення ремонтних робіт протягом 6-ти місяців від дати отримання вказаного листа (а.с. 26).

Слід зазначити, що у відповідності до ч.1 п. 7.5 договору 26.07.2010р. відповідачем на адресу позивача було направлено лист за вх. № 3-М-15166, до якого було долучено ескізний проект капітального ремонту споруди з перебудовою під майстерню по ремонту електроустаткування, проте жодної відповіді від позивача відповідачем  не отримано (а.с. 98-104, 108).

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено присутніми представниками позивача, що на момент прийняття рішення  відповідачем було проведено всі ремонтні роботи і згідно допоміжної таблиці № 1 для визначення зносу будівель по технічному стану конструктивних елементів і переоцінці (оцінці) складеної  ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»від 23.11.2010р., після проведення відповідачем реконструкції спірної будівлі, відсоток зносу останньої становить 29 %.

У заявлених вимогах заступник прокурора м. Львова просив розірвати договір оренди № Ф-7402-9 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 16.12.2009р. та виселити СПД-ФО ОСОБА_1 із нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 215, 6 кв.м. , мотивуючи тим, що акт обстеження  нежитлового приміщення  від 21.10.2010 року № 893 (а.с. 18) встановлено, що об‘єкт оренди  тривалий час  ніким  не використовується, на об‘єкті  оренди відсутні стіни та дах, чим порушено  п.п. 7.1,7.3,7.4 договору. На думку прокурорпа дані факти свідчать про недбалу поведінку орендаря щодо використання об`єкта оренди, а також факт використання спірного об`єкта оренди всупереч договору та призначенню речі.

Суд апеляційної інстанції вказані позовні вимоги вважає безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству України, з огляду на наступне.

Правовідносини, що стосуються оренди державного та комунального майна регулюються Законом України “Про оренду державного та комунального майна”, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.

Відповідно до п.6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні нежитлові приміщення є комунальною власністю, тому, відносини, пов’язані  з передачею в оренду  спірного майна регулюються також  Законом України “Про оренду державного та комунального майна”. Відповідно до приписів статей 2,3 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” правовою підставою  користування майном, що перебуває у комунальній власності, є договір оренди.  

Згідно з приписів ст.761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може також бути особа, уповноважена на укладення договору оренди.

             Відповідно до ст.29 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” за невиконання зобов’язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

У відповідності до п. 10.1 договору оренди нерухомого майна за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно із чинним законодавством України.

Пунктами 11.1 та 11.2. договору сторони передбачили, що даний договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає. Договір може бути припинений або розірваний за згодою сторін, рішенням суду, господарського суду або з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

Згідно з п.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 188 ГК України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала таку пропозицію, у двадцятиденний термін після її отримання повідомляє другу сторону про результати розгляду пропозиції. Пунктом 4 вказаної норми передбачено, що заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду у разі недосягнення сторонами договору згоди щодо його розірвання або у разі неотримання відповіді у встановлений строк з урахуванням поштового обігу.

Як зазначалось вище спірним договором оренди нерухомого майна, а саме  пп. 11.1., 11.2. сторони передбачили, що даний договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає. Даний договір може бути припинений або розірваний за згодою сторін, рішенням суду, господарського суду або з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

Виходячи з вищенаведених норм права та умов договору, колегія суддів Львівського апеляційного суду приходить до висновку, що обов'язковою передумовою для вирішення у судовому порядку питання про розірвання договору оренди є необхідність дотримання порядку розірвання договору, визначеного ст. 188 ГК України. Тобто, якщо орендодавець мав намір розірвати договір він повинен був направити орендареві пропозицію про це, і в разі недосягнення згоди щодо дострокового розірвання договору чи неотримання відповіді у встановлений строк з урахуванням поштового обігу, спір міг бути переданий на вирішення господарського суду.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази надсилання Орендодавцем - Управлінням комунальної власності Львівської міської ради пропозицій, адресованих Орендареві - СПД-ФО ОСОБА_1 щодо дострокового розірвання спірного договору, тобто позивачем не було дотримано порядку розірвання договору оренди, встановленого ст. 188 ГК України.

Відповідно до ст.28 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендареві забезпечується  захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.

Беручи до уваги вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу у задоволенні вищезазначених позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, всупереч вимог ст.33 ГПК України позивачем не було надано суду доказів, які б підтвердили доводи викладені в позовній заяві.

З огляду на викладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.          Рішення господарського суду Львівської області від 22.02.2011р. у справі № 10/225 (10) залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

3.          Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя                                                  Кравчук Н.М.

судді                                                                       Гнатюк Г.М.

                                                                                Мирутенко О.Л.