Рішення

від 26.09.2006 по справі 35/462-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

35/462-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2006 р.                                                            Справа № 35/462-06

вх. № 11336/5-35

Суддя господарського суду Швед Е.Ю. 

при секретарі судового засідання Сергієнко О. Є.

за участю представників сторін:

позивача - Уркевич В.Ю., дов. б/н від 04.11.05 р.  відповідача - Смаль В.В., дов.№ 59 від 25.09.06 р.

розглянувши справу за позовом ДП " Івашківський спиртзавод", с. Івашки  

до  СТОВ "Прогрес"  с. Басове  

про стягнення 5000,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача боргуу розмірі 5000,10 грн., а також державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем у серпні 2000 року було укладено договір наданні транспортних послуг на загальну суму 5000,10 грн. Як вказує позивач, зазначений договір купівлі-продажу було укладено ним із відповідачем шляхом обміну письмовими документами – талонами замовника.

Відповідач у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує повністю, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Свої заперечення він обґрунтовує тим, що позивач пропустив встановлений законом строк для звернення до суду для захисту свого права, який, на думку відповідача, слід обліковувати з 15.12.2002 р. У відзиві на позовну заяву відповідач, на підставі приписів частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, також просить суд застосувати до зобов'язання щодо сплати заборгованості позовну давність.

До початку судового засідання учасники засідання звернулися до суду із заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом і підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представників сторін суд встановив, що позивачем та відповідачем у серпні 2000 року укладено договір надання транспортних послуг. Вказаний договір на надання послуг укладено на загальну суму 5000,10 грн. в порядку частини 2 статті 154 Цивільного кодексу Української РСР 1963 р. (що діяв на час укладення договору) шляхом обміну талонами замовника, що їх відповідач надав позивачеві.

На виконання прийнятих на себе зобов'язань позивач надав відповідачу транспортні послуги згідно наступних талонів замовника: № 528891 від 31.08.2000 р. на суму 357,15 грн., № 528890 від 30.08.2000 р. на суму 357,15 грн., № 528889 від 29.08.2000 р. на суму 357,15 грн., № 528888 від 28.08.2000 р. на суму 357,15 грн., № 528892 від 01.09.2000 р. на суму 357,15 грн., № 528893 від 02.08.2000 р. на суму 357,15 грн., № 528894 від 03.09.2000 р. на суму 357,15 грн., № 528895 від 04.09.2000 р. на суму 357,15 грн., № 528896 від 05.09.2000 р. на суму 357,15 грн., № 528865 від 10.09.2000 р. на суму 357,15 грн., № 528866 від 11.09.2000 р. на суму 357,15 грн., № 528867 від 11.09.2000 р. на суму 357,15 грн., № 528868 від 13.09.2000 р. на суму 357,15 грн. та № 528869 від 14.09.2000 р. на суму 357,15 грн. Усього згідно вказаних документів позивач надав відповідачу транспортних послуг на загальну суму 5000,10 грн.

Вказані послуги були отримані відповідачем у повному обсязі, про що свідчить підпис представника відповідача та відбиток печатки відповідача на вказаних вище талонів замовника.

Як було встановлено судом, при укладенні договору надання транспортних послуг, сторонами строк оплати відповідачем вартості наданих послуг встановлений не був. Обов'язок відповідача по сплаті вартості отриманого товару виник 19.04.2006 р., оскільки в порядку частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України (2003 р.), відповідно до якої “якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений ... кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства”. 11.04.06 року за вих. № 330 позивачем була направлена відповідачу вимога про виконання зобов'язання по сплаті вартості отриманих послуг на загальну суму 5000,10 грн. Вказана вимога отримана відповідачем 12.04.2006 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Проте на день розгляду справи судом вартість отриманих послуг відповідачем позивачу не сплачена, борг становить 5000,10 грн. Розмір боргу відповідачем не заперечується.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України “за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором”.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу встановлено, що “якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором”.

Стаття 526 Цивільного кодексу України приписує, що “зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства...”.

Зважаючи на вказані приписи законодавства України, що застосовані судом до спірних правовідносин відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р., оскільки незважаючи на те, що цивільні відносини між позивачем та відповідачем виникли до 01.01.2004 р., але права і обов'язки позивача та відповідача продовжують існувати на день розгляду справи, на відповідача покладається обов'язок сплатити позивачу суму боргу у розмірі 5000,10 грн.

Судом не приймається заперечення відповідача проти позову з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з вимогою про захист свого права (позовної давності) з таких підстав.

Відповідач посилається на сплив позовної давності, оскільки, на його думку, позивач втратив право на звернення до суду 15.12.2005 р. При цьому відповідач посилається на отримання ним вимоги позивача (претензії № 1273 від 02.12.2002 р.) про сплату 194942,33 грн. Проте, суд вважає, що вказана претензія позивача № 1273 від 02.12.2002 р. не може вважатися належним доказом у даній справі. Вказана претензія не містить у собі вимоги позивача сплатити вартість наданих транспортних послуг згідно талонів замовника № 528891 від 31.08.2000 р., №528890 від 30.08.2000 р., № 528889 від 29.08.2000 р., № 528888 від 28.08.2000 р., № 528892 від 01.09.2000 р., № 528893 від 02.08.2000 р., № 528894 від 03.09.2000 р., № 528895 від 04.09.2000 р., № 528896 від 05.09.2000 р., № 528865 від 10.09.2000 р., № 528866 від 11.09.2000 р., № 528867 від 11.09.2000 р., № 528868 від 13.09.2000 р. та № 528869 від 14.09.2000 р., посиланням на які позивач обґрунтовує позов. Звідси посилання відповідача на претензію позивача № 1273 від 02.12.2002 р. як на підставу відмови у позові є необґрунтованим. Заява відповідача, зроблена на підставі частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України про застосування до зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за отримані транспортні послуги приписів частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України щодо правових наслідків спливу позовної давності у вигляді відмови у позові задоволенню не підлягає, оскільки на момент звернення позивача до суду з позовом строк позовної давності не сплив.

Оскільки відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача, у даному разі господарські витрати суд вважає необхідним покласти судові витрати на відповідача.

Виходячи з наведеного вище, на підставі частини 2 статті 154 Цивільного кодексу Української РСР (1963 р.), статті 526, статті 901, частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „ПРОГРЕС”, 62215, Харківська область, Золочівський район, с. Басово, (код ЄДРПОУ 14063926, п/р № 260093039 ХОД АППБ "Аваль" м.Харків, МФО 350589) на користь Державного підприємства „Івашківський спиртзавод”, 62211, Харківська область, Золочівський район, с. Івашки, (код ЄДРПОУ 00375250, п/р 2600101312586 АКБ "Базис" м.Харків, МФО 351760) - 5000,10 грн. боргу, 102,00 грн. держмита та 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            Швед Е.Ю.