Рішення

від 26.09.2006 по справі 35/459-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

35/459-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2006 р.                                                            Справа № 35/459-06

вх. № 11339/5-35

Суддя господарського суду Швед Е.Ю. 

при секретарі судового засідання Сергієнко О. Є.

за участю представників сторін:

позивача - Уркевич В.Ю., дов. б/н від 04.11.05 р.  відповідача - Смаль В.В., дов. № 59 від 25.09.06 р.

розглянувши справу за позовом ДП " Івашківський спиртзавод", с. Івашки  

до  СТОВ "Прогрес"  с. Басове  

про стягнення 38276,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнутиз відповідача на свою користь борг в сумі 38276,01 грн., а також віднести на відповідача свої витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Окрім того, просить суд, з метою забезпечення позову накласти арешт в межах ціни позову на грошові суми, що належать відповідачеві та перебувають на його поточних рахунках в банківських установах.

Відповідач у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує повністю, обґрунтовує тим, що він до сьогодні не отримав вимогу позивача про сплату боргу на підставі чого відповідач просить суд припинити провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України через відсутність предмету спору. Окрім цього, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивач пропустив встановлений законом строк для звернення до суду для захисту свого права, який, на думку відповідача, слід обліковувати з 15.12.2002 р. та заявив на підставі ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України про застосування позовної давності до зобов'язання відповідача по сплаті 38276,01 грн.

Сторони до початку судового засідання звернулись до суду з клопотанням про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін, тому воно приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що позивачем та відповідачем у червні 2000 року укладено договір купівлі-продажу дизпалива, бензину, серветок б/в, оливи, буферену, масла М10Г, електродів, лувараму, феновому, ячміню та книг (далі – товар). Вказаний договір купівлі-продажу укладено на загальну суму 38276,01 грн. в порядку ч.2 ст.154 ЦК Української РСР 1963 р. (що діяв на час укладення договору) шляхом обміну довіреностями, виданими відповідачем на отримання товару та видатковими документами позивача (товарно-транспортними накладними) на його відвантаження. На виконання прийнятих на себе зобов'язань позивач відвантажив відповідачу товар згідно наступних товарно-транспортних накладних: № 127563 від 09.06.2000 р. дизпаливо та бензин А-76 на суму 1519,20 грн., № 127567 від 13.06.2000 р. бензин А-76 та дизпаливо на суму 2419,20 грн., № 127591 від 03.07.2000 р. серветки б/в на суму 651,96 грн., № 127592 від 03.07.2000 р. бензин та масло М 10 Г на суму 530,96 грн., № 127596 від 05.07.2000 р. бензин, дизпаливо та дизоливу на суму 1903,68 грн., № 127641 від 12.07.2000 р. дизпаливо на суму 690,00 грн., № 127642 від 12.07.2000 р. електроди на суму 49,20 грн., № 127644 від 14.07.2000 р. бензин А-76 та дизпаливо на суму 1440,00 грн., № 127649 від 19.07.2000 р. бензин А-76 та дизпаливо на суму 1713,00 грн., № 127652 від 22.07.2000 р. дизпаливо на суму 426,60 грн., № 127653 від 24.07.2000 р. бензин А-76 та дизпаливо на суму 727,20 грн., № 127654 від 25.07.2000 р. буферен та луварам на суму 5497,62 грн., № 127657 від 26.07.2000 р. скло віконне на суму 95,34 грн., № 127656 від 26.07.2000 р. бензин А-76 та дизпаливо на суму 1011,60 грн., № 127658 від 27.07.2000 р. бензин А-76 та дизпаливо на суму 1713,00 грн., № 127677 від 01.08.2000 р. бензин А-76 на суму 280,56 грн., № 127670 від 14.08.2000 р. фенопом на суму 2823,34 грн., № 127692 від 05.10.2000 р. бензин А-76 та дизпаливо на суму 2622,00 грн., № 127583 від 26.10.2000 р. бензин на суму 425,88 грн., № 127733 від 06.01.2001 р. бензин А-76, дизпаливо та оливу на суму 578,04 грн., № 127720 від 11.12.2000 р. бензин А-76 та дизпаливо на суму 444,00 грн., № 127727 від 18.12.2000 р. бензин А-76 та дизпаливо на суму 657,00 грн., № 127729 від 25.12.2000 р. бензин та дизпаливо на суму 555,05 грн., № 1 від 26.12.2000 р. ячмінь на суму 8693,98 грн., № 127740 від 17.01.2001 р. бензин та дизпаливо на суму 567,60 грн., № 87 від 22.06.2001 р. книги на суму 240,00 грн. Усього згідно вказаних товарно-транспортних накладних позивач передав відповідачу товар на загальну суму 38276,01 грн.

Вказаний товар був отриманий представниками відповідача, що діяли на підставі виданих відповідачем довіреностей №№ 914819, 914831, 708107, 708106, 708108, 708111, 914846, 708112, 708117, 708109, 708122, 708124, 708123,  708126, 708147, 708135, 708158, 708102, 708190, 708083, 708184, 708187, 019372, 708191, 708183. Про отримання товару представниками відповідача свідчать їх підписи на вказаних вище товарно-транспортних накладних, а також надані позивачем та долучені до матеріалів справи названі довіреності на отримання товару.

Як встановлено судом, при укладенні договору купівлі-продажу товару, сторонами строки оплати відповідачем вартості отриманого товару встановлені не були. Обов'язок відповідача по сплаті вартості отриманого товару виник 19.04.2006 р., оскільки в порядку ч.2 ст.530 ЦК України (2003 р.), відповідно до якої “якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений ... кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства”. 11.04.06 року за вих. № 330 позивачем була направлена відповідачу вимога про виконання зобов'язання по сплаті вартості товару на загальну суму 38276,01 грн. Вказана вимога була отримана відповідачем 12.04.2006 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Проте на день розгляду справи судом, вартість товару відповідачем позивачу не сплачена, борг становить 38276,01 грн. Розмір боргу відповідачем не заперечується.

Заперечення відповідача щодо неотримання ним на день розгляду  справи вимоги позивача № 330 від 11.04.2006 р. не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вони спростовуються наданими позивачем названими вище доказами, зокрема, самою вимогою № 330 від 11.04.2006 р. про сплату 38276,01 грн. та повідомленням про вручення поштового відправлення про отримання вказаної вимоги відповідачем 12.04.2006 р. Також позивачем у встановленому порядку при пред'явленні позову було направлено відповідачу 28.08.2006 р. позовну заяву, що містить у собі вимогу про стягнення з відповідача 38276,01 грн.. Таким чином, через наявність предмету спору по справі, клопотання відповідача про припинення провадження по справі на підставі п. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.655 ЦК України “за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму”.

Частиною 1 ст.692 ЦК України встановлено, що “покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару”.

Стаття 526 ЦК України приписує, що “зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства...”.

Зважаючи на вказані приписи законодавства України, що застосовані судом до спірних правовідносин відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р., оскільки незважаючи на те, що цивільні відносини між позивачем та відповідачем виникли до 01.01.2004 р., але права і обов'язки позивача та відповідача продовжують існувати на день розгляду справи, на відповідача покладається обов'язок сплатити позивачу суму боргу у розмірі 38276,01 грн.

Судом не приймається заперечення відповідача проти позову з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з вимогою про захист свого права (позовної давності) з таких підстав.

Відповідач посилається на сплив позовної давності, оскільки, на його думку, позивач втратив право на звернення до суду 15.12.2005 р. При цьому відповідач посилається на отримання ним вимоги позивача (претензії № 1273 від 02.12.2002 р.) про сплату 194942,33 грн. Проте, суд вважає, що вказана претензія позивача № 1273 від 02.12.2002 р. не може вважатися належним доказом у даній справі. Вказана претензія не містить у собі вимоги позивача сплатити вартість товару, відвантаженого відповідачу згідно товарно-транспортних накладних № 127563 від 09.06.2000 р., № 127567 від 13.06.2000 р., № 127591 від 03.07.2000 р., № 127592 від 03.07.2000 р., № 127596 від 05.07.2000 р., № 127641 від 12.07.2000 р., № 127642 від 12.07.2000 р., № 127644 від 14.07.2000 р., № 127649 від 19.07.2000 р., № 127652 від 22.07.2000 р., № 127653 від 24.07.2000 р., № 127654 від 25.07.2000 р., № 127657 від 26.07.2000 р., № 127656 від 26.07.2000 р., № 127658 від 27.07.2000 р., № 127677 від 01.08.2000 р., № 127670 від 14.08.2000 р., № 127692 від 05.10.2000 р., № 127583 від 26.10.2000 р., № 127733 від 06.01.2001 р., № 127720 від 11.12.2000 р., № 127727 від 18.12.2000 р., № 127729 від 25.12.2000 р., № 1 від 26.12.2000 р., № 127740 від 17.01.2001 р. та № 87 від 22.06.2001 р., посиланням на які позивач обґрунтовує позов. Звідси посилання відповідача на претензію позивача № 1273 від 02.12.2002 р. як на підставу відмови у позові є необґрунтованим. Заява відповідача, зроблена на підставі частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України про застосування до зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за отриманий товар приписів частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України щодо правових наслідків спливу позовної давності у вигляді відмови у позові задоволенню не підлягає, оскільки на момент звернення позивача до суду з позовом строк позовної давності не сплив.

Оскільки відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача, у даному разі господарські витрати суд вважає необхідним покласти судові витрати на відповідача.

Виходячи з наведеного вище, на підставі ч.2 ст.154 ЦК Української РСР (1963 р.), ст.526, ч.2 ст.530, ст.655, ч.1 ст.692 ЦК України, керуючись ст.ст. 44, 49,82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження по справі відмовити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „ПРОГРЕС”, 62215, Харківська область, Золочівський район, с. Басово, (код ЄДРПОУ 14063926, п/р № 260093039 ХОД АППБ "Аваль" м.Харків, МФО 350589) на користь Державного підприємства „Івашківський спиртзавод”, 62211, Харківська область, Золочівський район, с. Івашки, (код ЄДРПОУ 00375250, п/р 2600101312586 АКБ "Базис" м.Харків, МФО 351760) - 38276,01 грн. боргу, 382,76 грн. держмита та 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            Швед Е.Ю.