Постанова

від 16.08.2006 по справі 10/131/06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/131/06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.08.06                                                                                       Справа №10/131/06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Антонік С.Г. судді  Шевченко Т. М.    , Коробка Н.Д.

при секретарі: Акімовій Т.М.

за участю представників:

позивача: Саланська І.Л. – довіреність №7 від 14.04.2006р.;

відповідача: Хукаленко К.С. – довіреність протокол №1 від 07.03.2003р.;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лев Клуб», м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 09.06.2006р. у справі №10/131/06

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лев Клуб», м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий колос», смт. Ново миколаївка Запорізька область

про стягнення суми

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.06.2006р. (суддя Алейнікова Т.Г.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лев Клуб», м. Запоріжжя задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 89307,58грн. заборгованості, 893,08 витрат по держмиту та 118грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. Відстрочено виконання рішення на до 01.11.2006р. Рішення господарського суду мотивоване наступним: вимоги позивача засновані на законі, договорі позички №2 від 01.03.2004р. підтверджені наданими видатковою накладною на отримання продукції та платіжними дорученнями про оплату, тому сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача. Задовольняючи клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення, суд виходив з того, що останній є сільгоспвиробником та кошти може отримати після збору врожаю.

ТОВ «Лев Клуб», м. Запоріжжя – позивач у справі, не погодився з  рішенням господарського суду,  подав апеляційну скаргу, в якій просить його змінити в частині надання відстрочки виконання рішення. При цьому посилається на наступне: висновок про наявність підстав для відстрочки виконання рішення  судом було зроблено виключно на підставі заяви відповідача, яка не була підтверджена жодним належним доказом. Крім того, судом не було враховано таку обставину, як ступінь вини відповідача у виникненні спору. На підставі викладеного, просить змінити рішення господарського суду та скасувати надану судом відстрочку виконання рішення у справі.

Представник позивача  в судовому засіданні  підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

. Представник відповідача  проти апеляційної скарги заперечує. Зазначив в судовому засіданні, що підприємство  дійсно  знаходиться в скрутному стані, заборгованість перед позивачем  в основному  являє собою заборгованість по відсотках  за договором позики, який вони  змушені  були укласти з позивачем в силу  обставин, в  яки були поставлені  неврожаєм та  неможливістю своєчасно виконати умови договору, що передував договору позики. Просить  не скасовувати рішення господарського суду в частині надання  відстрочки виконання рішення

На підтвердження викладених обставин надав суду  відповідні документи.

Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст.101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

           На виконання умов договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції на форвардних умовах  №30 АВ від 20.03.2003р., ТОВ «Лев Клуб» перерахувало відповідачу 60000грн., у якості 100% передплати  за предмет договору купівлі-продажу, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 26.03.2003р. На виконання своїх зобов'язань, відповідач видатковою накладною №110537 від 03.12.2003р. передав позивачу 13т соняшнику товарного, всього на суму 9750грн.   

          Таким чином, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за укладеним договором щодо оплати продукції, а відповідач поставив продукцію частково, на суму 9750грн., що підтверджується платіжними дорученнями №110537 від 03.12.2003р.

          У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, сторони у справі, відповідно до ст.604 ЦК України , досягли згоди  щодо заміни первісного зобов'язання новим зобов'язанням. Між сторонами було укладено договір позики №2 від 01.03.2004р., відповідно до умов якого борг відповідача перед позивачем виник на підставі договору №30 АВ від 20.03.2003р., та складає 50250 (60000 – 9750=50250).

          Порушення умов договору позички, призвело до звернення позивача з позовом до господарського суду для стягнення з відповідача  50250грн. основного боргу, 26280,05грн. відсотків за користування позичкою за весь період, 10517,09грн. індексації за час прострочення, 2259,18грн. – 3% річних.

           Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду,  знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав:

           Перевіряючи законність прийнятого господарським судом рішення в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором позички, колегія суддів  дійшла висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача   на користь товариства з обмеженою відповідальністю 50250,00 грн основного боргу, 26280,5 грн відсотків за користування позичкою, 10517,9 грн   збитків від інфляційних процесів, 2259,18 грн. 3 % річних.

           Обставини, викладені у рішенні, відповідають матеріалам справи,  заборгованість підтверджена відповідними доказами та розрахунками. Господарський суд при прийнятті рішення правильно послався на приписи ст. 625 ЦК України, умови договору позики.

Тому господарський суд, враховуючи  доведеність  обставин  прострочки  виконання,  правомірно стягнув з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних.

Надана відстрочка виконання рішення  судом  першої  інстанції  також  не протирічить  вимогам закону, виходячи з наступного.

Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В  силу ст.121 ГПК України, господарський  суд  має  право за  заявою  сторони, державного виконавця, за  поданням  прокурора  чи  його заступника  або  за власною  ініціативою  у  виняткових  випадках  залежно  від  обставин справи  відстрочити, розстрочити  виконання  рішення, ухвали, постанови, змінити  спосіб  та  порядок  їх  виконання.

Підставою  для  застосування  відстрочки чи  розстрочки  виконання рішення  можуть бути конкретні  обставини, що  ускладнюють  виконання  рішення  або  роблять  його не можливим  у  строк або  встановлений  господарським  судом  спосіб. При  цьому  до  уваги  береться  матеріальні  інтереси сторін,  їх  фінансовий  стан, ступінь  вини  відповідача  у виникненні  спору  та ін.

За  вказаних  обставин, апеляційна  інстанція  зауважує  на те, що  згоди  позивача  на  застосування  відстрочки  чи розстрочки  виконання  рішення  не  потребується.

У даному  конкретному  випадку, суд  керуючись власною  правосвідомістю, наданими  відповідачем  письмовими  поясненнями та  заявленим  клопотанням,   не  порушив  вимог ст.121 ГПК України при наданні відповідачу відстрочки виконання рішення.

          Представник ТОВ «Золотий колос» (відповідач у справі) у  суді  апеляційної інстанції надав пояснення щодо неможливості  у даний час виконати рішення суду, посилаючись на складний фінансовий стан та велику кредиторську заборгованість, зазначивши при цьому, що він є сільгоспвиробником і  реально  буде мати можливість сплатити заборгованість після  збирання врожаю  соняшнику.   

          Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що висновок господарського суду надання  відповідачу до 01.11.2006 року відстрочки виконання рішення  є законним і обґрунтованим, таким, що не суперечить  нормам чинного законодавства.

            З зазначених обставин  апеляційна скарга задоволенню не підлягає, правових підстав для зміни або скасування рішення господарського суду Запорізької області від 09.06.2006 року у справі № 10/131/06  колегія суддів не вбачає.

           На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 103 - 106  Господарського процесуального кодексу України , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лев Клуб», м. Запоріжжя

залишити без задоволення.                     

           Рішення господарського суду Запорізької області від 09.06.2006р. у справі № 10/131/06 залишити  без змін.

Постанова оформлена відповідно до ст.84 ГПК України  22.08.2006р.

Головуючий суддя Антонік С.Г.

 судді  Шевченко Т. М.  

 Коробка Н.Д.