Рішення

від 13.05.2011 по справі 50/176

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  50/176

13.05.11

За позовом     заступника прокурора Голосіївського району м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до                     товариства з обмеженою відповідальністю "Тімбудінвест"

про                  стягнення 22904,13 грн.

Суддя   Головатюк Л.Д.

Представники :

Від прокуратури: Пилипенко Т.А.( пом. прок. Голос. р-ну м. Києва, посв. №64)

Від позивача:       не з"явився

Від відповідача:  не з"явився

В судовому засіданні 13.05.2011 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.                                                                                

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Заступник прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла у зв"язку з неналежним виконанням умов договору  оренди № 2-10  від 12.01.2010 у розмірі 22 904, 13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має заборгованість перед позивачем за договором оренди нежитлового приміщення № 2-10 від 12.01.2010 площею 60,8 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Жуковського, 15. В зв’язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача 22 904, 13 грн. заборгованості , яка виникла у зв"язку з неналежним виконанням умов договору оренди.

Позовні вимоги вмотивовані ст. 121 Конституції України, ст. 2 ГПК України, ст.ст. 20, 36-1 Закону України “Про прокуратуру”.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.03.2011 порушено провадження у справі №50/176 та призначено до розгляду на 30.03.2011.

Представник відповідача в судове засідання 30.03.2011 не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання прибули представники прокуратури і позивача та дали пояснення по справі.

Розгляд справи було відкладено на 22.04.2011.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 22.04.2011 не з"явилися, всіх витребуваних доказів суду не надали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У судове засідання 22.04.2011 з"явився представник прокуратури та надав пояснення по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку щодо необхідності витребування додаткових доказів.

Розгляд справи було відкладено на 13.05.2011.

У судове засідання 13.05.2011 з"явився представник прокуратури, надав пояснення по справі та подав клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого просить викласти позовні вимоги в наступній редакції: розглянути позов заступника прокурора Голосіївського району міста Києва та винести рішення, а саме - стягнути з TOB «Тімбудінвест»на користь комунального підприємства Голосіївського району у місті Києві «Розрахунковий центр «Голосіїво»на р/р 2600830201762, в Голосіївське відділення ВАТ «Ощадбанк»м. Києва МФО 320304 код 32525507 заборгованість з орендної плати разом із ПДВ та пенею в загальному розмірі 22 904,13 грн.

Суд прийняв до уваги вказані уточнення позовних вимог.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 13.05.2011 не з"явилися, всіх витребуваних доказів суду не надали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідач в судові засідання 30.03.2011, 22.04.2011 та 13.05.2011 не направив своїх повноважних представників, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач та позивач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у них поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомили, що дає підстави визначити причини їх неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з пунктом 2 ст. 121 Конституції України, на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Такі випадки передбачені, зокрема, ст. 2 ГПК України (господарський суд порушує справи за позовами прокурорів та їх заступників, які звертаються в інтересах держави). При цьому, прокурор в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 АПК України встановлено, що „інтереси держави", є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Рішенням Конституційного Суду України від 8.04.1999 №3-рп/99, визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси, не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Згідно ст. 36 - 1 Закону України „Про прокуратуру" представництво інтересів або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави. Формою представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав юридичних осіб коли порушуються інтереси держави.

Згідно ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, що є у власності територіальних громад. Відповідно до ст. 143 конституції України територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Аналогічні положення містяться і в п. 3 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування”відповідно до якого матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Пункт 5 статті 16 Закону України “Про місцеве самоврядування”визначає, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно п. 5 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування”органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Статтями 2, 3 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”встановлено, що правовою підставою для зайняття комунального майна є договір оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності.

У зв'язку з несплатою Відповідачем заборгованості з орендної плати до бюджету міста Києва не надходять грошові кошти. Це тягне за собою зменшення доходної частини бюджету, порушує економічні інтереси територіальної громади Голосіївського району м. Києва та держави в цілому.

Таким чином, суд вважає правомірним звернення прокуратури з даним позовом до суду.

Як вбачається з матеріалів справи 12.01.2010 між Голосіївською районною в м. Києві радою(далі орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Тімбудінвест»(далі відповідач, орендар за договором) укладено договір оренди № 2-10 нежитлового приміщення площею 60,8 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Жуковського, 15(далі договір).

П.1.1. Договору встановлено, що на підставі розпорядження Голосіївської районної в місті Києві Ради від 02.12.2009 № 147 п.2.3, ордеру № 1-10 від 12.01.2010 Орендодавець передає, а Орендар приймає в користування на умовах оренди нежитлове приміщення, яке є комунальною власністю територіальної громади Голосіївського району м.Києва, знаходиться за адресою пров. Жуковського, 15 розташоване таким чином: у підвалі, площею 60,8 кв.м., використовується для надання фотопослуг фізичним та юридичним особам.

Згідно п.2.1. Договору, Орендодавець зобов’язується у 10-денний термін з моменту підписання обома сторонами цього Договору надати Орендарю зазначені у п.1.1 нежитлові приміщення (надалі-приміщення).

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору оренди розмір орендної плати встановлюється орендодавцем в розмірі 1463,65 грн. (без ПДВ).

Згідно з п.3.2. Договору, розмір оренди за кожний наступний календарний місяць визначається шляхом коригування місячної орендної плати попереднього місяця на індекс інфляції за поточний місяць.

Пунктом 3.3. договору оренди передбачено, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно в повному обсязі до 15 числа поточного місяця та перераховується на розрахунковий рахунок 2600830201762 в Голосіївському відділенні №5398 Ощадбанку України, МФО 320304, ЗКПО 32525507 Комунальне підприємство Голосіївського району у м. Києві „Розрахунковий центр „Голосіїво" платник податку на прибуток на загальних підставах.

Згідно п.5.1. Договору, обчислення строку Договору починається з моменту передачі об’єкту оренди Орендарю за Актом. Термін дії Договору встановлюється з 12.01.2010 до 12.12.2012.

Після закінчення терміну, зазначеного в п.5.1. договору, він припиняє свою дію. (п.5.2. Договору).

Судом встановлено, що на виконання умов договору орендодавець передав, а відповідач прийняв у користування нежитлове приміщення загальною площею 60,8 кв.м (підвал), яке розташоване по пров. Жуковського, 15 і яке згідно рішення районної в м.Києві ради було надане в орендне користування (ордер № 1-10 від 12.01.2010), що підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення по пров. Жуковського, 15 від 12.01.2010, який міститься в матеріалах справи.

Однак, як встановлено судом,  відповідач,  в порушення умов договору та вимог ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, не виконав взяті на себе зобов’язання по оплаті  оренди нерухомого майна та наданих комунальних послуг і станом на день розгляду справи його заборгованість перед орендодавцем становить 22 416,42 грн. з ПДВ. Дана заборгованість підтверджується розрахунком боргу та іншими матеріалами.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом                (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму(ст. 815 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частина перша статті 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлює для орендаря обов’язок за користування об’єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до п. 11.1.4 Рішення Київської міської ради №531/588 від 28.12.2006 плата за оренду комунального майна територіальної громади заноситься до доходів місцевого бюджету Голосіївського району м. Києва.

Факт наявності основного боргу у відповідача перед орендодавцем в сумі 22 416,42 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги прокуратури та позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі та комунальним послугам в сумі 22 416,42 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу прокурор також просить стягнути з відповідача пеню.

Відповідно до п.3.7. Договору за несвоєчасне внесення орендних платежів Орендар повинен сплатити Орендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день затримки платежу (включаючи день оплати).

Відповідно до ст. 549 ЦК України Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.  

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Отже, згідно з розрахунком позивача, який судом визнано обґрунтованим, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 487,71 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі відповідно до уточнених позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача в дохід державного бюджету України стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.  Позов прокурора задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Тімбудінвест" (03143, м. Київ, вул. Заболотного, 33/162, літ. «А», код ЄДРПОУ 36645005) на користь Київської міської ради в особі комунального підприємства Голосіївського району у місті Києві «Розрахунковий центр «Голосіїво»(р/р 2600830201762, в Голосіївському відділенні ВАТ «Ощадбанк»м. Києва МФО 320304, код 32525507) основну заборгованість в розмірі 22 416 (двадцять дві тисячі чотириста шістнадцять) грн. 42 коп. та пеню в сумі 487(чотириста вісімдесят сім) грн. 71 коп.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Тімбудінвест" (03143, м. Київ, вул. Заболотного, 33/162, літ. «А», код ЄДРПОУ 36645005) в дохід державного бюджету України державне мито в сумі 224 (двісті двадцять чотири) грн. 17 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.       

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

          Суддя                                                                                   Головатюк Л.Д.

                                                     Дата підписання рішення 18.05.2011