Постанова

від 03.10.2006 по справі 25/170-06-5099

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/170-06-5099

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"03" жовтня 2006 р. Справа № 25/170-06-5099

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:  Бєляновського В.В.,

                     Суддів:   Мирошниченко М.А.

                                      Шевченко В. В.,

при секретарі   -   Волощук О.О.,

за участю представників:

Від прокурора: не з'явився

Від позивача: Калиновська О.С.

Від  1 відповідача: Варламов М.В.

Від  2 відповідача: Сарафанюк Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі  

апеляційне подання Дунайського транспортного прокурора, м. Ізмаїл

на рішення господарського суду Одеської області

від  31.07.2006 року

по справі № 25/170-06-5099

за позовом  заступника Дунайського транспортного прокурора в інтересах держави в особі  Регіонального відділення фонду державного майна України по Одеській області

до  відповідачів:

          1.Державного професійно –технічного навчального закладу „Ізмаїльське вище професійне училище”, Одеська область, м. Ізмаїл;

          2. Одеської національної морської академії, Одеська область, м. Ізмаїл

про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути приміщення п'ятого поверху гуртожитку.

    ВСТАНОВИЛА:

У травні 2006 року заступник Дунайського транспортного прокурора звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі регіонального відділення фонду державного майна України по Одеській області (далі регіональне відділення) до Державного професійно –технічного навчального закладу  „Ізмаїльське вище професійне училище” та Одеської національної морської академії про визнання недійсним договору оренди від 01.06.2005 року укладеного між відповідачами та зобов'язання академії повернути училищу об'єкт оренди –приміщення п'ятого поверху загальною площею 550, 3 кв. м. гуртожитку „Блоку Б”, розташованого в м. Ізмаїлі, вул. Фанагорійська, 7.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, оспорюваний договір укладений  відповідачами без дозволу Фонду державного майна України та без погодження з ним розрахунку орендної плати за перший місяць оренди, що суперечить вимогам ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та п. п. 3.2, 3.3 Порядку надання Фондом державного майна, його регіональними відділеннями та представництвами дозволів державним підприємствам, організаціям на передачу в оренду цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, затвердженого наказом ФДМУ від 04.05.2000 р. № 935/95/31 (далі - Порядок).

Регіональне відділення просило припинити провадження у справі  посилаючись на відсутність договірних орендних відносин між відповідачами на момент вирішення даного спору та повернення об'єкта оренди від орендаря орендодавцеві за актом приймання –передачі від 30.06.2006 року.

Училище позов не визнало вказуючи на відсутність порушення прав позивача, оскільки передача в користування житлового фонду не входить в компетенцію Фонду державного майна України, і просило припинити провадження у справі з огляду на припинення з 30.06.2006 року оспорюваного договору оренди в зв'язку з закінченням строку його дії.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 31.07.2006 року у справі (суддя –Малярчук І.А.) в позові відмовлено повністю з мотиву необґрунтованості позовних вимог. Рішення мотивовано тим, що питання передачі в оренду житлового фонду не входить до компетенції Фонду державного майна України, а органом уповноваженим здійснювати функції управління державним майном, котре було об'єктом оренди, - Міністерством освіти та науки України було надано згоду на укладення спірного договору оренди.

          Дунайський транспортний прокурор у поданому до Одеського апеляційного господарського суду апеляційному поданні просить скасувати зазначене рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, визнавши оспорюваний договір таким, що не відповідає чинному законодавству України, і припинити провадження у справі з огляду на сплив строку дії оспорюваного договору оренди та наявність акту приймання –передачі від 30.06.2006 року орендованого майна. В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те,   що оскаржуване рішення було винесено з порушенням норм матеріального права, а саме Закону України  „Про оренду державного та комунального майна” та вищевказаного Порядку.          

          Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області Ізмаїльське вище професійне училище та Одеська національна морська академія заперечували проти задоволення апеляційного подання прокурора посилаючись на безпідставність викладених у ньому доводів і просили оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, вважаючи його законним та обгрунтованим.

          Обговоривши доводи апеляційного подання та заперечення на нього, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне подання  задоволенню не підлягає  з наступних підстав.

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, пунктом 6.10 Статуту Державного професійно-технічного навчального закладу “Ізмаїльське вище професійне училище” визначено, що об'єкти права власності: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні  будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно Училища є державною власністю, та закріплено Міністерством освіти і науки України за Училищем, і перебуває у нього в користуванні. Функції управління майном, закріпленим за Училищем, контроль за ефективністю його використання і збереження здійснює Міністерство освіти і науки України.

В п.6.4 Статуту Державного професійно-технічного навчального закладу “Ізмаїльське вище професійне училище” серед переліку додаткових джерел фінансування зазначено надання закладом в оренду приміщень, споруд, обладнання ( із дозволу Міністерства освіти і науки України).

      Абзацом 4 п.9 Постанови КМУ  „Про затвердження переліку  платних послуг, які можуть надаватися  державними навчальними закладами” № 38 від 20.01.1997 р. визначено право  державного навчального закладу здавати  в  оренду будівлі, споруди та інше нерухоме майно,    обладнання,  не   пов'язані   з   навчально-виховною, навчально-виробничою,   науковою   діяльністю,   яке  не  погіршує соціально-побутові  умови  працівників  закладів і установ освіти, студентської та учнівської молоді.

      Міністерство освіти та науки України, яке згідно Статуту Державного професійно-технічного навчального закладу “Ізмаїльське вище професійне училище”  здійснює функції управління майном, контроль за ефективністю його використання і збереження, своїм листом від 14.12.05 р. повідомило про те, що не заперечує  проти передачі в установленому законодавством порядку в оренду  терміном на одинадцять місяців частини приміщення гуртожитку №9 (м. Ізмаїл, вул. Фанагорійська,7), площею 550,3 кв.м. (для проживання курсантів Одеської національної морської академії).

01.06.2005 року між Училищем (Орендодавець) та Академією (Орендар) було укладено договір оренди жилих приміщень п'ятого поверху гуртожитку   „Блоку Б”, загальною площею 550,3 кв.м. розташованих в м. Ізмаїлі Одеській області, вул. Фанагорійська, 7, для використання виключно для проживання в них 50 курсантів, які навчаються на стаціонарному відділенні Ізмаїльського факультету академії,  терміном до 30.06.2006 року.

          Згідно з ч. 1 ст. 127 Житлового кодексу УРСР (далі ЖК), для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

          Відповідно до ч. 1  ст. 4 ЖК УРСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

          Отже правовідносини щодо використання житлового фонду повинні регулюватися ЖК УРСР та іншими актами житлового законодавства, а тому застосування заступником прокурора  до спірних відносин Закону України  „Про оренду державного та комунального майна” та затвердженого на його виконання Порядку є помилковим.

          Висновок місцевого господарського суду про те, що питання передачі в оренду житлового фонду  не  входить до компетенції Фонду державного майна України відповідає чинному законодавству.

          Таким чином регіональне відділення не є суб'єктом матеріального права, на  захист якого заступником прокурора пред'явлено даний позов.

          Разом з тим, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших, встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов'язаних осіб. Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом (в інтересах якої звернулись з позовом), суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Викладені в апеляційному поданні доводи прокурора не заслуговують на увагу, оскільки ґрунтуються на помилковому довільному тлумаченні положень Закону України „Про оренду державного та комунального майна” не  спростовують висновків місцевого господарського суду та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення даного спору.

          З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви прокурора, з яких подано апеляційне подання, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись  ст.ст.  99, 101-105  ГПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

          Рішення  господарського  суду  Одеської області  від  31.07.2006 року у справі № 25/170-06-5099 залишити без змін, а апеляційне подання Дунайського транспортного прокурора - без задоволення.

         Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий  суддя:                                                Бєляновський В.В.                                                                                

 Судді:                                                                      Мирошниченко М.А.

                                                                                  Шевченко В. В.