Постанова

від 26.02.2008 по справі 18/405

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/405

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 26.02.2008                                                                                           № 18/405

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Дзюбка П.О.

 суддів:            Дикунської  С.Я.

          Сотнікова С.В.

 при секретарі:           Маковеї Ю.І.

 За участю представників:

 від позивача:

Пінчук Ю.А. дов. №02-04/111 від 27.12.2007 р.

від відповідача:          

Сербін І.І. дов.№05/08 від 26.01.2008 р.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна госпрозрахункова установа "Агентство з питань банкрутства"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 23.10.2007

 у справі № 18/405 (Мандриченко О.В.)

 за позовом                               Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк"

 до                                                   Державна госпрозрахункова установа "Агентство з питань банкрутства"

 про                                                  стягнення 109569,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.10.2007 року у справі №18/405 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державної госпрозрахункової установи “Агентство з питань банкрутства” на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк”  74802,00 грн. боргу, 18027,28 грн. витрат пов'язаних з інфляцією, 16740,68 грн. 3% річних, 1095,70 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким зобов'язати Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку “Укрсоцбанк” виконати в повному обсязі п.2.2.1 та п.3.1 Договору №011/1-140 від 12.07.2004 р..

Відповідач вважає, що судом першої інстанції при винесенні рішення неповно з'ясував обставини справи, які мають значення для справи, а також неправильного застосування норм процесуального права, а саме ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні представник відповідача уточнив вимоги апеляційної скарги та просив суд, рішення місцевого господарського суду скасувати, прийняти нове, яким відмовити в позові повністю.

Позивач, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду м. Києва від 23.10.2007 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки воно є обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм чинного законодавства.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, заслухавши думку повноважних представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановила, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення із наступних мотивів:

Суд першої інстанції встановив, що між сторонами 12.07.2004р. укладено договір № 011/1-140, за умовами якого позивач доручив, а відповідач прийняв на себе зобов'язання по наданню йому на платній основі консультацій та послуг, необхідних для юридичного та фінансово-економічного супроводження процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в ході провадження справи про банкрутство, або досудового вирішення спорів з підприємствами, щодо яких позивач виступає як кредитор або інвестор (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.2.3 Договору позивач зобов'язується вчасно та у повному обсязі відшкодовувати витрати відповідача та сплачувати належну йому винагороду в розмірі та порядку, які визначені у відповідній Додатковій угоді.

Пунктом 1 Додаткової угоди передбачено перелік робіт, які зобов'язався виконати відповідач для позивача.

За умовами п. 2 Додаткової угоди від 12.07.2004р. до Договору, укладеної між сторонами, позивач сплачує послуги відповідача в розмірі 5% від суми вартості нерухомого майна, а саме -74 802 грн. Оплата здійснюється шляхом передоплати, протягом 5-ти календарних днів після укладення цієї додаткової угоди.

На виконання умов Додаткової угоди позивач платіжним дорученням № 201 від 15.07.2004р. перерахував на рахунок відповідача 74 802,00 грн.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди термін виконання робіт, обумовлених п. 1 Додаткової угоди, встановлюється до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, але не пізніше 07.10.2004р.

Заборгованість відповідача перед позивачем станом на день розгляду справи в суді першої інстанції становить 74 802,00 грн.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11. 626 ЦК України), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (статті 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

У відповідності до частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

За таких обставин справи, суд першої інстанції прийшов до висновку про повне задоволення позову.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання більше, ніж рік. Також дане зобов'язання є не виконаним по даний час. Враховуючи вищенаведені обставини, суд першої інстанції вірно зробив висновок, що позивач втратив інтерес щодо виконання зобов'язання, оскільки у господарській діяльності більше не потребує послуг відповідача.

Відповідач до 07.10.2004р. свої зобов'язання за Договором не виконав, а тому 29.05.2006р. позивачем було відправлено відповідачу Претензію № 21-15/50-15 від 26.05.2006 р. з вимогу про повернення 74 802,00 грн., у зв'язку із невиконанням відповідачем умов Договору та Додаткової угоди до договору, з додатками (копією договору №011/1-140 від 12.07.2004р, копією додаткової угоди до зазначеного договору, копією платіжного доручення №201 від 15.07.2004р., копією довіреності №02-04/35 від 10.01.2006р.), що підтверджується описом вкладеного у цінний лист та фіскальним чеком від 29.05.2006 року, доданими до матеріалів справи.

Як вбачається з Довідки Укрпошти, у зв'язку з тим, що Державна госпрозрахункова установа „Агентство з питань банкрутства” цінний лист з зазначеною претензією в поштовому відділенні не отримала, 05.07.2007р. зазначений лист було повернуто Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” в зв'язку з закінченням терміну зберігання.

14.07.2007р. позивач повторно передав відповідачу лист №21-15/67-2075, до якого додана копія претензії про задоволення кредиторських вимог на суму 74 802,00 грн. з додатками, з вимогою розглянути зазначену претензію в місячний термін. Факт отримання зазначеного листа відповідачем підтверджується штампом останнього (вхідний номер 461/15 від 14.07.2006р.).

Відповідач листом №30/405 від 08.08.2006 р. повідомив позивача про те що в нього відсутній оригінал договору №011/1-140 і лише після надання на адресу Державної госпрозрахункової установи “Агентство з питань банкрутства” даного договору, після розгляду його ліквідаційною комісією вимоги позивача можуть бути внесені до реєстру вимог кредиторів.

Позивач на виконання вимог листа відповідача №30/405 від 08.08.2006 р. 21.08.2006 р. своїм листом №21-15/50-28 надав такі документи: копія договору №011/1-140 від 12.07.2004р, копією додаткової угоди до зазначеного договору, копією платіжного доручення №201 від 15.07.2004р. факт отримання відповідачем даного листа підтверджується штампом останнього (вхідний номер 565/15 від 22.08.2006р.).

Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги той факт, що 04.10.2006 р. відповідач звернувся з листом №30/434 до позивача та повідомив останнього про невиконання ним умов договору, а саме ненадання необхідних документів чи інформації, яка необхідна для виконання договірних зобов'язань. Судом не враховано той факт, що позивач не відреагував на вищезазначений лист. Таким чином, з врахуванням п.2 ст.613 ЦК України, якщо позивач не вчинив дії, до вчинення яких відповідач не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення позивачем.

Такий висновок, відповідача спростовується тим що лист від 04.10.2006 р. за №30/434 є відповіддю відповідача на лист позивача №21-15/50-28 від 21.08.2006 р., яким повідомив не лише про невиконання позивачем своїх зобов'язань за договором, а поставив останнього до відома про те що ліквідаційна комісія Державної госпрозрахункової установи “Агентство з питань банкрутства” відмовляє позивачу в задоволенні претензії, та відповідно вважає, що відсутні правові підстави для включення вимог позивача до реєстру вимог кредиторів Державної госпрозрахункової установи “Агентство з питань банкрутства”. Таким чином, за своїм змістом лист відповідача від 04.10.2006 р. за №30/434 не може вважатися зверненням до позивача з вимогою про виконання своїх зобов'язань.

Посилання відповідача на те що позивач всупереч п.2.2.1 Договору не надав відповідачу необхідну інформацію для виконання зобов'язання не приймається апеляційним судом до уваги, оскільки п.3.1 Договору передбачено, що Виконавець приступає до виконання конкретного замовлення після передачі Замовником усієї необхідної інформації та документів, що стосується даного замовлення та сплати суми авансу.

Відповідно до ч.2 ст.218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідачем, в порушення ст.218 ГК України, не надано доказів на підтвердження того факту, що він звертався до позивача за наданням інформації з моменту підписання Договору та Додаткової угоди до Договору, а саме з 12.07.2004 р. до 07.10.2004 р. – остаточного строку виконання робіт, який встановлений Додатковою угодою до Договору.

Щодо порушень норм процесуального права, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідачем в апеляційній скарзі не доведено той факт, що відмова суду першої інстанції у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи призвела до прийняття неправильного рішення.

Таким чином, апеляційний суд не вбачає процесуальних порушень, які призвели до прийняття неправильного рішення судом першої інстанції.

З вищезазначеного, апеляційний суд робить висновок, що відповідач в апеляційній скарзі та в поясненнях у судовому засіданні апеляційного суду доводи та висновки суду першої інстанції не спростував, не довів наявність порушень норм матеріального права судом першої інстанції.

Апеляційний суд аналізуючи норми чинного законодавства, а саме ст.ст. 525, 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України, приходить до висновку про те що суд першої інстанції застосовуючи вищенаведені норми Законів, вірно встановив, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 74802,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, щодо стягнення 3% річних, апеляційний суд вважає, що місцевим господарським судом на підставі ст.625 ЦК України вірно встановлено, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми в розмірі 16740,68 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Отже, колегія суддів залишає рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Державної госпрозрахункової установи “Агентство з питань банкрутства” на рішення Господарського суду м. Києва від 23.10.2007 року у справі № 18/405 залишити без задоволення

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 23.10.2007 року у справі № 18/405 залишити без змін.

3.Справу № 18/405 повернути Господарському суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги до апеляційного суду, який прийняв оскаржувану постанову.

 Головуючий суддя                                                                      Дзюбко П.О.

 Судді                                                                                          Дикунська  С.Я.

                                                                                          Сотніков С.В.