Постанова

від 27.03.2008 по справі 10/114/08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/114/08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.03.08                                                                                       Справа №10/114/08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді  Мойсеєнко Т. В.    , Коробка Н.Д.  , Хуторной В.М.

при секретарі Шерник О.В.

за участю представників сторін

від позивача: Сьомака О.В., довіреність № 921/04 від 21.03.2008р.

від відповідача-1: не з'явився.

від відповідача-2: не з'явився.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 10/114/08 та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро – Альянс», м.Донецьк  

на ухвалу господарського суду Запорізької області від 15.01.2008р. у справі № 10/114/08

за позовом: Закритого акціонерного товариства «Пологівський олійноекстракційний завод», м. Пологи Запорізька область   

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діло СК», м.Гуляйполе Запорізької області  

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро – Альянс», м.Донецьк  

про стягнення суми неустойки та зобов'язання поставити соняшник

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.01.2008р. у справі №10/114/08 (суддя Алейнікова Т.Г.) на підставі статей 66, 67 ГПК України накладено арешт на грошові суми (кошти), що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро – Альянс» на суму 594 083грн., заборонено товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро – Альянс» вчиняти правочини щодо відчуження (переоформлення, продажу, міни, передачі в заставу та/або позику) та/або зміни місця зберігання соняшнику у кількості 1 100,00тон, що зберігається на закритому акціонерному сільськогосподарському товаристві «Зернопродукт», за винятком поставки закритому акціонерному товариству «Пологівський олійноекстракційний завод» соняшнику відповідно до умов договору № 1586/02-2007 від 12.11.2007р. на переробку соняшника на давальницьких умовах. Заборонено закритому акціонерному сільськогосподарському товариству «Зернопродукт» вносити зміни в складські документи стосовно зміни власника та здійснювати відвантаження товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро – Альянс» та/або третім особам соняшнику у кількості              1 100, 00 тон, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро – Альянс» та зберігається на закритому акціонерному сільськогосподарському товаристві «Зернопродукт» за винятком відвантаження соняшнику закритому акціонерному товариству «Пологівський олійноекстракційний завод» відповідно до умов договору № 1586/02-2007 від 12 листопада 2007р. на переробку соняшника на давальницьких умовах. Клопотання позивача в частині накладення арешту на майно ТОВ «Компанія Агро – Альянс» на суму    594 083,00 грн. відхилено.  

Не погодившись з прийнятим у справі судовим актом відповідачем-2 подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій останній просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 15.01.2008р. у справі № 10/114/08.

В апеляційній скарзі відповідач-2 зазначає, що суд виніс ухвалу про забезпечення позову на 594083грн., що на 36083грн. більше заявлених вимог та забезпечує позов накладаючи арешт лише на розрахункові кошти ТОВ «Компанія Агро – Альянс» у сумі 594083грн. без урахування солідарності заявлених вимог. Забезпечення позову повинно бути співрозмірно із заявленими позивачем вимогами. Разом з цим, апелянт вказує на те, що судом в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали не зазначено якими діями відповідач ускладнить чи зробить неможливим в подальшому виконання рішення. До того ж, суд повинен був накласти арешт на рахунок відповідача або заборонити йому вчиняти певні дії, проте судом накладено арешт на декілька рахунків і водночас заборонено проводити відчуження власного майна, тобто суд допустив втручання в господарську діяльність відповідача та примусив останнього проводити поставку продукції лише позивачу. Крім того, задовольняючи заяву про забезпечення позову суд повинен був попередити позивача, що у разі не задоволення позову, останній повинен буде відшкодувати збитки завдані забезпеченням позову. Також, апелянт вказує на те, що грошові кошти, які знаходяться на арештованих рахунках не належать відповідачу, а є займаними, тобто кредитними коштами.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що оскаржуваний судовий акт є законним та відповідає нормам чинного законодавства, а апеляційна скарга відповідача-2 безпідставною, оскільки при вирішенні питання про вжиття заходів до забезпечення позову господарський суд врахував розмір ціни позову 558 000 грн. та розмір понесених позивачем судових витрат 5 965 грн. державного мита, наклавши арешт на належні відповідачу -2 грошові кошти в розмірі 594 083грн. Також, позивач вважає безпідставним посилання заявника апеляційної скарги щодо співвідношення солідарності вимог та вжиття заходів до забезпечення позову до одного з солідарних боржників, так як ч.1 статті 543 ЦК України визначає, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку як від усіх боржників, так і від будь – якого з них окремо, тобто солідарність обов'язку боржників наділяє кредитора правом пред'являти свої вимоги, в тому числі шляхом подання позову до всіх солідарних боржників, або до одного з них. Разом з цим, позивач зазначає, що недобросовісність відповідача-2, яка полягає в умисному ухиленні його від виконання взятих на себе зобов'язань, а також наявна у позивача інформація про намагання відповідача-2 приховати належне йому майно дали підстави вважати, що належне відповідачеві – 2 майно, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, що є підставою у розумінні статті 66 ГПК України для вжиття таких заходів. Стосовно вжиття декількох заходів забезпечення позову, то стаття 67 ГПК України не передбачає обмежень щодо одночасного застосування судом декількох заходів до забезпечення позову. Щодо не попередження судом про відшкодування збитків у разі незадоволення позову, то позивач зазначає, що норми діючого законодавства, які регулюють питання вирішення господарських спорів, не передбачають обов'язку господарського суду при прийнятті рішення про вжиття заходів до забезпечення позову попереджати, в даному випадку позивача про те, що у разі незадоволення позову він повинен відшкодувати відповідачу – 2 збитки, які завданні вжиттям таких заходів. Твердження відповідача -2 про право власності на грошові кошти, які перебувають під арештом є безпідставними на думку позивача, в силу того, що статтями 1046, 1054 ЦК України передбачено, що предметом договору позики (кредитного договору) є передання позичкодавцем (кредитодавцем) у власність іншій стороні (позичальнику) грошових коштів. За таких умов, наявні на розрахункових рахунках відповідача-2 грошові кошти, в тому числі ті, на які накладено арешт є його власністю. На підставі викладеного, позивач просить суд апеляційну скаргу відповідача – 2 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін.             

Відповідач-1 у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що подана відповідачем -2 апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.     

У судове засідання, яке відбулося 27.03.2008р. представники відповідачів 1 та 2 не з'явилися, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами у відповідності до статі 75 ГПК України.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 14.02.2008р. апеляційна скарга відповідача-2 прийнята та призначена до розгляду на 27.03.2008р.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 592 від 27.03.2008р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Коробка Н.Д., Хуторной В.М.

Відповідно до ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Заходи до забезпечення позову встановлені статтею 67 ЦК України, зокрема позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору.

Умовою для застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення (пункт 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 N 02-5/611"Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів

Як слідує зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, предметом позовних вимог є стягнення солідарно з ТОВ «Діло СК» та ТОВ «Компанія Агро – Альянс» 588 000грн. неустойки на підставі договору № 1778/02-2007 від 01.09.2007р. між ЗАТ «Пологівський олійноекстракційний завод» та ТОВ «Діло СК», а також зобов'язання ТОВ «Компанія Агро – Альянс» поставити позивачу соняшник у кількості 1960тон на підставі договору № 1586/02-2007 на переробку соняшника на давальницьких умовах від 12.11.2007р. між ЗАТ «Пологівський олійноекстракційний завод» та ТОВ «Компанія Агро – Альянс».    

Застосування заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що на неодноразові вимоги позивача щодо виконання умов укладеного договору № 1586802-2007 від 12.11.2007р. та поставки сировини в кількості та на умовах, визначених договором відповідач-2 не вжив жодних заходів до виконання своїх зобов'язань з поставки позивачу сировини. Крім того, порушення відповідачем-2 умов договору призвело до зриву плану переробки сировини та змусило позивача залучати власні запаси сировини з метою недопущення простою виробництва. Викладене свідчить проте, що з метою уникнення господарсько – правової відповідальності за вчинене правопорушення у сфері господарювання відповідач-2 розпорядиться належними йому на рахунках грошовими коштами та не допустить перерахування на них грошових коштів його контрагентами. Вказані дії відповідача-2 можуть призвести до утруднення чи неможливості виконання судового рішення у справі.     

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що господарський суд Запорізької області виніс ухвалу про забезпечення позову на 594 083грн., що на 36 083грн. більше заявлених вимог не приймається до уваги колегією суддів так як при вирішенні питання про вжиття заходів до забезпечення позову господарський суд врахував розмір ціни позову 558 000 грн. та розмір понесених позивачем судових витрат 5 965 грн. державного мита, наклавши арешт на належні відповідачу -2 грошові кошти в розмірі 594 083грн. Виходячи з наведеного, питання про розмір грошових коштів на які накладено арешт, надасть можливість позивачу відновити порушені відповідачем права, шляхом отримання повного задоволення за рахунок належного відповідачеві майна, яке було об'єктом заходів до забезпечення позову.

Твердження апелянта про співвідношення солідарності вимог та вжиття заходів до забезпечення позову до одного з солідарних боржників є також безпідставним, так як ч.1 статті 543 ЦК України визначає, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку як від усіх боржників так і від будь – якого з них окремо, тобто солідарність обов'язку боржників наділяє кредитора правом пред'являти свої вимоги, в тому числі шляхом подання позову до всіх солідарних боржників, або до одного з них. За таких умов, у разі пред'явлення позову до солідарних боржників позивач вправі, за наявності підстав, заявити клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову як відносно солідарних боржників так і відносно кожного з них.       

Підстав вважати, що належне відповідачу -1 майно може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення у позивача не було, але недобросовісність відповідача-2, яка виразилась в навмисному ухиленні його від виконання взятих на себе зобов'язань, а також наявна у позивача інформація про намагання відповідача-2 приховати належне йому майно дали підстави вважати, що належне майно відповідачу - 2 може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення по даній справі.

Таким чином, твердження відповідача-2 про накладення арешту на його майно без врахування солідарності заявлених вимог є необґрунтованим.

До того ж, суд при застосуванні такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на кошти, які наявні на рахунках відповідача, враховував істотність розміру суми, яка заявлена до стягнення.    

Крім того, у апеляційній скарзі відповідач-2 наголошує на тому, що при винесенні оскаржуваної ухвали господарський суд не зазначив в ній підстав забезпечення позову, що є обов'язковим відповідно до статті 66 ГПК України. Однак, з цим погодитися не можна в силу того, що забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо не вжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду (ст.66 ГПК України). В оскаржуваній ухвалі щодо підстав для застосування заходів до забезпечення позову господарський суд послався на наявність інформації про відчуження відповідачем-2 наявного йому майна та умисним ухиленням останнього від виконання умов договору № 1586/02-2007 від 12.11.2007р. на переробку насіння соняшника на давальницьких умовах. Зазначена інформація підтверджена поданими позивачем доказами, зокрема, і листами відповідача-2 про наявність у нього насіння соняшнику, яким суд надав належну правову оцінку.  

Безпідставним, вважає колегія суддів, посилання заявника апеляційної скарги на те, що господарський суд в порушення статті 67 ГПК України застосував декілька заходів до забезпечення позову, так як названа стаття не передбачає обмежень щодо одночасного застосування судом декількох заходів до забезпечення позову.

До того ж, право вибору чи одночасного застосування декількох видів тих чи інших заходів до забезпечення позову належить господарському суду, який в кожному конкретному випадку виходить із наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги та конкретних обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача-2 неустойки та зобов'язання останнього поставити соняшник відповідно до умов договору № 1568-02/2007 від 12.11.2007р. на переробку на давальницьких умовах. Враховуючи предмет позову, суд першої інстанції одночасно з накладенням арешту на належні відповідачеві-2 грошові суми заборонив останньому вчиняти певні дії з належним йому майном. Відтак, колегія суддів вважає, що господарський суд Запорізької області правомірно дійшов висновку про застосування декілька заходів забезпечення позову.

Не згода відповідача -2 з тим, що суд в оскаржуваній ухвалі не попередив позивача про можливе відшкодування відповідачу-2 збитків у разі незадоволення позову є необґрунтованим, оскільки згідно частини 1 статті 4 ГПК України господарські спори вирішуються господарським судом на підставі Конституції України, Господарського процесуального кодексу України. З названих законодавчих актів не передбачено обов'язку господарського суду при прийнятті рішення про вжиття заходів до забезпечення позову попереджати позивача про те, що у разі незадоволення позову він повинен відшкодувати відповідачу-2 збитки, які завданні вжиттям таких заходів.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що грошові кошти, на які накладено арешт господарським судом Запорізької області, належать не відповідачу-2, а отримані ним відповідно на підставі договору кредитної лінії та договору займу і є власністю інших осіб спростовуються наступним.

Згідно положень статей 1046 та 1054 ЦК України предметом договору позики (кредитного договору) є передання позичкодавцем (кредитодавцем) у власність іншій стороні (позичальнику) грошових коштів.          

Відповідно до пункту 1.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що з дня перерахування грошових коштів (з дати зазначеної платником у розрахунковому документі або документі на переказ готівки) вони переходять у власність отримувача.

Тобто грошові кошти, які наявні на розрахункових рахунках відповідача-2, в тому числі і ті, на які накладено арешт є власністю останнього.   

За таких обставин, колегія суддів вважає, висновок суду першої інстанції про застосування заходів до забезпечення позову цілком обґрунтованим та законним.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що прийнявши спірну ухвалу місцевий господарський суд повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, надав належну правову оцінку усім підставам та причинам застосування заходів до забезпечення позову, встановив наявність умов, передбачених ст. 66 ГПК України, які є підставою до забезпечення позову.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро – Альянс», м.Донецьк залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 15.01.2008р. у справі                          № 10/114/08 залишити без змін.

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.

 судді  Мойсеєнко Т. В.  

 Коробка Н.Д.  Хуторной В.М.