Постанова

від 08.04.2008 по справі 19/211

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

19/211

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

08.04.08 р.                                                                                          № 19/211          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Писаної  Т.О (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Фаловської  І.М.

                                                  Мостової  Г. І.

секретар судового засідання  Рустам'ян Е.А.,

за участю представників:

від позивача: Тюріна Ж.А. –представник за дов. №225/к/489 від 24.03.08р.;

від відповідача: Лазоренко Р.В. –представник за дов. від 24.03.08р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпром Трейд»на рішення господарського суду Полтавської області від 06.12.2007р. у справі №19/211 (суддя Безрук Т.М.)

за позовом концерну «Техвоєнсервіс», м. Київ,

до           товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпром Трейд», м. Кременчук,

про             стягнення 65944,80 грн.,

За результатами розгляду апеляційної скарги Київський міжобласний апеляційний господарський суд

В С Т А Н О В И В:

11.06.2007 року концерн «Техвоєнсервіс»звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 65944,80 грн., у тому числі 46106 грн. основного боргу за договором №78 від 17.05.2006 року., 14766 грн. –пені, 3227 грн. –штрафних санкцій, 1268 грн. –3% річних, та 577,80 грн. за поставлене пальне.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 06.12.2007р. у справі №19/211 позовні вимоги концерну «Техвоєнсервіс»задоволені частково. Присуджено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпром Трейд»на користь концерну «Техвоєнсервіс»46106 грн. основного боргу, 6891 грн. 90 коп. –пені, 1268 грн. –3% річних, 542 грн. 66 коп. витрат з оплати державного мита, 98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням господарського суду Полтавської області товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпром Трейд»звернулось до Київського міжобласного апеляційного господарського суду із скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 06.12.2007 р. і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтуванні вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на ту обставину, що справу було розглянуто за відсутності відповідача. Крім того, апелянт зазначає, що позивачем позовні вимоги не були доведеними, оскільки техніка для проведення робіт, передбачених договором №78 відповідачем позивачеві не передавалась, відсутні податкові накладні та обґрунтування нарахування штрафних санкцій. У частині позовних вимог щодо оплати отриманого дизельного пального, відповідач також стверджує, що відповідна поставка здійснювалась в межах іншого договору, а саме №68, а не №78. У судовому засіданні апелянт скаргу підтримав у повному обсязі.

Позивач у відзиві, а його представник у судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, оскільки вважає її необґрунтованою, а рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Приймаючи нове рішення, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, а саме щодо стягнення 577,80 грн. коштів за поставлене пальне. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до умов угоди №68 від 28.04.2006р. на виконання ремонтних робіт та переобладнання автомобілів КрАЗ-260, укладеної між ДП «Черкаський автомобільний ремонтний завод» (правонаступником якого є позивач) та відповідачем, завод (позивач) зобов'язався виконати роботи з переобладнання автомобіля КрАЗ-260 на КрАЗ-260 Б бортовий (фарбування автомобіля, проведення середнього ремонту, доукомплектування ЗІП) в кількості три одиниці, загальна вартість яких визначається в приблизному кошторисі, що міститься в додатку №1 до договору.

У відповідності до п. 4 договору №68 техніка замовником виконавцю була передана за актами приймання-передачі давальницької сировини.

На виконання умов договору №68 від 28.04.2006р. позивач виконав ремонтні роботи автомобілів замовника, про що свідчать наявні у матеріалах справи лист відповідача від 12.07.2006р. №61/01 та акт від 30.05.2006р. (а.с. 21). Відповідно до довіреності серії ЯКД №013488 від 22.06.2006р. три автомобілі були отримані від позивача директором відповідача Палачовим В.Д.

Також, у матеріалах справи міститься угода №78 від 17.05.2006р., яка була укладена між сторонами по справі, згідно з умовами якої позивач (виконавець) зобов'язався виконати передпродажну підготовку автомобілів КрАЗ-260 в кількості три штуки. Загальна вартість робіт за виконання угоди №78 сторонами обумовлена у розмірі 31742 грн. з ПДВ.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд встановив, що на виконання угоди №78 позивачем було проведено РТО та передпродажну підготовку автомобілів. Однак, апелянт в апеляційній скарзі заперечує, що позивачем роботи були виконані саме на виконання зобов'язань за угодою №78.

Так, прийняття відповідачем виконання робіт по вищевказаних договорах, а саме угод №68 та №78 на загальну суму 207520,00грн. місцевий господарський суд встановив на підставі видаткової накладної №РН-000906 від 26.06.2006р. та довіреності серії ЯКД № 013488 від 22.06.2006р.(а.с.16, 17). Однак, такий висновок місцевого господарського суду є помилковим, оскільки у вказаних документах не зазначено, що роботи виконані позивачем та прийняті відповідачем саме згідно з умовами угоди №78. Зокрема, пунктом 5 угоди №78 сторони обумовили, що кінцева оплата здійснюється після отримання повідомлення (телефонограми) про готовність відремонтованої техніки протягом 5 банківських днів. Однак, позивачем не надані відповідні докази виконання ремонтних робіт автомобілів саме згідно з умовами даної угоди. Позивачем, також, не надані докази виконання відповідачем умов угоди №78 щодо передачі техніки для проведення ремонтних робіт або здійснення перерахунку грошових коштів шляхом сплати 50% від обумовленої угодою суми в термін до 23.05.2006р., чи 100% в термін до 15.07.2006р., як передбачено додатковою угодою №1 до договору №78 від 17.05.2006р. (а.с. 14). Відповідно до п. 6 угоди №78 при оплаті робіт у рядку «підстава платежу»замовник зобов'язується суворо зазначити номер й дату даного договору. Відповідні платежі суду не надані. Крім того, сума основного боргу, яку просить стягнути з відповідача позивач є більшою від обумовленої у п. 1 угоди №78. Доказів узгодження збільшеної суми договору відповідно до пунктів 2 та 3 угоди №78 сторонами не надано. Відповідач не заперечує, що позивачем виконувались ремонтні роботи автомобілів, однак, відповідні роботи виконувались на підставі інших правочинів, зокрема угоди №68, а не на підставі угоди №78. Оскільки, позивачем не надані докази виконання сторонами умов угоди №78 взагалі, відсутні підстави для встановлення порушення сторонами цих умов.

Враховуючи наведене колегія апеляційного суду встановила, що місцевим господарським судом безпідставно задоволені позовні вимоги про стягнення 46106грн. основної суми боргу за угодою №78 від 17.05.2006р. та 8159,9 грн. штрафних санкцій за порушення умов вказаної угоди. Тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Водночас, апеляційний господарський суд погоджується з правомірністю заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 577,80грн. за поставлене на підставі видаткової накладної № РН-000907 від 26.06.2006р. (а.с.18) дизельне пальне у кількості 150 л. враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, на прохання відповідача (а.с. 15) позивач поставив пальне у кількості 150 літрів на суму 577,80грн., що підтверджено видатковою накладною №РН-000907 від 26.06.2006р. (а.с.18). Згідно з вказаною накладною пальне отримав Палачов В.Д. У зазначених документах не зазначено, що пальне поставляється згідно з умовами угоди №68 чи угоди №78, як стверджують у своїх поясненнях сторони. Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований у одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Таким чином, поставка пального відбулася на виконання правочину, укладеного в простій письмовій формі, зміст якого щодо сторін, кількості поставленого та отриманого товару та суми, яку необхідно сплатити зафіксований у видатковій накладній. Оскільки, термін сплати за поставлене пальне у накладній не вказаний, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідач повинен сплатити суму боргу у 10 –денний термін з моменту отримання претензії, про що зазначено у листі з вимогою від 11.09.2006р. (а.с.29). Даний лист відповідачем був отриманий, про що свідчить його відповідь на претензію (а.с. 30). Таким чином, строк оплати за поставлене позивачем пальне у відповідача настав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України  зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, якими обґрунтовуються його заперечення. Апелянтом доведено неправомірність заявлених позивачем вимог щодо стягнення 46106 грн. основної суми боргу за угодою №78 від 17.05.2006р. та 8159,9 грн. штрафних санкцій за порушення умов вказаної угоди. Одночасно, позивачем доведено наявність тих обставин, на які він посилається обґрунтовуючи свої позовні вимоги щодо стягнення 577,80 грн. за пальне.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення»зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно  відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин щодо підстав задоволення позовних вимог, а тому має бути скасоване.

Витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись  ст. ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд,

постановив:

1.          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпром Трейд»на рішення господарського суду Полтавської області від 06.12.2007р. у справі №19/211 задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду Полтавської області від 06.12.2007р. у справі №19/211 скасувати.

    3.          Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

4.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпром Трейд»(39614, м. Кременчук, вул. Бутиріна, 17, код 32860416) на користь концерну «Техвоєнсервіс»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 13/24, код 33686867) 577,80грн. суми боргу за поставлене згідно видаткової накладної №РН-000907 від 26.06.2006р. дизельне пальне, 5,75 грн. витрат по сплаті державного мита та 1,04 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Стягнути з концерну «Техвоєнсервіс»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 13/24, код 33686867) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпром Трейд»(39614, м. Кременчук, вул. Бутиріна, 17, код 32860416) 329,72 грн. витрат за розгляд апеляційної скарги.

      Видачу виконавчих документів доручити господарському суду Полтавської області.

6.          Справу №19/211 повернути до господарського суду Полтавської області.

Головуючий суддя:                                                                      Писана  Т.О

Судді:

                                                                                                    Фаловська  І.М.

                                                                                                    Мостова  Г. І.

Дата відправки  21.04.08