Рішення

від 19.05.2011 по справі 40/137

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  40/137

19.05.11

За позовом  Публічного акціонерного товариства "Іскра"  

до                  Приватного підприємства "Промислова компанія "Тарпак"      

про               стягнення боргу, пені та 3% річних в сумі 74 011,77 грн

Суддя Пукшин Л.Г.   

Представники сторін:

від позивача:  ОСОБА_1 - представник  за довіреністю № 13/52 від 22.04.11;

від відповідача: не з’явився.     

В судовому засіданні 19.05.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Іскра" до Приватного підприємства "Промислова компанія "Тарпак" про стягнення боргу пені та 3% річних в сумі 74 011,77 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 01.07.09 р. між Сторонами укладено договір № 300795/1107 перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та надання транспортно - експедиторських послуг. Позивач стверджує, що заборгованість відповідача за надані транспортні послуги, на дату подання цього позову, становить 64 881,61 грн, що підтверджується додатком №3 від 01.10.09 р. до даного Договору. Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача 2 361,60 грн - інфляційні збитки, 787,15 грн - 3 % річних та 1 993,80 грн. штрафних санкцій.  

Ухвалою суду від 13.04.11 порушено провадження у справі № 40/137 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 28.04.11.

У судове засідання, призначене на 28.04.11, представник Позивача з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі виконав частково.

Судом встановлено, що  відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (зі змінами від 01.04.11) змінено найменування Позивача: Відкрите акціонерне товариство "Іскра"  (код ЄДРПОУ 00214244) на Публічне акціонерне товариство "Іскра" (код ЄДРПОУ 00214244) та здійснено заміну найменування позивача.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Керуючись ст.ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд відклав розгляд справи на 19.05.11 у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

У судове засідання 19.05.11 представник позивача з’явився, надав документи, що були залучені матеріалів справи.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва від 13.04.2011р, 28.04.11  було надіслано на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та у витягу з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України – 02068 м. Київ, вул. Григоренка, буд. 5, кв. 133, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

01.07.2009 між Відкритим акціонерним товариством “Іскра” (позивач, перевізник) та приватним підприємством “Промислова компанія „Тарпак” (відповідач, вантажовідправник) було укладено договір № 300795/1107 перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та надання транспортно-експедиторських послуг (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого перевізник зобов’язується виконати перевезення довіреного йому вантажовідправником вантажу до пункту призначення і передати його уповноваженій особі вантажоодержувача та надати пов’язані з перевезенням вантажів транспортно-експедиторські послуги, а вантажовідправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу та надані транспортно-експедиторські послуги встановлену плату.

Відповідно до п. 2.2, 2.3 договору перевезення вантажу здійснюється на підставі замовлення, форма якого встановлена та узгоджена сторонами (додаток № 1). Замовлення на перевезення є невід’ємною частиною даного договору. Передане по факсу замовлення має юридичну силу у випадку, якщо воно завірене печатками і підписами обох сторін.

Пунктом 4.9 договору встановлено обов’язок перевізника надавати вантажовідправникові рахунки з прикладеними оригіналами товаротранспортних накладних (CRM) із всіма відмітками прикордонних митниць, екологічних, санітарних, карантинних та інших інспекцій у місцях пропуску товарів на територію України відповідно до характеру перевезеного вантажу, а також рахунком-фактурою, а в необхідних випадках і інші документи на отримання яких він уповноважений вантажовідправником не пізніше 5-ти днів після повернення автомобілів з рейсу. В товаротранспортних накладних (CRM) повинні бути чітко видимі і не виправлені дані щодо часу і дат прибуття і вибуття автомобілів, негайно подавати вантажовідправнику протоколи про пошкодження, втрату або викрадення вантажу, давати вантажовідправнику пояснення про причини затримки в доставці вантажу, тощо.

Розділом 5 договору визначаються умови платежів за надані послуги: розмір плати за перевезення вантажів визначається сторонами при узгодженні замовлень на виконання перевезень, які є невід’ємними частинами цього договору; вантажовідправник здійснює оплату перевізнику за здійснені ним перевезення та надані транспортно-експедиційні послуги на його банківський рахунок протягом 20-ти банківських днів з моменту отримання рахунку.

Згідно з п. 9.1 договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2010 року. Якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення терміну дії договору не повідомить письмово іншу сторону про розірвання договору, термін його дії буде автоматично пролонговано на кожний наступний календарний рік.

Факсимільні копії замовлень мають юридичну силу, якщо на них проставляється печатка і підпис аналогічні тим, які містяться в Додатку 2 до даного договору.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач здійснив перевезення вантажу, що підтверджується залученими до матеріалів копіями наступних документів:

- замовлення на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 07.08.09 на суму 750 євро, рахунок-фактура № Т-00000349 від 17.08.09 на суму 8225,04 грн., СМR № 007835;

- замовлення на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 11.08.09 на суму 800 євро, рахунок-фактура № Т-00000379 від 20.08.09 на суму 8860,00 грн., СМR № 006215;

- замовлення на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 11.08.09 на суму 900 євро, рахунок-фактура № Т-00000380 від 20.08.09 на суму 9967,60 грн., СМR № 007168;

- замовлення на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 30.07.09 на суму 700 євро, рахунок-фактура № Т-00000351 від 07.08.09 на суму 7743,42 грн., СМR № 006232;

- рахунок-фактура № Т-00000352 від 07.08.09 на суму 9402,72 грн., СМR № 006251;

- замовлення на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 31.07.09 на суму 930 євро, рахунок-фактура № Т-00000350 від 07.08.09 на суму 10287,68 грн., СМR № 006253;

- замовлення на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 22.07.09 на суму 950 євро, рахунок-фактура № Т-00000307 від 29.07.09 на суму 10395,15 грн., СМR № 007836.

Докази направлення позивачем на адресу відповідача рахунків-фактур містяться в матеріалах справи.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем надано відповідачу послуги з організації перевезення вантажу та транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 64881,61 грн., що крім іншого підтверджується додатком № 3 від 01.10.2009р. до договору перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та надання транспортно-експедиторських послуг № 300795/1107 від 01.07.09.

Згідно з п. 5.3 договору по взаємній домовленості сторін, плата за перевезення і порядок розрахунків можуть бути переглянуті, змінені або доповнені.

Відповідно до п. 1 додатку № 3 від 01.10.09 відповідач зобов’язується здійснити оплату за отримані послуги згідно наступного графіку:

-          до 31.08.10о. –10395,15 грн;

- до 30.09.10р. –18192,64 грн;

-          до 31.10.10р. –17146,14 грн;

-           до 30.11.10р. –19147,68 грн.

Однак, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надано доказів належного виконання ним своїх обов’язків щодо перерахування оплати за отримані послуги згідно зазначеного графіку.

Як вбачається з довідок ПАТ УніКредит Банк № 3448/ІV від 06.05.11 та ПАТ „ОТП Банк” № 600-01-10-2/997 від 06.05.11, грошові кошти за надані послуги згідно зазначених вище рахунків-фактур на рахунки позивача від відповідача не надходили.

За таких обставин суд вважає, що відповідач в односторонньому порядку безпідставно ухиляється від сплати наданих послуг, чим порушує умови договору та норми чинного законодавства.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положення ст. 909 цього Кодексу встановлюють, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Позивачем виконані зобов’язання за заявками у повному обсязі, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR), копії яких належним чином засвідчені наявні у матеріалах справи.

Ці міжнародні товарно-транспортні накладні підписані відправником та одержувачем товару, а їх підписи скріплені печатками юридичних осіб.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч.1ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу у сумі 64 881,61 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції в розмірі 1 993,80 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 6.2. Договору при простроченні терміну розрахунку, згідно п.5.2 договору вантажовідправник сплачує на поточний рахунок перевізника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені, нарахованої на заборгованість в сумі 10 395,15 грн у період з 01.09.10 по 28.02.11, на заборгованість в сумі 18 192,64 гр. у період з 01.10.10 по 18.03.11, на заборгованість в сумі 17 146,14 грн у період з 01.11.10 по 18.03.11, на заборгованість в сумі 19 147,68 грн за період з 01.12.10 по 18.03.11.в розмірі облікової ставки НБУ.

Перевіривши розрахунок пені здійснений позивачем, суд з урахуванням обмежень, встановлених п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України, визнає його вірним, а тому позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій в розмірі 19 93,80 грн підлягають задоволенню.

Крім того,  позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 787,15 грн та 2361,60 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, що доданий позивачем до позовної заяви, суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 787,15 грн та 2 361,60 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Промислова компанія "Тарпак" (02068, м. Київ, вул. Григоренка, 5, кв. 133, код ЄДРПОУ 35617967), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Публічного акціонерного товариства „Іскра" (79066, м. Львів, вул. Вулецька, 14, код ЄДРПОУ 00214244) основний борг у сумі 64 881 (шістдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн 61 коп.; 1 993 (одну тисячу дев’ятсот дев’яноста три) грн 80 коп. - штрафних санкцій; 787 (сімсот вісімдесят сім) грн 15 коп. - 3% річних; 2 361 (дві тисячі триста шістдесят одну) грн 60 коп. - збитків від інфляції, 700 (сімсот) грн 24 коп. - витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                                           Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 23.05.2011 р.