Постанова

від 10.05.2011 по справі 18/351/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2011 р. Спра ва № 18/351/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвк ін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В .

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 - до в. б/н від 11.04.2011р.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому с удовому засіданні у приміщен ні Харківського апеляційног о господарського суду апеляц ійну скаргу відповідача (в х. № 1584П/3-9) на рішення господа рського суду Полтавської обл асті від 22.03.11 р. по справі № 18/351/11

за позовом Приватного підприємства "Науково - вироб ниче Торгівельне об`єднання Металінвест", м. Кременчук, По лтавської області

до відповідача Холдингової компанії "АвтоК рАЗ", м. Кременчук, Полтавської області

про стягнення 15743,54 грн.

встановила:

В лютому 2011 р. позивач - П П "НВТО Металінвест", м. Кремен чук, Полтавської області зве рнувся до господарського суд у з позовною заявою, в якій про сив суд стягнути з відповіда ча - ХК "АвтоКрАЗ", м. Кременчу к, Полтавської області 15354 грн. боргу; 153,54 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаці йно-технічне забезпечення су дового процесу, з посиланням на те, що відповідач не зобов' язання щодо оплати переданог о позивачем товару.

Рішенням господарського с уду Полтавської області (суд дя Тимощенко О.М.) від 22.03.2011 р. по с праві № 18/351/11 позов задоволено п овністю. З відповідача на кор исть позивача стягнуто 15743,54 гр н. боргу; 157,44 грн. державного мит а та 236,00 грн. витрат на інформац ійно-технічне забезпечення с удового процесу.

Рішення мотивоване з тих пі дстав, що відповідач не оплат ив отриманого від позивача т овару за товарно-розпорядчим и документами за претензією позивача та ін.

Відповідач з рішенням госп одарського суду не погоджуєт ься, вважає його таким, що прий няте з порушенням норм матер іального та процесуального п рава, подав апеляційну скарг у в якій просить рішення скас увати та прийняти нове, яким в ідмовити позивачу в задоволе нні позовних вимог з мотивів , викладених в апеляційній ск арзі. Зокрема, в обґрунтуванн я своїх вимог відповідач пос илається на те що судом першо ї інстанції при винесенні рі шення не було застосовано ч. 2 ст. 530 ЦК України, так як позивач ем була направлена претензія , а не вимога як це передбачено вищевказаною статтею, то жод ної вимоги щодо сплати поста вленого товару відповідач не отримував. Також, заявник апе ляційної скарги додатково п осилається на те, що суд першо ї інстанції неправомірно стя гнув суму боргу на 389,54 грн. біль ше, ніж було заявлено в позові та ін.

У відзиві на апеляційну ска ргу позивач просить суд ріше ння господарського суду перш ої інстанції залишити без зм ін, а апеляційну скаргу - без з адоволення, посилаючись на т е, що накладна № 9 від 19.05.2008р. та до віреність від 19.05.2008р. є підтверд женням виникнення цивільних прав та обов' язків та вчине ння правочину між позивачем та відповідачем, а будь-які за перечення проти цього безспі рного факту з боку відповіда ча є необґрунтованими та без підставними. Позивач вважає безпідставними посилання за явника апеляційної скарги на те, що претензія не є вимогою, так як чинним законодавство м не встановлена обов' язков а форма такої вимоги та ін.

Відповідач в судове засіда ння свого представника не на правив, про причини неприбут тя представника не повідомив , хоча належним чином був пові домлений про дату, час та місц е розгляду апеляційної скарг и.

Враховуючи факт належного повідомлення відповідача пр о час та місце розгляду апеля ційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язк у господарського суду витреб увати у сторін документи і ма теріали, необхідні для виріш ення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторі н подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Ко нституції України визначає о дним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведе нні перед судом їх переконли вості, судова колегія вважає , що судом в межах наданих ним повноважень створені належн і умови для надання сторонам и доказів та вважає за можлив е розглядати справу за наявн ими у справі документами.

Перевіривши повноту встан овлення судом обставин справ и та докази по справі надані н а їх підтвердження, їх юридич ну оцінку, та доводи, викладен і в апеляційній скарзі в межа х вимог, передбачених ст.101 ГПК України колегія суддів Харк івського апеляційного госпо дарського суду встановила на ступне.

Як свідчать матеріали спра ви, та правомірно встановлен о судом першої інстанції, 19.05.2008р . позивачем згідно з накладно ю № 9 від 19.05.2008р. відвантажено від повідачеві продукцію (метало прокат лист 25 мм) в кількості 2,3 55 т. на суму 15354,60 грн. (арк. справи 9) . Товар передано через предст авника відповідача ОСОБА_2 на підставі довіреності на отримання цінностей № НБД 021163 від 19.05.2008р. (арк. справи 10).

Оскільки товар відповідач ем не був оплачений, позивач 10 .12.2010р. направив відповідачу пр етензію № 02/01-14 від 09.12.2010 р. з вимого ю оплатити отриманий товар, щ о не спростовується відповід ачем. Проте претензія залише на відповідачем без задовол ення.

Таким чином, неоплаченим за лишився товар на суму 15354,60 грн., що не заперечується відповід ачем.

Зазначені обставини стали підставою для звернення поз ивача до суду з позовом по дан ій справі.

З матеріалів справи також в бачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рі шення крім іншого виходив з т ого, що відповідач не виконав зобов' язання щодо оплати п ереданого позивачем товару, що борг підлягає стягненню з відповідача на користь пози вача на підставі відповідних вимог чинного законодавства України, з урахуванням визна чення строку платежу від дня надсилання претензії від 09.12.20 10 р..

Викладені вище висновки го сподарського суду, на думку к олегії суддів, в певній части ні відповідають фактичним об ставинам спору та матеріалам справи, а в іншій -

не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи. І хоча с удом правовідносинам, що скл алися між сторонами в цілому була надана належна правова оцінка, однак при цьому суд бе зпідставно дійшов висновку щ одо розміру боргу, який підля гає стягненню з відповідача на користь позивача, в зв' яз ку з чим, прийняте по справі рі шення підлягає частковому ск асуванню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повин на довести ті обставини, на як і вона посилається як на підс таву своїх вимог та заперече нь.

Згідно зі статтею 43 цього ж к одексу господарський суд оц інює докази за своїм внутріш нім переконанням, що грунтує ться на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в суд овому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керу ючись законом.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовіднош ення, в якому одна сторона (бор жник) зобов'язана вчинити на к ористь другої сторони (креди тора) певну дію (передати майн о, виконати роботу, надати пос лугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а к редитор має право вимагати в ід боржника виконання його о бов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України , цивільні права та обов'язки в иникають із дій осіб, що перед бачені актами цивільного зак онодавства, а також із дій осі б, що не передбачені цими акта ми, але за аналогією породжую ть цивільні права та обов'язк и. Підставами виникнення цив ільних прав та обов'язків, зок рема, є договори та інші право чини.

Згідно зі ст. 205 ЦК України, пр авочин може вчинятися усно а бо в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму пр авочину, якщо інше не встанов лено законом. Правочин, для як ого законом не встановлена о бов'язкова письмова форма, вв ажається вчиненим, якщо пове дінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 206 ЦК України, ус но можуть вчинятися правочин и, які повністю виконуються с торонами у момент їх вчиненн я, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному п освідченню та (або) державній реєстрації, а також правочин ів, для яких недодержання пис ьмової форми має наслідком ї х недійсність

Частина 1 статті 626 Цивільно го кодексу України визначає договір, як домовленість дво х або більше сторін, що спрямо вана на встановлення, зміну а бо припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ст. 175 ГК Укр аїни, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають мі ж учасниками господарських в ідносин при здійсненні госпо дарської діяльності, в силу я ких зобов'язана сторона пови нна вчинити певну господарсь ку дію на користь другої стор они або утриматися від певно ї дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'яза ної сторони виконання її обо в'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК Україн и, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання н алежним чином відповідно до закону, інших правових актів , договору, а за відсутності ко нкретних вимог щодо виконанн я зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звич айно ставляться. При цьому, до виконання господарських дог оворів застосовуються відпо відні положення ЦК України з урахуванням особливостей, п ередбачених ГК України.

Відповідно до ст.712 Цивільн ого кодексу України, за догов ором поставки продавець (пос тачальник), який здійснює під приємницьку діяльність, зобо в'язується передати у встано влений строк (строки) товар у в ласність покупця для викорис тання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях , не пов'язаних з особистим, сі мейним, домашнім або іншим по дібним використанням, а поку пець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього пев ну грошову суму. До договору п оставки застосовуються зага льні положення про купівлю-п родаж, якщо інше не встановле но договором, законом або не в ипливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 ЦК України, п окупець зобов'язаний оплатит и товар після його прийняття або прийняття товаророзпоря дчих документів на нього, якщ о договором або актами цивіл ьного законодавства не встан овлений інший строк оплати т овару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ц іну переданого товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК Укра їни, зобов' язання має викон уватися належним чином відпо відно до умов договору та вим ог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог , відповідно до звичаїв ділового обороту або інших в имог, що звичайно ставляться .

Відповідно до ст. 530 ЦК Україн и, якщо у зобов'язанні встанов лений строк (термін) його вико нання, то воно підлягає викон анню у цей строк (термін). Зобо в'язання, строк (термін) викона ння якого визначений вказівк ою на подію, яка неминуче має н астати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо ст рок (термін) виконання боржни ком обов'язку не встановлени й або визначений моментом пр ед'явлення вимоги, кредитор м ає право вимагати його викон ання у будь-який час. Боржник п овинен виконати такий обов'я зок у семиденний строк від дн я пред'явлення вимоги, якщо об ов'язок негайного виконання не випливає із договору або а ктів цивільного законодавст ва.

Враховуючи викладене, а так ож те, що відповідач не надав д оказів погашення заборгован ості, в т.ч. не виконав відпові дних вимог позивача про його сплату за відповідною прете нзією від 09.12.2010 р. з вимогою опла тити отриманий товар, судова колегія погоджується з висн овками господарського суду п ро задоволення позову в част ині стягнення з відповідача на користь позивача 15354,60 грн. бо ргу.

Проте, відповідач на поруше ння вищенаведених норм не оп латив отриманий від позивача товар і також, не оплатив його після надсилання йому прете нзії (№ 02/01-14 від 09.12.2010р.) з вимогою о платити отриманий товар на с уму 15354,60 грн., з урахуванням вимо г ч. 2 ст. 530 ЦК України. А тверджен ня відповідача, що претензія не є вимогою є необґрунтован ими, так як обов' язкової фор ми такої вимоги законодавств ом не встановлено.

Таким чином, враховуючи, що позивачем були надані суду в сі необхідні докази на підтв ердження своїх вимог, суд пер шої інстанції правомірно вва жав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на к ористь позивача 15354,60 грн. боргу обґрунтованими та підлягаюч ими задоволенню.

Проте, судом першої інстанц ії помилково було стягнуто з відповідача на користь пози вача суму 15743,54 грн., що перевищує борг на 389,54 грн., оскільки згідн о з накладною № 9 від 19.05.2008р. позив ачу було відвантажено товар на суму 15354,60 грн., претензія відп овідачу також була направлен а на суму 15354,60 грн., в позовній за яві позивач вимагав стягнути з відповідача 15354 грн. боргу. То бто, суд першої інстанції неп равомірно вийшов за межі поз овних вимог та стягнув з відп овідача суму боргу на 389,54 грн. б ільше, ніж було заявлено пози вачем в позові.

На підставі викладеного, до води заявника апеляційної ск арги викладені додатково до апеляційної скарги в певній частині знайшли підтверджен ня в матеріалах справи.

Таким чином, висновки, викла дені в рішенні господарськог о суду частково відповідають вимогам чинного законодавст ва та фактичним обставинам с прави, а певні мотиви заявник а скарги, з яких вони оспорюют ься можуть бути підставою дл я його часткового скасування , а апеляційна скарга підляга є частковому задоволенню.

На підставі викладеного, ке руючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ч . 1 ст. 104, ст. 105 Господарського про цесуального кодексу України , судова колегія,

постановила:

Апеляційну скаргу задо вольнити частково.

Рішення господарського су ду Полтавської області від 22.0 3.2011 р. по справі № 18/351/11 в частині с тягнення 389,54 грн. боргу скасува ти.

В іншій частині рішення зал ишити без змін, а апеляційну с каргу - без задоволення.

Дана постанова набирає зак онної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протяг ом двадцяти днів до касаційн ої інстанції Вищого господар ського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пу шай В.І.

Пл ужник О.В.

Повний текст постано ви підписано 10.05.2011 р.