Рішення

від 30.06.2009 по справі 2-77/09

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

№ 2-77/09 Категорія 45

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2009 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира

в складі: суддя - Грибан І.О.

секретар - Ковальчук Т.С.

розглянув у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на 1/2 частину спільного сумісного майна, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в суд з позовом, в якому зазначала, що перебувала з відповідачем ОСОБА_2 з 1982 року по 1986р. в зареєстрованому шлюбі. Шлюб розірвали. Потім повторно в березні 1999 року шлюб було зареєстровано і розірвано в березні 2006 року. За час спільного проживання ними було придбане наступне майно - гараж в кооперативі «Світлофор», холодильник «Снайге», музикальний центр «Айва», кольоровий телевізор «Панасонік «, радіоприймач «Еленберг», велосипед «Спрінт» на загальну суму 15745грн. Просила, враховуючи, що вказане майно знаходиться в користуванні відповідача, визнати за нею право власності на 1/2 частину цього майна та стягнути з відповідача на її користь вартість її частки-782, 50 грн. В подальшому позовні вимоги збільшила. Просила визнати спільною сумісною власністю членів сім’ї (її та відповідача) квартиру АДРЕСА_1, що була придбана на ім’я відповідача за договором купівлі-продажу 30.01.1999 року, визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири та визнати недійсним договір купівлі-продажу вказаної квартири, якій відбувся 04.10.2007р. між ОСОБА_2 (Продавцем) та ОСОБА_3 (Покупцем).

В обгрунтування позовних вимог позивачка та її представник в судовому засіданні зазначали, що зазначене в позові рухоме майно було придбане в період з 2003 по 2004рік, коли сторони перебували у повторно зареєстрованому між собою шлюбі. Нерухоме майно -квартира АДРЕСА_2 була придбана під час перебування у фактичних шлюбних відносинах за кошти, отримані від продажу належної раніше подружжю квартири № 92 по вул. . Космонавтів, 34 в м. Житомирі (а.с. 106). Хоча на період придбання квартири сторони не перебували в зареєстрованому шлюбі, однак проживали разом, вели спільне господарство. Відповідач розпорядився спільним майном без її згоди, тому просить визнати договір продажу спірної квартири відповідачці ОСОБА_3 недійсним.

Відповідач ОСОБА_4 в судові засідання на неодноразові виклики не з’являвся. Повістки вручалися через членів його сім’ї або йому особисто рекомендованим листом з повідомленням. Про причини неявки відповідач суд не повідомляв, відкласти розгляд справи не клопотав. Справа розглядалася у його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник проти позову заперечували. Зазначали, що при укладенні договору купівлі-продажу квартири нотаріусом було з’ясовано, що квартира придбавалася ОСОБА_4 поза будь-яким шлюбом. ОСОБА_3 є добросовісним набувачем. Просили відмовити в задоволенні вимог позивачки щодо визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, виходячи з зазначених позивачем підстав та наданих в їх обгрунтування доказів, суд приходить до наступного висновку.

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі між собою двічі: з 1982 року по 1986 рік та з березня 1999 по березень 2006 років. Після розірвання першого шлюбу і до укладення шлюбу вдруге відповідач приватизував (а.с. 106) квартиру за № 92 по вул. . Космонавтів, 34 в м. Житомирі, що належала до державного житлового фонду (свідоцтво про право на житло № 29617, виданого відділом приватизації 05.01.1999р.). Використання особою права на приватизацію житла державного житлового фонду - не є актом набуття спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, вказана квартира була особистою власністю відповідача, що спростовує твердження позивачки про те, що вказана квартира була спільною власністю подружжя, набутою під час перебування в першому шлюбі.

Зазначена квартира складалася з двох кімнат загальною площею 45, 58 кв. м., в тому числі житлової - 31, 4 кв. м. і за договором купівлі-продажу (а.с. 106) від 18.01.1999 року була продана відповідачем гр-ну ОСОБА_5 за 8153 грн., що стверджується копією договору. Дана угода укладена у письмовій формі та посвідчена нотаріально, ніким не оспорювалася і є законною.

30.01.1999 року відповідач, не перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з позивачкою, придбав за договором купівлі-продажу (а.с. 70) двокімнатну квартиру № 2 по вул. . Східній, 86 в м. Житомирі загальною площею 40, 5 кв. м. , з яких житлова - 26, 10 кв. м. Продаж цей вчинено за 6562 грн. Дана угода укладена у письмовій формі та посвідчена нотаріально, ніким не оспорювалася і є законною.

Викладені суттєві умови укладання відповідачем ОСОБА_2 зазначених вище угод вказують на недостовірність викладених позивачкою фактів, щодо придбання квартири № 2 по вул. . Східній, 86 в м. Житомирі за спільні кошти осіб, які проживали як члени сім’ї без реєстрації шлюбу та з метою покращення житлових умов. Як вбачається з договорів купівлі продажуАДРЕСА_3 по вул. . Космонавтів, 34 в м. Житомирі продана за 8153 грн., а квартира № 2 по вул. . Східній, 86 придбана за значно менші кошти - 6562 грн., що виключає участь позивачки в купівлі квартири власними коштами. Придбана квартира за загальною та житловою площею є значно меншою від проданої квартири, що також спростовує доводи позивачки про наявність у сторін наміру проживати однією сім’єю та за для цієї мети покращити житлові умови.

Покази свідків з боку позивачки щодо проживання позивачки і відповідача на час продажу та купівлі квартир однією сім’єю до уваги судом не приймається, оскільки в даному випадку покази свідків не є, в силу припису ч. 2 ст. 59 ЦПК України, допустимими доказами підстав позову щодо обставин придбання спірної квартири АДРЕСА_2.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання квартири АДРЕСА_2 спільною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є безпідставними і до задоволення не підлягають. Не підлягають до задоволення і вимоги позивачки про визнання недійсною угоди купівлі - продажу даної квартири, вчиненого між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 04.10.2007року(а.с. 45).

Що стосується вимог про визнання спільною власністю подружжя іншого майна, то вони підлягають до задоволення частково.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог чи заперечень. Доказуванню підлягають обставини які мають значення для ухвалення рішення і щодо яких у сторін виникає спір.

Позивачка стверджує, що в період з березня 1999 по березень 2006 років, час проживання в зареєстрованому шлюбі, нею спільно з відповідачем ОСОБА_2 було придбано: гараж в кооперативі «Світлофор», холодильник «Снайге», музикальний центр

«Айва», кольоровий телевізор «Панасонік», радіоприймач «Еленберг», велосипед «Спрінт» на загальну суму 15745грн. Вказує також, що все майно, за виключенням гаражу, відповідач забрав і самостійно ним користується. Гараж ним був відчужений третій особі без її згоди та відома. Таким чином, з приводу зазначеного майна існує спір. На обгрунтування свої доводів позивачкою надано технічний паспорт та гарантійні талони на придбання холодильника «Снайге» та радіоприймача «Еленберг» (а.с. 11-13), з яких вбачається, що вказане майно дійсно придбане в період зареєстрованого шлюбу.З приводу придбання іншого майна позивачка посилалася на покази свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 які в загальних рисах підтвердили, що як в першому шлюбі так і в другому у подружжя малися в господарстві телевізор, холодильник, інша побутова техніка, однак час придбання, марку, інші індивідуальні ознаки речей ними достовірно не визначалися. Щодо гаражу, то взагалі відсутні дані про період його придбання відповідачем та реєстрацію за останнім як нерухомого майна (а.с. 120).

Таким чином, судом встановлено, що до об’єктів спільного майна подружжя належать - холодильник «Снайге» та радіоприймач «Еленберг», які і підлягають поділу між подружжям, шляхом стягнення на користь позивачки 1/2 частки вартості вказаних речей.

Керуючись ст.. ст.. 11, 15, 60, 213, 215 ЦПК України, ст.. 60-70, 74 СК України, Законом України «Про власність» (дійсним на момент виникнення спірних правовідносин), суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя холодильник «Снайге», вартістю 1800 грн., радіоприймач «Еленберг» вартістю 45 грн.

Визнати з ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину вказаного майна, стягнувши з ОСОБА_2 на її користь 1/2 частину вартості в сумі 922, 50 грн.

Виділити у власністю ОСОБА_2 «Снайге», вартістю 1800 грн., радіоприймач «Еленберг» вартістю 45 грн.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю подружжя гараж в кооперативі «Світлофор», музикальний центр «Айва», кольоровий телевізор «Панасонік», велосипед «Спрінт», квартири АДРЕСА_2 та визнання договору купівлі -продажу квартири недійсним -відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області шляхом подання через Богунський районний суд протягом десяти днів, починаючи з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви на апеляційне оскарження, якщо така заява або апеляційна скарга не були подані.