Рішення

від 11.02.2008 по справі 20/324/07-14/330/07-20/549/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/324/07-14/330/07-20/549/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.08                                                                                        Справа №  20/324/07-14/330/07-20/549/07

Суддя   

За позовом Військового прокурора  Запорізького гарнізону, м.Запоріжжя, в інтересах                        держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні                        функції в спірних відносинах в особі Міністерства оборони України, м.Київ

до відповідачів: 1. Приватного підприємства “Графіка”, Запорізька область,

                                  м.Мелітополь

                             2.  Військової частини А 3840, Запорізька область, м.Мелітополь

про визнання недійсним договору про наміри та зобов'язання повернути нежитлове приміщення     

                                                                                  Суддя  Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від прокурора –  Чалий М.Г. (прокурор, посвідчення №246);

Від позивача         –Сніжко І.О.(довіреність 3220/06 від 10.01.2007р.)

Від відповідача-1 –Смирнов О.В. (дов. №030807/юр від 03.08.2007р.);

Від відповідача-2  –Ященко В.В    (дов. №482 від 04.06.2007р.);

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений  позов про визнання недійсним (з моменту укладення) договору про наміри №16 від 23.03.2007р., укладеного між військовою частиною А3840 та ПП “Графіка”.    

Розпорядженням голови господарського суду Запорізької області №1653 від 25.10.2007р. у зв'язку з виробничою необхідністю справа №20/324/07-14/330/07 передана на розгляд судді Гандюковій Л.П. Ухвалою суду від 25.10.2007р. справа прийнята до провадження, справі присвоєно№20/324/07-14/330/07-20/549/07, судове засідання призначено на 29.10.2007р. Ухвалою суду від 29.10.2007р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 29.11.2007р. Ухвалою від 29.11.2007р. на підставі ст.69 ГПК України за клопотанням сторін  строк вирішення спору у справі продовжений, розгляд справи відкладено на 16.01.2008р. У судовому засіданні 16.01.2008р. оголошено перерву до 11.02.2008р.  

           11.02.2008р. за згодою прокурора, представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Прокурор двічі уточнював позовні вимоги. Остаточні вимоги викладені в заяві від 15.01.2008р., які прийняті до розгляду. Позовні вимоги мотивовані наступним. Між військовою частиною А3840 та ПП “Графіка” був укладений договір про наміри №16 від 23.03.2003р., який суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним. Фактично під виглядом договору про наміри військова частина передала ПП “Графіка” в платне користування (оренду) на невизначений строк для використання у підприємницькій діяльності нежитлове приміщення, загальною площею 1260 м.кв. Згідно з  ст.2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності є орендою. Таким чином, вищезазначений договір є удаваним правочином, оскільки вчинений сторонами для приховання іншого право- чину, який вони насправді вчинили –правочину, заснованого на відносинах, пов'язаних з орендою нерухомого майна.  Відповідно до ст.ст.5,9,11 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ст.7 Закону України “Про господарську діяльність у Збройних Силах України” та п.п.4,7,8,12 виданого на розвиток цього Закону “Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил України на передачі закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2000р. №778, закріплене за військовими частинами майно може передаватись на умовах оренди фізичним та юридичним особам з дозволу органу, уповноваженого управляти військовим майном, тобто Міністерства оборони України, а також регіонального відділення Фонду державного майна України, укладенню договору передує оцінка об'єкту оренди, яка здійснюється комісіями, до складу яких входять  їх уповноважені  особи. Як встановлено перевіркою, передаючі ПП “Графіка” за плату на невизначений строк під виглядом договору про наміри, військова частина А 3840 всупереч наведеним вище вимогам законодавства не одержала дозволу органу, уповноваженого управляти цим майном, на передачу  об'єкту нерухомості в оренду, а відтак і дозволу регіонального відділення Фонду державного майна України, не забезпечила конкурсної основи передачі цього майна в оренду та не провела належної оцінки вартості об'єкту оренди.  Під час укладення  військовою частиною А3840 та ПП “Графіка” договору про наміри №16 від 23.03.2007р., сторонами були порушені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності право чину, визначені ст.203 ЦК України. На підставі ст.ст.1,3,14 Закону України “Про Збройні Сили України”, ст.ст.2,10 Закону України “Про оборону України”, ст.ст.1,3,7 Закону України “Про господарську діяльність у Збройних Силах України”, ст.ст.1,2,3 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України”,   ст.ст.2,3,5,9,11 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ст.34 Закону України “Про власність”, ст.ст.215, 203, ч.2 ст.235, 387 ЦК України просить визнати недійсним з моменту укладення договір про наміри №16 від 23.03.2007р., укладений між військовою частиною А3840 та ПП “Графіка”, зобов'язати ПП “Графіка” повернути Міністерству оборони України нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: Запорізька область, м.Мелітополь-7, вул.Гвардійська, 29/1 та вул.Гвардійська, 29/4,  загальною площею 1260 кв.м, яке фактично ним використовується на умовах оренди.

Відповідач-1 позов не визнав, вважає його помилковим та необґрунтованим. По-перше термін дії договору про наміри №16 від 23.03.2007р. чітко визначений сторонами у п.2: до отримання стороною-2 відповіді на придбання об'єкта у власність. У відповідності до вимог ч.1 ст.9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” директором ПП “Графіка” на ім'я голови конкурсної комісії корпорації “Укрспецекспорт” було подано заяву від 06.04.2005р., якою повідомлено про своє бажання прийняти участь у конкурсі з продажу нерухомого військового майна, а саме: об'єктів №38,39,40,41. Були проведені всі необхідні заходи щодо розробки та підготовки необхідної документації для участі у конкурсі, які були передані відповідачу-2. Зважаючи на те, що все технологічне обладнання та устаткування ПП “Графіка” знаходилося у вищезазначених будівлях, робота підприємства фактично була паралізована,  директором підприємства було прийнято рішення на умовах оренди приміщень зачекати на відповідь Міністерства оборони України щодо можливості придбання майна. З цією метою на адресу військової частини А3840 направлялися листи, заяви з проханням укласти з ПП “Графіка” договір оренди. Однак, укладення такого договору було неможливе у зв'язку з відсутністю у військової частини свідоцтва про державну реєстрацію з причини проходження перереєстрації.   З огляду на вимоги п.п.7.1, 7.2 договору оренди від 01.10.2002р. та ч.3 ст.17 Закону України “Про оренди державного та комунального майна” між сторонами було укладено договір про наміри №16 від 23.03.2007р. Посилання у позовній заяві на порушення вимог ст.ст.7,11 зазначеного закону безпідставне, оскільки договір про наміри не є прямим, затвердженим відповідними органами договором оренди, той й отримання дозволу на передання саме в оренду на час укладення спірного правочину не було необхідним. Цей договір не є договором оренди, оскільки сам договір оренди, що потребує відповідних дозволів, повинен відповідати ст.ст.19,11,12,13 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.  Зазначене майно на теперішній час є таким, що підлягає відчуженню згідно з “Додатковим переліком №6 нерухомого військового майна Збройних Сил України, яке пропонується до відчуження”, затвердженого в.о. Міністра економіки з питань європейської інтеграції, тобто це вже визначає згоду на його використання.  Зважаючи на те, що жодних претензій  щодо виконання ПП “Графіка” умов договору від 01.10.2002р. не надходило, спираючись на п.п.7.1, 7.2 цього договору та ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”   і був укладений спірний правочин. Обов'язковою умовою для визнання недійсною угоди є  порушене право чи законний інтерес позивача у справі. Сторони за договором про наміри №16 від 23.03.2007р. не припустилися порушень прав держави –держава регулярно отримує кошти від тимчасового використання приміщень, приміщення підтримуються у задовільному стані. Просить у задоволенні  позову відмовити.        

Відповідач-2 у своєму відзиві зазначив, що позов визнає частково з наступних підстав. Дійсно згідно ч.6 ст.182 ГК України договір про наміри не є попереднім договором і не породжує юридичні наслідки, але разом з тим породжує юридичні наслідки, якщо це передбачено цим договором про наміри. Так, пунктом 3 договору про наміри передбачено використання об'єктів №38,39,40,41 ПП “Графіка” до оформлення договору оренди, або приватизації цих будівель. Орендну плату за користування  об'єктами ПП “Графіка” вносить вчасно та в повному обсязі, використовує об'єкти за призначенням, охороняє своїми силами, підтримує в справному стані, своєчасно робить ремонт.  Військова частина підтримувати об'єкт  в справному стані та здійснювати ремонт не має можливості за браком коштів. На сьогоднішній день у військової частини А 3840 відсутнє свідоцтво про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності, тому процес оформлення договору оренди з ПП “Графіка” з об'єктивних причин призупинений. В цей же час ПП “Графіка” належним чином оформило документи на приватизацію вищезазначених об'єктів, але процес приватизації військових об'єктів призупинений розпорядженням  Кабінету Міністрів України №491 від 22.09.2006р. Просить у позові відмовити.  

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд

                                                            ВСТАНОВИВ:

          23.03.2007р. між Військовою частиною А3840 (сторона-1) та Приватним підприємством “Графіка” (сторона-2) було укладено договір про наміри №16 у зв'язку з тим, як вказано в преамбулі (п.1), що 01.10.2002р. між сторонами був укладений договір оренди приміщень, розташованих за адресою: м.Мелітополь, Мелітополь-7 (об'єкт), загальною площею 1260 кв.м, а також з тим, що  стороною–2 06.04.2005р. на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2002р. були направлені усі необхідні документи для викупу приміщень та розірвання договору оренди №21 від 01.10.2002р., у зв'язку з необхідністю обслуговування об'єкту у відповідності з його прямим призначенням на сьогоднішній день –розташування об'єктів виробництва ПП “Графіка”, беручи до уваги п.7.1,7.2 договору №21 від 01.10.2002р., а також той факт, що станом на 10.04.2006р. та на час укладення договору  сторони не можуть укласти прямого договору оренди об'єкта по причині того, що у сторони-1 відсутнє свідоцтво про реєстрації ВЧ  як суб'єкта господарської діяльності у Збройних Силах України у зв'язку з його перереєстрацією.

          Відповідно до умов цього договору сторона-1 передає об'єкт стороні-2 на умовах договору №21 від 01.10.2002р. в тимчасове платне користування до моменту отримання стороною-2 відповіді на придбання об'єкта у власність (п.2).

          При цьому, сторони дійшли згоди, що договір №21 від 01.10.2002р. був розірваний 01.04.2005р., а сторона-2 продовжувала його використовувати до моменту укладення цього договору, сторона-2 зобов'язалася виплатити стороні-1 недоїмку по фактичному використанню об'єкта, згідно з перерахунком орендної плати ПП “Графіка” з 01.01.2005р.,  наданому стороною-1. Згідно цього перерахунку, сума, яка належить  до виплати стороною-2 стороні-1, складає 14999,19 грн. Перерахунок є невід'ємною частиною цього договору про наміри. В подальшому, після виплати строною-2 вказаної суми заборгованості, усі взаємовідносини сторін, які стосуються об'єкта, будуть регулюватися  згідно з діючим законодавством до отримання стороною-1 свідоцтва про реєстрацію його як суб'єкта господарської діяльності.

          Згідно з п.3 цього договору, він набирає законної сили з моменту підписання його сторонами.  

          Відповідно до матеріалів справи, укладенню спірної угоди про наміри передували наступні обставини. 01.10.2002р. між військовою частиною А3840 (Орендодавець) та ПП “Графіка” (Орендар) був укладений договір оренди приміщення №21,  за яким орендар передавав орендарю приміщення за адресою: м.Мелітополь-7, загальною площею 381 кв.м, для використання у службових цілях.

          У подальшому сторонами підписувались доповнення до договору №21. Так, доповненням  №1 від 03.10.2002р. сторони внесли зміни до договору, встановлено, що орендуєма площа складає 1260 кв.м, строк дії договору –з 01.10.2002р. по 31.12.2003р. (п.п.1.1,8.2).  Доповненням  №2 від 09.10.2002р.  встановлено, що розмір орендної плати складає 478,97 грн. в місяць (п.5.2). Доповненням №4 від 09.01.2004р. встановлено строк дії договору оренди до 31.12.2004р. (п.8.2).  

          12.01.2005р. ПП “Графіка” направило військовій частині А3840 лист №022/01, згідно з яким просило договір оренди №21 від 01.10.2002р.  відповідно до ст.635 ЦК України вважати попереднім на період з 01.01.2005р. по день закінчення оформлення необхідних документів, але не пізніше 31.12.2005р. В подальшому ПП “Графіка” направило лист з проханням розірвати договір оренди приміщень загальною площею 1260 кв.м у зв'язку з виробничою необхідністю.

          Відповідно до довідки військової частини А3840 від 11.04.2007р. договір оренди приміщень №№38,39,40,41 (згідно генерального плану) військової частини загальною площею 1260 кв.м розірваний з 01.04.2005р. Станом на 11.04.2007р. договір оренди зазначених приміщень  з ПП “Графіка” не поновлений.  Договором про наміри від 23.03.2007р. передбачено погасити заборгованість в сумі 14999,19 грн. за період після 01 квітня 2005р. по лютий 2007р., на початок 11 квітня 2007р. умови п.3 договору про наміри не виконаний, кошти на рахунок військової частини не перераховані.   

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

    Статтею 15 Цивільного кодексу України  закріплено право  кожної  особи  на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Частиною першою статті  16 цього Кодексу  передбачено,  що  захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, у такий спосіб, як визнання правочину недійсним.

          Згідно з ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

          Прокурором та позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним договору про наміри №16 від 23.03.2007р., зазначаючи при цьому, що договір є удаваним правочином, оскільки вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили –правочин, заснований на відносинах, пов'язаних з орендою нерухомого майна.  Тобто, фактично під виглядом договору про наміри військова частина передала ПП “Графіка” в платне користування (оренду) нежитлове приміщення на невизначений строк. Передання в оренду закріпленого за військовою частиною нерухомого майна без одержання дозволу органу уповноваженого управляти цим майном, тобто Міністерства оборони України і дозволу регіонального відділення Фонду державного майна України, не на конкурсній основі та без проведення належної оцінки вартості об'єкту оренди є порушенням вимог законодавства, у зв'язку з чим договір повинен бути визнаний недійсним.

         Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. №3 (із змінами, внесеними згідно з Постановами №13 від 25.12.1992р., №15 від 25.05.1998р.) “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угод недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і застосування передбачених законом наслідків. При задоволенні позову суд в одному рішенні  постановляє  про визнання  угоди  недійсною і про застосування передбачених законом

наслідків.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо  недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.ч.1,2,5 ст.203 ЦК України, на які посилається прокурор, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 235 ЦК України встановлено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання  іншого  правочину,  який вони насправді вчинили, відносини  сторін регулюються  правилами  щодо  правочину, який сторони насправді вчинили.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором  найму  (оренди)  наймодавець  передає   або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ст.2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі  строкове  платне користування   майном,   необхідним   орендареві   для  здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст.635 ЦК України попереднім  є  договір,   сторони   якого   зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Договір  про  наміри (протокол  про наміри тощо),  якщо в ньому  немає  волевиявлення  сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Як вбачається, зі змісту оспорюваної угоди, відповідно до її умов  відповідач-2 (військова частина А3840) передає об'єкт  відповідачу-1 (ПП ”Графіка”) на умовах договору №21 від 01.10.2002р. в тимчасове платне користування до моменту отримання стороною-2 відповіді на придбання об'єкта у власність (пункт. 2). При цьому сторони дійшли згоди, що у зв'язку з тим, що ПП “Графіка” продовжувала користуватися майном з моменту розірвання договору №21 від 01.10.2002р –з 01.04.2005р. до моменту укладення цього договору, сторона-2  (ПП “Графіка”) зобов'язалася виплатити стороні-1 (військова частина А3840) недоїмку по фактичному використанню об'єкта, яка згідно з перерахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною договору,  склала 14 999,19 грн. (пункт 3).

Приписами ч. 1 ст. 284 ГК України встановлено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних  відрахувань;  відновлення  орендованого  майна  та  умови  його  повернення  або викупу. Відповідно до ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками.

          У договорі про наміри №16 від 23.03.2007р. не було визначено, який саме “Об'єкт” є його предметом, його індивідуальні ознаки, і, відповідно, який об'єкт буде предметом основного договору, не визначено розмір орендної плати, умови, на яких в майбутньому повинен бути укладений основний договір, відсутні інші істотні умови.     

          Таким чином, вбачається, що сторонами фактично укладено угоду про розрахунки. Договір про наміри №16 не є попереднім договором оренди (найму).

          Відповідно до ст.ст.6, 626,627 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та  обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов  договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину –правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З наведених вище підстав, суд не бере до уваги інші заперечення відповідачів та не дає оцінку наданим доказам,  оскільки це не впливає на суть даного спору.    

          Враховуючи викладене, вимоги про визнання договору про наміри №16 від 23.03.2007р., укладеного між Військовою частиною А3840  та ПП “Графіка” недійсним з моменту укладення з підстав, які заявлено,  задоволенню не підлягають.  

          Прокурор та позивач також підтримали вимоги  зобов'язати ПП “Графіка” повернути Міністерству оборони України нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: Запорізька область, м.Мелітополь-7, вул.Гвардійська, 29/1 та вул. Гвардійська, 29/4,  загальною площею 1260 кв.м, яке фактично ним використовується на умовах оренди.

Згідно з ст.387 ЦК України власник  має  право витребувати своє майно від особи,  яка  незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Оскільки судом встановлено, що на даний час немає достатньої правової підстави, на якій відповідач-1 ПП “Графіка” може знаходитися у спірному приміщенні, яке належить до державної власності,  договір оренди №21 від 01.10.2002р. розірвано з 01.04.2005р., позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.            

 На підставі викладеного,  позовні вимоги в цілому задовольняються частково.

          Відповідно до ст.49 ГПК України з відповідача-1 підлягають стягненню судові витрати - державне мито в сумі 2 923,58 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.  

Керуючись ст. ст. 49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

      Зобов'язати Приватне підприємство “Графіка” (72311, Запорізька область, м.Мелітополь, вул..Шмідта, 26, код ЄДРПОУ 25716395)  повернути Міністерству оборони України (03168,м.Київ-168, Повітрянофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022) нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: Запорізька область, м.Мелітополь-7, вул.Гвардійська, 29/1 та вул.Гвардійська, 29/4,  загальною площею 1260 кв.м.

          У задоволенні позову про визнання  недійсним з моменту укладення договору про наміри №16 від 23.03.2007р., укладеного між Військовою частиною А3840  та ПП “Графіка”,  відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства “Графіка” (72311, Запорізька область, м.Мелітополь, вул.Шмідта, 26, код ЄДРПОУ 25716395, р/р2600408091 в Мелітопольській філії АБ “АвтоЗАЗбанк” м.Мелітополь, МФО 313281)  на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ банку 095) суму  2 923,58 грн.  грн. державного мита.

Стягнути з Приватного підприємства “Графіка” (72311, Запорізька область, м.Мелітополь, вул.Шмідта, 26, код ЄДРПОУ 25716395, р/р2600408091 в Мелітопольській філії АБ “АвтоЗАЗбанк” м.Мелітополь, МФО 313281)  на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р31212259700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259) суму 118  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                          Л. П. Гандюкова

            Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення  підписано у повному обсязі  28.03.2008 р.