Постанова

від 04.11.2008 по справі 20/324/07-14/330/07-20/549/07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У к р а ї н а

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем

України

04.11.08                                                                                      

Справа №20/324/07-14/330/07-20/549/07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського

суду у складі:

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді  Мойсеєнко Т. В.    , Колодій Н.А.  , Кричмаржевський В.А.

при секретарі Бредіхіні Ю.Ю.

за участю представників

військового прокурора - Чалий М.Г., посвідчення № 033

від 26.09.2008р. помічник військового прокурора Запорізького гарнізону;

позивача - Сніжко І.О., довіреність № 220/509/д від

18.01.2008р.;

відповідача-1 - не з'явився;

відповідача -2 - Ященко В.В., довіреність б/н від

18.01.2008р.; 

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

справи № 20/324/07-14/330/07-20/549/07 та апеляційну скаргу Приватного

підприємства «Графіка», м. Мелітополь Запорізька область

на рішення господарського суду Запорізької області від

11.02.2008р. у справі № 20/324/07-14/330/07-20/549/07

за позовом Військового прокурора Запорізького гарнізону

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати

відповідні функції в спірних відносинах в особі Міністерства оборони України,

м.Київ

до відповідача-1 Приватного підприємства «Графіка», м.

Мелітополь Запорізька область 

до відповідача-2 Військової частини А 3840, м.Мелітополь

Запорізька область  

про визнання недійсним договору про наміри та

зобов'язання повернути нежитлове приміщення

Встановив:

Рішенням господарського суду Запорізької області від

11.02.2008р. у справі                       

№ 20/324/07-14/330/07-20/549/07 (суддя Гандюкова Л.П.) позов задоволено

частково. Зобов'язано Приватне підприємство «Графіка» повернути Міністерству

оборони України нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: Запорізька

область, м.Мелітополь-7, вул. Гвардійська, 29/1, загальною площею 1260 кв.м. У

задоволенні позову про визнання недійсним з моменту укладення договору про

наміри № 16 від 23.03.2007р., укладеного між військовою частиною А 3840 та ПП

«Графіка» відмовлено. Судові витрати покладено на відповідача-1.

Рішення суду прийнято з посиланням на ст.6, ст. 387,

ст.ст.626, 627, ч.1 ст.628, ч.ч.1, 4 ст. 635 Цивільного кодексу України, ч.1

ст.284 ГК України ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального

майна» та мотивовано тим, що у договорі про наміри № 16 від 23.03.2007р. не

визначено, який саме об'єкт є його предметом, його індивідуальні ознаки та

відповідно який об'єкт буде предметом основного договору, розмір орендної

плати, умови на яких в майбутньому повинен бути укладений основний договір, так

як оскаржуваний договір не є попереднім договором оренди (найму), тому відсутні

правові підстави для визнання його недійсним. Одночасно суд першої інстанції

зазначив, оскільки договір оренди № 21 від 01.10.2002р. було розірвано з

01.04.2005р., то у ПП «Графіка» відсутні підстави для знаходження у спірному

приміщенні, що належить до державної власності і позовні вимоги в цій частині

визнано обгрунтованими.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням

відповідачем-1 подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного

господарського суду, в якій останній просить рішення суду першої інстанції від

11.02.2008р. у даній справі скасувати частково у  частині зобов'язання ПП «Графіка» повернути

Міністерству оборони України нежитлове приміщення, що розташоване за адресою:

Запорізька область, м.Мелітополь-7 вул. Гвардійська 29/1, 29/4, загальною

площею 1260 кв.м. та прийняте нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову

повністю. Заявник апеляційної скарги зазначає, що між ПП «Графіка» та

Військовою частиною А 3840 01.10.2007р. був укладений договір оренди нежитлових

приміщень за генеральним планом в/ч А 3840 №№ 38, 39, 40, 41 за адресою

м.Мелітополь-7, військова частина А 3840, яке було передано за актом приймання

- передачі від 01.10.2007р. Відповідач-1 вказує на те, що судом першої

інстанції було залишено поза увагою той факт, що майно, яке є предметом спору

по даній справі було застраховано ПП «Графіка» у відповідності до договору

добровільного страхування майна юридичної особи в оренді № 02-1121-413 від

20.12.2007р., тобто скаржник вважає, що він не порушував жодного права та

інтересу держави, а навпаки вжив усіх необхідних заходів щодо збереження цього

майна. Поважність причин ненадання суду договору оренди та акту приймання -

передачі, скаржник обґрунтовує тим, що на момент розгляду справи у військовій

частині А 3840 провадилася перевірка КРУ. Безпідставним є застосування судом

першої інстанції до спірних правовідносин статті 387 ЦК України, оскільки воно

було здійснено судом через неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело

в свою чергу до прийняття незаконного рішення, стверджує апелянт.

У письмових поясненнях військовий прокурор зазначив, що

оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави

для його зміни або скасування відсутні. Посилання заявника апеляційної скарги

на договір оренди від 01.10.2007р., як підставу знаходження у спірних

приміщеннях є безпідставними, так як ні ПП «Графіка», ні військова частина А

3840 дозволу на його укладання від регіонального відділення Фонду державного

майна України по Запорізькій області не отримувало, розрахунок орендної плати з

останнім не погоджувався, тому підстав перебування відповідача-1 в приміщеннях

№№ 38, 39, 40, 41 за поштовою адресою Запорізька область, м.Мелітополь-7 не

було. У судовому засіданні, військовий прокурор просить суд апеляційної

інстанції оскаржуваний судовий акт залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП

«Графіка» без задоволення.

Військова частина А 3840 у відзиві на апеляційну скаргу

підтримує доводи відповідача-1 з обставин, які викладені у апеляційній скарзі

та просить скасувати частково оскаржуване рішення суду першої інстанції в

частині повернення нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою

Запорізька область, м.Мелітополь-7, вул. Гвардійська, 29/1, 29/4 загальною

площею 1260кв.м.

У запереченні на апеляційну скаргу Міністерство оборони

України зазначило, що договір оренди від 01.10.2007р., укладений між ПП «Графіка»

та військовою частиною А 3840 не досліджувався судом першої інстанції через

ненадання його сторонами. Крім того, названий договір був укладений з

порушенням норм діючого законодавства, у зв'язку з чим, військовий прокурор

звернувся з відповідним позовом до господарського суду про визнання його

недійсним. Більш того, дозвіл на укладання вказаного договору Регіональним

відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області не надавався,

розрахунок орендної плати не погоджувався. Таким чином, правових підстав

перебування ПП «Графіка» в спірних приміщеннях не має. У судовому засіданні,

представник Міністерства оброни України підтримав доводи, які викладені у

запереченні на апеляційну скаргу та просить суд, оскаржуване рішення суду

залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП «Графіка» без задоволення.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду

від 09 червня 2008р. у даній справі апеляційна скарга ПП «Графіка» прийнята та

призначена до розгляду.

Розгляд даної справи неодноразово відкладався для

повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та з метою витребуванням

певних доказів від сторін.

У судове засідання, яке відбулося 04.11.2008р.,

уповноважений представник заявника апеляційної скарги не з'явився, про дату,

місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що

підтверджується матеріалами справи.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного

господарського суду № 2096 від 03.11.2008р. справу призначено до розгляду у

складі колегії суддів: головуючого судді - Мойсеєнко Т.В., суддів Колодій Н.А.,

Кричмаржевський В.А., якою прийнято постанову.

За клопотанням представників сторін, військового

прокурора судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення

та за їх згодою у судовому засіданні, яке відбулось 04.11.2008р. оголошено

вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний

господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується

правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи

апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими

доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами

апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду

у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних

обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при

прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не

підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарським судом Запорізької області встановлено, що

23.03.2007р. між Військовою частиною А3840 (сторона-1) та Приватним

підприємством «Графіка» (сторона-2) було підписано договір про наміри №16, у

зв'язку з тим, як вказано у преамбулі (п.1), що 01.10.2002р. між сторонами був

укладений договір оренди приміщень, розташованих за адресою: м.Мелітополь,

Мелітополь-7 (об'єкт), загальною площею 1260 кв.м. та те, що 06.04.2005р.

стороною-2 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2002р.

були направлені усі необхідні документи для викупу приміщень та розірвання

договору оренди №21 від 01.10.2002р., у зв'язку з необхідністю обслуговування

об'єкту у відповідності з його прямим призначенням на сьогоднішній день

розташування об'єктів виробництва ПП “Графіка”, беручи до уваги п.7.1, 7.2

договору №21 від 01.10.2002р., а також той факт, що станом на 10.04.2006р. та

на час укладення договору сторони не можуть укласти прямого договору оренди

об'єкта з причини того, що у сторони-1 відсутнє свідоцтво про реєстрацію

військової частини, як суб'єкта господарської діяльності у Збройних Силах

України у зв'язку з його перереєстрацією.

          За

умовами цього договору сторона-1 передає об'єкт стороні-2 на умовах договору

№21 від 01.10.2002р. в тимчасове платне користування до моменту отримання

стороною-2 відповіді на придбання об'єкта у власність (п.2).

          При

цьому, сторони дійшли згоди, що договір №21 від 01.10.2002р. був розірваний

01.04.2005р., а сторона-2 продовжувала його використовувати до моменту

укладення цього договору, сторона-2 зобов'язалася виплатити стороні-1 недоїмку

по фактичному використанню об'єкта, згідно з перерахунком орендної плати ПП

“Графіка” з 01.01.2005р.,  наданим

стороною-1. Згідно цього перерахунку, сума, яка належить до виплати стороною-2

стороні-1, складає 14999,19 грн. Перерахунок є невід'ємною частиною цього

договору про наміри. В подальшому, після виплати строною-2 вказаної суми

заборгованості, усі взаємовідносини сторін, які стосуються об'єкта, будуть

регулюватися згідно з діючим законодавством до отримання стороною-1 свідоцтва

про реєстрацію його як суб'єкта господарської діяльності.

          Згідно з

п.3 цього договору, він набирає законної сили з моменту підписання його

сторонами.

01.10.2002р. між військовою частиною А3840 (Орендодавець) та ПП

“Графіка” (Орендар) був укладений договір оренди приміщення №21, згідно якого

орендар передавав орендарю приміщення за адресою: м.Мелітополь-7, загальною

площею 381 кв.м, для використання у службових цілях.

          У подальшому сторонами вносились

доповнення до договору №21.

Так, доповненням №1 від 03.10.2002р. сторони внесли

зміни до договору, встановлено, що орендуєма площа складає 1260 кв.м, строк дії

договору становить з 01.10.2002р. по 31.12.2003р. (п.п.1.1,8.2). Доповненням №2

від 09.10.2002р. встановлено, що розмір орендної плати складає 478,97 грн. в

місяць (п.5.2). Доповненням №4 від 09.01.2004р. встановлено строк дії договору

оренди до 31.12.2004р. (п.8.2). 

12.01.2005р. ПП “Графіка” направило військовій частині А3840 лист

№022/01, в якому просило договір оренди №21 від 01.10.2002р. відповідно до

ст.635 ЦК України вважати попереднім на період з 01.01.2005р. по день

закінчення оформлення необхідних документів, але не пізніше 31.12.2005р. В

подальшому ПП “Графіка” направило лист з проханням розірвати договір оренди

приміщень загальною площею 1260 кв.м. у зв'язку з виробничою необхідністю.

Відповідно до довідки військової частини А3840 від 11.04.2007р. договір

оренди приміщень №№38,39,40,41 (згідно генерального плану) військової частини

загальною площею 1260 кв.м. розірваний з 01.04.2005р. Станом на 11.04.2007р.

договір оренди зазначених приміщень з ПП “Графіка” не поновлений. Договором про

наміри від 23.03.2007р. передбачено погасити заборгованість в сумі 14999,19

грн. за період після 01 квітня 2005р. по лютий 2007р., на початок 11 квітня

2007р. умови п.3 договору про наміри не виконаний, кошти на рахунок військової

частини не перераховані.

Військовим прокурором Запорізького гарнізону в інтересах

держави в особі Міністерства оборони заявлено позов про визнання недійсним

договору про наміри №16 від 23.03.2007р., у зв'язку з тим, що договір є

удаваним правочином, оскільки вчинений сторонами для приховання іншого

правочину, який вони насправді вчинили -правочин, заснований на відносинах,

пов'язаних з орендою нерухомого майна. Тобто, фактично під виглядом договору

про наміри військова частина передала ПП “Графіка” в платне користування

(оренду) нежитлове приміщення на невизначений строк. Передання в оренду

закріпленого за військовою частиною нерухомого майна без одержання дозволу

органу уповноваженого управляти цим майном, тобто Міністерства оборони України

і дозволу регіонального відділення Фонду державного майна України по

Запорізькій області, не на конкурсній основі та без проведення належної оцінки

вартості об'єкту оренди є порушенням вимог законодавства, у зв'язку з чим

договір повинен бути визнаний недійсним.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду

України від 28.04.1978 р. №3 (зі змінами, внесеними згідно з Постановами №13

від 25.12.1992р., №15 від 25.05.1998р.) “Про судову практику в справах про

визнання угод недійсними” угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з

наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угод

недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує

визнання угоди недійсною і застосування передбачених законом наслідків.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України підставою

недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною

(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою

статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена

законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його

дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний

судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.ч.1,2,5 ст.203 ЦК України, на які посилається

прокурор, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам

цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка

вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин

має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 235 ЦК України встановлено, що удаваним є

правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони

насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами

для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін

регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

З матеріалів справи вбачається, що спірні приміщення

закріплене за військовою частиною А 3840, тому відносини щодо укладання

договорів оренди такого майна регулюються нормами глави 58 ЦК України,

параграфу 5 ГК України та нормами Закону України «Про оренду державного та

комунального майна» з урахуванням особливостей, передбачених Законом України

"Про господарську діяльність у Збройних Силах України".

Згідно з ст.2 Закону України “Про оренду державного та

комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне

користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та

іншої діяльності.

Статтею 12 Закону України « Про оренду державного та

комунального майна договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення

домовленості з усіх істотних умов і 

підписання сторонами тексту договору. Аналогічні приписи містяться у

ч.1ст. 638 ЦК України, ч.2 ст180 ГК України.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.635 ЦК України попереднім є

договір, сторони якого   зобов'язуються

протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому

(основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Істотні умови,

що не встановлені у попередньому договорі, погоджуються у порядку,

встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не

встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у

формі, встановленій для основного договору. Договір про наміри (протокол про

наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили

попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Статтею 10 Закону України «Про оренду державного та

комунального майна» встановлено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт

оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який

укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок

використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та

умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання

зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок

здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність

сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо

забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

У договорі про наміри №16 від 23.03.2007р. сторонами не

було узгоджено сторонами, який саме “Об'єкт” є його предметом, його

індивідуальні ознаки, і відповідно, який об'єкт буде предметом основного

договору, не визначено розмір орендної плати, та інші істотні умови,

передбачені ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального

майна», тобто не узгоджено умови, на яких в майбутньому повинен бути укладений

основний договір. Не відповідає вказаний договір і вимогам, що встановлені

законом для попереднього договору. Таким чином, договір про наміри №16 не

укладений, як попередній договір щодо оренди майна, та не є договором оренди

майна.

Зі змісту спірного договору та враховуючи вимоги

вищенаведених норм закону слідує, що сторонами фактично укладено угоду про

розрахунки.

Відповідно до ст.ст.6, 626, 627 ЦК України договором є домовленість

сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та

обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та

визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів

цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та

справедливості.

          З огляду

на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції

щодо відмови у задоволенні вимог про визнання договору про наміри №16 від

23.03.2007р., укладеного між Військовою частиною А3840 та ПП “Графіка”

недійсним з моменту укладення з підстав, які викладенні у позові.

          Стосовно

задоволення вимог військового прокурора щодо зобов'язання ПП “Графіка”

повернути Міністерству оборони України нежитлове приміщення, що розташоване за

адресою: Запорізька область, м.Мелітополь-7, вул.Гвардійська, 29/1 та вул.

Гвардійська, 29/4,  загальною площею 1260

кв.м., яке фактично ним використовується на умовах оренди, то колегія суддів

вважає, висновок суду першої інстанції в цій частині законним та обґрунтованим,

виходячи з наступного.

          Як

встановлено матеріалами справи, договір оренди спірних приміщень було розірвано

сторонами з 01.04.2005р, тому в силу ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду

державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення

строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він

зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у

договорі оренди. Обов'язок орендаря у випадку припинення договору повернути

об'єкт оренди встановлений також ст.785 ЦК України.

Згідно з ст.387 ЦК України власник має право витребувати

своє майно від особи, яка  незаконно, без

відповідної правової підстави заволоділа ним. Функції власника майна щодо

управління державним майном, зокрема військовим майном, відповідно до ст.2

Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах України» покладено на

Міністерство оборони України.

Колегія суддів зазначає, що у ПП «Графіка» на день

розгляду спору судом не було достатніх правових підстав для знаходження у

спірному приміщенні, яке належить до державної власності. Спірний договір № 16

про наміри від 23.03.07р. не є договором оренди спірних приміщень та не є

правовою підставою для знаходження ПП «Графіка» у спірних приміщеннях.

Твердження заявника апеляційної скарги про те, що він за

достатніх підстав перебував та своєчасно сплачував орендну плату за займане

приміщення спростовується вищенаведеним, а також довідкою військової частини А

3840 за № 276 від 11.04.2007р., зі змісту якої вбачається, що станом на

11.04.2007р. договір оренди з ПП «Графіка» не поновлений, а пункт3 договору про

наміри від 23.03.2007р., який передбачає обов'язок відповідача-1 погасити

заборгованість в сумі 14999,19грн. за період з квітня 2005р. по лютий 2007р. ПП

«Графіка» не виконало, грошові кошти на рахунок військової частини А 3840 не

перераховані. (т.1 а.с. 30).

Посилання апелянта, як на законну підставу знаходження

його у займаних приміщення, на підписаний відповідачами 01.10.2007р договір

оренди нежитлових приміщень, за генеральним планом в/ч А 3840 № № 38, 39, 40,

41 за адресою м.Мелітополь-7, військова частина А 3840 та акт приймання -

передачі від 01.10.2007р. є безпідставними, оскільки вказаний договір був

укладений в порушення ст.7 Закону України «Про господарську діяльність у

Збройних Силах України» та положень Порядку надання дозволу військовим частинам

на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду,

затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 778 від11.05.2000р., без

дозволу Міністерства оборони України і без погодження з Регіональним

відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області.

Крім того, апеляційний суд розглядає законність

прийнятого рішення на день його прийняття. Вказаний договір оренди від

01.10.07р. не був наданий відповідачами суду першої інстанції, а відповідно до

вимог ч.1 ст.101 ГПК України додаткові докази приймаються судом апеляційної

інстанції, якщо заявник обґрунтував неможливість надання їх суду першої

інстанції з причин що не залежали від нього.

Заявником апеляційної скарги не надано суду апеляційної

інстанції доказів того, що відповідачі з поважних причин не мали можливості

надати вказаний договір на момент розгляду справи у суді першої інстанції.

Посилання на те, що у скаржника проходила перевірка органів державної влади, що

унеможливлювала надати господарському суду Запорізької області договір оренди

від 01.10.2007р. нічим не підтверджено та не є причиною, що унеможливлювала

надання суду цього договору.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду

України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976р. за № 11 «Про судове

рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги

процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи,

вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню

до даних правовідносин.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що

оскаржуване рішення господарського суду відповідає вимогам, зазначеним у

Пленумі Верховного Суду України.

Вищенаведені обставини досліджені судом першої інстанції

на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або

неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не

вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського

суду відсутні.

Судові витрати у справі, відповідно до статті 49 ГПК

України за розгляд справи у Запорізькому апеляційному господарському суді, слід

віднести на заявника апеляційної скарги. 

Керуючись ст. 101-105 Господарського процесуального

кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -

Постановив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Графіка», м.Мелітополь

Запорізька область залишити без задоволення.  

Рішення господарського суду Запорізької області від

11.02.2008р. у справі № 20/324/07-14/330/07-20/549/07 залишити без змін.

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.

 судді  Мойсеєнко Т. В. 

 Колодій Н.А.  Кричмаржевський В.А.