Рішення

від 19.05.2011 по справі 5026/535/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

           19 травня 2011 року                                        Справа № 07/5026/535/2011

За позовом приватного підприємства “Укрресурси-Черкаси”

до товариства з обмеженою відповідальністю “Верхньодніпровський авторемонтний завод”

про  стягнення 17852 грн. 23 коп.

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Ковба І.М.

В засідання з’явилися представники сторін:

від позивача: Ярмолінський Ю.В. - ліквідатор підприємства;

від відповідача: не з‘явилися.

Заявлено позов про стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю “Верхньодніпровський авторемонтний завод” та з фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 на користь позивача 10000 грн. інфляційних втрат, процентів за користування чужими грошовими коштами і 3% річних.

В обґрунтування позову позивач вказав на невиконання відповідачами перед позивачем грошового зобов’язання у сумі 120000 грн., яке виникло з ухвали господарського суду Черкаської області від 18.02.2010р. у справі №14/657.

Заявою від 04.04.2011р. позивач збільшив розмір позовних вимог з 10000грн. до 17852грн. 23коп. і просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь  6018 грн. 70 коп. інфляційних втрат, 8794 грн. 27 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами і 3039 грн. 26 коп. 3% річних.

Також позивач заявою від 04.04.2011р. відмовився від позову до фізичної особи –підприємця ОСОБА_2.

Ухвалою від 26.04.2011р. господарський суд прийняв збільшення позивачем розміру позовних вимог та його відмову від позову до фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 і припинив провадження у справі за позовом до цієї фізичної особи –підприємця.

У засіданні суду представник позивача позов до товариства з обмеженою відповідальністю “Верхньодніпровський авторемонтний завод” підтримав з викладених у ньому підстав з урахуванням збільшення розміру позовних вимог.

Відзив на позов до господарського суду не надійшов.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце засідання суду, проте його представник в судове засідання не з’явився і телеграмою заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Нез’явлення представника відповідача у судове засідання не перешкоджає вирішенню спору за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

                                                  ВСТАНОВИВ:

Постановою від 06.10.2009р. у справі № 14/657 господарський суд Черкаської області визнав приватне підприємство “Укрресурси - Черкаси” банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Ярмолінського Юрія Васильовича.

Ухвалою від 18.02.2010р. у справі №14/657 господарський суд Черкаської області визнав недійсним укладений між приватним підприємством “Укрресурси-Черкаси” та відкритим акціонерним товариством “Верхньодніпровський авторемонтний завод” договір від 28.09.2007р. №67/090П та в порядку застосування наслідків недійсності договору стягнув з відкритого акціонерного товариства “Верхньодніпровський авторемонтний завод” на користь приватного підприємства “Укрресурси –Черкаси” одержані на виконання цього договору кошти у сумі 120000 грн.

Вказана ухвала господарського суду Черкаської області набрала законної сили і на її виконання був виданий наказ від 01.03.2010р.

Ухвалою від 07.09.2010р. господарський суд Черкаської області замінив у виконавчому провадженні боржника - відкрите акціонерне товариство “Верхньодніпровський авторемонтний завод” на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю “Верхньодніпровський авторемонтний завод”.

14 червня 2010р., 27 серпня 2010р., 29 листопада 2010р., 16 грудня 2010р. та 6 січня 2011р. відділ Державної виконавчої служби Верхньодніпровського районного управління юстиції на виконання ухвали господарського суду Черкаської області від 18.02.2010р. у справі №14/657 перерахував приватному підприємству “Укрресурси-Черкаси” на його рахунок в установі банку відповідно 49 грн. 96 коп., 2 грн., 83787 грн. 07 коп., 4525 грн. 52 коп. і 31635 грн. 45 коп., усього 120000грн.

За період з 18.02.2010р. –дня набрання законної сили ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.02.2010р. у справі №14/657 по 06.01.2011р. –день здійснення відділом Державної виконавчої служби Верхньодніпровського районного управління юстиції останнього платежу на погашення присудженого з товариства з обмеженою відповідальністю “Верхньодніпровський авторемонтний завод” боргу, приватне підприємство “Укрресурси-Черкаси” нарахувало цьому товариству до сплати передбачені   ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати у сумі 6018 грн. 70 коп. і 3% річних у сумі 3039 грн. 26 коп., а також передбачені ст. 536, ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 8794 грн. 27 коп. При цьому для визначення суми процентів приватне підприємство “Укрресурси-Черкаси” за аналогією закону застосувало розмір процентів, встановлений ст. 1048 Цивільного кодексу України для договору позики.

Частина 5 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачає, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 1212 глави 83 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Частиною 1214 Цивільного кодексу України визначено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

У ст. 536 Цивільного кодексу України зазначається, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 1048 Цивільного кодексу України регулює цивільні відносини, пов’язані зі сплатою процентів за договором позики. Зокрема ч. 1 цієї статті передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства господарський суд прийшов до таких висновків.

У відповідача, як правонаступника відкритого акціонерного товариства “Верхньодніпровський авторемонтний завод”, з ухвали господарського суду Черкаської області від 18.02.2010р. у справі №14/657 виникло зобов’язання повернути позивачу одержані за недійсним договором кошти у сумі 120000грн. За своїм змістом та правовою природою це зобов’язання є грошовим, строк виконання якого настав з набранням законної сили ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.02.2010р. у справі №14/657, тобто 18.02.2010р.

Невиконання відповідачем, як боржником, зобов’язання по поверненню одержаних за недійсним договором коштів передбачає право позивача, як кредитора, на одержання від боржника крім самої суми боргу –120000 грн., передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат і 3% річних, а також передбачених ст. ст. 536, 1214 Цивільного кодексу України процентів за користування чужими грошовими коштами.

Стягувані суми інфляційних втрат і 3% річних позивач нарахував у відповідності з встановленими індексами інфляції, фактичними обставинами виконання відповідачем зобов’язання зі сплати 120000 грн. боргу та вимогами законодавства.

Ні договором, ні законом або іншим актом цивільного законодавства розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, який позивач мав право застосувати у даному випадку, не встановлений.

Застосування позивачем для визначення суми процентів за користування чужими грошовими коштами розміру процентів, встановленого ст. 1048 Цивільного кодексу України, є безпідставним, оскільки спірні відносини, пов’язані із сплатою процентів за користування чужими грошовими коштами при їх поверненні за недійсним договором, і відносини, пов’язані зі сплатою процентів за договором позики, є різними за своїм змістом відносинами.

Проценти, передбачені ст. ст. 536, 1214 Цивільного кодексу України, сплачуються за користування боржником саме чужими коштами, а проценти за договором позики –за користування коштами, переданими позикодавцем позичальникові у власність (ст. 1046 Цивільного кодексу України), тому підстав для застосування аналогії закону тут немає.

За таких обставин позов підлягає задоволенню лише в частині стягнення 6018 грн. 70 коп. інфляційних втрат та 3039 грн. 26 коп. 3% річних.

При збільшенні позивачем розміру позовних вимог він не доплатив 76 грн. 52 коп. державного мита, які відповідно до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з позивача у доход Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених вимог позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати на сплату державного мита у сумі 90 грн. 58 коп. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 119 грн. 74 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Верхньодніпровський авторемонтний завод” (вул. Пальохи, 109, м. Верхньодніпровськ, Дніпропетровська область, 51600, ідентифікаційний код 05461390) на користь приватного підприємства “Укрресурси-Черкаси” (вул. Канівська, 5, с. Геронимівка, Черкаська область, 19601, ідентифікаційний код 34452635) - 6018 грн. 70 коп. інфляційних втрат, 3039 грн. 26 коп. процентів річних, 90 грн. 58 коп. витрат на сплату державного мита і 119 грн. 74 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з приватного підприємства “Укрресурси-Черкаси” (вул. Канівська, 5, с. Геронимівка, Черкаська область, 19601, ідентифікаційний код 34452635) в доход Державного бюджету України через державну податкову інспекцію у Черкаському районі (вул. Енгельса, 157, м. Черкаси) для зарахування на реєстраційний рахунок УДК у м. Черкаси №31117095700002 в головному управлінні державного казначейства України в Черкаській області, МФО 854018, - 76 грн. 52 коп. державного мита.

Це рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

СУДДЯ                                                                               М.В. Дорошенко  

Повне рішення складено і підписано 24.05.2011р.