2-4/1998-2006
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2008 р. № 2-4/1998-2006
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоПанової І.Ю.,
суддівЗаріцької А.О.,Продаєвич Л.В.
розглянувши касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "Одітел-Харків"
на рішення
та постановугосподарського суду Автономної Республіки Крим від 6 червня 2007 рокуСевастопольського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2007 року
у справігосподарського суду№ 2-4/1998-06Автономної Республіки Крим
за позовомзакритого акціонерного товариства "Керченский известняк"
до
- товариства з обмеженою відповідальністю "Ізвестняк ЛТД"- товариства з обмеженою відповідальністю "Одітел-Харків"
проспонукання до виконання певних дій та визнання недійсним договору
за участю представників сторін:
ТОВ ""Одітел-Харків"Мазовецького В.П.,
ВСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариство "Керченський ізвестняк" (далі –ЗАТ "Керченский известняк") звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ізвестняк ЛТД" (далі –ТОВ "Ізвестняк ЛТД") та товариства з обмеженою відповідальністю "Одітел-Харків" (далі –ТОВ "Одітел-Харків") про спонукання до виконання певних дій та визнання недійсним договору купівлі- продажу.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 6 червня 2007 року у справі № 2-4/1998-2006 (суддя Бєлоглазова І.К.) задоволено позов ЗАТ "Керченский известняк”, визнано недійсним договір купівлі-продажу №15/12/2006 від 15 грудня 2006 року, укладений між ТОВ "Ізвестняк ЛТД” і ТОВ "Одітел-Харків”, з моменту укладення та повернено сторони до початкового стану, стягнуто з ТОВ "Ізвестняк ЛТД” на користь позивача 85, 00 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Крім того, судом винесено рішення про спонукання ТОВ "Ізвестняк ЛТД” виконати в натурі зобов'язання за договором про спільну діяльність, затвердженим 16 грудня 2005 року ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим в рамках плану санації у справі про банкрутство ЗАТ "Керченский известняк” та передати внесок у вигляді майна наведеного за переліком.
Не погоджуючись з винесеним у справі рішенням ТОВ „Одітел-Харків” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просило скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову позивачу у позові.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 3 вересня 2007 року (судді: Борисова Ю.В. - головуючий, Дугаренко О.В., Голик В.С.) ТОВ „Одітел-Харків” виключено з числа третіх осіб та залучено в якості другого відповідача у справі.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2007 року апеляційну скаргу ТОВ "Одітел-Харків" задоволено частково: скасовано оскаржуване рішення господарського суду Автономної Республіки Крим; прийнято нове рішення про часткове задоволення позову ЗАТ "Керченский известняк"; визнано недійсним договір купівлі-продажу № 15/12/2006 від 15 грудня 2006 року укладений між ТОВ "Ізвестняк ЛТД" та ТОВ "Одітел-Харків"; в частині вимог про спонукання ТОВ "Ізвестняк ЛТД" виконати в натурі зобов'язання за договором про спільну діяльність, та передати внесок у вигляді відповідного майна, провадження у справі припинено; стягнуто з ТОВ "Одітел-Харків" на користь ЗАТ "Керченский известняк" витрати на сплату державного мита в сумі 42, 50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59, 00 грн.
Не погоджуючись з винесеною у справі постановою суду апеляційної інстанції ТОВ "Одітел-Харків" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме: ст.ст. 229, 230 Цивільного кодексу України, просить скасувати прийняті у справі рішення та винести нове про відмову позивачу у позові.
Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 12–16 грудня 2005 року ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 2-11/494-2005 затверджено план санації ЗАТ "Керченский известняк”, введеної 28 липня 2005 року (т. 13 а.с. 41–124).
16 грудня 2005 року між ЗАТ "Керченский известняк”, ТОВ "Ізвестняк ЛТД” і ЗАТ "Промислово-фінансова лізингова компанія” (далі –ЗАТ "ПФЛК”) укладено договір про спільну діяльність, який є невід'ємною частиною плану санації (далі –договір про спільну діяльність) (т. 13 а.с. 30–40).
Судами встановлено, що згідно з розділом 5 договору про спільну діяльність, сторони договору зобов'язались виконувати наступне:
?- ЗАТ "Керченський ізвестняк" надає всі необхідні знання і технології зі створення продукції і всі необхідні нематеріальні активи;
?- ТОВ "Ізвестняк ЛТД” надає обладнання для здійснення спільної діяльності;
?- ЗАТ "ПФЛК” здійснює інвестиції з відновлення платоспроможності ЗАТ "Керченський ізвестняк”.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Ізвестняк ЛТД", який є інвестором за вказаним планом санації, в порушення умов договору про спільну діяльність 15 грудня 2006 року було укладено із ТОВ "Одітел-Харків" договір купівлі-продажу № 15/12/2006 (далі –договір купівлі-продажу), відповідно до якого ТОВ „Ізвестняк ЛТД” реалізував ТОВ „Одітел-Харків” майно на суму 300 000, 00 грн. згідно специфікації до договору купівлі-продажу (т. 13 а.с. 26-29).
Колегія суддів погоджується з доводами суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції, визнавши договір купівлі-продажу недійсним, неправомірно послався на ст. 230 ЦК України –правові наслідки вчинення правочину під впливом обману, разом з тим колегія суддів вважає, що апеляційний суд підстав для визнання угоди недійсною не встановив і його посилання лише на ч. 3 ст. 215 ЦК України не можна визнати обґрунтованим.
За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Таким чином, закон передбачає, що правочин може бути визнаний недійсним виключно з підстав, вказаних в законі. Суд апеляційної інстанції в постанові правових підстав для визнання договору недійсним не навів.
Необґрунтованим є також посилання на те, що оскільки заінтересована особа (позивач), заперечує дійсність договору купівлі-продажу, то даний правочин підлягає визнанню недійсним. При цьому судом не враховано, що позивач не є стороною оспорюваного договору, а тому обраний ним спосіб захисту порушеного права не відповідає чинному законодавству. Наслідки недійсності угоди можуть застосовуватися лише щодо прав і обов'язків сторін в угоді і не поширюються на осіб, які не були учасниками оспорюваної угоди.
Способи захисту цивільних прав визначені у ст. 16 ЦК України.
Згідно із ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Тобто, способом захисту власником свого права користування, володіння та розпорядження майном, яке відчужене поза його волею, є витребування цього майна.
Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Як вбачається з матеріалів справи, на час прийняття оскаржуваної постанови, власником спірного майна було залучене апеляційним судом до участі у справі в якості другого відповідача ТОВ "Одітел-Харків”. Воно фактично володіло вказаним майном на підставі договору купівлі-продажу, проте жодних вимог або доводів проти цих обставин у справі заявлено не було.
Задовольняючи вимоги позивача про визнання договору купівлі-продажу недійсним суди попередніх інстанцій не дослідили питання про те, чи належало позивачу у справі майно, передане за договором купівлі-продажу ТОВ "Одітел-Харків". Судами не було враховано, що позивач не тільки не довів, а й заперечував передачу йому прав на спірне майно на підставі договору про спільну діяльність.
Так, заявляючи вимоги і уточнюючи їх у травні 2007 року позивач посилався на те, що сторона по договору про спільну діяльність ТОВ "Ізвестянк ЛТД" не виконало умов договору про спільну діяльність і не внесло свого вкладу у спільну діяльність у вигляді устаткування, передбаченого вказаним договором (додаток 1) та планом санації (таблиця 10), при цьому позивач вказав, що ТОВ "Ізвестянк ЛТД" без погодження з іншими учасниками спільного договору провело відчуження вказаного майна ТОВ "Одітел-Харків".
Проте, позивач не вказав, а суди попередніх інстанцій не з'ясували, про яке конкретно устаткування йшлося у вимогах позивача і чи саме це майно було предметом відчуження за договором купівлі-продажу від 15 грудня 2006 року.
Зробивши висновок про те, що майно, відчужене ТОВ "Ізвестянк ЛТД" за договором купівлі-продажу від 15 грудня 2006 року, є предметом договору про спільну діяльність, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до додатку № 1 до договору про спільну діяльність та таблиці № 10 плану санації передачі підлягало устаткування семи найменувань вартістю 253 200 грн., а за договором купівлі-продажу відчужене майно дванадцяти найменувань іншою вартістю (т. 13 а.с. 26-30, 39, 41, 78, 82). Вказаного висновку суд першої інстанції не обґрунтував, а суд апеляційної інстанції на це уваги не звернув і також визнав договір купівлі-продажу від 15 грудня 2006 року недійсним без врахування наведених вище обставин.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент перегляду в апеляційному порядку оскаржуваного рішення ТОВ „Ізвестняк ЛТД” припинено як юридичну особу. У зв'язку з цим судова колегія дійшла висновку про наявність у суду апеляційної інстанції підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції і припинення провадження у справі лише в частині позову про спонукання виконати в натурі зобов'язання за договором про спільну діяльність, однак суд своїх висновків не обґрунтував і посилань на відповідні норми процесуального права не зробив.
Крім іншого, колегія суддів вважає таким, що не ґрунтується на законі висновок суду першої інстанції про те, що дана справа позовного провадження повинна розглядатися в одному провадженні зі справою про банкрутство ЗАТ "Керченський ізвестняк", оскільки справа позовного провадження повинна порушуватися і розглядатися за нормами Господарського процесуального кодексу України, а розгляд справи про банкрутство врегульовується нормами процесуального права з особливостями, передбаченими Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Суд апеляційної інстанції обставини порядку провадження у справі залишив поза увагою.
Здійснюючи апеляційний перегляд рішення місцевого суду та приймаючи постанову Севастопольський апеляційний господарський суд обґрунтовано вказав, що місцевий господарський суд вирішуючи спір неповно з'ясував обставини справи і усунув окремі помилки допущені судом першої інстанції, однак, приймаючи нове рішення припустився власних порушень норм матеріального та процесуального права, які є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Таким чином встановлено, що при вирішенні спору судами не було належно з'ясовано всіх обставин справи, не визначено належності спірного майна на праві власності учасникам даного господарського спору, а судом апеляційної інстанції, крім того, не встановлено та не досліджено правових підстав визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Оскільки прийняті у справі судові рішення не відповідають матеріалам справи і нормам матеріального та процесуального права вони підлягають скасуванню.
Враховуючи наведене колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскільки право оцінювати докази належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді суду слід врахувати наведене, уточнити вимоги позивача у справі, врахувавши при цьому приписи ст. 22 ГПК України, на підставі належних доказів встановити перелік спірного майна та його належність, перевірити обставини, на які посилається позивач, з'ясувати чи порушене його право у спірних правовідносинах і прийняти законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Одітел-Харків" задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2007 року та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 6 червня 2007 року у справі № 2-4/1998-06 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Головуючий І.Ю. Панова
Судді А.О. Заріцька
Л.В. Продаєвич
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 26.02.2008 |
Оприлюднено | 05.05.2008 |
Номер документу | 1571499 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Заріцька А.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні