Постанова

від 15.04.2008 по справі 5020-7/013

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-7/013

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 5020-7/013

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"15" квітня 2008 р.  16:29                                                                                м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя у складі:

Судді - Ілюхіної Г.П.,

при секретарі –Сленченко І.В.,

за участю представників:

від позивача          -          Приходько М.М., головний бухгалтер, довіреність № 2Ю від 01.02.2008,

          -          Авдєєв О.І., представник, довіреність № 1Ю від 01.02.2008,

          -          Шашин Н.А., директор, наказ № 192 від 01.10.2003,

від відповідача          -          Чернова Ю.М., юрисконсульт, довіреність № 7967 від 10.10.2007;

          -          Мирошніченко Ю.В., головний спеціаліст, оіреність № 737 від 04.02.2008

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За          Комунального підприємства „Спортивне фізкультурно-

адміністративним          оздоровче підприємство „Таврика”

позовом           (99008, м. Севастополь, Загородна балка, 1)

представники          Приходько Марія Миколаївна, головний бухгалтер, довіреність № 2Ю від 01.02.2008 (99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 21-14)

          Авдєєв Олексій Іванович, представник, довіреність № 1Ю від 01.02.2008 (99055, м. Севастополь, вул. Ген. Лебедя, 2-49)

          Шашин Н.А., директор, наказ № 192 від 01.10.2003

до відповідача          Управління Пенсійного Фонду України

                    в Ленінському районі м. Севастополя

                    (99008 м. Севастополь, вул. Карантинна, 16-56)

представники          Чернова Юлія Миколаївна, головний спеціаліст-юрисконсульт, довіреність № 7967 від 10.10.2007

          Мірошниченко Юлія Володимирівна, головний спеціаліст відділу обліку надходження платежів, довіреність № 737 від 04.02.2008

про          визнання дій посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя щодо нарахування та стягнення фінансових (штрафних) санкцій з позивача на загальну суму 17263,96 грн. незаконними,

          визнання рішень Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя №№ 1232-1243 від 12.09.2007 недійсними,

          зобов'язання відповідача зарахувати на особовий рахунок позивача суму стягнутих фінансових (штрафних) санкцій в розмірі 2542,82 грн. в рахунок майбутніх платежів,

          в порядку статті 51 КАС України, позовні вимоги змінені:

про          визнання рішень Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя №№ 1232-1243 від 12.09.2007 недійсними,

          зобов'язання відповідача зарахувати на особовий рахунок позивача суму стягнутих фінансових (штрафних) санкцій в розмірі 2542,82 грн. в рахунок майбутніх платежів,

Обставини справи:  

21.01.2008 (вх.№140) Комунальне підприємство „Спортивне фізкультурно-оздоровче підприємство „Таврика” звернулось до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Севастополя про:

- визнання дій посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя щодо нарахування та стягнення фінансових (штрафних) санкцій з позивача на загальну суму 17263,96 грн. незаконними,

- визнання рішень Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя №№ 1232-1243 від 12.09.2007 недійсними,

- зобов'язання відповідача зарахувати на лицевій рахунок позивача суму стягнутих фінансових (штрафних) санкцій в розмірі 2542,82 грн. в рахунок майбутніх платежів, з посиланням на Конституцію України, статті 2, 4 Закону України „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року” № 3583-IV від 16.03.2006.

Ухвалою від 22.01.2008 відкрито провадження по адміністративній справі, прийнято рішення про призначення підготовчого провадження та проведення попереднього судового засідання з метою всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку в порядку статті 110 Кодексу адміністративного судочинства України (арк.с.1-3).

Від позивача надійшла уточнена позовна заява вих.№4/1 від 30.11.2008 (вх.№1818 від 31.01.2008) (арк.с.48-49).

Ухвалою суду від 04.02.2008 в порядку статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України закінчено підготовчого провадження та адміністративну справу призначено до судового розгляду (арк.с.76-78).

До початку судового розгляду від позивача надійшли заява про зміну предмету позову та позовних вимог та позовна заява (уточнена в порядку статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України) (вх.№3026), в яких просить:

-          визнати рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя №№ 1232-1243 від 12.09.2007 недійсними,

-          зобов'язати відповідача зарахувати на особовий рахунок позивача суму стягнутих фінансових (штрафних) санкцій в розмірі 2542,82 грн. в рахунок майбутніх платежів (арк.с.80-83).

Ухвалою суду від 19.03.2008 провадження по справі зупинено до 07.04.2008 до 15 год. 00 хв. за клопотанням відповідача (вх.№5088) згідно пункту 4 частини другої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з перебуванням представника відповідача за межами міста Севастополя та неможливістю забезпечити явку іншого представника (арк.с.103, 108-110).

Усною ухвалою від 07.04.2008 провадження по справі поновлено в порядку статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України (арк.с.157-165).

Ухвалою суду від 07.04.2008 провадження по справі зупинено до 15.04.2008 до 15 год. 00 хв. за клопотанням представника позивача згідно пункту 4 частини другої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з необхідністю надання письмових пояснень по додатковим документам та доказам, що надані в судовому засіданні (арк.с.156, 166-167).

Усною ухвалою від 15.04.2008 провадження по справі поновлено в порядку статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України (арк.с.178-182).

В запереченнях на позов (вх.№1965) відповідач позовні вимоги не визнав по мотивам, викладеним в них, основні з яких полягають в тому, що позивач зареєстрований як платник  страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя 07.01.1992; в результаті документальної перевірки, яка проводилась з 11 по 15 лютого 2005 року за період з 01.01.2000 по 01.01.2005, виявлено порушення статті 18 та п.1-2 статті 19 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за період з 01.02.2004 по 01.10.2004, про що складено акт від 15.02.2005, та Рішенням № 143 від 28.02.2005 донараховані страхові внески в сумі 6250,30 грн.; позивач заперечень по акту у встановлені законом терміни не надав; Акт та вимога про сплату боргу направлені позивачу, термін оплати донарахованих страхових внесків настав 10.03.2005; за донарахування сум своєчасно не обчислених і не сплачених страхових внесків застосована фінансова санкція в сумі 2542,82 грн., термін оплати якої настав 25.03.2005, який позивачем порушений; просить відмовити в задоволенні позову повністю (арк.с.54-59).

Провадження по справі зупинялось та поновлювалось в порядку статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представників позивача, відповідача, третьої особи (Севастопольська міська Рада) суд, -

в с т а н о в и в:

          З'ясовані наступні обставини:

22.11.2004 позивачу видано Свідоцтво № 54 про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва-юридичною особою серія А № 334817 (арк.с.84).

Згідно листа Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя вих.№1357/10/15-1 від 15.02.2008 позивач в 2004 році був платником єдиного податку (арк.с.85).

11-15 лютого 2005 року на вимогу Прокуратури Ленінського району м. Севастополя посадовцями Управління Пенсійної Фонду України в Ленінському районі м. Севастополя проведена перевірка Комунального підприємства СФОП „Таврика” з питань правильності нарахування і своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду за період з 01.01.2000 по 01.01.2005.

Перевіркою встановлено порушення пункту 6 частини другої статті 17 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

15.02.2005 за результатами перевірки складено Акт, на підставі якого відповідач нарахував позивачу за період 2004 рік - січень 2005 року недоїмку у розмірі 6250,30 грн. і штраф в сумі 2542,82 грн. (арк.с. 10-15).

28.02.2005 відповідачем прийнято Рішення № 143  „Про застосування фінансових санкцій і нарахування пені за несплату (неперерахування) або невчасну сплату (невчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків” за результатами документальної перевірки питань правильності нарахування і своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду, яким застосовано до позивача фінансові санкції в сумі 2542,82 грн. (арк.с.95).

18.03.2005 відповідач листом № 2552  повідомив позивача про зупинення стягнення санкцій з платників, що обрали спрощену систему оподаткування, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 58-р від 10.03.2005 (арк.с.16).

З квітня по вересень 2006 року позивач в добровільному порядку сплатив недоїмку і фінансову санкцію (штраф), нараховані на підставі акту перевірки від 15.02.2005 і рішенню № 143 від 28.02.2005 (арк.с.86-93).

Згідно Акту звірки № 11/10-01-3778 від 20.01.2006 станом на 01.01.2006 заборгованість позивача перед відповідачем  відсутня (арк.с.8).

Згідно Акту звірки № 2989 від 19.09.2007 станом на 01.01.2007 заборгованість позивача перед відповідачем  відсутня (арк.с.9).

12.09.2007 відповідачем прийнято 12 Рішень „Про застосування фінансових санкцій і нарахування пені за несплату (неперерахування) або невчасну сплату (невчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійної Фонду” №№ 1232-1243 на загальну суму 17263,96 грн. за період з січня 2005 року по квітень 2007 року, які виникли у зв'язку з несвоєчасним погашенням недоїмки і пені по Рішенню № 143 від 28.02.2005  (арк.с.17-28).

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя №№ 1232-1243 від 12.09.2007 „Про застосування фінансових санкцій і нарахування пені за несплату (неперерахування) або невчасну сплату (невчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійної Фонду” прийняті у зв'язку з одностороннім відновленням відповідачем через півтора роки дії Рішення № 143 від 28.02.2005, зарахуванням поточних платежів в рахунок погашення недоїмки за період законодавчо невизначеного порядку сплати страхових внесків і на нього поширюється дія Закону України „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року” № 3583-IV від 16.03.2006; відповідач після півтора роки з дати набрання законної сили Закону № 3583-IV, не враховуючи його вимоги щодо незастосування донарахувань і стягнення фінансових санкцій до платників єдиного податку, здійснив перерахунок розподілу грошових коштів на особистому рахунку позивача і стягнув за рахунок чергових платежів позивача донарахування і фінансові санкції, зазначені в рішенні № 143 від 28.02.2005.

Відповідач вважає, що на позивача дія зазначеного Закону не поширюється і це  було з'ясовано в вересні 2007 року.

Згідно пояснень позивача, штрафи за невчасну сплату страхових внесків  підпадають під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції в розумінні статей 238, 241 Господарського кодексу України і по своїй юридичній суті є такою санкцією; на ці санкції розповсюджуються і обмеження по термінам, встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, згідно з якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом; відповідачем зазначені вище вимоги дотримані не були.

Правовідносини сторін регулюються статтями 19, 61, 117 Конституції України, статтями 14, 15, 17, 20, 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, статтею 4 Законом України „Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, статті 1, 2, 4 Закону України „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року” № 3583-IV від 16.03.2006, Інструкцією „Про порядок обчислення та уплати страховиками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний Фонд України”, затвердженою постановою правління Пенсійного Фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, Розпорядженням Кабінету Міністрів України „Про деякі питання спрощеної системи оподаткування” №58-р  від 10.03.2005.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до статей 14-15 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” платниками страхових внесків є  підприємства, установи і організації,  створені відповідно до законодавства  України,  незалежно  від  форми   власності,   виду діяльності  та  господарювання,  об'єднання громадян,  профспілки, політичні партії (у тому числі філії,  представництва,  відділення та  інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств,  установ, організацій,  об'єднань громадян,  профспілок,  політичних партій, які  мають  окремий  баланс  і  самостійно  ведуть  розрахунки  із застрахованими особами),  фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності  та  інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності,  які обрали особливий спосіб оподаткування  (фіксований  податок,  єдиний  податок,  фіксований сільськогосподарський  податок,  придбали   спеціальний   торговий патент),   які   використовують  працю  фізичних  осіб  на  умовах трудового договору (контракту) або на інших  умовах,  передбачених законодавством,  або за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно пункту 1 статті 14,  частини першої статті 15 Закону № 1058, пункту 2.1 Інструкції № 21-1, страхувальниками є, зокрема: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у цьому Законі.

Частиною другою статті 17 Закону № 1058 передбачено, що страхувальник зобов'язаний, зокрема: подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно зі статтею 20 Закону України № 1058 та пунктів 5.1.3, 5.1.4 Інструкції № 21-1, страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати. Нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Відповідно до частини другої статті 106 Закону № 1058, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка).

Відповідно до пункту 2 статті 4 Закону № 400, пунктом 4.1, 4.4 Інструкції № 21-1 визначений розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для підприємств, установ і організацій, створених відповідно до законодавства України, що використовують працю фізичних осіб, що складає 33,2% суми фактичних витрат на оплату праці працівників і 0,5-5% суми загального оподатковуваного доходу, нарахованого працівнику відповідно до умов трудового договору.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України „Про деякі питання спрощеної системи оподаткування” №58-р  від 10.03.2005 тимчасово припинено здійснення перевірок юридичних та фізичних осіб - платників єдиного і фіксованого податку щодо сплати страхових внесків на різні види загальнообов'язкового державного соціального страхування, стягнення з них заборгованості за цими платежами, яка утворилася у 2004 році - I кварталі 2005 року, застосування пов'язаних із цим санкцій, до остаточного законодавчого врегулювання функціонування спрощеної системи оподаткування.

16.03.2006 Верховною Радою України був прийнятий Закон України № 3583-IV „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року”(далі - Закон № 3583--IV), який набрав чинності 14.04.2006.

Статтями 1, 2, 4 Закону України  № 3583-IV передбачено, що суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - I кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку із застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23 грудня 2004 року N 2285-IV, не вважати заборгованістю.

Донарахування та фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році - I кварталі 2005 року, не застосовуються.

Цей Закон регулює правовідносини, які виникли у зв'язку з дією норм Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23 грудня 2004 року N 2285-IV.

Пенсійному фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття у разі, якщо ними були застосовані фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарювання, обумовлених у статті 1 цього Закону за період 2004 року - I кварталу 2005 року, та якщо вони були стягнуті, провести зарахування цих сум на особові рахунки страхувальників у рахунок майбутніх платежів.

Стаття 117 Конституції України зазначає, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

В період, за який проводилась перевірка, позивач був суб'єктом підприємницької діяльності, що обрав особливу систему оподаткування - платником єдиного податку.

Керуючись вимогами розпорядження Кабінету Міністрів України № 58-р  від 10.03.2005 року „Про деякі питання спрощеної системи оподаткування” відповідач зупинив стягнення з позивача заборгованості (недоїмки) і фінансових санкцій, нарахованих за результатами перевірки від 15.02.2005.

Будь-яких повідомлень, рішень про відновлення процедури стягнення санкцій на адресу позивача від відповідача не надходило.

Оскільки розпорядження Кабінету Міністрів України №58-р до сьогодні є чинним, суд вважає, що Фонд при проведенні перевірок суб'єктів підприємницької діяльності - платників єдиного і фіксованого податку за період 2004 року –1 кварталі 2005 року повинен дотримуватись його вимог, а відтак проведена перевірка є незаконною.

Посилання Фонду на Закон України № 3583-IV суд вважає безпідставним, тому що ним лише регулюються відношення між фондами щодо розподілу вже сплачених обов'язкових внесків у 2004 році –1 кварталі 2005 року. Саме розпорядження Кабінету Міністрів України №58-р ним не скасовано.

Підставою донарахування штрафних санкцій, вказаних в рішеннях №№ 1232-1243 від 12.09.2007, на думку відповідача, є несвоєчасна сплата недоїмки і фінансової (штрафної) санкції, які були донараховані за результатами перевірки (акт від 15.02.2005) за період 2004 рік - січень 2005 року рішенням № 143 від 28.02.2005.

Відповідач протягом півтора роки від дати набрання законної сили Законом № 3583-IV, не враховуючи його вимоги щодо незастосування донарахувань і стягнення фінансових санкцій до платників єдиного податку, здійснили перерахунок розподілу грошових коштів на особистому рахунку позивача і стягнули в рахунок чергових платежів позивача донарахування і фінансові санкції, зазначені в рішенні № 143 від 28.02.2005.

В даному випадку Закон № 3583-IV скасовує відповідальність осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, по сплаті заборгованості (недоїмки) і фінансових (штрафних) санкцій, нарахованих в 2004 році - 1 кварталі 2005 року. Норми статті 2  Закону № 3583-IV до спірних взаємовідносин застосовуються, тому суд вважає, що незалежно від строків сплати недоїмки в сумі 6250,30 грн., штрафні санкції за несвоєчасну сплату не повинні застосовуватись.

Стаття 1 Закону № 3583-IV спірних правовідносин не стосується, тому підстав для зарахування 2542,82 грн. в рахунок майбутніх платежів відсутні.

Акт звірки № 2989 від 19.09.2007 був підписаний через тиждень після того, як були прийняті оскаржувані рішення, а Акти звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2006, 01.01.2006, 01.01.2007, 17.10.2007, надані відповідача в матеріали справи, не можуть бути прийняті судом до уваги, так як вони складені одноособово відповідачем, не підписані позивачем, докази надіслання цих актів позивачу відповідачем не надані  (арк.с.152-155).

При викладених обставинах, суд дійшов висновку, що рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя №№ 1232-1243 від 12.09.2007 є незаконними, а тому підлягають скасуванню.

Все вищеперелічене дає суду право для висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та  такими, що підлягають задоволенню частково в частині донарахування штрафних санкцій.

Заперечення, доводи та мотиви відповідача необґрунтовані, спростовуються наданими в матеріали справи доказами.

Надані відповідачем в матеріали справи рішення Вищого адміністративного суду України мають іншу правову позицію, так як в них мова йде про повернення сплачених внесків і штрафів з Фонду.

Предмет спору по адміністративній справі № 17/61, розглянутій господарським судом Чернігівської області, не відповідає предмету спору по адміністративній справі № 5020-7/013, що розглядається господарським судом м. Севастополя. Сторона спору (позивач) по адміністративній справі № 17/61 є платником фіксованого податку, порядок оподаткування, якого відрізняється від оподаткування платника єдиного податку і регулюється абсолютно іншими нормативними документами (про що зазначено на сторінці 6 цієї ухвали).

Предметом спору по адміністративній справі № 1-1588/05 кс є стягнення позивачем суми страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування безпідставно сплачених в 2004 році; при розгляді справи судом не визначалась позиція щодо тлумачення і застосування норм Закону № 3583-IV. Предмет спору по цій справі і правове обґрунтовування позовних вимог також відрізняється від предмету спору і правового обґрунтовування позовних вимог по справі № 5020-7/013.

Таким чином, надані відповідачем копії ухвал не можна посилатися як на документи судової практики по вирішенню аналогічних спорів.

Відповідно до статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі статтями 87, 94, 98 Кодексу адміністративного судочинства України здійснені позивачем судові витрати по справі підлягають поверненню з Державного бюджету України в розмірі 40,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 19, 61, 117 Конституції України, статтями 14, 15, 17, 20, 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, статтею 4 Законом України „Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, статті 1, 2, 4 Закону України „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року” № 3583-IV від 16.03.2006, Інструкцією „Про порядок обчислення та уплати страховиками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний Фонд України”, затвердженою постановою правління Пенсійного Фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, Розпорядженням Кабінету Міністрів України „Про деякі питання спрощеної системи оподаткування” №58-р  від 10.03.2005, статтями 8, 9, 51, 70, 71, 94, 150, 156, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити частково.

2.          Визнати рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя № 1232 від 12.09.2007 недійсним.

3.          Визнати рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя № 1233 від 12.09.2007 недійсним.

4.          Визнати рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя № 1234 від 12.09.2007 недійсним.

5.          Визнати рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя № 1235 від 12.09.2007 недійсним.

6.          Визнати рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя № 1236 від 12.09.2007 недійсним.

7.          Визнати рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя № 1237 від 12.09.2007 недійсним.

8.          Визнати рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя № 1238 від 12.09.2007 недійсним.

9.          Визнати рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя № 1239 від 12.09.2007 недійсним.

10.          Визнати рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя № 1240 від 12.09.2007 недійсним.

11.          Визнати рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя № 1241 від 12.09.2007 недійсним.

12.          Визнати рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя № 1242 від 12.09.2007 недійсним.

13.          Визнати рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя № 1243 від 12.09.2007 недійсним.

14.          В частині позовних вимог щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя зарахувати на особовий рахунок Комунального підприємства „Спортивне фізкультурно-оздоровче підприємство „Таврика” суму стягнутих фінансових (штрафних) санкцій в розмірі 2542,82 грн. в рахунок майбутніх платежів відмовити.

15.          Стягнути з Державного Бюджету України на користь Комунального підприємства „Спортивне фізкультурно-оздоровче підприємство „Таврика” (99008, м. Севастополь, Загородна балка, 1, ідентифікаційний код 24689354, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) 40,80 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через десять днів з дня її проголошення або з дня її складання в повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення або з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або поданням апеляційної скарги в 10-денний строк без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження в порядку частини п'ятої ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно статті 42 КАС України, журнал судового засідання ведеться секретарем судового засідання та підписується ним невідкладно після судового засідання і приєднується до справи.

В порядку статті 43 КАС України особи, які беруть участь у справі, мають право ознайомитися із технічним записом і журналом судового засідання та протягом семи днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо їхньої неповноти або неправильності.

Суддя                                                                                                               Г.П. Ілюхіна

Постанова складена та підписана

в порядку частини третьої статті 160 КАС України

21.04.2008 о 16 год. 20 хв.