Постанова

від 18.04.2008 по справі 1743-2008а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1743-2008А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.04.2008Справа №2-27/1743-2008А

За позовом – СПД Дунаєва С. А., м. Алушта, вул.. 60 років СРСР, 12-а, кв. 6.   

До відповідача – ДПІ в м.  Алушта АР Крим, м.  Алушта, вул. Леніна, 22-а.

Про    визнання недійсним акту перевірки.       

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Пономаренко Н. О.   

представники:

Від позивача –     Дунаєва С. А., паспорт ЕЕ 168346.            

Від відповідача  -  Патраш, дор. у справі.

Сутність спору:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача  про визнання недійсним акту перевірки №01020372/000224/23-03 від 30.07.2007 р.

 Позивач позовні вимоги обгрунтовує тим, що планова перевірка господарської діяльності позивача відповідачем відбулася з чисельними порушеннями та недотриманням вимог законодавства України,  що регулює відносини у сфері державного оподаткування.

 Відповідач у запереченнях  на позов повідомив про те, що перевірка була проведена у чіткої відповідності до норм чинного законодавства України. Також повідомив про те, що акт перевірки не може бути предметом спору у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. На підставі викладеного, просить у позові відмовити.    

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін,   суд,  -     

В С Т А Н О В И В :

30.07.2007 р. посадовими особами відповідача було проведено перевірку по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу господарської одиниці – буфет,  що розташований за адресою: м. Алушта, Леніна, 13, що належить СПД Дунаєвої С. А.

По результатам перевірки було складено акт №000224 від 30.07.2007 р.

Даних  про те, що на підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено яке – небудь рішення про застосування фінансових санкцій, сторонами по справі надано не було.   

З урахуванням викладеного,  суд дійшов висновку у задоволенні позовних вимоги відмовити, виходячи з наступних підстав.

Під час проведення перевірки було  встановлено порушення п. п. 1, 2, 9, 11, 13 ст. 3 Закону України “ Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме:

-          проведення розрахункової операції без застсоуання реєстратора розрахункових операцій;

-          незабезпечення  щоденного друку та зберігання фіскальних чеків РРО;

-          незабезпечення режиму попереднього програмування товарів за найменуванням;

-          невідповідність суми наявних грошових коштів на місці проведення розрахунків загальній сумі коштів  за даними розрахункових книжок з початку робочого дня.

Позивач не надано жодного доказу у підтвердження того факту. що вказані порушення ним допущені не були.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3  КАСУ справа    адміністративної    юрисдикції    (далі    - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду  публічно-правовий  спір,  у  якому хоча б однією зі сторін є орган  виконавчої  влади,  орган  місцевого  самоврядування,  їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі  законодавства,  в  тому  числі  на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів” №02-5/35 від 26.01.2000 р. (з наступними змінами та доповненнями) акт державного чи іншого органу — це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт — це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

П. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005 р., закріплено, що акт - службовий документ, який  стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи  позапланової перевірки  фінансово-господарської  діяльності  суб'єкта господарювання  і  є  носієм  доказової  інформації  про  виявлені порушення  вимог  податкового,  валютного  та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Отже, акт перевірки є лише службовим документом, на підставі якого податковий орган приймає відповідне податкове повідомлення-рішення (п. 4. 11 Порядку), а тому він не має  обов'язковий характер для суб'єктів господарювання та не породжує для платників податків жодних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги і заперечення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є не обгрунтованими,  не підтверджуються матеріалами справи  та  не підлягають задоволенню.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошено і підписано складом суду 18.04.08 р.

23.04.08 р. постанову було виготовлено у повному обсязі.   

На  підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

           У позові відмовити.  

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.