Рішення

від 22.09.2006 по справі 2/183-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"22" вересня 2006 р.                                                                    

   Справа №  2/183-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді

 Скобєлкіна С.В. при секретарі

Тереховій І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу             

за позовом

Приватного підприємця  ОСОБА_1,

м.Дніпропетровськ

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-Транссервіс, ЛТД",

м.Херсон 

3-я особа на стороні позивача:

ОСОБА_2, м.Дніпропетровськ

про стягнення 19568,55 грн.

за

участю представників сторін:

від  позивача - ОСОБА_1, підприємець

                        ОСОБА_3, довіреність

від 08.08.2006 року

від  відповідача - Сердюк Е.А., довіреність від

24.07.2006 року

                              Білий П.П., довіреність

від 24.07.2006 року

3-я особа: не прибув

в с т а н о в

и в:

Суб'єкт  підприємницької діяльності  - приватний підприємець  ОСОБА_1 звернулась до  суду з позовом до товариства з обмеженою

відповідальністю "Таврія-Транссервіс, ЛТД" про стягнення

заборгованості за договірними зобов'язаннями по наданню

транспортно-експедиційних послуг в сумі 

19568,55 грн.

Згідно із позовною заявою позовні

вимоги ПП ОСОБА_1 ґрунтуються на ствердженні позивача про виконання  ним міжнародного перевезення на підставі  договору НОМЕР_1 за маршрутом Туреччина

(м.Стамбул) - Російська Федерація (м.Єкатеринбург), за яке відповідач сплатив

лише  аванс, залишивши без розгляду  вимогу сплатити  залишок у сумі 17170,00 грн. За несвоєчасне

виконання грошових зобов'язань позивач нарахував для сплати відповідачем   штрафні санкції на загальну суму 2398,55

грн.

У судовому засіданні позивач

особисто та його представник позов підтримали повністю. ПП ОСОБА_1 просить

стягнути на її користь з ТзОВ "Таврія-Транссервіс, ЛТД" 17170,00 грн.

основного боргу, 2317,95 грн. пені, 3% річних в сумі 63,50 грн., інфляційних

збитків - 17,10 грн., а також судові витрати по справі: 196,00 грн. по сплаті

державного мита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.

Відповідач позов не визнав, про що

повідомив у відзиві на позов, а також через своїх представників у судовому

засіданні. ТзОВ 

"Таврія-Транссервіс, ЛТД" вважає, що відповідач  в односторонньому порядку змінив умови

перевезення  у частині кінцевого його

пункту та розвантаження вантажу (замість м.Єкатеринбург - м.Нижній Новгород),

вимагає оплати за перевезення  від

м.Стамбул (Туреччина) до м.Єкатеринбурга (Росія), не надавши доказів того,

що  перевезення здійснено саме до

зазначеного  міста, ухиляється від

врегулювання спору з відображенням фактичного стану обставин.

У ході судового засідання

позивач  відмовився від врегулювання

спору шляхом укладення мирової угоди з послідуючим затвердженням її судом, та

наполягає  у задоволенні позовних вимог  у редакції позовної заяви, без будь-яких змін

або доповнень.

Розглянувши матеріали справи,  дослідивши надані докази та правовідносини

сторін, заслухавши позивача та представників сторін, суд вважає, що позов ПП

ОСОБА_1 не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається

з матеріалів справи, 13 березня 2006 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 та

ТзОВ "Таврія-Транссервіс, ЛТД" був укладений договір НОМЕР_1 про

надання транспортно-експедиційних послуг при перевезеннях вантажів у міжнародному

сполученні.

Відповідно до умов зазначеного

договору ТзОВ "Таврія-Транссервіс, ЛТД" ("Замовник")  доручив, а ПП ОСОБА_1

("Виконавець") прийняв на себе обов'язок організувати міжнародні

перевезення вантажів відповідача автомобільним транспортом.

Згідно пункту 2.3 укладеного

договору передбачено, що умови конкретного перевезення узгоджуються сторонами у

відповідних  заявках, які теж є

невід'ємною частиною договору. Сторони визнають юридичну силу заявок і

письмових узгоджень переданих по факсимільному зв'язку, якщо вони підписані

обома сторонами.

На підставі п.3.1.1.

"Замовник" (по справі - відповідач) бере на себе зобов'язання

інформувати  "Виконавця" (по

справі - позивача) про графік готовності вантажів до відправлення, надати

виконавцю за два дні до завантаження письмову (факсову) заявку  на перевезення вантажу із вказівкою наступних

даних: вантажовідвантажувач, адреса завантаження; вантажоотримувач,  адреса розвантаження, дата і час  завантаження, найменування і вага  вантажу, об'явлена вартість вантажу, ставка фрахту.

Про всі зміни відносно умов перевезення замовник повинен інформувати  виконавця.

У відповідності до пунктів 3.2.1.,

3.2.4., 3.2.5. виконавець  за умовами

договору був зобов'язаний  організувати

перевезення та експедирування  вантажу по

заявці замовника; доставити ввірений замовником 

вантаж у зазначений пункт призначення 

і здати його уповноваженій особі вантажоотримувача; інформувати  замовника про всі проблеми що виникають у

процесі завантаження, транспортування, розвантаження вантажу, проходження

митних процедур.

На виконання зазначеного положення

договору  (пункт 2.3.) 13.03.2006 року

сторонами підписано замовлення - договір НОМЕР_2, згідно якого  позивач прийняв на себе зобов'язання перевести

холодильники загальною вартістю 12 тон за маршрутом Туреччина - Росія

(Російська Федерація), з завантаженням у м.Стамбул (Туреччина) та

розвантаженням у м.Єкатеринбург (Росія). Ці умови визначені у пунктах 1, 2, 4,

6 даної заявки.

Пунктом 15.1 Заявки-договору на

міжнародні автомобільні перевезення від 13.03.2006 року визначено, що  підтвердженням про виконання перевезення по

даному договору є відмітка у CMR (товарно-товарній накладній) про отримання

вантажу у місті призначення.

Оскільки у Договорі НОМЕР_1 надання

транспортно-експедиційних  послуг при

перевезенні вантажів у міжнародному сполученні від 13.03.2006 року  та Змовленні-договорі НОМЕР_1 вказано, що

обидва  документа невід'ємні один від

одного, то слід вважати діючим для  обох

сторін і пункт 14 "Замовлення-Договору", де  сторони узгодили, що  будь-які розмовності між сторонами, які

можуть виникнути у процесі виконання даного договору розглядаються у

відповідності до КДПГ (правил про міжнародні перевезення вантажів).

Вартість перевезення вантажу  сторони узгодили у п.9 зазначеного

замовлення-договору і складає  5900

доларів США. Порядок розрахунків передбачений у пунктах  10 та 11 - 2500 доларів США сплачуються

замовником (відповідачем) на митниці, а залишок видається після розвантаження  вантажу готівкою або перерахуванням на

картку.

Відповідно до зазначеного порядку

ТзОВ "Таврія-Транссервіс, ЛТД" сплатило  ПП ОСОБА_1 узгоджену суму авансу - 2500

доларів США.

Судом з'ясовано, що заявку на

зазначене перевезення відповідач (Замовник, він же  - ТзОВ "Таврія-Транссервіс, ЛТД")

зробив позивачу (Виконавцю, він же - ПП ОСОБА_1) на виконання Договору  на надання транспортно-експедиційних  послуг НОМЕР_3 при перевезенні вантажів  у міжнародному автомобільному сполученні від

12.01.2006 року, який відповідач уклав з компанією "DS TRANS"

(м.Стамбул, Туреччина), на підставі якого зазначена турецька компанія власно й

замовила перевезення холодильників загальною вагою  12 тон за маршрутом Туреччина - Росія

(Російська Федерація), з завантаженням у м.Стамбул (Туреччина) та розвантаженням

у м.Єкатеринбург (Росія).

Умови зазначеного перевезення

викладені у заявці  на перевезення

НОМЕР_4 та повністю співпадають з Замовленням-договором  НОМЕР_2, підписаним між позивачем та

відповідачем.

Таким чином, отримавши від свого

замовника ("DS TRANS") 

передплату у розмірі 2500 доларів США, відповідач повністю сплатив її

позивачу. Більше, до моменту звернення ПП ОСОБА_1 до суду, ТзОВ

"Таврія-Транссервіс, ЛТД" від компанії "DS TRANS"  не отримував та не стягував залишок вартості

зазначеного перевезення.

Слід зазначити, що договір  між відповідачем та "DS TRANS" теж

містив у собі наступні  зобов'язання

сторін.

Пункт 4.1.1. Виконавець

повинен  здійснювати перевезення за  замовленням Замовника у  строгій 

відповідності з наданим 

підтвердженням прийняття замовлення 

до виконання.

Пункт 4.1.3. Виконавець

зобов'язаний  доставити ввірений

Замовником вантаж  у зазначений пункт

призначення та здати його уповноваженій особі у відповідності до

товаро-транспортної  накладної.

У ході судового розгляду справи

було з'ясовано та стало відомо про існування договору транспортного

експедирування у міжнародному сполученні від 25.01.2006 року, який уклали між

собою приватний підприємець ОСОБА_1 та приватний підприємець ОСОБА_2, які у

зазначеній угоді мають  відповідно назву

"Експедитор" та "Перевізник".

Предметом цього правочину згідно

пункту 1.1. є те, що на підставі 

Договору укладеному між Експедитором 

і Замовником,  Експедитор діє від

свого імені і за рахунок коштів Замовника, залучаючи  третю сторону 

- Перевізника, для  доставки

вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполучені.

Відповідно до п.1.2 організовуючи

перевезення вантажів, Сторони керуються даними Договором та Конвенцією  про Договір Міжнародного перевезення вантажів

(КДПГ), ООН, Женева, 1956 рік.

Згідно розділу про обов'язки сторін

(пункт 2.1.), Експедитор повинен надавати Перевізнику оригінал або факс-копію

транспортної заявки, яка є невід'ємною частиною договору на здійснення

міжнародного перевезення вантажу з вказівкою маршруту перевезення, адреси

завантаження та  розвантаження, назву

(найменування) вантажу, ваги і об'єму, 

дати завантаження, строку 

доставки, фірми відправника, особи при розвантаженні та його телефон,

вартість послуг у гривнях, умови оплати.

У обов'язки Перевізника за даним

договором крім іншого входить зобов'язання інформувати Експедитора про

непередбачені обставини (пункт 3.5).

У розділі 4 Порядок розрахунків

визначено (пункти 4.2, 4.3), що підставою для оплати є сукупність наступних

документів: 1) рахунок-фактура, 2) CMR (товаро-транспортна накладна), 3)

акт  виконаних робіт. Вартість

послуг  Перевізника вказується у

підтвердженій ним заявці (замовленні).

З наданого до  договору 

від 25.01.2006 року  Замовленні

НОМЕР_5, що є невід'ємною частиною цього ж договору, вбачається, що в ній  зазначені наступні умови для виконавця

(Перевізника): маршрут перевезення - м.Стамбул, Туреччина - м.Єкатеринбург,

Росія; вантаж - холодильники; відправник вантажу - фабрика "TESKO";

отримувач вантажу - м.Єкатеринбург у відповідності до "CMR"; вартість  послуг - 2500 доларів США на  митниці, 166650 грн. безготівковий розрахунок

; марка і номер автомобіля, дані водія - Мерседес, НОМЕР_6, п/п НОМЕР_7,

ОСОБА_4.

Суд звертає увагу та ту обставину,

що Замовлення НОМЕР_5 до договору б/н від 25.01.2006 року, яке надано

позивачем, не містить у собі  підпису ПП

ОСОБА_2, що  в свою чергу має значні  наслідки у майбутньому, про що буде  зазначено нижче.

Таким чином, суд дійшов до висновку

про те, що фактичне перевезення вантажу за договором НОМЕР_3  від 12.01.2006 року ("DS TRANS"

NAK.HIZM. LTD. STR - ТзОВ "Таврія-Транссервіс, ЛТД") та іншими

договорами було здійснено фізичною особою - водієм ОСОБА_4.

З'ясувати у яких правових стосунках

знаходились на той момент ПП ОСОБА_2 та водій ОСОБА_4  судом не вдалося, оскільки ПП ОСОБА_2

(перевізник за договором), залучений до участі у розгляді  справи у якості третьої особи, належним чином

повідомлений  про дату, час та місце

слухання справи, до суду  не прибув, про

причини неприбуття не повідомив, будь-яких заяв або клопотань  по цьому питанню не надав.

З огляду на вищезазначені

обставини, суд прийшов до висновку про те, що водієм, фізичною особою - ОСОБА_4

отриманий  ним згідно

товарно-транспортній накладній (CMR) серії НОМЕР_8 у м.Стамбул вантаж

холодильників не був перевезений до місця зазначеного у договірних  відносинах 

усіх вищезазначених осіб (юридичних та ПП), а саме - до м.Єкатеринбург.

Розвантаження транспортного засобу, як це підтвердили сторони по справі, було

здійснено без  дозволу (письмового або

усного) та без відома як вантажовідправника, так і перевізників, які укладали у

наступному договори відносно перевезення вантажу холодильників.

Сторони по справі, включаючи 3-тю

особу, не надали доказів того, що отримувач вантажу, який зазначений у

накладній (CMR)  ТзОВ "Трейдекс"

попередньо попередив вантажовідвантажувача або кого-небудь  перевізників про зміну місця  вантажорозвантаження (у даному випадку -

замість м.Єкатеринбург у м.Нижній Новгород), дав на це свою згоду і у

подальшому  буде діяти на свій розсуд.

Оскільки, якщо дотримуватися

положень статей 4, 5, 9 Конвенції про 

договір міжнародного дорожнього перевезення  вантажів (КДПГ) від 19.05.1956 року (подалі -

Конвенція), якими закріплено, що накладна служить  лише доказом 

умов договору і посвідченням прийняття вантажу транспортером, а три її

примірники отримують лише вантажовідправник та 

транспортер, третій - супроводжує вантаж, то матеріали справи взагалі не

містять у собі належним  доказів, які б

могли свідчити про отримання вантажу вантажоотримувачем (ТзОВ "Трейдекс")

або  ким-небудь  іншим. Наявність двох печаток

"Трейдекса" на CMR ще не свідчить про передання вантажу  від перевізника належному отрмувачу.

Такими документами, як мінімум,

повинні бути довіреність на  отримання

вантажу та прибутково-вибуткова накладна.

Досліджуючи  докази у зворотному порядку, суд встановив

наступне.

У справі відсутні, а позивачем не

надано доказів того, що відносини між ПП ОСОБА_2 та водієм ОСОБА_4 врегульовані

яким-небудь чином і сторони несуть один перед іншим юридичну відповідальність

по умовам перевезення вантажу і відповідно до інших досліджених договорах.

У Замовленні НОМЕР_5  до договору б/н від 25.01.2006 року відсутній

підпис ПП ОСОБА_2, що може розцінюватися як те, що  він не прийняв його умови і може бути

звільнений від зобов'язань по ньому, включаючи місце розвантаження. Суд

акцентує при  цьому увагу на тому, що

транспортне  замовлення є невід'ємною

частиною договору б/н від 25.01.2006 року (пункт 1.1.)

Відповідно до пункту 4.2. договору

від 25.01.2006 року підставою для розрахунку перевізником є сукупність трьох

документів, включаючи акт виконаних робіт. Позивач такого акту, який повинен

був скласти ПП ОСОБА_2, суду не надав, в той самий час як саме цей документ міг

би засвідчити належне виконання договірних зобов'язань, включаючи перевезення

вантажу до зазначеного умовами договору (договорів) пункту.

Попутно суд відмічає, що у договорі

розрахунок передбачений  лише у

національній валюті, а  у замовленні

фігурує те, що перевізник частково отримує іноземну валюту (2500 доларів США).

Таким чином позивачем суду  не надано достовірних і достатніх доказів, що

ПП ОСОБА_2 виконав узгоджені договором зобов'язання по транспортуванню вантажу

до м.Єкатеринбурга.

Не дивлячись на це, а також

достовірно знаючи, що вантаж  холодильників

у м.Єкатеринбург  перевезений не був,

тобто  умови договору з ТзОВ  "Таврія-Транссервіс, ЛТД НОМЕР_1 від

13.03.2006 року фактично не виконані, ПП ОСОБА_1 свідомо склала  Акт виконаних робіт від 30.03.2006 року до

договору НОМЕР_1 року, який спочатку надала відповідачу, з метою отримання 17

170,00 грн., а потім подала до суду як доказ по справі, посилаючись на нього у

позовній заяві, у якій також стверджує, що виконала умови договору, й це є

підставою для стягнення  грошей з ТзОВ

"Таврія-Транссервіс, ЛТД" шляхом отримання судового рішення на

примусове стягнення.

Зі змісту вищезазначеного  Акту спливає , що у відповідності до умов

Договору НОМЕР_2 від 13.03.2006 року "Виконавець" (позивач ПП

ОСОБА_1) надала послуги по перевезенню вантажу по маршруту м.Стамбул

(Туреччина) - п/п Скадовськ (Україна) - п/п Глухов (Росія) - м.Єкатеринбург

(Росія). Якість виконаних робіт відповідає 

умовам Договору і задовольняє вимоги "Замовника", сторони

претензій "один  до одного не мають.

Вартість виконаних  робіт за маршрутом

складає 17170,00 грн.

Іншим документом позивачем

відповідачу, а потім суду, був наданий як доказ рахунок-фактура № 26 від  30.03.2006 року. виставлений для сплати  товариству "Таврія-Транссервіс,

ЛТД", яким ПП ОСОБА_1 спонукала сплатити їй  зазначену суму грошей за

транспортно-експедиційні послуги за маршрутом м.Стамбул - м.Єкатеринбург.

Ствердження позивача про належне

виконання договірних зобов'язань спростовуються пунктами 3.2.4. укладеного ПП

ОСОБА_1 договору НОМЕР_1 від 13.03.2006 року та п.15.1 додатку до нього, яким є

Замовлення-договір НОМЕР_2 від 13.03.2006 року, у яких чітко та  однозначно 

зазначено, що  підтвердженням про

виконання перевезення по маршруту зазначеному у договорі є відмітка у CMR про

отримання вантажу. У товаро-транспортній накладній (CMR) серії НОМЕР_8 даних

які б свідчили про доставку вантажу за умовами визначеними замовником ("DS

TRANS") у договорі НОМЕР_3 від 12.01.2006р. у місто Єкатеринбург -

відсутні.

Ці документи відповідач до сплати

не прийняв, вважаючи, що позивач суттєво порушив договірні зобов'язання, діючи

на свій власний розсуд.

Як зазначає відповідач, після

отримання позовної заяви ПП ОСОБА_1, ТзОВ "Таврія-Транссервіс, ЛТД"

звернулось з відповідною вимогою до "DS TRANS", а 06.06.2006 року

отримало відповідь, з якої дізналось що фактично перевезення холодильників за

CMR № 0108671  автомобілем Мерседес

державний номер НОМЕР_6,  НОМЕР_7

відбулось не до м.Єкатеринбург, а до м.Н.Новгород, де власник товару - ТзОВ

"Трейдекс" й отримало його.

Механізм  та методика розрахунку за договірними

відносинами між  сторонами відсутні,

тарифи на такі види перевезень не надані, й тому суд позбавлений

вирахувати  вартість фактично наданих

послуг. Крім того, позивач наполягає на стягненні конкретної суми, вважаючи

зобов'язання виконаними.

Суд же в свою чергу вважає, що

позивач всупереч положенням статей 173, 188, 193 ГК України, якими передбачено,

що господарські зобов'язання включаючи договірні, повинні виконуватись належним

чином,  а одностороння зміна умов

договору не допускається, в односторонньому порядку змінив умови перевезення,

навіть не сповістивши про це відповідача.

Згідно правового змісту відносин

перевезення, викладених у статті 909 ЦК України, за договором перевезення одна

сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений  їй 

другою стороною (відправником) вантаж 

до пункту призначення та видати 

його  особі, яка маж право на його

одержання, а відправник зобов'язується сплатити за це перевезення встановлену

плату. Закордонні перевезення регулюються статтею 926 ЦК  України та відповідними договорами.

Відповідно до статей 1, 12 Глави ІІ

Конвенції 1956 року (КДПГ), при 

застосуванні даної Конвенції транспортер 

(перевізник) відповідає за свої 

власні дії та упущення, за дії  та

упущення своїх агентів і усіх інших осіб, до послуг яких він  звертається для виконання перевезення, коли

ці агенти або особи виконують покладені на них обов'язки. При цьому тільки

відправник має право розпоряджатися вантажем весь час, до  перевезення його до місця призначення, крім

випадку, коли другий примірник накладної отримав сам отримувач вантажу. (Таке

по справі не встановлено). Але право розпорядження вантажем може належати

отримувачу, якщо з моменту укладення накладної, про  це зазначено з самого початку  у документі відправником. (По даній справі це

теж відсутнє).

За таких обставин суд вважає

позовні вимоги ПП ОСОБА_1 безпідставними та необґрунтованими, а тому такими, що

не підлягають задоволенню, у зв'язку з чим суд відмовляє  позивачу 

у задоволенні його вимог.

Судові витрати по справі суд

відносить за рахунок позивача.

На підставі викладеного,

вищезазначених правових норм та керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, суд

-

в и р і ш и

в:

1. У задоволенні позову приватного

підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-Транссервіс,

ЛТД" про стягнення заборгованості за договірними зобов'язаннями -

відмовити.

2.  Застосовані заходи до забезпечення позову по

накладенню арешту на поточні рахунки ТзОВ "Таврія-Транссервіс, ЛТД"

застосовані на підставі ухвали Господарського суду херсонської області від

04.07.2006 року - скасувати.

3. 

Рішення господарського суду набирає законної сили  після 

закінчення десятиденного  строку з

дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише  вступну і резолютивну частини рішення, воно

набирає законної сили  після закінчення

десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті

84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна  і резолютивна частини).

         Суддя                                                                                     

С.В.Скобєлкін

           Дата підписання рішення

           відповідно до вимог ст. 84 ГПК

України                                       

05.10.2006