Постанова

від 15.03.2007 по справі 2/183-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

15 березня 2007 р.                                                                                  

№ 2/183-06 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

Ходаківська І.П.

судді

Данилова Т.Б., Савенко Г.В.

 розглянувши  матеріали касаційної скарги

 товариства з обмеженою відповідальністю

“Таврія-Транссервіс, ЛТД”

 у справі

 господарського суду Херсонської області

 на постанову

 Запорізького апеляційного господарського

суду від 20.12.2006 року

 за позовом

 підприємця ОСОБА_1

 до

 товариства з обмеженою відповідальністю

“Таврія-Транссервіс, ЛТД”

 треті особи

 підприємець ОСОБА_2,  підприємець ОСОБА_3

 про

 стягнення коштів

В С Т А Н О В

И В:

У червні місяці 2006року приватний

підприємець ОСОБА_1 звернулася в господарський суд Херсонської області з

позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Таврія-Транссервіс,

ЛТД” про стягнення з останнього 19568,55 грн. заборгованості, за договором

НОМЕР_1 на надання транспортно-експедиційних послуг, з яких 17170 грн.

-основного боргу, 17.10 грн. -інфляційних втрат, 2317,95 грн. -пені та

63,50грн. -3% річних за прострочення платежу.

Позовні вимоги ґрунтувалися на

тому, що відповідач відмовляється виконувати у повному обсязі взяті на себе

зобов'язання за договором НОМЕР_1 щодо повної оплати послуг по перевезенню

вантажу.

Рішенням господарського суду

Херсонської області від 22.09.2006 року (суддя Скобєлкін С.В.) у задоволені

позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивач належним чином не

виконав умов договору щодо доставки товару у пункт визначений у замовленні

НОМЕР_1 Товар був переданий його власнику не у місті Єкатеринбург , а у місті

Нижній Новгород. Одностороння зміна умов договору не допускається.

Розпоряджатися вантажем  відповідно до

ст. ст. 1,12 Глави II Конвенції 1956 року має право тільки відправник, якщо

інше не зазначено в накладній. Крім того, відсутній механізм та методика

розрахунку вартості за договірними відносинами між сторонами. Тарифи на такі

види перевезень суду не надані, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості

вирахувати вартість фактично наданих послуг.

Постановою Запорізького

апеляційного господарського суду від 20.12.2006 року (судді Мойсеєнко Т.В.,

Шевченко Т.М., Хуторной В.М.) рішення суду першої інстанції скасовано.

Постановлено нове рішення про задоволення позову у частині стягнення суми

основного боргу.

У касаційній скарзі відповідач

посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права

просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, залишивши рішення

місцевого господарського суду без змін.

Заслухавши   суддю  

-   доповідача,   пояснення  

представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи

скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи із

наступного.

З наявних у справі матеріалів

вбачається, що 13 березня 2006 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ

"Таврія-Транссервіс, Лтд" був укладений договір НОМЕР_1 про надання

транспортно-експедиційних послуг про перевезення вантажів у міжнародному

сполученні.

Відповідно до умов договору ТОВ

"Таврія-Транссервіс, ЛТД" доручило, а ПП ОСОБА_1 зобов'язався

організувати міжнародні перевезення вантажів відповідача автомобільним

транспортом, а також їх транспортно-експедиційне обслуговування. В свою чергу

відповідач зобов'язався оплатити позивачу вартість перевезень та

транспортно-експедиційних послуг відповідно до умов даного договору (п.1.1

договору).

Для виконання умов договору

виконавцю надано право залучати транспортні засоби  інших транспортних і експедиційних компаній

(п.2.1 договору).

Пунктом 2.3 договору передбачено,

що умови конкретного перевезення узгоджуються сторонами у відповідній заявці на

перевезення, яка є невід'ємною частиною договору. Сторони визнають юридичну

силу заявок та письмових узгоджень переданих по факсимільному зв'язку, якщо

вони підписані обома сторонами.

Відповідно до п.3.1.1. відповідач

взяв на себе зобов'язання інформувати позивача про графік готовності вантажів

до відправлення, надавати виконавцю за два дні до завантаження письмову

(факсову) заявку на перевезення вантажу із вказівкою наступних даних:

вантажовідправник, адреса завантаження; вантажоодержувач, адреса розвантаження;

дата та час подачі автомобіля під завантаження; найменування і вага вантажу,

об'явлена вартість вантажу; ставка фрахту. Про всі зміни відносно умов

перевезення замовник повинен інформувати виконавця.

Згідно до пунктів 3.2.1., 3.2.4.,

3.2.5. виконавець за умовами договору був зобов'язаний організувати перевезення

та експедирування вантажу по заявці замовника; доставити ввірений замовником

вантаж у зазначений пункт призначення і здати його уповноваженій особі

вантажоотримувача; своєчасно надавати рахунки за виконані перевезення з

оригіналом СМR (ТТН), актами виконаних робіт, податковими накладними.

Відповідно до п. 4 договору,

сторони визначили, що вартість транспортно-експедиційних послуг обговорюється у

разовій заявці, яка є невід'ємною частиною договору. Розрахунки у рамках цього

договору між замовником та виконавцем 

здійснюються у гривнях на підставі рахунку виконавця по факту подачі

транспортного засобу під завантаження протягом 3-х банківських днів, якщо інше

не обумовлено у заявці.

13.03.2006р. на виконання п.2.3

договору сторонами підписано замовлення - договір НОМЕР_1 на перевезення,

згідно якого позивач прийняв на себе зобов'язання перевести холодильники

загальною вагою 12 тон за маршрутом Туреччина -Російська Федерація з

завантаженням у м.Стамбул (Туреччина) та розвантаженням у м.Єкатеринбург

(Росія) митниця: м. Н.Новгород. Термін доставки 12 днів. Перевезення

здійснюється автомобілем марки “Мерседес” держномер НОМЕР_2 водій  ОСОБА_4.

Вартість перевезення вантажу

сторони узгодили у п.9 зазначеного замовлення-договору, яка складає 5900

доларів США. Порядок розрахунків передбачений сторонами у пунктах 10 та 11

заявки, згідно яких аванс у сумі 2500 доларів США сплачується відповідачем на

митниці, а залишок видається після розвантаження вантажу готівкою або

перерахуванням на картку.

Пунктом 15.1 Заявки-договору

НОМЕР_1 на міжнародні автомобільні перевезення визначено, що підтвердженням про

виконання перевезення по даному договору є відмітка у СМR (товарно-транспортній

накладній) про отримання вантажу у місті призначення.

На виконання умов вказаних у заявці

до договору НОМЕР_1 ТОВ "Таврія-Транссервіс, ЛТД" сплатило позивачу

узгоджену суму авансу - 2500 доларів США, що позивачем не заперечується.

Судом апеляційної інстанції

встановлено, що позивач виконав умови договору від 13.03.2006 року у повному

обсязі, організувавши перевезення вантажу, вказаного у заявці, та надав

відповідачу транспортно-експедиційні послуги з перевезення цього вантажу, про

що свідчать договір транспортного експедиційного обслуговування у міжнародному

сполученні від 25.01.06р. між позивачем та ПП ОСОБА_3 і заявка до нього від

14.03.06р., відмітка вантажоодержувача ТОВ “Трейдекс” у товарно-транспортній

накладній НОМЕР_3 про отримання вантажу, та письмові пояснення перевізника ПП ОСОБА_3

Не заперечує і факт отримання вантажоодержувачем вантажу, обумовленого

договором НОМЕР_1, і сам відповідач.   

Проте, відповідач свої зобов'язання

з оплати послуг, передбачених договором НОМЕР_1 від 14.03.2006р. про надання

транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні, виконав частково у

сумі 2500 дол. США, решту вартості наданих послуг не оплатив, посилаючись на не

виконання ПП ОСОБА_1 п. 6 заявки до договору та видачу вантажу на вимогу

вантажоодержувача не у м. Екатеринбург , а у м. Н. Новгород.   

Договір НОМЕР_1 від 14.03.2006р.,

на підставі якого виникли правовідносини сторін, за своєю правовою природою є

договором транспортного експедирування. Відносини з транспортного

експедирування регулюються нормами глави 65 ЦК України, ст. 316 ГК України та

Законом України “Про транспортно -експедиторську діяльність” від 1 липня 2004р.

Статтями 929, 931, 932 ЦК України

передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона

(експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта)

виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з

перевезенням. Розмір плати експедиторові встановлюється договором  транспортного експедирування, якщо інше не

встановлено законом. Експедитор має право 

залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. Аналогічні положення

містить і стаття  316 ГК України.

Відповідно до ст. 9 зазначеного

закону, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор)

зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або

організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням

вантажу. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними

документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного

виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. В

даному випадку, такими документами є міжнародна автомобільна накладна

(СМR). 

Факт надання послуги експедитора

при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом

документів, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його

відправлення до пункту його призначення.

Клієнт зобов'язаний у порядку,

передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату

експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені

експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного

експедирування ( ст.12 Закону)

На виконання умов договору НОМЕР_1

від 13.03.2006р. позивач залучив до виконання своїх обов'язків за цим договором

перевізника ПП ОСОБА_3 відповідно до укладеного з останнім договору на

транспортне експедиційне обслуговування у міжнародному сполученні.

Факт виконання позивачем своїх

обов'язків з транспортного експедирування за договором НОМЕР_1 підтверджується

відміткою вантажоотримувача ТОВ Трейдекс” у графі 24 СМR НОМЕР_3, про що

свідчить печатка  ТОВ “Трейдекс” та

підпис  його уповноваженого представника

Єлізарова.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти

господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати

господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових

актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання

-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК

України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що

звичайно ставляться.  

Статтею 629 ЦК України встановлено,

що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

ТОВ “Таврія -транссервіс” не в

повному обсязі виконав свої договірні зобов'язання. Відповідно до п.10 заявки

-договору НОМЕР_1 від 13.03.2006р. відповідачем була сплачена сума авансу у

розмірі 2500 доларів США з загальної вартості послуг позивача 5900 доларів США.

Залишок суми у розмірі 3400 доларів США відповідачем не сплачений. З

урахуванням офіційного курсу НБУ стосовно долару США на момент пред'явлення

позову та на момент прийняття оскаржуваного рішення, який складав 5,05грн.,

залишок суми, що підлягає сплаті за транспортне експедирування, дорівнює

17170грн.

У пункті 11 заявки відповідач взяв

на себе зобов'язання решту плати видати виконавцю в Україні після вивантаження.

Вантаж отриманий одержувачем  27.03.06р.,

що підтверджується відміткою у СМR НОМЕР_3 та вивантажений, як свідчать

матеріали справи та пояснення представників позивача та третьої особи,

30.03.06р.

Оскільки у договорі та заявці не

визначено конкретного терміну виконання зобов'язання щодо оплати решти

вартості, то воно підлягає виконанню відповідно до вимог ч.2 ст. 530 ЦК України

у семиденний термін від дня пред'явлення вимоги.  

Позивач 01.06.06р. направив

відповідачу акт виконаних робіт, свідоцтво про завершення внутрішнього митного

транзиту, товарно-транспортну накладну СМR, рахунок на оплату. Вказаний рахунок

відповідач не оплатив до теперішнього часу. Таким чином, у зв'язку з неповним

виконанням договірних зобов'язань щодо оплати транспортного експедирування у

відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 3400 доларів США,

що в еквіваленті складає 17170,00 грн. За таких обставин, апеляційний суд

дійшов обґрунтованого висновку та визнав заявлений позов таким, що підлягає

задоволенню в частині стягнення основного боргу у сумі 17170грн., а рішення

суду першої інстанції в цій частині скасуванню.  

Також апеляційний господарський суд

правильно визнав позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та

інфляційних за період з 21.04.06р. по 01.06.06р. такими, що задоволенню не

підлягають, оскільки вони заявлені безпідставно, бо вимога про виконання

зобов'язання щодо оплати 17170грн. отримана відповідачем значно пізніше, ніж

стверджує позивач.

До того ж апеляційний суд правильно

зазначив, що суд першої інстанції безпідставно у мотивувальній частині рішення

вказав, що  розвантаження транспортного

засобу було здійснено без дозволу та без відома 

вантажовідправника і перевізників, що здійснювали перевезення вантажу.

Оскільки перевізником, як слідує СМR, яка фактично є договором перевезення, був

ПП ОСОБА_3, водій якого на вимогу вантажоодержувача з відома DS Trans передавав

останньому вантаж у м. Н. Новгороді. Даний факт підтверджується листом DS Trans

від 06.06.06р. Тобто вини позивача в тому, що вантаж був вивантажений у м. Н.

Новгород , а не у м. Екатеринбург немає.        

Згідно ст. 614 ЦК України підставою

для відповідальності за порушення зобов'язання є наявність вини, якщо інше не

встановлено законом або договором. В даному випадку ні законом, ні договором

іншого не встановлено. Не встановлено інше і Конвенцією про договір

міжнародного перевезення вантажів. Апеляційний господарський суд правильно

зазначив, що ця Конвенція застосовується до договору автомобільного перевезення

вантажів, а між позивачем та відповідачем укладений договір транспортного

експедирування, а не договір перевезення. Договір перевезення, як свідчить

ст.ст. 4, 5, 9 п.1 Конвенції, підтверджується складанням  вантажної накладної. Вантажна накладна

підписується відправником і перевізником. Накладна, яка міститься у матеріалах

справи, не підписувалась сторонами договору НОМЕР_1. Конвенцією передбачено

саме відповідальність сторін договору перевезення (відправника і перевізника),

а не експедитора. Договором встановлено, що 

виконавець несе відповідальність за вантаж відповідно до умов Конвенції.

Конвенція передбачає відповідальність у випадку повної чи часткової втрати

вантажу або його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для

перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки (ст.17).

В даному випадку ні до перевізника, ні до сторін у справі будь-яких претензій

від вантажоотримувача стосовно вантажу та його доставки не пред'являлося.          

За таких обставин, колегія суддів

апеляційного господарського суду дійшла правильного та обґрунтованого висновку,

що обставини, на які посилається відповідач, не є підставою для відмови від

виконання зобов'язань з оплати послуг позивача, оскільки ні закон, ні договір

не надає  ТОВ “Таврія-Транссервіс, ЛТД”

права у даному випадку відмовитися від оплати наданих виконавцем послуг.

Договір НОМЕР_1 є обов'язковим для виконання. В установленому законом порядку

цей договір сторонами не змінений, не розірваний, не оспорювався відповідачем і

є чинним на момент розгляду спору судом, а тому судова колегія не вбачає

підстав для скасування постановленого судом рішення з наведених у касаційній

скарзі мотивів.

Враховуючи наведене, та керуючись

ст.ст.   1115,   1117,   1118,  1119,   11111 Господарського

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з

обмеженою відповідальністю “Таврія-Транссервіс, ЛТД” залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного

господарського суду від 20.12.2006 року залишити без змін.

Головуючий         

І. Ходаківська

Судді          Т. Данилова

Г. Савенко