Постанова

від 24.04.2008 по справі 10/38/08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/38/08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.04.08                                                                                               Справа №10/38/08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Яценко О.М. судді  Яценко О.М.    , Мойсеєнко Т. В.  , Хуторной В.М.

при секретарі: Акімова Т.М.

за участю представників:

від позивача: Єрещенко О.В. паспорт серія СВ № 311342 від 14.11.2000 року;

від відповідача: Хохотова Г.П., довіреність № 134 від 26.09.2007, начальник ВДР-2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 23.01.2008р. по справі № 10/38/08

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер Плюс», м.Василівка Запорізької області

до відповідача: Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Запоріжжя

про визнання недійсним розпорядження № 63-р від 03.08.07р.

Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 784 від 17.04.2008р. справа № 10/38/08 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Яценко О.М., суддів: Мойсеєнко Т.В., Хуторной В.М.

Колегія суддів прийняла справу до провадження.

За згодою представника позивача, який в попередньому засіданні наполягав на оголошенні тексту постанови в повному обсязі, та представника відповідача у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.01.2008 року у справі №10/38/08 (суддя Алейникова Т.Г.) позовні вимоги задоволені. Визнано недійсним розпорядження від 03.08.2007р. № 63-р Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. Стягнуто з Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер Плюс», м.Василівка Запорізької області 85грн. витрат по держмиту, 118грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення господарського суду мотивовано положеннями Закону України “Про захист економічної конкуренції”, Закону України «Про Антимонопольний комітет» та Правилами розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України, затверджених Розпорядженням Антимонопольного комітету України № 169-р від 29.06.1998 року.

Не погоджуючись з постановою господарського суду, Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м. Запоріжжя (відповідач у справі) подав апеляційну скаргу, у якій зазначає, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. В апеляційній скарзі зазначив, що оспорюване розпорядження від 03.08.2007 № 63-р прийняте адміністративною колегією тервідділення у повній відповідності до вимог чинного законодавства, в межах повноважень, наданих ст.14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України». Відповідно до статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. Оскаржуване розпорядження про початок розгляду справи у відношення ТОВ «Лідер Плюс» було розпочато за фактами, які відбувалися у 2006 році, строк давності притягнення до відповідальності, відповідно до ст.42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не минув. Тервідділення вважає, що Розпорядження від 03.08.2007 № 63-р про початок розгляду справи у відношення ТОВ «Лідер Плюс» прийнято у повній відповідності до вимог чинного законодавства, в межах повноважень, наданих ст.14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», а здійснення розгляду тервідділенням справи за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції» не порушує прав та/або охоронювані законом інтереси ТОВ «Лідер Плюс». Просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 23.01.2008 року по справі №10/38/08.

Повноважні представники відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали повністю. Просять скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 23.01.2008 року по справі №10/38/08.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечує. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити рішення господарського суду Запорізької області від 23.01.2008р. по справі № 10/38/08 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.08.2007р. № 63-р, розпочато розгляд справи за ознаками порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених п.2 ст.50, п.1,2 ч.2 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у зв'язку з наявністю в діях товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер - Плюс» ознак порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з надання місць для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку та застосування різних цін до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання без об'єктивно виправданих нате причин. Визнання недійсним зазначеного розпорядження було предметом розгляду у суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваної постанови, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню в силу наступного:

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі (Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 26.01.2000 року № 02-5/35 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів”).

Статтями 1 і 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено правовий статус і завдання названого Комітету, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.

Повноваження Комітету щодо прийняття розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції встановлені статтею 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України».

Згідно із статтею 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розпорядження про початок розгляду справи приймається органом Комітету у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі, наслідків такого порушення.

07.06.2007 на адресу тервідділення надійшло звернення депутата Василівської міської ради Асаубаєва О.Є., який з посиланням на численні звернення підприємців Василівського ринку звернувся з проханням перевірити обґрунтованість тарифів, що встановлює ТОВ «Лідер Плюс» на послуги ринку.

Аналіз матеріалів, отриманих від Василівської міської ради та ТОВ «Лідер Плюс», дозволив  відповідачу встановити наступне.

Згідно статуту, ТОВ «Лідер-Плюс» є юридичною особою, створено з метою одержання прибутку. Таким чином, відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» ТОВ «Лідер Плюс» є суб'єктом господарювання.

Рішенням Василівської міської ради від 25.03.2004 № 2 цілісний майновий комплекс «Василівській ринок» було передано на 5 років в оренду ТОВ «Лідер Плюс». На підставі цього рішення Василівською міською радою було укладено з ТОВ «Лідер Плюс» договір оренди цілісного майнового комплексу «Василівський ринок» від 15.04.2004 р.

Згідно з інформацією Василівської міської ради, що була надана Запорізькому обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України, у 2006 році на території м. Василівка розташовані 3 ринка, загальна кількість торговельних місць на цих ринках складає 951 торговельне місце, із яких 681 торговельних місць має «Василівський ринок», що становить 71,6%.

За результатами розслідування фактів, викладених в заяві депутата Асаубаєва О.Є., в діях ТОВ «Лідер Плюс» відповідачем у справі виявлені ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

У зв'язку з наявністю в діях ТОВ «Лідер Плюс» ознак порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених  п.2 ст. 50, п.1, 2 ч. 2 ст. 13   Закону України «Про захист економічної конкуренції, на підставі ст. ст. 36, 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції», адміністративною колегією тервідділення, було прийнято Розпорядження від 03.08.2007 №63-р про початок розгляду справи у відношенні ТОВ «Лідер Плюс».

Частиною 1 ст. 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за власною ініціативою.

Саме по собі здійснення розгляду органом Антимонопольного комітету України відповідної справи не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів ТОВ «Лідер Плюс» у сфері господарських правовідносин. Якщо за результатами розгляду такої справи не доведено вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначений розгляд підлягає закриттю (стаття 49 названого Закону).

Розділ VII Закону України "Про захист економічної конкуренції", який регулює процедуру розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції передбачає для сторони, яка бере участь у справі, лише обов'язок добросовісно користуватися належними їй правами (стаття 40 названого Закону). Правові наслідки, передбачені статтями 41, 43, 44, 46, 47 цього Закону оформлюються окремими розпорядчими актами (постановою чи розпорядженням), і їх прийняття має виключно імовірний характер, тобто за результатами здійснення розслідування по справі в залежності від її обставин такі акти може бути й не прийнято.

Всебічне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольним комітетом України згідно з пунктами 21, 23 Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (затверджені розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.94 N 5 в редакції розпорядження від 29.06.98 N 169-р проводиться службовцями названого Комітету після початку розгляду відповідної справи. Тобто з'ясування правомірності всіх аргументів наведених ТОВ «Лідер Плюс», щодо фактичних обставин справи (порушення антимонопольного законодавства) можливе лише в рамках справи про розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Як вище зазначалось, у разі відсутності такого порушення, провадження по справі буде закрито.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, стосовно неналежного заявника – депутата Василевської міської ради Асаубаєва А.Є. Згідно з абзацом третім п. 17 Правил, особами, які мають право подавати заяву відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є суб'єкти господарювання - конкуренти, постачальники чи покупці відповідача та інші фізичні та юридичні особи, які можуть підтвердити, що дії чи бездіяльність відповідача, визначені зазначеними законами як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть безпосередньо і негативно вплинути на їх права. Водночас абзацом четвертим зазначеного пункту Правил передбачено, що заяви осіб, які не мають права їх подавати, згідно з абзацом третім п. 17 Правил, органами Комітету не розглядаються, що не є перешкодою для проведення у разі необхідності за власною ініціативою органів Комітету розслідування щодо фактів, викладених у такій заяві.

07.06.2007 на адресу тервідділення надійшло звернення депутата Василівської міської ради Асаубаєва О.Є., який з посиланням на численні звернення підприємців Василівського ринку звернувся з проханням перевірити обґрунтованість тарифів, що встановлює ТОВ «Лідер Плюс» на послуги ринку.

Керуючись абзацом 4 п.17 Правил, тервідділення не було позбавлено можливості за власною ініціативою здійснити розслідування фактів, викладених в заяві депутата Асаубаєва О.Є. В зв'язку з цим, тервідділенням були надіслані відповідні запити до Василівської міської ради та ТОВ «Лідер Плюс» та порушення справи за ознаками порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

У даному випадку, не мало місце порушення процедури прийняття таких розпоряджень та прийнято воно в межах наданих повноважень. Визнання недійсним, без достатніх правових підстав, розпорядження про початок справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції позбавляє орган Антимонопольного комітету України - відповідача по справі, можливості виконання своїх функцій, передбачених Законом України "Про Антимонопольний комітет".

Закон не покладає на Антимонопольний комітет України та його органи здійснення  контролю за ціноутворенням у сфері застосування вільних цін і тарифів. Водночас за пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про  захист  економічної конкуренції" встановлення, зокрема, таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, кваліфікується як зловживання монопольним  (домінуючим) становищем на ринку. Отже, господарським судам у вирішенні спорів слід мати на увазі,  що  зазначені  органи  можуть здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції і у встановленні  та  застосуванні  вільних  цін і тарифів.

За викладених вище обставин, колегія суддів з висновками господарського суду Запорізької області не погоджується, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду Запорізької області від 23.01.2008р. по справі № 10/38/08 – скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 23.01.2008р. по справі № 10/38/08 - задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 23.01.2008р. по справі № 10/38/08 скасувати.

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Головуючий суддя Яценко О.М.

 судді  Яценко О.М.  

 Мойсеєнко Т. В.  Хуторной В.М.