Постанова

від 17.04.2008 по справі 2/503-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/503-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2008 р.                                                           Справа № 2/503-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Івакіна В.О., судді Камишева Л.М. ,  Фоміна В. О.

при секретарі Міщенко О.А.

за участю представників сторін:

позивача - Литвяк Я.В. ( довіреність № 1 від 11.02.07 р.)

відповідача -  Чміленко В.М. - підприємець    

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. №512С/1-8) на рішення господарського суду Сумської області від 11.02.2007р. по справі № 2/503-07

за позовом Комунальної установи “Сумська міська клінічна лікарня №1”, м Суми

до Приватного виробничо-сервісного підприємства “Иней”, м. Суми

про стягнення 33 312,90 грн.

встановила:

            Позивач  звернувся до суду з позовом  про стягнення заборгованості  за несплачені енергоносії за використання теплової енергії на опалення, використання енергії у вигляді пару, за водопостачання та водовідведення у загальній  сумі 33 312,90 грн. за період з жовтня 2005 р. по квітень 2007 р.

      Рішенням господарського суду Сумської області від 11.02.2007 р. по справі № 2/503-07 (суддя Соп'яненко О.Ю.) позов задоволено частково. Провадження у справі в частині стягнення 15 419,20 грн. - припинено.  Стягнуто з приватного виробничо-сервісного підприємства “Иней” на користь Комунальної установи “Сумська міська клінічна лікарня №1” 17 893,70 грн. боргу, 333,13 грн. витрат по сплаті держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

       Відповідач, приватне виробничо-сервісне підприємство “Иней”, з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.  

       В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що в ході розгляду   спору судом не було повно та об'єктивно розглянуто доводи та досліджено надані  відповідачем докази. Так, у відповідності до умов договору відшкодування витрат спожитої теплової енергії у вигляді пару провадилось на підставі  узгоджених сторонами  калькуляцій згідно яких позивач виставляв  рахунки.                                             

      Відповідно до п. 19 договору позивач не мав права в односторонньому порядку змінювати умови договору. Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків заборгованість відсутня.        

      Просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 11.02.07 р. по справі № 2/503-07 про часткове задоволення позову повністю і прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити та стягнути з Комунальної установи “Сумська міська клінічна лікарня №1”на користь приватного виробничо-сервісного підприємства “Иней” судові витрати у розмірі 91,72 грн.

      Позивач, КУ “Сумська міська клінічна лікарня №1”,  у відзиві на апеляційну скаргу відповідача зазначає, що рішення господарського суду Сумської області від 11.02.2007р. по справі № 2/503-07 є законним та обґрунтованим, висновки суду повністю відповідають матеріалам справи і є об'єктивні. В ході судового засідання було повно та об'єктивно розглянуто та досліджено всі докази без порушення норм матеріального та процесуального права. Розглянуті численні пояснення позивача з посиланням на чинне законодавство.

     В засіданні 15.04.2008 р. оголошено перерву до 14 годин 10 хвилин 22.04.2008 р. для виготовлення повного тексту постанови.

           Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі  доводи  відповідача, заслухавши у судовому засіданні представників  сторін,  перевіривши правильність застосування господарським судом  Сумської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду  встановила наступне.

  Задовольняючи позовні вимоги   господарський суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість за спожиту теплову енергію у вигляді пару та теплову енергію на опалення встановлена контрольно-ревізійним управлінням в Сумській області та не сплачена відповідачем.   

  Колегія суддів не може погодитись з такими висновками місцевого господарського суду, виходячи  наступного.

01.09.1994 р. між Управлінням комунального майна та приватизації Сумської міської ради (орендодавцем) та Приватним виробничо-сервісним підприємством “Иней“ (орендарем) був укладений  договір оренди № ФМ/б-435, відповідно до якого ПВСП “Иней“ прийняв в оренду строком до 29.12.2011 р. нежитлові приміщення пральні загальною площею 285,4 кв. м. та обладнання на території першої міської лікарні по вул. 20 років Перемоги, 13.

 Згідно з пунктом 3.3.3 зазначеного договору відповідач був зобов'язаний укласти договори на експлуатацію, на постачання тепла, води, газу та електроенергії з відповідними підприємствами в 15-денний термін з моменту прийняття рішення про передачу об'єкта оренди. Такі договори не були укладені відповідачем.

 Вказане вище нежитлове приміщення знаходиться на балансі позивача, що підтверджується відповідною довідкою від 12.09.2007 р.

 01.01.2006 р. між сторонами по справі був укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, відповідно до п. 2 якого орендар (відповідач) відшкодовує балансоутримувачу (позивачу) вартість спожитих комунальних послуг, а саме теплової енергії на опалення, пару, водопостачання та водовідведення. Орендар зобов'язався не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача ( т. 1 а. с. 99-100).

  Позовні вимоги про стягнення  боргу розмірі 5253, 35 грн. за спожиту теплову енергію у вигляді пару   не підлягають задоволенню виходячи із наступного .

  Відповідно до умов договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендодавцю від 01.01.06 року орендар (відповідач) проводив оплату , відшкодування витрат спожитих комунальних послуг, а саме теплової енергії у вигляді пару, на підставі калькуляцій, узгоджених сторонами, згідно яких позивач виставляв відповідачу рахунки для оплати цих послуг, а відповідач проводив їх оплату.

Згідно п.19 вищевказаного договору,   позивач не мав права в односторонньому порядку змінювати умови договору щодо істотної умови - ціни спожитих комунальних послуг, а саме теплової енергії у вигляді пару, після фактичного належного виконання відповідачем оплати вартості теплової енергії у вигляді пару, без узгодження цієї істотної умови договору з відповідачем.

Тобто, заборгованості зі сплати витрат за відшкодування теплової енергії у вигляді пару відповідач перед позивачем не мав, що підтверджувалось наданими калькуляціями (т.1 а. с. 72, 75, 78, 81, 84, 87), рахунками, платіжними дорученнями ( т. 2 а. с.17-37) та актом звірки взаємних розрахунків, які є в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або у кількох документах, в листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не дозволяється, якщо інше не встановлено договором або законом.          

 Відповідно до частини 2 ст. 632 ЦК України, зміна ціни після укладання договору дозволяється тільки у випадках і на умовах встановлених договором, або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не дозволяється ( ч. 3 ст.632 ЦК України).

Таким чином, вартість відшкодування комунальних послуг, а саме теплової енергії у вигляді пару, була узгоджена сторонами по справі шляхом затвердження та узгодження калькуляцій за спірний період з грудня 2005 р. по травень 2006 р., які є в матеріалах справи, (підписання їх уповноваженими на те представниками сторін, скріплення печатками), виставлянням позивачем відповідачу на підставі цих калькуляцій рахунку про оплату та сплати відповідачем вартості цих послуг. Отже, даними калькуляціями, затвердженими і погодженими сторонами встановлена суттєва умова договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендодавцю від 01.01.06 року в частині ціни відшкодування послуг, а саме теплової енергії у вигляді пару.

Донарахування позивачем будь-яких сум в односторонньому порядку по оплаті відшкодування комунальних послуг, а саме теплової енергії у вигляді пару, після виконання відповідачем умов договору, в частині оплати відшкодування вищевказаних послуг, є  безпідставним і порушує вищевказані норми матеріального права.

Позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію на опалення в розмірі 12630,35 грн. необґрунтовані, не підтверджені документально та не підлягають задоволенню  виходячи із наступного.

Відповідно до акту від 15.10.2003 року , підписаному  сторонами,  в пральній за адресою 20 років Перемоги, 13 в м. Суми був встановлений засіб обліку теплової енергії на опалення „Calmex Kompact - 2,5" зав. № 032800002325 ( т. 1 а. с. 90). З жовтня 2003 року відповідач сплачував відшкодування витрат на опалення, згідно наданих позивачем рахунків на оплату цих послуг відповідно до показань лічильника.

Таким чином, відповідно до ст. 207 ЦК України, між сторонами у справі був погоджений порядок оплати вищевказаних послуг, згідно показань засобів обліку теплової енергії.

Твердження позивача про те, що вузол обліку тепла встановлено з порушенням технічних умов,  спростовується тим фактом, що КУ “Сумська міська клінічна лікарня № 1“ 15.10.2003 року прийняло даний вузол обліку тепла на опалення згідно акту прийому в експлуатацію, його повіркою ( т.2 а. с. 38),  а також і тим, що 13.11.2007 року  лічильник був прийнятий ТОВ “Сумитеплоенерго“, з яким ПВСП „Иней" уклало договір на постачання теплової енергії  без зауважень.

Суд першої інстанції в  рішенні  зазначає, що надані відповідачем документи свідчать, що лічильник тепла був встановлений у приміщенні пральні 15.10.03 р. без участі представника теплопостачальної організації. Але,  відповідно до приписів ст. 277 Господарського кодексу України абонент має право відпускати енергію приєднаним до його мереж вторинним споживачам (субабонентам). У цьому випадку субабоненти укладають договір енергопостачання з абонентом і мають права та несуть обов'язки абонента, а абонент має права та обов'язки енергопостачальника. Отже, участь представника теплопостачальної організації не була потрібна.

Отже,   донарахована сума заборгованості позивачем здійснена  всупереч умов договору та показань лічильника.

Обґрунтування позовних вимог актом ревізії КРУ в Сумській області є безпідставним, оскільки відповідач не був об'єктом контролю та відповідно до „Порядку проведення і інспектування державною контрольно-ревізійною службою", затвердженого Постановою КМУ від 20.04.2006 року № 550, акт КРУ не є носієм доказової інформації у господарській справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували заборгованість відповідача  у розмірі 5253, 35 грн. (за спожиту теплову енергію у вигляді пару) та 12630,35 грн. (за спожиту теплову енергію на опалення). Факт заборгованості не підтверджується  документами та не встановлений законним способом, а в односторонньому порядку донарахований позивачем і базується на  акту КРУ.

Отже, відповідач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за вищевказаним договором, а саме відшкодував позивачу в повному обсязі витрати за надані житлово-комунальні послуги, та не має заборгованості перед позивачем.

Тому позовні вимоги в частині стягнення 5253, 35 грн. за спожиту теплову енергію у вигляді пару та 12630,35 грн. за спожиту теплову енергію на опалення документально не підтверджені і у суду не було підстав  задовольняти їх.  

В частині стягнення 15419 грн.20 коп. провадження у справі   в зв'язку із сплатою боргу після  порушення провадження у справі обґрунтовано судом першої інстанції припинено.

    Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія судів вважає, що при прийняті рішення від 11.02.2008 р. по справі № 2/503-07 господарський суд Сумської області не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права в зв'язку з чим, рішення господарського суду Сумської області в частині стягнення з Приватного виробничо-сервісного підприємства “Иней“ 17893 грн. 70 коп. заборгованості, 333 грн. 13 коп.   витрат по сплаті державного мита,  118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

           Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 80, 99, 101, п.2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч.1 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області в частині стягнення з ПВСП “Иней“ на користь Комунальної установи “Сумської міської клінічної лікарні № 1“   17893 грн. 70 коп. боргу, 333 грн.13 коп. витрат по сплаті держмита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

   Стягнути з Комунальної установи “Сумської міської клінічної лікарні № 1“ ( 40021, м. Суми, вул. 20 років Перемоги, 13; код 05519480) на користь ПВСП “Иней“ (40030, м. Суми, пров. 1-й Перекопський, 7, кв. 2; код 21111347)   91,72 грн. витрат по сплаті держмита.

Господарському суду Сумської області на виконання даної постанови видати наказ.

В іншій частині рішення залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                                    Івакіна В.О.  

                                 Судді                                                                    Камишева Л.М.  

                                                                                                               Фоміна В. О.