17/499
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.04.2008 № 17/499
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Головко П.В. – представник за дов. № 421-06-1 від 03.03.2008;
від відповідача -Голодненко В.О. – представник за дов. № 01/01-986 від 26.12.2007;
від третьої особи:не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України
на рішення Господарського суду м.Києва від 21.01.2008
у справі № 17/499
за позовом Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України
до Український консорціум "Екосорб"
третя особа відповідача Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду
третя особа позивача
про стягнення 132750,00 грн.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві тапрофесійних захворювань України у листопаді 2007 року звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Українського консорціуму „Екосорб” про стягнення з останнього на користь Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 132 750 грн. суми, сплаченої за договором № 20 Д (ЗІЗ) від 19.11.2002.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.01.2008 (у справі № 17/499) в задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на недоведеності позивачем викладених у позові обставин.
Крім того, суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що позивачем не надано суду доказів того, що відповідач припинив виконання робіт, що є однією з умов для повернення позивачу коштів на підставі п. 5.2 договору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2008 у справі № 17/499 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2008 у справі № 17/499 відновлено строк подання апеляційної скарги, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Апеляційна скарга мотивована тим, що господарський суд міста Києва ухвалюючи оскаржуване рішення, не повно з'ясував та не довів обставин, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач також посилається на закінчення терміну дії договору та на те, що відповідач не виконав 4 етап за договором, що свідчить про недосягнення відповідачем показників, які передбачені договором, а тому згідно з п. 5.2. договору позивач може вимагати від відповідача повернення всіх сплачених йому платежів.
У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні представник відповідачів заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2008 № 17/499 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничного нагляду (далі – третя особа) у судові засідання 15.04.2008, 22.04.2008 не з'явився, проте 14.04.2008 через загальний відділ Київського апеляційного господарського суду третя особа надала пояснення по справі, в якому просило розглянути справу без участі представника третьої особи, клопотання задоволено судом апеляційної інстанції.
15.04.2008 в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду оголошувалась перерва до 22.04.2008 тому постанову прийнято 22.04.2008.
Повідомленням Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2008 № 17/499 повідомлено третю особу, що у розгляді справи № 17/499 оголошено перерву до 22.04.2008, отже третя особа була обізнана про час і місце засідання суду апеляційної інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як правильно зазначив суд першої інстанції, між сторонами та Державним департаментом з нагляду за охороною праці, правонаступником якого є Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничного нагляду (третя особа) 19.11.2002 було укладено договір № 20Д (ЗіЗ) на створення науково-технічної продукції (далі – договір).
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до підпункту 1.2 пункт 1 договору третя особа та позивач доручили, а відповідач зобов'язувався виконати роботу, а саме: розробити та дослідити технічні засоби, прилади і нестандартне обладнання метрологічного призначення для випробувань фільтрувально-поглинальних шихт і коробок фільтрувальних протигазів щодо газоподібних і шкідливих речовин (далі – робота). Результатом виконаних робіт за даним договором є проекти стандартів: - „Засоби індивідуального захисту органів дихання фільтруючі. Методи визначення часу захисної дії фільтруючих патронів щодо пароподібних та газоподібних шкідливих речовин”; „Поглинаючі хімічні. Методи визначення динамічної активності щодо пароподібних та газоподібних шкідливих речовин. Головний зразок динамічної установки для вимірів динамічної активності хімічних поглиначів та часу захисної дії фільтруючих патронів щодо пароподібних та газоподібних шкідливих речовин. (підпункт 1.3 пункту 1 договору).
Згідно підпункту 1.4 пункту 1 договору робота виконується у відповідності до узгодженого сторонами технічного завдання та календарного плану виконання робіт, що є невід'ємною частиною договору.
Права та обов'язки сторін за договором передбачені розділом 2 договору, згідно з яким третя особа визначає технічні результати роботи в цілому та окремих її результатів, погоджує технічне завдання робіт та бере участь у прийманні робіт (підпункт 2.1 пункту 2), позивач забезпечує фінансування робіт, проводить перевірку відповідності чинному законодавству оформлених звітних документів, веде бухгалтерський облік та здійснює контроль за цільовим використанням коштів, затверджує програму приймання робіт (підпункту 2.2 пункту 2), відповідач зобов'язаний своєчасно і якісно виконувати роботи передбачені договором, по завершенню звітних етапів та роботи загалом, надавати позивачу звітні документи у строки встановлені календарним планом виконання робіт, використовувати надані згідно з договором кошти за цільовим призначенням, під час виконання робіт згідно з умовами цього договору дотримуватися вимог чинних державних стандартів (підпункту 2.3 пункту 2).
Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 договору вартість виконання робіт визначається згідно з протоколом погодження договірної ціни та розрахунком кошторисної вартості і становить 162 000 грн.
Згідно з розділом 9 договору початок виконання роботи сторони погодили з 01.07.2002, а закінчення -30.06.2003. При цьому, термін виконання окремих етапів роботи визначався календарним планом виконання робіт.
Відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 договору приймання закінчених робіт здійснює приймальна комісія. Порядок здавання та приймання робіт визначено технічним завданням (підпункт 4.2 пункту 4).
Підпунктом 4.3 пункту 4 договору передбачено, що позивач протягом 15 днів з дня одержання акта здачі-приймання робіт та звітних документів, зазначених у технічному завданні, зобов'язаний направити відповідачу акт здавання-приймання науково-технічної продукції або мотивовану відмову від приймання робіт.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідач за замовленням позивача виконав роботи, що підтверджується актами здачі-приймання №1 на суму 11 100,00грн. (аркуш справи 71), №2 на суму 24 900,00 грн. (аркуш справи 76), № 3 на суму 87 000,00 грн. (аркуш справи 80). Копії всіх вищезазначених документів наявні в матеріалах справи. Зазначене також не спростовано доводами апелянта.
30.07.2003 між сторонами була укладена додаткова угода №2 до Договору, а також Протокол погодження договірної ціни на 2003 рік, Календарний план, Калькуляцію та Зміни до технічного завдання, згідно з якими вартість виконання робіт в 2003 році становить 39000,00 грн. з авансовим платежем в розмірі 9750,00 грн., який позивач був зобов'язаний перерахувати відповідачеві протягом 10 днів з дня набрання чинності цієї додаткової угоди. Термін закінчення відповідних робіт: грудень 2003р.
19.12.2003 між сторонами була укладена додаткова угода №3 до договору, умови якої стосуються вартості та строків виконання відповідачем робіт у 2003р. (фактично об'єднано четвертий, п'ятий та шостий етапи робіт).
Додатковою угодою №4 від 13.05.2004 термін дії Договору та строк закінчення робіт було подовжено до 30.06.2004; вартість робіт встановлено в розмірі 39000,00 грн., яку позивач був зобов'язаний сплатити протягом 10 днів з дня підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.
Відповідно до частини першої статті 614 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Згідно частини другої статті 613 ЦК України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Відповідно до частини четвертої статі 614 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Позивач листом №01-2186 від 30.12.2004 (аркуш справи 121) щодо виконання договорів №20-3і3, від 19.11.2002 №24-3і3, від 19.11.2002, №26-3і3 від 19.11.2002 повідомив відповідача, що у зв'язку з тяжким фінансовим становищем позивача, у нього відсутня можливість у грудні 2004 року профінансувати виконані роботи та запропонував відповідачу по договору від 19.11.2002 №20-313 укласти додаткову угоду на продовження терміну дії вищезазначеного договору до 01.05.2005.
10.01.2005 між позивачем, відповідачем та третьою особою було укладено додаткову угоду №6 до договору від 19.11.2002 на створення науково-технічної продукції, згідно з підпунктом 1 пункту 1 якої сторони погодились продовжити термін дії договору до 30.04.2005.
Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з урахуванням укладених до договору додаткових угод. Крім того, позивач припинив фінансування робіт (лист позивача №03-47 від 09.04.2004) та своїм листом № 597-02-3 від 31.08.2006 він повідомив відповідача про одностороннє припинення виконання договору від 19.11.2002 та необхідність провести інвентаризацію витрат за договором.
Відповідно до статті 892 ЦК України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.
Згідно з частиною першої статті 894 ЦК України виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.
Відповідно до приписів частини першої статті 897 ЦК України виконавець зобов'язаний виконати роботи відповідно до погодженої з замовником програми (техніко-економічних показників) і передати замовникові результат у строк, встановлений договором, а замовник, відповідно до приписів статті 898 ЦК України - видати виконавцеві технічне завдання та погодити з ним програму (техніко-економічні показники) або тематику робіт, прийняти виконані роботи та оплатити їх.
Крім того, позивач як на підставу своїх вимог посилається на порушення відповідачем зобов'язань щодо своєчасного виконання робіт за договором та право позивача, передбачене підпунктом 5.2 пункту 5 договору, вимагати від відповідача повернення всіх платежів.
Як вбачається зі змісту підпункту 5.2 пункту 5 договору у випадку припинення робіт або недосягнення показників, які передбачені цим договором з вини виконавця (відповідача) замовник (позивач) може вимагати повернення всіх платежів.
Проте, як вже зазначалося вище, між сторонами 13.05.2004 було укладено додаткову угоду №4 до договору №20 Д Зі3 від 19.11.2002 (далі-додаткова угода), відповідно до якої, умови щодо відповідальності сторін, було змінено та за порушення строків виконання робіт, визначених у календарному плані, відповідач зобов'язувався сплатити позивачеві пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення, але не більше суми фактично попередньо перерахованих коштів. Відповідач не сплачує пеню за порушення строків, якщо таке прострочення сталося не з його вини (підпункт 6.3 пункту 6 додаткової угоди).
Київський апеляційний господарський суд за результатом перегляду справи встановив, що згідно підпункту 6.5 пункту 6 додаткової угоди, у разі неприйняття позивачем виконаної роботи через її невідповідність вимогам технічного завдання, відповідач повертає позивачеві всі одержані від нього для виконання роботи кошти і відшкодовує збитки.
Таким чином, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що сторонами було змінено умови договору щодо відповідальності за порушення зобов'язань відповідача та встановлено обов'язок відповідача повернути позивачеві всі отримані кошти лише у випадку неприйняття позивачем виконаної роботи через її невідповідність вимогам технічного завдання.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і позивача, який, звертаючись до суду з вимогою про повернення перерахованих коштів, повинен був довести факт неприйняття позивачем виконаної роботи через її невідповідність вимогам технічного завдання.
Проте, вищезазначених доказів суду надано не було, а як на підставу своїх вимог позивач посилається на умови договору щодо відповідальності, передбачені підпунктом 5.2 пункту 5 договору, які було змінено сторонами додатковою угодою. За таких обставин суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог з вищевикладених обставин.
З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 ГПК України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2008 у справі № 17/499 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 17/499 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
25.04.08 (відправлено)
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 22.04.2008 |
Оприлюднено | 05.05.2008 |
Номер документу | 1572753 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Коротун О.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні