Рішення

від 17.04.2008 по справі 17/79

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/79

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                  17.04.08                                                                                                         Справа № 17/79

За позовом: ДП “Львіввугілля” в особі Відокремленого підрозділу “Червоноградського управління виробничо-технологічного зв'язку”, м. Червоноград

до відповідача: Сокальського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, м. Сокаль

про стягнення 1 716,49 грн.

                                                                                                       Суддя  У.І.Ділай

Представники :

Від позивача: Таранчук Ю.В. –ю/к відокремленого підрозділу

Від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору:

На розгляд суду поступила позовна заява ДП “Львіввугілля” в особі Відокремленого підрозділу “Червоноградського управління виробничо-технологічного зв'язку”,                               м. Червоноград до відповідача Сокальського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, м. Сокаль про стягнення 1 716,49 грн

Ухвалою суду від 11.03.2008р. дана позовна заява була прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 17.04.2008р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач явку представника в судове з невідомих причин не забезпечив.

15.04.2008р. на адресу суду від відповідача надійшов Відзив № 2441 від 10.04.2008р., відповідно до якого відповідач підтверджує факт існування заборгованості перед позивачем в розмірі 1 301,28 грн., а також Лист № 2507 від 14.04.2008 згідно якого Сокальський РВ УМВС України у Львівській області позовні вимоги визнає.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

01.04.2003р. між сторонами у справі укладено Договір № 117 про надання послуг електрозв'язку, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався надавати відповідачу послуги електрозв'язку, перераховані в додатку до даного Договору.

Відповідно до п. 4.4. Договору, розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць відповідач зобов'язувався сплачувати протягом 10-ти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як зазаначається у позовній заяві, відповідач своїх зобов'язань щодо оплати послуг належно не виконав у зв'язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 1 301,28 грн. Факт існування заборгованості підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків від 20.06.2007р. із відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін.

Відповідно до Листа Начальника Сокальського РВ УМВС України у Львівській області № 4361 від 25.06.2007р. Договір № 117 від 01.04.2003р. було розірвано. Заборгованості за отримані послуги електрозв'язку відповідач не сплатив.

23.11.2007р. позивач направив на адресу відповідача Претензію-попередження № 12 від 22.11.2007р.,яка залишилася без відповіді.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу суму інфляційних втрат, що становить 319,49 грн., а також 3 % річних у розмірі 95,73 грн.

Таким чином загальна сума боргу Сокальського РВ УМВС України у Львівській області перед позивачем становить 1 716,49 грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від  виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до  ст. 599 ЦК України, зобов'язання  припиняється  виконанням,  проведеним  належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про належне виконання ним зобов'язань щодо сплати заборгованості.

У  відповідності  з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України  та ст. 33 ГПК України  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,   на   які   вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.   

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі наведеного та керуючись ст. 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 526, 599, 610, 612, 625, ЦК України, ст. ст. 4-3, 7, 33, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Сокальського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (80000, вул. Міцкевича, 9, м. Сокаль. Р/р 35218002328 в УДК, МФО 825014, код ЄДРПОУ 08674092) на користь ДП “Львіввугілля” в особі Відокремленого підрозділу “Червоноградського управління виробничо-технологічного зв'язку” (80100, вул. Св. Володимира, 4а, м. Червоноград. Р/р 2600011745 в Райффайзен банк Аваль м. Львів, МФО 325570, код ЄДРПОУ 26307859) 1 301,28 грн. боргу, 319,49 грн. інфляційних, 95,73 грн. 3 % річних, всього –1 716,49 грн.; 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя