Ухвала

від 27.04.2011 по справі 6-5086св10

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

 УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

                    27 квітня 2011 р.

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого           Пшонки М.П.,

суддів:                       Журавель В.І.,     Євграфової Є.П.,    

                     Леванчука А.О.,     Писаної Т.О., -    

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Спарк Фінанс», ВАТ «Племінний завод «Бортничі», треті особи: управління Держкомзему у Бориспільському районі, ДП «Центр державного земельного кадастру», про визнання недійсними державного акта на право власності на землю, договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації, за касаційною скаргою ТОВ «Спарк Фінанс» на рішення апеляційного суду Київської області від 15 листопада 2010 року,

в с т а н о в и л а:

Позивач 17 червня 2009 року звернувся до суду із вказаним позовом, вимоги за яким було уточнено під час розгляду справи, обґрунтовуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4, після смерті якої відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 1,7 га, що розташована в межах Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області і належала останній на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку серії КВ № 035551.

Під час переоформлення права власності на вказану земельну ділянку ним було виявлено, що на дану земельну ділянку накладається інша земельна ділянка, що належить ТОВ «Спарк Фінанс», яка була отримана останнім на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10 червня 2008 року, укладеного між ТОВ «Спарк Фінанс» та ВАТ «Племінний завод «Бортничі».

Зважаючи, що на одну й ту ж земельну ділянку водночас існують два державних акта, чим порушуються його права як спадкоємця на володіння, користування та розпорядження спадковим майном, та те, що виданню державного акта на його ім'я повинно передувати скасування державного акта, виданого на ім‘я ТОВ «Спарк Фінанс» та визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки як правової підстави для його видання, недійсним, просив суд задовольнити його вимоги та, окрім скасування державного акта, виданого на ім'я ТОВ «Спарк Фінанс», просив також скасувати договір купівлі-продажу, укладений між вказаним товариством та ВАТ «Племінний завод «Бортничі» від 15 травня 2008 року, скасувати державну реєстрацію державного акта серії ЯЖ № 2660502, що зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 020832300034.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від            30 червня 2010 року в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 15 листопада                 2010 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 15 травня 2008 року, укладений між ТОВ «Спарк Фінанс» та ВАТ «Племінний завод «Бортничі». Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,8611 га, що розташована на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області від               10 липня 2008 року та скасовано державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку від 10 липня 2008 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданій касаційній скарзі ТОВ «Спарк Фінанс» просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача – ОСОБА_4, після смерті якої відкрилась спадщина, до складу якої входить, земельна ділянка площею 1,7 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області та належала останній на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку серії КВ № 035551.

Після прийняття спадщини (свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 10 травня 2006 року) позивач як спадкоємець за заповітом почав переоформлювати земельну ділянку на себе, у зв'язку з чим звернувся із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою до ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Під час погодження останнім вищезазначеної технічної документації на земельну ділянку із Бориспільською філією ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» було встановлено, що земельна ділянка, що належала ОСОБА_4, накладається на інші земельні ділянки, на які вже видані державні акти, а тому позивачу було відмовлено у присвоєнні кадастрового номеру на неї.

Листом № 270/04 від 27 лютого 2009 року ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» повідомило позивача про те, що на належну йому земельну ділянку, відповідно до її геодезичних координат поворотних точок меж, накладається земельна ділянка з кадастровим номером 3220888000:03:006:0068, що перебуває у власності ТОВ «Спарк-Фінанс».

Вищенаведена земельна ділянка з кадастровим номером 3220888000:03:006:0068 була придбана ТОВ «Спарк-Фінанс» у ВАТ «Племінний завод «Бортничі» відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10 червня 2008 року. У подальшому на неї була виготовлена необхідна технічна документація та державний акт на земельну ділянку серії ЯЖ № 660502.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із недоведеності виділення спірної земельної ділянки ОСОБА_4 у визначених в державному акті серії ЯЖ № 660502 місці та у вказаних кутах та точках та відсутності порушень прав позивача у зв’язку з недоведеності факту накладання земельних ділянок з кадастровими номерами 3220888000:03:006:0068 та 3220888000:03:006:0004, що належать сторонам, одна на одну.

При цьому судом взято до уваги, що топографо-геодезичні роботи при видачі державного акта на ім'я ОСОБА_4 не проводились. При проведенні топографо-геодезичних робот з метою виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_3 використовувались копіювання із схеми землекористування Щасливської сільської ради, викопіювання схеми поділу земель колективної власності ВАТ «Племінний завод «Бортничі» в межах Щасливської сільської ради Бориспільського району, проте, відомості обчислення координат (координати кутів та зворотні точки) земельної ділянки ТОВ «Спарк-Фінанс» (площею 1,8611 га, кадастровий номер 3220888000:03:006:0068, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 660502) не перебували у розпорядженні інституту в момент проведення топографо-геодезичних робіт з метою виготовлення державного акта гр. ОСОБА_3, та відповідно до уваги не приймались.

Окрім наведеного, оскільки  ОСОБА_3, не є стороною у договорі купівлі-продажу земельної ділянки, який був укладений між ТОВ «Спарк Фінанс» та ВАТ «Племінний завод «Бортничі» судом зазначено про відсутність у позивача правових підстав для оспорення договору та відповідно визнання державного акта на вказану земельну ділянку недійсним.

Скасовуючи зазначене рішення, апеляційний суд дійшов висновку про незаконність укладання договору купівлі-продажу відповідачем ВАТ «Племінний завод «Бортничі», оскільки спірна спадкова земельна ділянка товариству не належала, у встановленому законом порядку у позивача не була вилучена. На підтвердження зазначеного апеляційним судом прийнято лист ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» № 270/04 від 27 лютого 2009 року, згідно з яким на земельну ділянку, що належить позивачу, відповідно до її геодезичних координат поворотних точок меж накладається земельна ділянка з кадастровим номером 3220888000:03:006:0068, що перебуває у власності ТОВ «Спарк-Фінанс».

З такими висновками колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. ст. 59, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.  Обставини  справи,  які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

У спорі, пов’язаному із накладанням меж суміжних земельних ділянок підлягають встановленню обставини відповідності фактичних меж земельних ділянок державним актам.

Отже, позивач належними та допустимими доказами мав, перш за все, довести фактичне місцезнаходження належної йому на праві власності земельної  ділянки та відповідність цього місцезнаходження державному акту про право власності Серії ЯЖ № 660502.

Згідно з листом ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» № 1/05-04/601 від 30 квітня 2010 року інформація щодо накладання меж земельної ділянки ТОВ «Спарк-Фінанс» та земельної ділянки, яка переходить у власність ОСОБА_3 була надана за результатами проведення топографо-геодезичних робіт.

Основою для відновлення земельної ділянки меж є дані земельно-кадастрової документації (ст. 107 ЗК України).

Оскільки натурні топографо-геодезичні зйомки не можуть дати юридично значимих відомостей щодо правомірного використання земельної ділянки, основою геодезичного встановлення меж земельної ділянки, що здійснюється в межах комплексу робіт з кадастрової зйомки (ст. 198 ЗК України), реєстрації її просторових та правових характеристик є документація із землеустрою, дані якої носять офіційний характер і набувають юридичного значення внаслідок затвердження за встановленою законодавством процедурою.

Наведе залишилось поза увагою апеляційного суду, як і лист ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від                   21 травня 2010 року № 01/05-04/696, направлений на адресу суду першої інстанції, відповідно до якого інформація про те, що межі земельної ділянки ТОВ «Спарк-Фінанс», кадастровий номер 3220888000:03:006:0068, накладаються на межі земельної ділянки ОСОБА_4, кадастровий номер 3220888000:03:006:0004, суду та громадянину ОСОБА_3 Інститутом не надавалася.

Враховуючи те, що топографо-геодезичні роботи при видачі державного акта на ім'я ОСОБА_4 не проводились, а при проведенні топографо-геодезичних робот з метою виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку позивачу відповідна документація із землеустрою, що затверджена за встановленою законодавством процедурою, не використовувалась, апеляційний суд помилково врахував лист ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» № 270/04 від                       27 лютого 2009 року як допустимий доказ накладання земельної ділянки з кадастровим номером 3220888000:03:006:0068, що перебуває у власності ТОВ «Спарк-Фінанс», на земельну ділянку позивача.

Зазначаючи про необхідність захисту порушеного права позивача у судовому порядку зв’язку з незаконним укладанням ВАТ «Племінний завод «Бортничі» договору купівлі-продажу спірної спадкової земельної ділянки, яка товариству не належала, без вилучення її у встановленому законом порядку, апеляційний суд залишив поза увагою те, що на правочин, укладений з порушенням вимог закону, не поширюється загальне правило про наслідки недійсності правочину (двостороння реституція), якщо сам закон передбачає інші наслідки такого порушення.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Пунктом 3 ч.1 ст.388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісне придбання, згідно зі ст. 388 ЦК України, можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого ст. ст. 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

Оскільки висновки апеляційного суду не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та наявних в матеріалах справи доказах, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції, за висновками якого позивачем не доведено факт порушення його права, а спосіб захисту останнього не відповідає вимогам закону – залишенню в силі.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ТОВ «Спарк Фінанс» задовольнити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 15 листопада 2010 року скасувати.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від              30 червня 2010 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                 М.П. Пшонка

          Судді:                                    В.І. Журавель

                   Є.П. Євграфова

                   А.О. Леванчук

                   Т.О. Писана