Рішення

від 17.04.2008 по справі 7/41-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/41-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 РІШЕННЯ          

від "17" квітня 2008 р.                                                       по справі  № 7/41-38

Суддя Шум М.С. розглянувши матеріали

за позовом Відкритого акціонерного товариства «САН ІнБев Україна», м.Київ

до відповідача: Приватної фірми «Юкон-Плюс», м. Ковель

про стягнення 946417,55 грн.

Суддя          Шум М.С.

За участю представників сторін:

від позивача: Братерський Г. М., юрисконсульт (довіреність № 82 від 08.09.07р.).

від відповідача: Колотюк Т. Ф., пом. директора з фінансових питань (довіреність від 07.04.08р.), Салко О. В., юрист (довіреність від 07.04.08р.).

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін було роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було роз'яснено його процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні 14.04.2008р. було оголошено перерву до 17.04.2008р. до 12 год. 20 хв. для подання заперечень відповідачем.

Суть спору: позивач –відкрите акціонерне товариство «САН ІнБев Україна»просить суд стягнути з приватної фірми «Юкон-Плюс»946417,55 грн., в тому числі 789470,76грн. основного боргу 25894,64 грн. процентів річних та 131052,15 грн. інфляційних втрат. Крім того, позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти боржника на суму позову.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному об'ємі.

Представники відповідача у відзиві та в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, в частині стягнення основного боргу в сумі 789470,76 грн., щодо стягнення 25 894,64 грн. та збитків внаслідок інфляції -131052,15 грн. заперечують посилаючись на те, що при поставці товару за договором №5657 від 01.01.2006 року відповідачем на виконання п. 10.1 даного договору було сплачено і заставну вартість тари.

За умовами договору №5657 від 01.01.2006 року - продукція передавалась відповідачу у тарі, яка є зворотною.

У відповідності до п. 10.4 Договору, в разі неповернення будь-якого виду тари за 10 днів до дати припинення дії цього Договору, така тара стає товаром, та вважається проданою відповідачу за ціною, визначеною в п. 6.5. цього договору.

Після припинення дії даного Договору, Позивачем не було надано для оплати згідно з договору, жодних документів, а тому відповідач вважає, що на момент звернення з позовом до суду, позивач не мав права на нарахування процентів річних та збитків внаслідок інфляції, оскільки не надав відповідно до п. 10.4 вищезазначеного договору документи для оплати по заборгованості за зворотною тарою.

Крім того, відповідач зазначає, що заборгованість за неповернуту зворотню тару, заявлену позивачем у позові до сплати, підлягає зменшенню на суму оплаченої відповідачем на момент отримання товару заставної вартості тари, згідно товарно-транспортних накладних. Відповідачем було здійснено частково сплату заборгованості на суму - 97 628, 40 грн., що підтверджується рахунком-фактурою від 22.08.2006р., товарно-транспортною накладною №44356 від 22.08.2006р.

За період дії Договору №77/07 від 01.01.2007 р. фактична заборгованість відповідача перед Позивачем за зворотною тарою складає 1080 468,00 скло пляшок 0,5л. тип ВNR та 10 319,00 ящиків №5, 20-гніздових, що складає у грошовому виразі - 460 715,80 грн., та сплаченої під час поставки товару згідно п. 10.1 вказаного Договору №77/07 заставної вартості тари.

Таким чином, основна заборгованість відповідача перед позивачем за зворотною тарою, за мінусом 12 622, 44 грн., на день розгляду справи складає - 448 093,36 грн.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, - ВСТАНОВИВ: 01 січня 2008 року між ВАТ «САН Інтербрю Україна»та ПФ «Юкон-Плюс»було укладено договір дистрибуції за №5657. Термін дії згідно п. 17.6 встановлено до 31.12.2006р.

          Укладена угода предметом судового розгляду не виступала, недійсною судом не визнавалася, сторонами розірвана не була, у зв'язку з чим в господарського суду відсутні підстави вважати зазначену угоду недійсною або неукладеною.

25.09.2007р. здійснено державну реєстрацію внесення змін до установчих документів ВАТ «САН Інтербрю Україна», які полягали у зміні назви на ВАТ «САН ІнБев Україна»

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно договору умов договору № 5657, позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар, а відповідач відповідно зобов'язувався прийняти товар, оплатити його вартість та повернути позивачу тару в терміни та на умовах, передбачених цим договором дистрибуції.

На виконання умов Договору № 5657 позивачем було поставлено відповідачу товар у відповідній тарі, якою згідно з пунктом 1.6 договору є склопляшки, поліетиленові ящики, палети транспортні (дерев'яні піддони), КЕГи, вуглекислотні балони.

31 березня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено угоду № 8874 (далі - Угода № 8874) про погашення боргу з повернення зворотної тари, який утворився станом на 31.03.2006 року на підставі договорів - № 2576 від 14.10.2004 р., № 3114 від 01.01.2005 р., № 5657 від 01.01.2006 р. Відповідно до пунктів 2.1.1, 2.1.2 Угоди № 8874 зафіксована у ній заборгованість з повернення зворотної тари мала погашатись відповідачем двома способами, а саме на одну частину неповернутої тари відповідач набував право власності і оплачував її вартість позивачу, іншу частину неповернутої тари відповідач мав повернути позивачу на умовах, встановлених договором № 5657 від 01.01.2006р.

Станом на 01.04.2006 р. відповідач мав повернути позивачу - склопляшки 0,5 л (тип ВМR) 687397 шт.; ящики № 5, 20 –гніздовий 17450 шт.; піддони дерев'яні –97 шт.

За період з 01.04.2006 р. по 31.12.2006р. відповідачу було поставлено зворотню тару в  кількості: склопляшки 0,5 л (тип ВМR) 4485200 шт.; ящики № 5, 20-гніздовий 217216 шт.; піддони дерев'яні 7103 шт.

За період з 01.04.2006 р. по 31.12.2006р. відповідачем було повернуто позивачу зворотню тару в наступній кількості, зокрема: склопляшки 0,5 л (тип ВМR) 4239209 шт.; ящики № 5, 20-гніздовий 211977 шт.; піддони дерев'яні 6617 шт.

Відповідно до пункту 10.2 Договору № 5657 Дистрибутор зобов'язаний повернути 100% тари. Пунктом 10.3 Договору № 5657 встановлено, що для повернення тари в першу чергу використовуються зворотні рейси автомашин, які доставили товар центрозавозом. В разі неповернення тари зворотнім рейсом Дистрибутор повертає тару за власний рахунок та власним транспортом.

За умови неповернення Дистрибутором (відповідачем) будь-якого виду тари за 10 днів до дати припинення дії договору № 5657, така тара стає товаром, та вважається проданою Дистрибутору (відповідачу) за ціною, визначеною в п. 6.5 цього Договору та переданою на підставі товарно-транспортних накладних, оформлених при отриманні товару. Строк оплати такої тари наступає за 10 днів до дати припинення дії договору пп. 10.4, 10.5 договору дистрибуції № 5657 від 01.01.2006р.

Станом на 21 грудня 2006 року відповідач не повернув позивачу тару в наступній кількості: склопляшки 0,5 л(тип ВМR) 1228388 шт., ящики № 5, 20-гніздовий 22689 шт., піддони дерев'яні 583 шт.

Неповернення вказаної тари підтверджується підписаним сторонами актом звірки по кількісному обліку тари від 09.01.2007 р. та іншими матеріалами справи.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був за 10 днів до дати припинення дії договору № 5657 сплатити позивачу повну вартість неповернутої тари за ціною, визначеною в пункті 6.5 цього договору № 5657 та додатку № 5 до нього, а всього на суму 789 470,76 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з цим, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідачу відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України згідно поданих розрахунків нараховано 131052,15 грн. інфляційних втрат за період прострочки платежів, та 25894,64 грн. процентів річних, нарахованих за весь період прострочки платежів.

Твердження відповідача про те, що ним здійснено часткову оплату боргу в сумі 97628,40 грн., судом до уваги не береться, оскільки відповідачем не подано доказів  сплати даної суми.

Позовна вимога позивача в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у сумі 946417,55 грн. до задоволення не підлягає у зв'язку з необгрунтованістю.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору дистрибуції № 5657 від 01.01.2006 р., угоди № 8874 від 31.03.2006р. та не виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати, позовні вимоги позивача підлягають до задоволення повністю в частині стягнення  суми основного боргу в розмірі 946417,55 грн.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати, що пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи господарським судом (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), які поніс позивач, підлягають відшкодуванню у відповідності із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за рахунок відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 625 Цивільного кодексу України,  ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з приватної фірми «Юкон-Плюс»(м. Ковель, вул. Шевченка, 28, код ЄДРПОУ 32616117) на користь відкритого акціонерного товариства «САН ІнБев Україна»(м. Київ, вул. Боженка, 87, код ЄДРПОУ 30965655) 789470,76 грн. заборгованості, 25894,64 грн. процентів річних, 131052,15 грн. інфляційних нарахувань, всього 946417 грн. 55 коп., та 9464,18 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В частині позову щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у сумі 946417,55 грн., відмовити.

Суддя                                                  М.С. Шум

Дата виготовлення повного

тексту рішення 18.04.2008р.