Справа № 2-1712\2011р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМ’ЯМ УКРАЇНИ
23 травня 2011 року
Алчевський міський суд Луганської області в складі:
головуючого - судді Павлової З.М.
при секретарі Шапор С.П.
адвоката ОСОБА_1
розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду у м.Алчевську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права спільної часткової власності на нерухоме майно ,
В С Т А Н О В И В:
Позивачка ОСОБА_2 посилаючись на те, що з 1995 року по 2002 рік вона та її чоловік - відповідач ОСОБА_3 - були учасниками ТОВ «ФАУНД»(надалі Товариство), яке мало статус юридичної особи та було зареєстроване 24 жовтня 1995 року, реєстраційний № 781, ідентифікаційний код № 23474597, в якому, згідно з умовами Установчого договору Товариства, співвідношення їх часток було рівним і складало по Ѕ частці у кожного. Посилаючись на те, що в період з 1990 до 1996 року Товариство збудувало, здало в експлуатацію, і з цих підстав набуло право власності на нерухоме майно, яке розташоване по вул. Шмідта, 5 в м. Алчевську Луганської області, і складалось з дев’яти об’єктів, а саме з будівель ремонтних боксів –літери И-1, З-1, В1-1; будівлі диспетчерської літера Ж; будівлі компресорної літера Е-1; будівлі складу літера Е1-1; будівлі майстерні літера Г-1; будівлі котельної літера Д-1; крупорушки літера Л-1, вбиральні літера О, огорожі літера 1-6; зливної ями літера ОСОБА_4 власності Товариства на вищевказане майно було належним чином зареєстроване в КП «Алчевське БТІ»10 квітня 1997 року на підставі рішення виконкому Алчевської міської ради №620 від 17.09.1996р.
Позивачка ОСОБА_2, посилаючись на те, що у січні 2001 року ТОВ «ФАУНД» фактично припинило свою діяльність, у зв’язку з чим на підставі рішення господарського суду Луганської області від 2 квітня 2002 року № 3/138 пн державна реєстрація Товариства була скасована, і станом на цей час ТОВ «ФАУНД» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не значиться, а тому позовні вимоги до нього будь-кого з кредиторів, якщо б такі і залишились, є неможливими, і строки позовної давності для таких вимог спливли 03 квітня 2005 року. Крім того, у припиненого Товариства не існує правонаступників, оскільки правонаступництво юридичної особи можливо тільки у випадку її реорганізації ( злиття, виділ, поділ, об’єднання, приєднання), але не у випадках припинення ( повної ліквідації ) юридичної особи.
Оскільки майно юридичної особи, що залишилось після процедури його ліквідації, передається її учасникам, вона вважає, що оскільки учасників Товариство було двоє, і їх частки були рівними то нерухоме майно, яке залишилось після припинення Товариства, і яке досі за ним зареєстроване, підлягає розподілу між колишніми учасниками Товариства, тобто між нею та відповідачем, у співвідношенні 1:1. Також позивачка посилаючись на те, що з січня 2001 року і по цей час вона та відповідач вільно та відкрито володіють та користуються цією власністю та несуть тягар її утримання, а саме сплачують обов’язкові платежі за оренду землі, за вивіз сміття з території, на якої розташовані ці об’єкти, за спільне використання технологічних мереж, розташованих на цієї території, послуги зв’язку та користування електричною енергією, а тому вона вважає, що набула право власності на вищевказане нерухоме майно з підстав набувальної давності.
Оскільки вона не має можливості встановити своє право власності на нерухоме майно іншим чином, ніж шляхом захисту свого права в судовому порядку, оскільки діюче законодавство не містить конкретизації того, яким саме чином і в якій формі повинна бути оформлена передача майна юридичної особи, що залишилось після її припинення (ліквідації), її колишнім учасникам, і вважає, що у зв’язку з тим, що не існує прямої норми закону, яка б регулювала процедуру переходу права власності від припиненого Товариства до його колишніх засновників, повинна застосовуватись аналогія закону та аналогія права. Тому позивачка звернулась до суду і просила визнати за нею та відповідачем право спільної часткової власності на нерухоме майно, яке розташоване по вул. Шмідта, 5 в м. Алчевську Луганської області, і яке складається з будівель ремонтних боксів –літери И-1, З-1, В1-1; будівлі диспетчерської літера Ж; будівлі компресорної літера Е-1; будівлі складу літера Е1-1; будівлі майстерні літера Г-1; будівлі котельної літера Д-1; крупорушки літера Л-1, вбиральні літера О, огорожі літера 1-6; зливної ями літера І, яке залишилось після припинення діяльності ТОВ «ФАУНД», у співвідношенні по Ѕ частці за кожним.
У попередньому судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_5, діюча за довіреністю, позов підтримала і просила його задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 –адвокат ОСОБА_1 в попередньому судовому засіданні позов визнала, обставин, викладених позивачкою ОСОБА_2 у позовній заяві, не спростувала, проти задоволення позову не заперечувала, та просила розглянути справу в попередньому судовому засіданні.
Суд, заслухавши пояснення представників сторон, перевіривши матеріали справи, вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи і інтереси інших осіб, а тому є законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову у попередньому судовому засіданні з наступних підстав.
Відповідно до ст.8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані ЦК України, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини ( аналогія закону).
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу, і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом.
Відповідно до вимог ч.5 ст.111 ЦК України, ч.2 ст.33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та ст. 22 Закону України «Про господарчі товариства» юридична особа вважається такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Відповідно до вимог ч.4 ст.111 ЦК України майно юридичної особи, що залишилось після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам.
Відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про господарчі товариства», правонаступництво можливо тільки у випадку реорганізації юридичної особи ( злиття, виділ, поділ, об’єднання, приєднання), але не у випадках припинення ( повної ліквідації ) юридичної особи.
Відповідно до ст. 257 ЦК України строком позовної давності є три роки, які по будь-яким правовідносинам за участю ТОВ «ФАУНД», спливли 03 квітня 2005 року.
Відповідно до вимог ч.1 та 2 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність). Позивачка Сторони відкрито, безперервно та добросовісно володіють вищевказаним нерухомим майном з січня 2001 року і по цей час, що складає вже більш десяти років, і відповідно до ч.2 ст.344 ЦК України мають право приєднати до цього строку час, коли цими об’єктами нерухомого майна володіло ТОВ «ФАУНД»з 10 квітня 1997 року, і, таким чином, загальний строк володіння позивачки та відповідача цим майном складає чотирнадцять років.
Згідно з ч.4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності.
Відповідно до вимог ст.392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Відповідно до п.3 роз’яснень Пленуму ВСУ від 24.10.2008р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», п.4 ч.1 ст.12 ГПК України не підлягає розширеному тлумаченню, а саме стосовно справ, пов’язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо хоча б однією зі сторін у справі не є учасник господарського товариства. Позивачка та відповідач вже дев’ять років не є учасниками Товариства, і тому ця справа не може вважатися корпоративним спором, і підсудна суду загальної юрисдикції.
Керуючись ст.ст.10,11, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 8, 15, 16, 111, 257, ч.1, 2, 4 ст. 344, 328, ч.1 ст.386, ст.392 ЦК України, п.3 роз’яснень Пленуму ВСУ від 24.10.2008р. №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», ст. ст. 21, 22 ЗУ «Про господарчі товариства», суд
В И Р І Ш И В:
позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право спільної часткової власності у рівних частках на об’єкт нерухомого майна, який розташований по вул. Шмідта, 5 в м. Алчевську Луганської області, та складається: з будівель ремонтних боксів –літери И-1, З-1, В1-1; будівлі диспетчерської літера Ж; будівлі компресорної літера Е-1; будівлі складу літера Е1-1; будівлі майстерні літера Г-1; будівлі котельної літра Д-1; крупорушки літера Л-1, вбиральні літера О, огорожі літера 1-6; зливної ями літера І, який залишився після припинення діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАУНД».
Рішення набирає чинності після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження і може бути оскаржено в апеляційний суд Луганської області через Алчевський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
СУДДЯ З.М ПАВЛОВА
Суд | Алчевський міський суд Луганської області |
Дата ухвалення рішення | 24.05.2011 |
Оприлюднено | 28.05.2011 |
Номер документу | 15739376 |
Судочинство | Цивільне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні