Ухвала

від 14.04.2011 по справі 10/99н-ад

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2011 р.                               м. Київ                                        К-17773/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Ланченко Л.В., Степашка О.І., Усенко Є.А.   

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області

на постанову господарського суду Луганської області від 08 травня 2007 року та ухвалу Донецького  апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2007 року

у справі  №10/99н-ад

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тамко»(надалі –ТОВ «Тамко»)

до Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області (надалі –ДПІ у м.Свердловську Луганської області)

про  визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У березні 2007 року позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом, в якому поставлено питання, про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000252342/0 від 26.02.2007 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виходячи з положень пп.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»законодавець не ставить настання бюджетно відшкодування в залежність від того, коли у отримувача товару виникло зобов’язання перед постачальником, а визначає, що суми податку на додану вартість (надалі –ПДВ) мають бути фактично сплачені у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів.

Постановою господарського суду Луганської області від 08 травня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького  апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2007 року, позовні вимоги задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Свердловську Луганської області №0000252342/0 від 26.02.2007 рок про зменшення суми бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2006 року на 51695,00грн.; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір в сумі 3,40 грн.

Приймаючи рішення про  задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що  бюджетне відшкодування з ПДВ можливо отримати з фактичною оплатою  в ціні товару в податковому періоді, що передує звітному  незалежно від того,  яких періодах фактично було отримано товари.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ у м.Свердловську Луганської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та просить прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з’явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

У грудні 2006 року на підставі приписів п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем було прийнято рішення про одержання бюджетного відшкодування з ПДВ та подано до контролюючого органу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та податкову декларацію з розрахунком суми відшкодування в розмірі 53834,00грн. (а.с.51-54 т.1).

В подальшому, контролюючим органом була проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ «Тамко»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з 01.11.2006 року по 30.11.2006 року, про що складено акт №95-23-30-31890628 від 15.02.2007 року.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого було завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2006 року на суму 51695,00грн.

За наслідками проведеної перевірки ДПІ у м.Свердловську Луганської області прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000252342/0 від 26.02.2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2006 року у розмірі 51695,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем у період з липня 2006 року по серпень 2006 року, був отриманий товар, розрахунки за який відбулись у жовтні 2006 року. Отже, суми ПДВ, сплачені в жовтні 2006 року можуть бути включені до сум бюджетного відшкодування за листопад 2006 року, якщо залишок від’ємного значення, що виник в липні, серпні 2006 року містить частину податкового кредиту цих періодів а частині податкової накладної №61 від 31.07.2006 року і податкової накладної №67 від 22.08.2006 року.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що товариством неправомірно включено до сум бюджетного відшкодування за листопад 2006 року суми ПДВ за товари отримані у липні-серпні 2006 року і сплачені в жовтні 2006 року, оскільки попереднім податковим періодом є період який передує звітному періоду, за який платник податку зобов’язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.

Разом з тим, слід зазначити, що позивачем до суду першої інстанції були надані реєстри отриманих податкових накладних, оборотні відомості по ПДВ, журнали-ордери, податкові декларації за період з липня 2006 року, копії зазначених документів долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: згідно з пунктом "а" бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); згідно з пунктом "б" залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 ст.7  вказаного Закону, така сума спочатку враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Правовий аналіз п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» дозволяє зробити висновок, що законодавцем для визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню обумовлено лише одне обмеження: така сума має дорівнювати сплаті ПДВ постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді.

Виходячи з вищевикладеного, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що податок на додану вартість дійсно надмірно сплачений постачальнику товарів (робіт, послуг), та може бути відшкодований платнику податку з урахуванням виконання позивачем інших умов щодо відшкодування, встановлених Законом.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Луганської області від 08 травня 2007 року та ухвалу Донецького  апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2007 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі  Верховним Судом України може бути подана з підстав,  в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.