Постанова

від 04.05.2011 по справі п-27/44

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П-27/44

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

                                                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                                      

04.05.11                                                                                           Справа  № П-27/44

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                                                                          Кордюк Г.Т.

суддів:                                                                                          Мурська Х.В.

                                                                                                    Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Гаразд-Кераміка"

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18.01.2011р.

у справі № П-27/44

за позовом: Прокурора м. Калуша  в інтересах держави: Калуської міської ради

в особі Фонду комунальної власності територіальної громади м. Калуша.

до відповідача: Приватне підприємство "Гаразд-Кераміка",

с. Берлоги, Рожнятівський район, Івано-Франківська область.

про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 552 969, 36 гривень та пені - в сумі 61 525, 30 гривень. 

За участю представників сторін:

від позивача: не викликався

від відповідача: не викликався

                 Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 18.01.2011р. у справі № П-27/44 (2011) (суддя Михайлишин В.В.) позовні вимоги Прокурора  м. Калуша в інтересах держави: Калуської міської ради в особі Фонду комунальної власності територіальної громади м. Калуша задоволено, стягнуто з Приватного підприємства "Гаразд-Кераміка" на користь Фонду комунальної власності територіальної громади м. Калуша - 609 648, 38 гривень (шістсот дев'ять тисяч шістсот сорок вісім гривень тридцять вісім копійок), з яких 552  969, 06 гривень - заборгованості по орендній платі та 56 679, 32 гривень - пені.

                Суд мотивував рішення тим, що орендар - відповідач у справі, з моменту укладення договору оренди 04.03.08р. по день розірвання його в судовому порядку (рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2010р.), в порушення п. 3.4 договору оренди, ст. ст. 193, 286 ГК України, ст. 530, 509, 629 ЦК України, зобов'язань по сплаті орендної плати не виконав, а тому сума боргу 552 969, 06 грн. підлягає стягненню в примусовому порядку.

          За несвоєчасне внесення орендарем орендної плати, з врахуванням заяви позивача про зменшення пені, місцевий господарський суд прийшов до висновку про задоволення вимог в частині стягнення 56 679, 32 грн. пені, виходячи з вимог ст. 546 ЦК України, п. 2 ст. 232 ГК України, та п. 5.2 договору оренди.

               Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18 січня 2011 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

              Вимоги апеляційної скарги  обґрунтовує наступними доводами.

          Копія позовної заяви надіслана відповідачу після початку розгляду справи, що підтверджується описом вкладення від 13.01.2011 р., а рішення прийнято судом 18.01.2011р., суд не повернув позовну заяву, та не перевірив чи отримано відповідачем ухвалу про призначення справи до розгляду.

          Відповідно до п. 3.6. договору оренди, орендар звільняється від орендної плати, на час проведення ремонтно-будівельних робіт, але не більше як за 2 роки. Рішення про надання дозволу на реконструкцію орендованого приміщення відповідачем отримано 22.04.2009 р. Після отримання дозволу, з ТзОВ «Ательє»укладено договір на виконання робіт із виготовлення проектно-кошторисної документації, а тому орендар звільнений від сплати орендної плати до 06 березня 2010 р. Крім того покликання місцевого господарського суду на рішення від 23.02.2010р. у справі № 16/7 не може братися до уваги, оскільки відповідачем воно оскаржується. Неможливість введення спірної будівлі в експлуатацію підтверджується постановами та приписами дозвільних інспекцій, реконструкція і надбудова не були проведенні по причині бездіяльності міської ради, яка не розглядала клопотання про надання дозволу на реконструкцію.

Позивач у відзиві, просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.01.2011р. в справі № П-27/44 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП «Гаразд-Кераміка»без задоволення, посилаючись, що рішенням господарського суду                   Івано-Франківської області від 23.02.2010 р. у справі № 16/7, задоволено позов Фонду комунальної власності м. Калуша, договір оренди від 04.03.2008 р. розірвано. При прийнятті рішення, судом було встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання в частині сплати орендних платежів та не здійснював жодних зобов'язань щодо проведення ремонту орендованих приміщень, чим створив загрозу пошкодження будівлі кінотеатру. Дані факти встановленні судом рішенням у справі № 16/7, не потребують доведення у справі № П-27/44, в якій беруть участь ті самі сторони.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали свої доводи та заперечення

В судовому засіданні 20.04.2011 р. оголошено перерву до 04.05.2011 р. до 14:10 год.

Заслухавши пояснення представників сторін розглянувши доводи апеляційної скарги щодо дотримання місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

04.03.2008 р. між Калуською міською радою в особі голови Фонду комунальної власності територіальної громади м. Калуша та ПП «Гаразд-Кераміка»укладено договір оренди, відповідно до р. 1 «Предмет договору», орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування будівлю кінотеатру «Відродження»загальною площею 1323,9 мІ в цілому, розташовану за адресою м. Калуш, пл. Героїв буд. 16.

Приміщення передається в оренду для проведення в них реконструкції з метою створення сучасного кінотеатру для використання під демонстрацію фільмів, проведення культурно-масових заходів (п. 1.3. договору оренди).

Відповідно до п. 3.2. договору, розмір орендної плати, яку повинен сплачувати орендар за звітний місяць, визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць та вноситься орендарем щомісячно шляхом перерахування на рахунок орендодавця в термін не пізніше 25 числа за поточний місяць.

Пунктом 3.6 договору, сторони встановили, що орендар звільняється від орендної плати на час проведення ремонтно-будівельних робіт, але не більше як за 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»№ 2269-ХІІ від 10.04.1992 р. (із змінами та доповненнями), цей Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів.

Основні обов'язки орендаря встановлені ст. 18 Закону, відповідно до якої, орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ст. 23 Закону, (п. 3.2.) орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Сторони в договорі передбачили що орендар ремонт приміщення здійснює за власні кошти (п. 4.3.6) та витрати орендаря на поліпшення орендованих приміщень, які неможливо відокремити від приміщення  від заподіяної їм шкоди, не підлягають відшкодуванню орендодавцем (п. 2.5. договору).

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2010 р., у справі № 16/7 договір оренди майна від 04.03.2008 р. розірвано.

Підставами для розірвання договору суд встановив невиконання відповідачем робіт по реконструкції приміщення, на що орендодавець розрахував при укладені договору, що є істотними порушеннями договору оренди та невиконання орендарем зобов'язань по сплаті орендної плати.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти встановленні рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          Тотожністю суб'єктного складу сторін у справі № 16/7 та у даній справі є підставою вважати висновок місцевого господарського суду у справі № 16/7 такий, що має преюдиціальне значення у справі № П-27/44, які не доводяться знову.

          Подання позову у даній справі прокурором в інтересах держави: Калуської міської ради в особі Фонду комунальної власності територіальної громади м. Калуша не змінює склад сторін у даній справі, оскільки позивачем у справі № 16/7 так і у справі П-27/44 є Фонд комунальної власності територіальної громади.

          Визначення сторін наведено у ст. 21 ГПК України, відповідно до якої прокурор не є стороною у справі.

          Закон України «Про оренду державного та комунального майна»не містить положень про звільнення орендаря від орендної плати.

          Однак, згідно ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»відносини щодо оренди комунального майна регулюються цим Законом, договором оренди та іншими нормативно-правовими актами.

          Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 286 ГК  України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

          Ч. 2 ст. 286 ГК України встановлено правило згідно якого, орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди.

          Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

          Договором сторони встановили, що орендар звільняється від сплати орендної плати за час проведення ремонтно-будівельних робіт, але не більше як 2 (два) роки (п. 3.6. договору).

          Актом прийняття-передачі об'єкту від 06.03.2008 р., підтверджується, що орендар приймаючи приміщення в користування був ознайомлений з його технічним станом та взяв на себе обов'язок здійснити реконструкцію для використання під демонстрацію кінофільмів, проведення культурно-масових заходів та організацію дозвілля населення міста.

          Однак, матеріалами справи не встановлено, та відповідачем не підтверджено, що він здійснював будівельно ремонтні роботи.

          Натомість місцевим господарським судом у справі № 16/7 зроблено висновок, що відповідач своєю бездіяльністю в проведенні ремонту створює загрозу пошкодження будівлі кінотеатру.

Оскільки відповідачем не доведено, що він не міг здійснювати реконструкцію через обставини за які він не відповідає, тому підстав для застосування п. 3.6. договору щодо звільнення орендаря на час проведення будівельних робіт, від сплати орендної плати, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період березень 2008 р. по березень 2010 р. в сумі 552 969,36 грн., яка нарахована позивачем згідно поданого розрахунку (а.с.15 Т.1) є вірним, зроблено при повному дослідженні обставин справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Однак апеляційна інстанція не погоджується із висновком місцевого господарського суду  про стягнення з відповідача пені в сумі 56 679,32 грн. виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

          До позовної заяви позивач подав лише письмове пояснення, однак обґрунтованого розрахунку пені не надав

          Заявою від 04.01.2011 р., просив суд зменшити розмір стягуваної пені до 56 679, 32 грн., однак обґрунтованого розрахунку пені в сумі 56 679, 32 грн. не подав.

          Ухвалою суду від 23.03.2011 р. (а.с.63 Т.2) апеляційна інстанція в межах прав наданих ст. 99, 101 ГПК України, зобов'язала позивача подати обґрунтований розрахунок пені відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України та вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

          Позивач обґрунтованого розрахунку пені в сумі 56 679, 32 грн. без поважних причин не подав. Пояснення яке ним подано в судовому засіданні не є розрахунком відповідно до вимог Закону, оскільки не містить порядку нарахування пені , зокрема облікової ставки НБУ яка діяла в період, за який нараховується пеня.

Господарський суд в розгляді справи не зобов'язаний здійснювати перерахунок замість позивача розрахованих останніх сум штрафних санкцій, річних.

Коли вимога про стягнення суми штрафних санкцій, річних є додатковою до основної і розрахунок зазначених сум відсутній, суд прийнявши позовну заяву, в порядку підготовки справи до розгляду зобов'язує позивача надати такий розрахунок, за необхідності –з матеріалами, які його обґрунтовують, а в разі їх неподання –з урахуванням конкретних обставин справи застосовує припис пункту 5 частини 1-ї статті 81 ГПК України, або відмовляє в позові (п. 18 Інформаційного листа ВГСУ від 11.04.2005 р. № 01-8/344).

В зв'язку з неподанням позивачем обґрунтованого розрахунку пені, апеляційний суд немає можливості його перевірити, а тому вимоги позивача в частині стягнення пені, належить залишити без розгляду, а рішення суду в цій частині скасувати, як таке що прийнято при неповому з'ясуванні обставин справи.

Інші доводи апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції до уваги не беруться, оскільки доказом відправлення позовної заяви 16.11.2010 р., є квитанція поштового відділення (а.с.4 Т.1), ухвала про призначення справи до розгляду надіслана сторонам у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресами, які зазначені в позовній заяві та матеріалах справи. Повернення поштової кореспонденції з відміткою органу зв'язку, що ПП "Гаразд-Кераміка" невідоме місцезнаходження не є порушенням процесуальних норм, які є підставою для скасування рішення суду, оскільки Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи № 513636 підтверджує, що місцезнаходження ПП "Гаразд-Кераміка" є адреса за якою місцевий господарський суд направляв повідомлення, будь-яких доказів, що відповідач змінив місцезнаходження матеріали справи не містять, та ним позивача не повідомлялось.

          Відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

          Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу ПП "Гаразд-Кераміка" задоволити частково.

2.          Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18.01.2011 р. в частині стягнення з ПП "Гаразд-Кераміка" 56679,32 грн. пені, 566,79 грн. державного мита скасувати.

3.          Позов прокурора м. Калуша про стягнення з ПП "Гаразд-Кераміка" на користь Фонду комунальної власності територіальної громади м. Калуш 56679,32 грн. пені та в дохід Державного бюджету України 566,79 грн. державного мита, залишити без розгляду.

          4.   В іншій частині рішення суду залишити без змін.

5.          Стягнути з Фонду комунальної власності територіальної громади м. Калуш на користь ПП "Гаразд-Кераміка" 283,40 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

          6.   Доручити місцевому господарському суду видати наказ.

7.          Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскарженна в порядку та строки встановленні ст.ст. 109, 110 ГПК України до Вищого господарського суду України.

Головуючий-суддя                                                                      Кордюк Г.Т.

           Суддя                                                                                    Мурська Х.В.

          Суддя                                                                                  Якімець Г.Г.