Рішення

від 26.11.2007 по справі 2-4462/2007

ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 2 - 4462/2007р

Справа № 2 - 4462/2007р.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м   У к р

а ї н и

 26 листопада 2007

року

Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

судді - Романенко В.В.,

при секретарі - Кириловій К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Ялтинського міського

суду Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовною заявою Закритого

акціонерного товариства “Український мобільний зв'язок” до ОСОБА_1про стягнення грошової суми боргу за

договором надання послуг мобільного зв'язку і договірну санкцію у зв'язку із

порушенням зобов'язання,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом в порядку

процесуальних вимог цивільного судочинства, просить суд стягнути на його

користь грошову суму боргу за надані послуги за договорами надання послуг

мобільного зв'язку разом з договірними санкціями у зв'язку із порушенням

зобов'язання у розмірі 1043 гривні 67 копійок.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28 грудня 2006 року між

сторонами був укладений договір про надання послуг мобільного зв'язку, станом

на 29 квітня 2007 року за відповідачем виникла заборгованість за надані послуги

в сумі 98 гривень 37 копійок. У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх

зобов'язань, з ініціативи позивача 29.04.2007

року договори припинено, а тому нарахована сума

договірної санкції у розмірі 945,30 гривень.

Відповідач на виклики в судове засідання не з'явилась

сповіщена належним чином, причин не явки до судового засідання не представила,

суд вважає  можливим розглянути справу у

її відсутності. У матеріалах справи є 

повідомлення про вручення 

викликів особисто. Зі згоди позивача суд

ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224

ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши

матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому

задоволенню.

28 грудня 2006 року між ЗАТ “Український мобільний зв'язок” і

відповідачем  був  укладений договір  про надання послуг мобільного зв'язку.

Згідно умов договору позивач, як виконавець послуг, зобов'язався надавати

відповідачу як споживачу послуги мобільного зв'язку в межах території України

та міжнародної лінії відповідно до умов укладеного договору, правилами

користування мережами мобільного зв'язку та тарифами, у свою чергу споживач

послуг зобов'язався своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та плату

утримання номера в мережі мобільного зв'язку по всіх телефонах, зареєстрованих

на його особливому рахунку, сплачувати авансові внески до моменту фактичного

використання раніше внесеного авансу тощо.

Таким чином, між сторонами був укладений договір про надання послуг, за

яким згідно зі ст. 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов'язується за

завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі

вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується

оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Розмір, строки та порядок оплати послуг мобільного зв'язку встановлені

згідно із тарифами, що додаються до договору.

29 квітня 2007 року договір про надання послуг мобільного зв'язку

припинений з підстав п.п. 5.2 договору про надання послуг мобільного зв'язку,

тобто оскільки відповідач не погасив заборгованість за надані послуги протягом

одного місяця після відправлення йому письмового повідомлення. Припинення

зобов'язання за ст. 611 ЦК України є одним з правових наслідків порушення

зобов'язання.

Сума заборгованості відповідача за надані послуги зв'язку становить 98 гривень 37 копійок.

Наведені обставини підтверджуються наданими копіями договору про надання

послуг мобільного зв'язку, додаткової угоди, звіту про баланс особового рахунку

абонента, інтерфейсу перегляду ДУ і розрахунку суми штрафу, розрахунку додатка

до претензії.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, згідно зі ст.

625 ЦК України на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, причому

припинення договору не припиняє зобов'язання оплатити надані послуги зв'язку.

Отже, суд дійшов висновку, що позов в цій частині є обґрунтованим, а тому сума

боргу підлягає стягненню з відповідача.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача договірної санкції, то, по

переконанню суду, така є необґрунтованою, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.1 Додаткової угоди, укладеної між сторонами 27 грудня

2006 року, споживач послуг мобільного зв'язку зобов'язався користуватися

послугами протягом 365 календарних днів з моменту підписання угоди.

Пунктом 1.2 Додаткової угоди встановлено, що у разі відмови абонента від

основного договору, до закінчення терміну, встановленого п. 1.1 угоди, або,

коли дія основного договору достроково припиняється на підставі п. 5.2

Договору,  у зв'язку з несплатою

замовником послуг наданих послуг зв'язку, на нього покладається відповідальність

у вигляді сплати на користь позивача санкції у розмірі 2.74 гривень за кожен

день, що залишився до закінчення строку дії Додаткової угоди, починаючи з дня

відмови або припинення її дії.

Дію основних договорів, укладених між сторонами, припинено 29 квітня 2007

року з підстав п. 5.2 Договору, у зв'язку з несплатою відповідачем наданих

послуг зв'язку.

Згідно зі ст. ст. 546, 549 ч.1 ЦК України належне виконання зобов'язання

може забезпечуватись, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею), тобто грошовою

сумою або іншім майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі

порушення боржником зобов'язання.

Конкретний вид договірної санкції, що забезпечує зобов'язання, позивачем

визначений як штраф. Проте, сума договірної санкції, стягнути яку просить

позивач, такою за правовою суттю не являється взагалі, оскільки вона не

обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання, а відповідно до

ст. 549 ч. 2 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від

суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ст. ст. 10, 11 ЦПК України суд здійснює цивільне

судочинство на засадах змагальності сторін, не інакше як за зверненням фізичних

чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів осіб, які

беруть участь у справі, а тому, враховуючи, що позивачем заявлено позовну

вимогу саме про стягнення суми штрафу як виду договірної санкції, така вимога

не може бути задоволена.

Умови договору та додаткової угоди повинні відповідати загальним засадам

цивільного законодавства передбаченим ст. 3 Цивільного кодексу України в тому

числі справедливості добросовісності та розумності. Штрафні санкції передбачені

додатковою угодою перевищують існуючу заборгованість у десятки разів, що

суперечить вищезазначеним вимогам цивільного законодавства, крім того відповідач

не зазнав збитків на таку суму яку він встановив умовами додаткової угода в

якості договірної санкції

Крім того, важливим для розгляду справи є чітке визначення того

зобов'язання, виконання якого, на думку позивача, повинна забезпечувати

договірна санкція.

З досліджених умов основного договору про надання послуг зв'язку і

додаткової угоди  випливає, що визначена

як договірна санкція, якої структура має за мету  забезпечення обов'язку споживача

користуватися послугами протягом 365 календарних днів з моменту підписання

угоди відповідно до п. 1.1 Додаткових угод, укладених між сторонами 27 грудня

2006 року. Такий висновок суду ґрунтується, крім того, на тому, що, по-перше,

сума договірної санкції за додатковою угодою визначається з урахуванням

кількості днів, що залишилися до закінчення строку дії Додаткової угоди,

по-друге, у будь-якому разі момент виникнення зобов'язання із сплати договірної

санкції пов'язаний з припиненням договору про надання. Тобто забезпечення

виконання зобов'язання у такий спосіб не виконує функції забезпечення належного

виконання обов'язку споживача із сплати послуг зв'язку, а виконує функцію

примушення споживача користуватися послугами, що надаються позивачем, при

обмеженні права вільного вибору послуг, що закріплене у ст. 17 Закону України

“Про захист прав споживачів” від  1

грудня 2005 року право споживача вільно обирати послуги не скасовано.

Відповідно до ст. 5 Закону “Про захист прав споживачів” в редакції від 1

грудня 2005 року, держава не лише забезпечує споживачам захист їх прав, а також

надає можливість вільного вибору продукції (послуг, товарів, робіт).

Тобто зазначеними нормами встановлений і позитивний обов'язок держави

забезпечення вільного вибору послуг, виконання цього обов'язку забезпечує суд,

який розглядає конкретну цивільну справу. Правовий режим забезпечення прав

споживачів і окремо вільного вибору послуг охоплюється публічним порядком

(правопорядком),  встановленим у державі,

як однією з головних засад існування цивілізованого і демократичного

суспільства. Тобто публічний порядок як динамічна система вбирає основи

правового характеру, до яких безперечно відноситься цивілізовані засади

врегулювання відносин між суб'єктами господарювання і споживачів, принцип

державного захисту прав споживачів.

Оскільки умови, викладені в п.п.1.1,1.2 Додаткової угоди, не відповідають

вимогам законодавства про захист прав споживачів, як такі, що обмежують право

споживача порівняно з правами, встановленими законодавством, порушують принцип

рівності сторін договору встановленням непропорційних і нерозумних заходів

відповідальності, суд з підстав ст. ст. 203 ч. 1, 215 ч. 2, 228 ЦК України,

оцінює зазначені умови правочину як нікчемні, а тому не бере до уваги як такі,

що не породжують юридичні наслідки.

Більш того, враховуючи, що у відповідності до ст. 18 Закону України “Про

захист прав споживачів” в редакції від 1 грудня 2005 року,  виконавець послуг не повинен включати  у договори із споживачем умови, які є

несправедливими, зокрема, умови про встановлення  вимоги щодо сплати споживачем непропорційно

великої суми компенсації (понад 50 відсотків вартості продукції) у разі

невиконання ним зобов'язань за договором, суд вважає, що такий вид

відповідальності особи за несвоєчасне виконання договору не може бути

застосований, оскільки зазначений закон, скасовуючи несправедливий вид

відповідальності споживача, має зворотну дію в часі згідно зі статтею 58

Конституції України.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 88 ЦПК

України.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 8, 58 Конституції України, ст.

ст.3, 15, 16, 546, 549, 611, 625, 901, 903 ЦК України, ст. 5, 17 Закону України

“Про захист прав споживачів” в редакції від 1 грудня 2005 року, ст. ст. 10, 11,

60, 61, 158 ч. 2, 179, 209, 212-215, 224-227 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Закритого акціонерного товариства

“Український мобільний зв'язок” - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1на користь Закритого акціонерного

товариства “Український мобільний зв'язок” (р/р 26008526, МФО 300335, АППБ

“Аваль”, м. Київ, код 14333937) грошову суму боргу за надані послуги за

договором надання послуг мобільного зв'язку в розмірі 98 (дев'яносто вісім)

гривен 37 копійок та судові витрати в розмірі 81

гривні.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог  - відмовити.

            Заочне

рішення може бути переглянуте судом, що його 

ухвалив за письмовою заявою відповідача.

            Заяву

про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня

отримання його копії.

            На

рішення суду може бути подана заява  про

апеляційне оскарження до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим

через  Ялтинський міський суд у строк 10

днів з дня проголошення рішення, або апеляційна скарга до Апеляційного суду

Автономної Республіки Крим через 

Ялтинський міський суд у строк 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне

оскарження.

            Рішення

суду набирає чинності після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

СУДДЯ -