Постанова

від 23.05.2011 по справі 5002-26/5686-2010

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5002-26/5686-2010

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

 19 травня 2011 року   Справа № 5002-26/5686-2010

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Воронцової Н.В.,

суддів                                                                      Євдокімова І.В.,

                                                                                          Заплава Л.М.,

за участю представників сторін:

представник позивача: не з'явився - Маломаяцька сільська рада;

представник відповідача: не з'явився - Товариство з обмеженою відповідальністю "Время";

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Время" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя  Медведчук О.Л.) від 27 січня 2011 року у справі №5002-26/5686-2010

за позовом Маломаяцької сільської ради (вул. Кооперативна, 8, с. Малий Маяк, м. Алушта,98540)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Время" (5 км Ялтинського шосе, буд. 2,с. Виноградне, м. Алушта,,98540)

про розірвання договору, стягнення заборгованості у сумі 81483,30 грн. та пені у сумі 26889,63 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Позивач –Маломаяцька сільська рада звернулася до господарського суду АР Крим із позовом, з урахуванням останніх уточнень, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Время" про стягнення суми заборгованості по орендній платі за договором від 26.07.2006р., зареєстрованого 25.12.2006р. за №010600200049, у розмірі 89 179,96 грн. та пені в сумі 37 875,03 грн., а також розірвання договору від 26.07.2006р., зареєстрованого 25.12.2006р. за №010600200049, про оренду земельної ділянки площею 0,600 га за адресою: Маломаяцька сільська рада, с. Малий Маяк, вул.. Тавричеська, 44, укладений строком на 5 років та зобов'язати відповідача повернути позивачу передану за вказаним договором земельну ділянку площею 0,600 га (кадастровий номер –01 10 3918 00:01:003:0062), в тому числі за угіддями: чагарник –0,4600 га, госпдороги –0,0700 га, госпдвори –0,0700 га для розміщення тимчасового ринку і торгового центру.

Рішенням господарського суду АР Крим від 27 січня 2011 року у справі №5002-26/5686-2010 позов задоволено частково, вирішено: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Время" на користь місцевого бюджету Маломаяцької сільської ради заборгованість з орендної плати в сумі 89 179,96 грн. та пеню в розмірі 6 232,55 грн.; розірвати договір оренди землі від 26.07.2006р., зареєстрований 25.12.2006р. за №010600200049,  укладений між Маломаяцькою сільською радою та ТОВ "Время"; зобов'язати ТОВ "Время" повернути Маломаяцькій сільській раді передану за договором оренди землі від 26.07.2006р., який зареєстровано 25.12.2006р. за №010600200049, для розміщення тимчасового ринку та торгового центру, земельну ділянку площею 0,600 га (кадастровий номер –01 10 3918 00:01:003:0062), в тому числі за угіддями: чагарник –0,4600 га, госпдороги –0,0700 га, госпдвори –0,0700 га.

В частині вимог про стягнення пені в сумі 31 642, 48 грн., в позові відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Время", звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду у даній справі в частині розірвання договору оренди від 26.07.2006р., зареєстрованого 25.12.2006р. за №010600200049 укладений між Маломаяцькою сільською радою і ТОВ "Время" та в частині зобов'язання ТОВ "Время" повернути Маломаяцькій сільській раді земельну ділянку передану за договором оренди землі від 26.07.2006р., зареєстрованого 25.12.2006р. за №010600200049, укладений між Маломаяцькою сільською радою і ТОВ "Время", скасувати.

Так, в обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при розгляді спору в суді першої інстанції не було враховано, що згідно пунктів 7-9 договору оренди земельної ділянки орендна плата вноситься в грошовій формі у сумі 77 966,55 грн. на рік чи у сумі 6497,21 грн. на місяць, не пізніше 30 числа кожного місяця, що слідує за останнім календарним днем звітного. При цьому, не враховано, що відповідач 22.10.2010р. сплатив 1 600,00 грн. та 06.12.2010р. сплатив 7 000,00 грн., в зв'язку з чим немає підстав вважати несплату орендної плати систематичної, а тому розірвання договору суперечить ч. 1 ст. 141 ЗК України.

Також, Товариством з обмеженою відповідальністю "Время" було заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення.

Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 березня 2011р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Время"  було відновлено строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 січня 2011 року у справі №5002-26/5686-2010, апеляційну скаргу останнього прийнято до провадження та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням В. о. голови суду Латиніна О. А. від 19 травня 2011 року, в зв'язку з відрядженням, суддю Остапову К. А. замінено на суддю Євдокімова І. В.

Слід зазначити, що в зв'язку з поверненням поштової кореспонденції, яка направлялася відповідачу на юридичну адресу, без відмітки поштового відділення про причини повернення, суд 18.04.2011р. спрямував запит Державному реєстратору –Алуштинській міській раді, щодо знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців.

16 травня 2011 року на адресу суду надійшов витяг із Єдиного державного реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 22.04.2011р. за вих. №06-12/299, згідно  якого в ЄДРПО України значиться юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Время", місцезнаходження якого, за адресою: 98540, м. Алушта, с. Виноградне, 5-км Ялтинського шосе, буд. 2. 

18 травня 2011 року на адресу суду надійшли пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Время" в яких останнє зазначає, що в зв'язку із зміною розрахункових рахунків Держказначейства з 2010р. оплата провадилася ним на інший рахунок, який був наданий Маломаяцькою селищною радою та на підтвердження надходження сплачених коштів на рахунок Ради, надана відповідна довідка останньої. Також, до вказаних пояснень відповідачем додані додатки до спірного договору оренди.

В судове засідання, яке відбулося 19 травня 2011 року, сторони явку повноважних представників не забезпечили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Враховуючи, що відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася та враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим переглянути  рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін, оскільки це ніяким чином не перешкоджає розгляду скарги.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, на підставі рішення 2 сесії 5 скликання Маломаякської сільської ради від 05.05.2006р. за № 2-56, між Маломаякською сільською радою та ТОВ "Время" 26.07.2006р. укладено договір оренди землі, у відповідності з яким в оренду передається земельна ділянка площею 0,6000 га яка розташована в с. Малий Маяк, вул. Тавричеська, 44, для розміщення тимчасового ринку та торгівельного центру.

Строк дії договору визначено у п'ять років (п. 6 договору).

У пунктах 7-9 вказаного договору сторони визначили, що орендна плата вноситься у грошовій формі у сумі 77966,55 грн. на рік чи у сумі 6497,21 грн. на місяць, не пізніше 30 числа кожного місяця, що слідує за останнім календарним днем звітного місяця. Відрахування орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Як вбачається з підписаного між сторонами акту звірки розрахунків станом на 20.12.2010р., за відповідачем міститься заборгованість по орендній платі у сумі 89179,96 грн. яка виникла в період з 01.01.2010р. по 20.12.2010р. Факт наявності заборгованості на вказану суму, станом на дату розгляду справи не заперечувалося відповідачем.

У відповідності  до  ст.ст. 525, 526 Цивільного  кодексу України  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до  умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно  до  звичаїв ділового  обороту  або  інших  вимог,  що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання  не допускається.

Оскільки відповідачем не було представлено суду доказів погашення заборгованості з орендної плати перед позивачем, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі у сумі 89 179,96 грн..  

Пунктом 11 договору оренди землі, визначено, що у випадку не внесення орендної плати в строки, передбачені даним договором, нараховується пеня у розмірі 0,3% несплаченої суми за кожен день прострочки.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи те, що умовами договору встановлено у 0,3% від несплаченої суми за кожен день прострочення, що є перевищенням граничного розміру пені встановленого ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а також те, що позивачем при здійсненні розрахунку пені не враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України, суд правомірно здійснив перерахунок суми пені заявленої позивачем, оскільки при її розрахунку останній виходив із завищеної процентної ставки.

Таким чином, судом підставно встановлено, що оскільки позивач звернувся до суду із позовом в листопаді 2010р. то нарахування пені виходячи положень ч. 6 ст. 232 ГК України має відбуватись з травня 2010р., а не з січня 2010р. як здійснено позивачем, оскільки у липні 2010р. сплив шестимісячний строк для нарахування пені за січень 2010р.

Отже загальна сума пені яка підлягає стягненню з відповідача за період з 01.05.2010р. по 20.12.2010р. складає 6 232,55 грн.

В зв'язку з чим, суд задовольнив позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 6 232,55 грн., а в частині вимог про стягнення суми пені у розмірі 31642,48 грн. в позові відмовив.

Колегія суддів, перевіривши здійснений місцевим господарським судом перерозрахунок пені, вважає його вірним та обґрунтованим, а відтак відсутні підстави для скасування оспорюваного рішення суду в цій частині.

Згідно ч. 5 ст. 17 Закону України "Про плату за землю" несплата земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами протягом року, іншими платниками - протягом півроку вважається систематичною і є підставою для припинення права користування земельними ділянками. 

Згідно ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі  систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Так, керуючись наведеними нормами та п. 32 договору, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відповідачем суттєво порушуються умови договору щодо систематичної несплати орендної плати, а тому спірний договір оренди землі від 26.07.2006р. підлягає розірванню. При цьому, задовольняючи позовні вимоги про розірвання договору, місцевий господарський суд дійшов висновку і про задоволення похідної вимоги про повернення спірної земельної ділянки, як це передбачено ст. 34 Закону України "Про оренду землі".

Проте, колегія суддів не може погодитися із такими висновками місцевого господарського суду, в зв'язку з наступним.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже зазначалося, у пунктах 7-9 вказаного договору сторони визначили, що орендна плата вноситься у грошовій формі у сумі 77966,55 грн. на рік чи у сумі 6497,21 грн. на місяць, не пізніше 30 числа кожного місяця, що слідує за останнім календарним днем звітного місяця. Відрахування орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що в зв'язку з систематичною несплатою відповідачем орендної плати ним допущені істотні порушення умов договору, що є підставою для його розірвання.

Враховуючи приписи  статті 526 Цивільного кодексу, порушення зобов'язань за договором є цивільним правопорушенням, що спричиняє настання наслідків, передбачених законом чи договором.

Таким чином, при вирішенні спору про дострокове розірвання договору за ініціативою однієї зі сторін суду належить з'ясувати підстави розірвання договору відповідно до наведених у позовній заяві, та  їх відповідність підставам, наведеним у законодавстві; перевірити та встановити наявність чи відсутність ознак протиправності поведінки відповідача, що має містити ознаки її невідповідності положенням договору, та/або приписам чинного законодавства, а також критерій істотності допущених порушень у разі їх наявності.

Підстави та умови розірвання договору оренди земельної ділянки передбачено статтями 31 та 32 Закону України "Про оренду землі", зокрема, договір може бути достроково розірваний за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 та 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншим законами України.

Згідно ч. 5 ст. 17 Закону України "Про плату за землю" несплата земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами протягом року, іншими платниками - протягом півроку вважається систематичною і є підставою для припинення права користування земельними ділянками. 

Проте, відповідачем представлені докази сплати ним орендних платежів в 22.10.210р. - 1 600,00 грн. та 06.12.2010р. - 7 000,00 грн., що в свою чергу свідчить про відсутність підстав вважати несплату орендної плати систематичною, оскільки останнім здійснюється часткова її оплата, що також свідчить про його бажання продовжувати орендні відносини з позивачем.

Слід зазначити, що відповідальність за несвоєчасну сплату орендної плати, згідно пункту 11 договору, встановлена у вигляді сплати пені в розмірі 0,3 % від несплаченої суми за кожен день прострочки. Позивач, в зв'язку з несвоєчасною сплатою орендарем орендної плати, скористувався своїм правом на нарахування пені на несплачену відповідачем суму та звернувся із вказаним позовом до суду для захисту своїх прав на отримання орендних платежів.

Адже, саме такий спосіб судового захисту направлений на відновлення порушення права позивача на своєчасне отримання орендних платежів, а не шляхом розірвання спірного договору, який можливий при критерії істотно грубого порушення умов договору.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для застосування норм ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, а відтак і для задоволення вимог про розірвання договору оренди та повернення спірної земельної ділянки.

Крім того, суд апеляційної інстанції відзначає, що передача в оренду землі за спірним договором є ефективним та економічно виправданим засобом щодо розпорядження землею, оскільки у зв'язку з орендою кошти за орендну плату надходитимуть до місцевого бюджету, а разі розірвання спірного договору, враховуючи довготривалу процедуру укладення нового договору, до місцевого не будуть надходити орендні платежі.

До того ж, будь –яких інших порушень відповідачем умов договору оренди, як то цільового використання земельної ділянки; дотримання режиму використання земель; відшкодування втрат лісогосподарського господарства, пошкодження об'єкту оренди та інше, під час розгляду справи встановлено не було та самим позивачем не заявлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про розірвання договору оренди та повернення орендованої земельної ділянки не підлягають задоволенню, в зв'язку з чим скасовує оспорюване рішення в цій частині, як таке що прийнято при неповному дослідженні усіх обставин справи, а відтак приймає нове, яким в задоволені позовних вимог у цій частині відмовляє.  

Відповідно до п. 10 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову. У постанові мають бути зокрема зазначено новий  розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Таким чином, судові витрати зі сплати державного мита та витрат з інформаційно –технічного забезпечення судового процесу, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.  

Частиною 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

07 лютого 2011 року господарським судом Автономної Республіки Крим, в зв'язку із набранням рішенням у справі законної сили, були видані накази на його примусове виконання. Проте, суд апеляційної інстанції вказаною постановою скасував рішення місцевого господарського суду  у даній справі в частині задоволення позову про розірвання договору оренди землі від 26.07.2006р. укладеного між Маломаяцькою сільською радою і ТОВ "Время" та  зобов'язання ТОВ "Время" повернути Маломаяцькій сільській раді передану за договором оренди землі від 26.07.2006р., земельну ділянку площею 0,600 га, а також в зв'язку з чим, здійснив перерозподіл судових витрат.

Колегія суддів, враховуючи викладені обставини та керуючись наведеною нормою процесуального права, визнає накази господарського суду АР Крим від 07 лютого 2011 року у справі №5002-26/5686-2010, про стягнення із ТОВ "Время" у дохід державного бюджету державного мита у сумі 1039,12грн., 177,22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та зобов'язання ТОВ "Время" повернути Маломаяцькій сільській раді  передану за договором оренди землі від 26.07.2006р., який зареєстровано 25.12.2006р. за №010600200049 для розміщення тимчасового ринку та торгового центру, земельну ділянку площею 0,600 га (кадастровий номер –01 10 3918 00:01:003:0062), в тому числі за угіддями: чагарник –0,4600 га, госпдороги –0,0700 га, госпдвори –0,0700 га, такими, що не підлягають виконанню із дати їх видачі.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 3 статті 104, статтею 105 Господарського  процессуального кодексу України, суд -

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

          1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Время" задовольнити.

2.          Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 січня 2011 року у справі №5002-26/5686-2010 скасувати в частині задоволення позову про розірвання договору оренди землі від 26.07.2006р. укладеного між Маломаяцькою сільською радою і ТОВ "Время" та  зобов'язання ТОВ "Время" повернути Маломаяцькій сільській раді передану за договором оренди землі від 26.07.2006р., земельну ділянку площею 0,600 га.

3.          Прийняти в цій частині нове рішення.

4.          В задоволенні позову в частині розірвання договору оренди землі від 26.07.2006р. укладеного між Маломаяцькою сільською радою і ТОВ "Время" та  зобов'язання ТОВ "Время" повернути Маломаяцькій сільській раді передану за договором оренди землі від 26.07.2006р., земельну ділянку площею 0,600 га. –відмовити.

5.          Стягнути з  ТОВ "Время" (м. Алушта, с. Виноградний, 5й км. Ялтинського шосе, 2; ідент. код 31817286) у дохід державного бюджету (р/р 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200, в банку одержувачу: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь) державне мито у сумі 954,12 грн.

6.          Стягнути з ТОВ "Время" (м. Алушта, с. Виноградний, 5й км. Ялтинського шосе, 2; ідент. код 31817286) у дохід державного бюджету (р/р 31214264700002; отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь; код платежу: 22050003; ЄДРПОУ - 34740405; банк одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь)  118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7.          Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.

8.          В іншій частині рішення залишити без змін.

9.          Накази господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 лютого 2011 року у справі №5002-26/5686-2010, про стягнення із ТОВ "Время" у дохід державного бюджету державного мита у сумі 1039,12грн., 177,22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та зобов'язання ТОВ "Время" повернути Маломаяцькій сільській раді  передану за договором оренди землі від 26.07.2006р., який зареєстровано 25.12.2006р. за №010600200049 для розміщення тимчасового ринку та торгового центру, земельну ділянку площею 0,600 га (кадастровий номер –01 10 3918 00:01:003:0062), в тому числі за угіддями: чагарник –0,4600 га, госпдороги –0,0700 га, госпдвори –0,0700 га, визнати не підлягаючими виконанню із дати їх видачі.

Головуючий суддя                                                  Н.В. Воронцова

Судді                                                                                І.В. Євдокімов

                                                                                Л.М. Заплава