Постанова

від 17.05.2011 по справі 5/55-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

  ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "11" травня 2011 р.                                                           Справа № 5/55-10   

  Колегія суддів у складі:

головуючий суддя   Погребняк В.Я., суддя Гончар Т.В., суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача –   не з’явився

1-го відповідача  –не з’явився

2-го   відповідача –ОСОБА_1 (дов.№1364/05.01-09 від 14.06.2010р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1535С/3-11)  на рішення  господарського суду Сумської області від 01.03.2011 р. у справі № 5/55-10

за позовом  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Суми

до   1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Суми

2. Виконавчого комітету Сумської міської ради, м. Суми

про визнання недійсним договору, стягнення 10 000,00 грн.

  ВСТАНОВИЛА:

  В квітні 2010 р. позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до ФОП ОСОБА_3, м. Суми; Виконавчого комітету Сумської міської ради, м. Суми та після уточнення позовних вимог просив суд визнати недійсним договір на перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах автобусами в режимі маршрутного таксі № 3-6 від 07.09.07р., укладений між відповідачами; стягнути з відповідачів в солідарному порядку  шкоду в розмірі 10 000 грн. 00 коп., завдану у 2007 році.

Рішенням господарського суду Сумської області від 01.03.2011 р. (судді Гудим В.Д., Лиховид Б.І., Заєць С.В.) позов задоволено частково. Визнано недійсним договір на перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах автобусами в режимі маршрутного таксі № 3-6 від 07.09.07р., укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, м. Суми та виконавчим комітетом  Сумської міської ради, м. Суми. Стягнуто з виконавчого комітету Сумської міської ради, пл. Незалежності, 2, м. Суми (код 04057942) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) 85 грн. 00 коп. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, видати наказ. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Позивач, ФОП ОСОБА_2, з рішенням господарського суду Сумської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 01.03.2011 р. у справі № 5/55-10 в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення з виконавчого комітету Сумської міської ради та ФОП ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_2 у солідарному порядку шкоди у розмірі 10 000,00 грн., завданої у 2007 р. Прийняти нове рішення, яким задовольнити вимогу ФОП ОСОБА_2 про стягнення з виконавчого комітету Сумської міської ради та ФОП ОСОБА_3 на його користь у солідарному порядку шкоди у розмірі 10 000,00 грн., завданої у 2007 р. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що рішення необґрунтоване та не правомірне в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача у солідарному порядку шкоди у розмірі 10 000,00 грн. Вважає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, ним надано достатньо доказів на підтвердження наявності складу правопорушення, що призвело до завдання збитків. Порушення ж прав та інтересів позивача полягає у тому, що всупереч законодавству, відповідач 2, не розірвавши договір на перевезення пасажирів та багажу на маршруті НОМЕР_8 в місті Суми з позивачем, уклав договір з іншим суб'єктом підприємницької діяльності - відповідачем 1, який на підставі зазначеного договору також здійснював перевезення пасажирів на тому ж самому маршруті. Враховуючи, що відповідач 1 здійснював перевезення пасажирів на тому ж маршруті і по тому ж графіку руху, як і позивач, то останній втрачав дохід, який мав би отримати у разі, якщо б відповідач 1 утримався від здійснення перевезення, тобто якби право позивача не було порушено відповідачами. На підтвердження отримання доходу відповідачем 1 надана інформація ДПІ в місті Суми про отримані відповідачем 1 доходи за період 2007-2010 рр. Позивач також вважає, що шкоду йому завдано внаслідок неправомірного укладення між відповідачами договору на перевезення пасажирів та здійснення відповідачем 1 перевезення пасажирів на маршруті позивача і отримання відповідних доходів. Оскільки, збитки завдано одночасно неправомірними діями двох відповідачів, то слід стягнути їх на користь позивача у солідарному порядку.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 08.04.2011р. апеляційну скаргу прийнято до провадження і призначено її розгляд на 11.05.2011р. о 12:00 год.

Представник позивача у судове засідання 11.05.2011р. не з’явився, але надіслав клопотання (вх.№4755 від 11.05.2011р.), в якому просить, у зв’язку з неможливістю прибути в судове засідання, розглянути апеляційну скаргу без участі позивача за наявними у справі матеріалами. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Перший відповідач - ФОП ОСОБА_3 у судове засідання також не з’явився, але надіслав письмове пояснення (вх.№4543 від 04.05.2011р.), в якому просить відмовити у задоволені позову, так як не завдав і не завдає позивачу матеріальних збитків. Також, просить у зв’язку з неможливістю бути присутнім в призначеному судовому засіданні провести засідання без його участі.

Другий відповідач - Виконавчий комітет Сумської міської ради надіслав відзив на апеляційну скаргу (вх.№4719 від 10.05.2011р.), в якому проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить апелянту в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Враховуючи, що явка сторін у судове засідання не була визнана обов‘язковою, суд реалізує своє право в межах статті 75 ГПК України, а позивач та перший відповідач саме таким чином використали своє диспозитивне право щодо участі у судовому процесі. Враховуючи належне повідомлення сторін, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, письмовому поясненні та відзиві на скаргу доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника другого відповідача, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в межах ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2006року між позивачем та другим відповідачем було укладено договір № 3-6 «На перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах автобусами в режимі маршрутного таксі», відповідно до якого позивач отримав право здійснювати транспортні послуги у вигляді перевезення пасажирів та багажу на маршруті загального користування НОМЕР_8 в м. Суми двома автобусами.

В ході перевірки 04.07.2007р. графіків руху та наявності автомобілів на маршрутах НОМЕР_8, НОМЕР_9 працівниками відділу управління соціально-економічного розвитку та 1-го МР ВДАІ УМВС в Сумській області було виявлено, що два автомобілі ФОП ОСОБА_2 на маршруті НОМЕР_8 відсутні, про що було складено відповідний акт (арк. справи 120 том).

На засіданні комісії по координації роботи міського пасажирського транспорту від 19.07.2007року рекомендовано розірвати договір на перевезення пасажирів № 3-6 від 06.10.2006 року з перевізником ОСОБА_2 1 09.10.2007 року підчас перевірки виконання перевізниками умов договорів на маршруті НОМЕР_8 було виявлено автомобіль НОМЕР_2, що належить перевізнику. Своїми діями перевізник порушив підпункт 1.2. договору, відповідно до якого зобов'язаний надавати транспортні послуги на умовах передбачених договором автобусами: ГАЗ № НОМЕР_3 та ГАЗ № НОМЕР_4 (договір № 3-6 від 06.10.2006року на перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах м. Суми). Також позивач не виконав підпункт 2.2.2. договору, за яким зобов'язувався виконувати затверджений розклад руху з регулярністю не нижче 95 % та вести облік виконаних рейсів. Відповідно до підпункту 2.2.11. договору, позивач зобов'язаний попереджувати про припинення роботи на маршруті (не пізніше ніж за добу або в той же день), на час проведення ремонту автомобіля прийняти відповідні заходи по недопущенню зриву перевезень пасажирів шляхом поставки на маршрут іншої машини відповідного класу та технічного стану, яка не працює на іншому маршруті, погодивши це з замовником за одну добу письмово - підпункт 2.2.13 Договору. Позивачем такі дії здійснені не були. Відповідно до листа відділу ДАІ з обслуговування м. Суми та АТІ за позивачем  з січня 2007р. по травень 2009р. було зареєстровано лише 3 автомобіля: НОМЕР_5, який з 22.08.08р. переобладнаний в вантажопасажирський і перевозити пасажирів на маршрутах міста не може; мікроавтобус ГАЗ-32213 № НОМЕР_6 за тимчасовим реєстраційним талоном від 11.01.2008р. (власник ФОП ОСОБА_4 ) та мікроавтобус ГАЗ-32213 № НОМЕР_7 за тимчасовим реєстраційним талоном від 23.04.2009 р. (власник ФОП ОСОБА_5.). Таким чином відповідно до листа ДАІ позивач 1 з 01.01.07 р. по 11.01.08р. (12 місяців) маршрут міг обслуговувати тільки одним автобусом, з 11.01.08 р. по 22.08.08 р. (сім місяців) - двома автобусами, з 22.08.08 р. по 23.04.09 р.(вісім місяців) - одним автомобілем. Після того як було з'ясовано, що позивач не може обслуговувати маршрут двома автобусами згідно з договором так як у нього відповідно до даних ДАІ був лише один автобус, між відповідачами було укладено договір № 3-6 від 07.09.07р. на перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах автобусами в режимі маршрутного таксі на маршруті загального користування НОМЕР_8 в м. Суми, так як ФОП ОСОБА_3 зайняв друге місце в конкурсі.

08.10.2007р. відділом логістики управління соціально-економічного розвитку Сумської міської ради направлено на ім'я позивача лист № 243, в якому стверджується про порушення позивачем умов договору на перевезення; зазначається про направлення повідомлення про розірвання договору на перевезення та вимагається негайно припинити бездоговірні перевезення пасажирів.

Разом з вказаним листом позивачу раніше було також направлено повідомлення від 31 липня 2007 року № 850/05-26, підписане в.о. міського голови по виконавчій роботі Бойко С.О. про дострокове розірвання з 28 серпня 2007 року договору на перевезення пасажирів та про припинення у відповідності до ст. 653 ЦК України всіх взаємних зобов'язань за даним договором через порушення з його боку п.п. 2.2.2 та 2.2.11 цього договору..

Пунктами 4.2. та 4.2.1 договору № 3-6 від 06.10.2006 року передбачено можливість дострокового розірвання договору в разі порушення умов договору, про що одна сторона повідомляє іншу сторону письмово за 20 ( двадцять ) днів . Однак доказів направлення позивачу вищевказаних листа та повідомлення другий відповідач не надав до матеріалів справи, як не надав і доказів розірвання договору  за згодою сторін чи в судовому порядку.

Відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт" органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування мають право достроково розірвати договір з автомобільним перевізником чи позбавити його дозволу в разі порушення ним умов договору чи дозволу і призначити для роботи на автобусному маршруті загального користування (групі маршрутів) автомобільного перевізника, який за результатами конкурсу зайняв наступне місце, а в разі їх відмови - призначати до проведення конкурсу автомобільного перевізника один раз на термін не більше ніж три місяці.

Згідно з ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому, право односторонньої відмови від договору № 3-6 від 06.10.2006 року сторонами та Законом України "Про автомобільний транспорт" не передбачено.

Як передбачено частиною 2 статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Враховуючи зазначене, зокрема те, що другий відповідач не подав доказів розірвання укладеного з позивачем договору № 3-6 «На перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах автобусами в режимі маршрутного таксі»від 06.10.2006року у встановленому законом порядку, при цьому не розірвавши договір з позивачем другий відповідач уклав з першим відповідачем  07 вересня 2007 року договір на перевезення на тому ж маршруті під тим же номером за тим же графіком руху, господарський суд першої інстанції вважає спірний договір  таким, при укладенні якого були порушені права та законні інтереси позивача, в зв'язку з чим позовні вимоги щодо визнання недійсним договору на перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах автобусами в режимі маршрутного таксі № 3-6 від 07.09.07р., укладеного між відповідачами є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачі своїми діями фактично незаконно втручаються в його підприємницьку діяльність, чим завдають значних матеріальних збитків.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок, що оскільки другий відповідач не подав доказів розірвання укладеного з позивачем договору № 3-6 від 06.10.2006року у встановленому законом порядку, тому, неправомірно уклав, а потім і не розірвав договір між відповідачами  від 07 вересня 2007 року на перевезення на тому ж маршруті під тим же номером за тим же графіком руху.

Таким чином, укладений між відповідачами договір від 07.09.2007р. є  таким, при укладенні якого були порушені права та законні інтереси позивача, в зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині визнання недійсним договору на перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах автобусами в режимі маршрутного таксі № 3-6 від 07.09.07р., укладеного між відповідачами.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідачів у солідарному порядку шкоди у розмірі 10 000,00 грн., завдану у 2007 році, то судова колегія вважає за необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідачів у вигляді відшкодування заподіяних ними збитків потрібна наявність усіх елементів  складу правопорушення : протиправна поведінка осіб, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Разом з цим, чинне законодавство передбачає принцип вини особи, яка завдала шкоду як підставу для відшкодування заподіяних збитків (шкоди) : за приписами ст. п. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В матеріалах справи відсутні докази для стягнення з відповідачів суми в розмірі 10000,00 грн., що в свою чергу свідчить про безпідставність та необґрунтованість вимог позивача.

Так, позивач не наводить розрахунок суми в 10000,00 грн. ані в позовній заяві, ані у заяві про уточнення позовних вимог, ані в апеляційній скарзі.

Надані до матеріалів справи копії звітів суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи платника єдиного податку ОСОБА_3 не підтверджують і не обґрунтовують позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів шкоди в розмірі 10000,00 грн., а лише свідчать про той факт, що ФОП ОСОБА_3 за здійснення підприємницької діяльності сплачував певну суму єдиного податку в різні звітні періоди.

Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди», встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавана є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Так, ФОП ОСОБА_2 неправомірно посилається на те, що підставою понесених ним збитків є укладання договору перевезення від 07.09.2007 року №3-6 між виконавчим комітетом Сумської міської ради та ФОП ОСОБА_3

Збитки у вигляді неодержаного доходу, які нібито понесені позивачем, виникли саме в результаті його протиправних дій, зокрема через те, що позивач не мав змоги здійснювати перевезення через порушення ним самим умов договору, а саме відсутність автомобілів на маршруті, невиконання затвердженого розкладу руху з визначеною регулярністю, тощо. Дані висновки суду першої інстанції підтверджуються також і у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27 березня 1992 року, за яким, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну фізичної особи або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи.

Таким чином, як вбачається з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції обґрунтовано визначився, що матеріалами справи не доведено факту наявності збитків  і їх розміру.

Враховуючи викладене, відсутній причинний зв'язок між нібито протиправними діями відповідачів та збитками, які зазнав позивач, що виключає притягнення відповідачів до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування заподіяної ними майнової шкоди з огляду на відсутність повного складу правопорушення.

На підставі викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення у солідарному порядку завданої відповідачами майнової шкоди  у розмірі 10 000,00 грн.  не підлягають задоволенню за недоведеністю.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення  по даній справі, рішення господарського суду Сумської області від 01.03.2011р. у справі № 5/55-10 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

  ПОСТАНОВИЛА:

  Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 01.03.2011р. у справі № 5/55-10 залишити без змін.

  Головуючий суддя                                                                    Погребняк В.Я.

 Суддя                                                                                           Гончар Т.В.

 Суддя                                                                                           Слободін М.М.

  Повний текст постанови складено 16.05.2011р.