Рішення

від 17.05.2011 по справі 9/73

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/73

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.05.11 р.                                                                                 Справа № 9/73                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О. А.

При секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ландгут Україна”, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Трейд Продакшн”, м.Донецьк

про стягнення заборгованості у розмірі 271 667грн.59коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

З 17.05.2011р. о 16год.10хв. по 17.05.2011р. о 16год.40хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Ландгут Україна”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Трейд Продакшн”, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 271 667грн.59коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 263 527грн.48коп., пені в розмірі 3 115грн.35коп. та 25% річних в розмірі 5 024грн.76коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір постачання м'ясопродуктів №500021 від 11.02.2011р., видаткові накладні №Р-00000796 від 23.02.2011р., №Р-00000899 від 01.03.2011р., №Р-00000937 від 03.03.2011р., №Р-00000955 від 04.03.2011р., претензію №325 від 14.03.2011р., платіжні доручення №@2PL626828 від 02.03.2011р., №@2PL586197 від 09.03.2011р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду Донецької області, заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з'явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №9452156 Товариство з обмеженою відповідальністю „Євро Трейд Продакшн”, м.Донецьк станом на 07.04.2011р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстровано як юридична особа.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

11.02.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ландгут Україна”, м.Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „Євро Трейд Продакшн”, м.Донецьк укладений договір постачання м'ясопродуктів №500021, відповідно з п.1.1 якого постачальник (позивач) зобов'язується систематично поставляти і передавати у власність покупцю м'ясопродукти та яйце товарне, а покупець (відповідач) зобов'язується приймати цей товар.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.

Пунктами 1.2 та 3.1 договору передбачено, що найменування, одиниця виміру, кількість товару, що постачається за цим договором, визначається специфікаціями, що є невід'ємними частинами цього договору. Постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар в строки, зазначені в специфікаціях.

Також, п.1.4 договору узгоджено, що у разі, якщо на момент поставки товару сторонами не підписана відповідна специфікація (незалежно від причини підписання), асортимент, кількість і ціни поставленого товару, а також дата поставки, вважаються узгодженими сторонами в момент оформлення накладної на такий товар та визначаються згідно з відомостями, зазначеними у цій накладній.

За твердженням позивача, на виконання умов договору без підписання відповідної специфікації останнім на адресу відповідача здійснена поставка товару на загальну суму 297 844грн.28коп., що підтверджує видатковими накладними №Р-00000796 від 23.02.2011р., №Р-00000899 від 01.03.2011р., №Р-00000937 від 03.03.2011р., №Р-00000955 від 04.03.2011р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Належність наведених накладних до предмету спору перевірена судом.

Для всебічного, об'єктивного та повного розгляду справи, суд ухвалами від 30.03.2011р. та 20.04.2011р. зобов'язав відповідача представити письмові пояснення щодо отримання товару за видатковими накладними №Р-00000796 від 23.02.2011р., №Р-00000899 від 01.03.2011р., №Р-00000937 від 03.03.2011р., №Р-00000955 від 04.03.2011р. Однак відповідач витребуваних пояснень суду не представив.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, фактичне отримання відповідачем зазначеного вище товару підтверджується підписом представника відповідача на зазначених накладних в графі „Получил(а)” та печаткою підприємства відповідача, а отже прийнятий відповідачем без заперечень, доказів викрадення або втрати печатки відповідачем не представлено, судом не встановлено.

Згідно п.3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом МВС України від 11 січня 1999 р. №17, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Відповідно до п.5.2 договору, у випадку поставки товару, не передбаченого специфікаціями або специфікацією на який було втрачено чи не було підписано (незалежно від причин не підписання), такий товар повинен бути оплачений покупцем не пізніше дати поставки.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, оскільки сторонами не підписувались специфікації до договору постачання м'ясопродуктів №500021 від 11.02.2011р., кінцевим строком оплати отриманого відповідачем товару за видатковою накладною №Р-00000796 від 23.02.2011р. є 23.02.2011р., за видатковою накладною №Р-00000899 від 01.03.2011р. є 01.03.2011р., за видатковою накладною №Р-00000937 від 03.03.2011р. є 03.03.2011р., за видатковою накладною №Р-00000955 від 04.03.2011р. є 04.03.2011р.

За твердженням позивача та відповідно до наявних у матеріалах справи копій платіжних доручень №@2PL626828 від 02.03.2011р., №@2PL586197 від 09.03.2011р. відповідач частково оплатив позивачу вартість поставленої продукції на суму 34 316грн.80коп., у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 263 527грн.48коп.

У зв'язку з несплатою заборгованості, позивач направив на адресу відповідача претензію №325 від 14.03.2011р. про сплату заборгованості, яка, за твердженням позивача, залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 263 527грн.48коп.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 263 527грн.48коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Ландгут Україна”, м.Донецьк щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 263 527грн.48коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача суму пені в розмірі 3 115грн.35коп.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6.4.2 договору, за прострочення оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 25% річних від простроченої суми за весь час прострочення. Пеня та проценти, передбачені цим пунктом, нараховується та стягується за весь період прострочення.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 3 115грн.35коп. за період прострочення з 24.02.2011р. по 29.03.2011р. (з урахуванням часткових оплат).

Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає за необхідне перерахувати зазначену суму з огляду на наступне:

За приписом п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При розрахунку суми пені, позивачем невірно визначено момент початку нарахування пені за вищенаведеними накладними виходячи з чого, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 3 115грн.35коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 3 064грн.32коп.

На ряду з зазначеним, позивач заявляє про стягнення з відповідача 25% річних в розмірі 5 024грн.76коп.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Одночасно, як встановлено вище, п.6.4.2 договору, за прострочення оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 25% річних від простроченої суми за весь час прострочення. Пеня та проценти, передбачені цим пунктом, нараховується та стягується за весь період прострочення.

Договір в цій частині підписаний сторонами без заперечень, у судовому порядку недійсним не визнаний.

На підставі зазначеного пункту договору, за розрахунком позивача, 25% річних становлять суму в розмірі 5 024грн.76коп. за період прострочення з 24.02.2011р. по 29.03.2011р. (з урахуванням часткових оплат).

Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Ландгут Україна”, м.Донецьк в частині стягнення 25% річних в розмірі 5 024грн.76коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 4 942грн.45коп., оскільки позивачем допущені помилки в частині визначення кількості днів прострочення сплати заборгованості.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись Інструкцією про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом МВС України від 11 січня 1999 р. №17, ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43,  49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

                                                       ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Ландгут Україна”, м.Донецьк до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Трейд Продакшн”, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 271 667грн.59коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 263 527грн.48коп., пені в розмірі 3 115грн.35коп. та 25% річних в розмірі 5 024грн.76коп.  – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Трейд Продакшн” (за адресою: вул. Невинномиська, б.59, м. Донецьк, 83095, код ЄДРПОУ 37434891) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ландгут Україна” (за адресою: вул. Челюскінців, 105, м. Донецьк, 83000, п/р 26003010050594 АТ „Укрексімбанк” у м.Києві, МФО 322313, код ЄДРПОУ 33221432) суму основного боргу в розмірі 263 527грн.48коп., пеню в розмірі 3 064грн.32коп., 25% річних в розмірі 4 942грн.45коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2 715грн.34коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235грн.88коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 17.05.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                                                               Марченко О.А.           

Повне рішення складено 23.05.2011р.