Рішення

від 17.05.2011 по справі 6/5007/25/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/5007/25/11

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" травня 2011 р. Справа № 6/5007/25/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача не з'явився

від відповідача Недашківська О.С. - сільський голова  

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Природа-2" (м.Київ)  

до Морозівської сільської ради (с. Морозівка Брусилівського району)

про стягнення 97509,36 грн.

Закрите акціонерне товариство “Концерн “Природа” звернулось  до господарського суду з позовом про стягнення на свою користь з Морозівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області заборгованості в сумі 97509,36грн.

Ухвалою суду від 12.04.2011р. замінено позивача у справі - Закрите акціонерне товариство "Концерн "Природа"  правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю  "Природа-2".

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду додаткові пояснення, відповідно до яких підтримує позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, інфляційних, річних та пені, а в частині стягнення штрафу позивач відмовляється від позову.

Представник відповідача проти позову заперечила, хоча суму основного боргу визнає. Однак, посилається на форм-мажорні обставини, які обгрунтовує актами органів влади, що приймалися стосовно запобігання негативним наслідкам фінансової кризи в області та районі, що позбавило сільську раду можливості перерахувати позивачу кошти за виконані роботи. Крім того, на даний час водогінна система перебуває на балансі комунального підприємства "Морозівське СКП", тому просить відмовити в задоволенні позову.    

Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2008р. між Закритим акціонерним товариством "Концерн "Природа" (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю  "Природа-2", (позивач/виконавець) та Морозівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області (відповідач/замовник) було укладено договір № 51-П-2008 на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт (а.с.9-12).

Пунктом 1.1 договору № 51-П-2008 від 29.08.2008р. сторони передбачили, що виконавець за дорученням замовника зобов'язується на підставі наданого замовником Технічного завдання, виконати комплекс робіт по реконструкції станції знезалізнення питної води з доведенням її продуктивності до 200м.куб/добу на об'єкті впровадження за адресою: Житомирська область, Брусилівський район, с.Морозівка  з урахуванням індивідуальних конструктивно-технологічних особливостей водонапірної башти та індивідуальних хімічних характеристик води (вміст заліза до 1 мг-літр).

Згідно п. 1.2 цього договору роботи, що їх виконує виконавець по п.1.1, включають:

- Обстеження існуючого об'єкта водопостачання, пророблення оптимальних технічних рішень, розробку конструктивних елементів та виготовлення нестандартизованого обладнання відповідно до вимог ГОСТ 15.005-86 "Создание изделий единичного и мелкосерийного производства собираемых на месте эксплуатации".

- Реконструкція станції знезалізнення питної води з доведенням її продуктивності до 200 м.куб./добу на об'єкті впровадження.

- Відпрацювання технології знезалізнення води відповідно до вимог ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая..." з використанням винаходів, захищених патентами України №46297 від 08.06.01р. та №49339 від 09.11.01р., а також "ноу-хау", що є комерційною таємницею та інтелектуальною власністю ЗАТ "Концерн "Природа".

Даний договір  не передбачає виконання будівельних робіт, прокладання водопровідних мереж, зведення будівель тощо.

У відповідності до п. 2.1 договору № 51-П-2008 від 29.08.2008р. загальна ціна даного договору, яка включає до себе вартість виготовлення та монтажу нестандартного обладнання, складає без ПДВ - 115000,00грн., крім того ПДВ 20% - 23000,00грн. та разом з ПДВ - 138000,00грн. (Сто тридцять вісім тисяч гривень 00 копійок) грн.

Замовник сплачує зазначену суму в п. 2.1 даного договору виконавцю у безготівковому порядку в повному обсязі протягом шести місяців з моменту (дати) підписання Акту здачі-прийняття робіт та іншої кошторисної документації згідно ДБНу України (п. 2.2 договору № 51-П-2008).

Згідно п. 9.1 договору № 51-П-2008 від 29.08.2008р. сторони погодили, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2009 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що на виконання умов договору дослідно-конструкторських та технологічних робіт №51-П-2008 від 29.08.2008р., ним були виконані підрядні роботи на загальну суму 137752,80грн. (з урахуванням уточнень до ціни Договору), які відповідачем прийняті у повному обсязі. Проте, відповідачем розрахунки за виконані підрядні роботи проведені частково на суму 80000,00грн., борг становить 57752,80грн., які позивач просить стягнути на свою користь з відповідача. Також просить стягнути пеню в сумі 17351,00грн., 3% річних в сумі 3023,72грн., інфляційні в сумі 15339,14грн. В частині стягнення штрафу в сумі 4042,70грн. позивач відмовився.

Оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази та проаналізувавши норми діючого законодавства, що регулюють дані правовідносини, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 наведеної норми передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно - правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Підставою виникнення зобов'язань відповідача перед позивачем є договір № 51-П-2008 від 29.08.2008р., який за своєю правовою природою є договором підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ст. 837 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання за договором №51-П-2008 від 29.08.2008р. виконав належним чином на суму 137752,80,40грн.

Факт виконання позивачем робіт за договором №51-П-2008 від 29.08.2008р. на вказану суму та прийняття цих робіт відповідачем 25.11.2008р. підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт № 1 за листопад 2008р. на суму 125235,60грн. (а.с.19-22), актом приймання виконаних підрядних робіт № 2 за листопад 2008р. на суму 12517,20грн. (а.с. 23-25) та довідками про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2008р. на зазначені в актах суми (а.с. 26-27).

Зазначені акти виконаних робіт (форми КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ 3) підписані представниками сторін та скріплені печатками.

Частина 1 статті 854 Цивільного кодексу України визначає, що якщо  договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як уже зазначалось, пунктом п. 2.2 договору № 51-П-2008р. від 29.081.2008р. сторони погодили, що замовник сплачує зазначену суму в п. 2.1 даного договору виконавцю у безготівковому порядку в повному обсязі протягом шести місяців з моменту (дати) підписання акту здачі-прийняття робіт та іншої кошторисної документації згідно ДБНу України.

Проте, відповідач, прийнявши  25.11.2008р. виконані позивачем підрядні роботи на суму 137752,80грн., розрахунки за них, у визначений договором строк - до 25.05.2009р. провів частково на суму 80000,00грн., що підтверджується платіжними документами, наданими відповідачем (а.с.67).

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач станом на час розгляду справи не подав суду доказів проведення розрахунків з позивачем, його борг перед позивачем становить 137752,80грн.

Посилання відповідача на форс-мажорні обставини не підтверджені належними доказами, а акти органів влади не відносяться до таких обставин. Також не заслуговують на увагу пояснення відповідача стосовно передачі об'єкту на баланс комунального підприємства, оскільки зобов'язальною стороною договору підряду № 51-П-2008р. від 29.081.2008р.  є Морозівська сільська рада.      

Таким чином, оскільки відповідач не виконав в повному обсязі зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем підрядних робіт, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 137752,80 грн. є правомірними та такими, що  підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу,  позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 17351,00грн.,  3% річних в сумі 3023,72грн., інфляційні в сумі 15339,14грн.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних,  господарський суд враховує наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 договору № 51-П-2008 від 29.08.2008р. сторони погодили, що замовник несе відповідальність за порушення строків розрахунків у вигляді пені у розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих) відсотка від суми заборгованості за кожен день затримки.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку пені, позивачем за невиконання відповідачем зобов'язань по проведенню оплати, нараховано пеню в сумі 17351,00грн. за період з 22.02.2010р. по 21.02.2011р.

Водночас, судом враховується, що згідно пункту 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як було зазначено вище, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату виконаних робіт   протягом шести місяців з моменту (дати) підписання акту здачі-прийняття робіт, а саме в строк до 25.05.2009р.

Отже, з урахуванням вимог п. 6 ст. 232 ГК України, правомірним періодом за який могла бути нарахована пеня  -  є період з  25.05.2009р. по 25.11.2009р., проте позивач просить стягнути з відповідача пеню за інший період - з 22.02.2010р. по 21.02.2010р.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 17351,00грн. за період з 22.02.2010р. по 21.02.2010р. є безпідставними, а тому  господарський суд відмовляє у їх задоволенні.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних господарський суд враховує, що нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наведеного у позовній заяві розрахунку позивач просить стягнути інфляційні в сумі 15339,14грн., нараховані за період з червня 2009 року до лютого 2011 року.

При проведені перевірки правомірності здійснених позивачем нарахувань інфляційних, господарський суд приймає до уваги, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат. При цьому, слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж. (Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах  від 29.12.2010р. у справі № 33/149-10, від 02.02.2011р. у справі №11/233/10).

Отже, перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних, господарський суд встановив, що правомірними є вимоги позивач про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 8796,51грн., нарахованих за період з червня 2009 року по січень 2011 року на суму заборгованості 57752,80грн., так як позовну заяву направлено відповідачу і суду 28.02.2011р., що підтверджується відбитком штампу відділення зв'язку на фіскальному чеку (а.с.6). Отже, враховуючи те, що найменшим періодом визначення індексу інфляції є місяць, то нарахування  інфляційних за лютий 2011 року не здійснюється.

Здійснений позивачем розрахунок 3% річних в сумі 3023,72грн. за період з 01.06.2009р. по 28.02.2011р. (637днів) на суму заборгованості в розмірі 57752,80грн. відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, крім іншого, відмовитись від позову.   

Від позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 4042,70грн. позивач відмовився і відмова приймається судом, оскільки вона не суперечить законодавству і не  порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

У відповідності до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач не надав суду доказів сплати боргу та належних доказів, які б підтверджували правову обґрунтованість для звільнення його від сплати заборгованості перед позивачем.  

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Природа-2" підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають частковому задоволенню в сумі 69573,03грн., з яких: 57752,80грн. - основний борг, 3023,72грн. - 3% річних, 8796,51грн. інфляційних. В решті позову суд відмовляє, а в частині стягнення штрафу в сумі 4042,70грн. провадження у справі припиняє в зв'язку з відмовою позивача на підставі п.4 ст.80 ГПК України.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 25, 33, 34, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Морозівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області (12634, Житомирська область, Брусилівський район, с.Морозівка, вул. Миру, 203, ідентифікаційний код 13570978)   

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Природа-2” (04080,  м.Київ, вул. Фрунзе, буд. 26/2, ідентифікаційний код 30860917)

- 57752,80грн.грн. основний борг,

-   3023,72грн. - 3% річних,

-   8796,51грн. інфляційних,

-     695,73грн. витрат по сплаті державного мита,

-     168,39грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судолвого процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення штрафу в сумі 4042,70грн.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Повне рішення складено 19 травня 2011 року

Віддрукувати:  

1 - в справу

2 - позивачу (рекоменд. з повідомл).

3 - відповідачу